02 березня 2026 року м. Київ
Справа №754/1060/25
Провадження: № 22-ц/824/3475/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Скрипки О. І.,
у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «№8» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У січні 2025 року ОСББ «№8» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що ОСББ на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.06.2009 року є власником земельної ділянки, площею 0,6721 га з кадастровим № 8000000:62:033:0074, що розташована в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться п'ятиповерховий житловий будинок № 20 , управління яким здійснюється ОСББ. В межах земельної ділянки прокладений трубопровід теплової мережі, яка належить КП «Київтеплоенерго», за допомогою якого будинок ОСББ та сусідні багатоквартирні будинки забезпечується гарячою водою та опаленням. Як зазначає ОСББ, відповідач без згоди, ОСББ, самовільно та незаконно встановив на земельній ділянці, належній ОСББ, металевий гараж, яким він володіє та користується до цього часу, на листи ОСББ про усунення перешкод та звільнення земельної ділянки не реагує. Крім того, металевий гараж був встановлений відповідачем на тій частині земельної ділянки, в якій розташований трубопровід теплової мережі КП «Київтеплоенерго», яким складено акти про порушення охоронних зон теплових мереж та необхідність звільнення від металевих гаражів теплової мережи та охоронної зони теплової мережі. Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що ані Деснянська районна в м.Києві державна адміністрація, ані ОСББ чи його загальні збори дозволу відповідачу на встановлення металевого гаражу не давали, а відповідач на листи про усунення перешкод не реагує, просили задовольнити позовні вимоги та зобов'язати відповідача, ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, привівши земельну ділянку у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок самовільно розміщеного на ній металевого гаража з фундаментом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року позов ОСББ «№8» задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з кадастровим номером №8000000:62:033:0074, привівши земельну ділянку у придатний до використання стан шляхом знесення за власний рахунок самовільно розміщеного на ній металевого гаража з фундаментом.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «№8» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просив скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд безпідставно визнав належними доказами ескізи та схеми з припису КП «Київтеплоенерго» №1.210 від 17.03.2024, хоча ці матеріали не є проектною чи виконавчою документацією та не підтверджують фактичного розташування теплових мереж. Позивач не володіє первинними технічними даними про проходження тепломереж і вводить суд в оману припущеннями.
Водночас, фактичні мережі прокладені за межами ділянки ОСББ «№ 8», що підтверджується багаторічною експлуатацією мереж без аварій. Камера ТК 930/5Л є перспективною та не містить арматури. Після складання припису №1.210 усі питання з РТМ «Троєщина» були врегульовані через письмове зобов'язання відповідача від 07.08.2024 року, офіційно прийняте теплопостачальною організацією. Суд ці обставини проігнорував.
Суд також не врахував історичну наявність на спірній земельній ділянці трьох гаражів з 1965 року, що було враховано під час погодження меж прибудинкової території, та документи, які спростовують твердження про самовільність встановлення гаража відповідачем.
Правління ОСББ, діючи відповідно до Статуту в редакції 1999 року, рішенням від 20.09.2016 року надало відповідачу дозвіл на встановлення гаража, а рішення співвласників отримане шляхом письмового опитування, є чинним. Ці докази суд не дослідив.
Також суд не врахував, що з 2020 року позивач сам нараховував відповідачу плату за користування гаражем, визнаючи його існування. Відмова позивача надати кошторис стала підставою для окремого судового спору, у якому відповідач отримав позитивне рішення.
Попри надані відповідачем численні письмові докази, плани, рішення правління, опитування співвласників, документи теплопостачальної організації, суд не дав їм належної оцінки, не спростував і не відхилив їх з мотивованих підстав, чим порушив ст. 13, 76-80 та п.2 ч.1 ст. 264 ЦПК України, натомість безкритично прийняв усні твердження позивача про «самовільність» гаража.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу голова ОСББ № 8 Сапсай В. В. заперечила проти доводів апеляційної скарги та зазначила, що твердження відповідача не ґрунтуються на належних і допустимих доказах.
Посилання відповідача на надані ним письмові зобов'язання перед КП «Київтеплоенерго» та погодження «всіх питань» із представниками РТМ «Троєщина», є виключно його власними припущеннями. Відповідач не надав жодного належного доказу фактичної зустрічі із заступником головного інженера, погодження будь-яких умов чи прийняття відповідного зобов'язання уповноваженою особою. Наданий документ від 07.08.2024 року містить лише рукописну позначку про отримання цього документу невстановленою особою, при цьому відповідач не довів її повноважень представляти КП «Київтеплоенерго» або приймати відповідні рішення.
Більш того, навіть із пояснень самого відповідача убачається, що вимогу КП «Київтеплоенерго» про демонтаж гаража він не виконав, акт про порушення охоронної зони продовжує діяти, а ризики ускладнення або неможливості проведення ремонту теплової мережі зберігаються.
Щодо посилань відповідача на рішення правління ОСББ від 20.09.2016 року та нібито проведене письмове опитування співвласників, позивач обґрунтовано зазначає, що питання використання спільного майна, зокрема земельної ділянки, належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників.
Відповідач не надав доказів належного скликання та проведення загальних зборів, дотримання процедури повідомлення співвласників, визначення порядку денного, встановлення кворуму та підрахунку голосів відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Наданий документ про письмове опитування не відповідає вимогам закону, оскількине містить результатів голосування «за» або «проти», не підтверджує дотримання принципу пропорційності голосів до частки площі приміщень співвласників, не містить належного оформлення, не підтверджує проведення опитування уповноваженими особами та не засвідчує досягнення більшості голосів від загальної кількості співвласників. За відсутності доказів проведення загальних зборів письмове опитування саме по собі не може вважатися належною формою прийняття рішення з питання, віднесеного законом до виключної компетенції зборів.
Отже, наданий відповідачем документ не створює для нього жодного правового титулу на використання земельної ділянки та не породжує для ОСББ будь-яких зобов'язань.
Також відповідач не довів, що гараж фактично використовувався для потреб ОСББ або що нове правління відмовилося від такого використання. Відсутні будь-які докази передачі гаража в користування об'єднанню, прийняття його на баланс чи погодження відповідних умов.
Щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, позивач зазначає, що з 2020 року відповідач припинив здійснювати такі платежі. Після отримання від КП «Київтеплоенерго» вимог про демонтаж гаражів, розташованих у межах охоронної зони теплової мережі, ОСББ припинило нарахування плати за користування ділянкою та скасувало попередні нарахування, оскільки перебування гаража на земельній ділянці є незаконним і підлягає припиненню, а не легалізації шляхом оплати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Представник позивача, голова ОСББ «№8» Сапсай В. В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та вважала їх необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 11 червня 2009 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 8» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:033:0074, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,6721 га, з цільовим призначенням, для експлуатації та обслуговування житлового будинку (а. с. 19).
У межах зазначеної земельної ділянки прокладено трубопровід теплової мережі, що перебуває на балансі КП «Київтеплоенерго» та забезпечує теплопостачання житлового будинку і суміжних будівель.
Відповідно до акта № 1.71 про порушення охоронних зон теплових мереж (ОЗТМ), складеного 25 листопада 2021 року ТРМ «Троєщина» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго», за результатами обстеження встановлено, що три металеві гаражі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться безпосередньо над тепловою мережею та в межах її охоронної зони на протязі 14 метрів, що суперечить вимогам законодавства у сфері енергетики, трубопровідного транспорту, земельного законодавства, державних будівельних норм та правил технічної експлуатації теплових установок і мереж (а. с. 24 - 28).
У висновках комісії зазначено про необхідність звільнення теплової мережі та її охоронної зони від зазначених об'єктів.
Аналогічні порушення зафіксовані в акті № 1.210 про порушення охоронних зон теплових мереж, складеному 07 березня 2021 року (а. с. 38).
На підставі вказаних актів КП «Київтеплоенерго» листом від 14 грудня 2021 року № 40/27/4988 звернулося до ОСББ «№ 8» з вимогою вжити заходів щодо усунення виявлених порушень (а. с. 29).
З матеріалів справи також убачається, що ОСББ неодноразово зверталося до відповідача ОСОБА_1 із письмовими вимогами надати документи, що підтверджують правові підстави розміщення металевого гаража, а також із вимогами звільнити земельну ділянку від самовільно встановленої споруди (листи від 17.02.2021, 20.10.2021, 03.02.2022, 31.01.2023, 10.04.2024, 08.05.2024, 19.07.2024, 04.09.2024) (а. с. 20,22,30,36 - 37, 39, 41).
Згідно листа Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 102-1171 від 11.03.2024 року, розпорядження про надання дозволу на розміщення гаража на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 не видавалось (а. с. 42).
В матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання правління ОСББ «№ 8» від 20 вересня 2016 року, яким прийнято рішення надати звільнену від попереднього гаража земельну ділянку для встановлення металевого гаража ОСОБА_1 , ураховуючи його діяльність як голови правління. Водночас рішення загальних зборів співвласників щодо використання земельної ділянки для таких цілей матеріали справи не містять (а. с. 89 - 92).
Також встановлено, що ОСББ здійснювало нарахування платежів відповідачу за користування гаражем, однак відповідно до квитанції від 06.02.2025 року заборгованість відповідача становить 23 000 грн (а. с. 93 - 96).
Обґрунтовуючи позов, ОСББ посилалося на відсутність у відповідача правових підстав для користування земельною ділянкою, а також на наявність порушень вимог законодавства у сфері охорони теплових мереж, що підтверджується актами КП «Київтеплоенерго».
Відповідач, в свою чергу, заперечував проти позову, посилаючись на рішення правління ОСББ від 20.09.2016 року, на здійснення нарахувань за гараж, а також на письмове зобов'язання від 07.08.2024 року про взяття на себе відповідальності у разі виникнення аварійної ситуації з тепловою мережею. Крім того, відповідач стверджував, що теплова мережа проходить поза межами земельної ділянки ОСББ.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, ОСББ «№ 8», є належним власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:033:0074 по АДРЕСА_1 , право на яку набуте у встановленому законом порядку та підтверджується державним актом.
Суд установив, що на зазначеній земельній ділянці відповідачем розміщено металевий гараж, який перебуває у його володінні та користуванні, при цьому жодних правовстановлюючих документів на користування відповідною частиною земельної ділянки відповідачем не надано.
Крім того, суд врахував, що Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація дозволу на розміщення гаража на прибудинковій території не надавала, що також свідчить про відсутність правових підстав для встановлення спірної споруди.
Суд першої інстанції також узяв до уваги акти КП «Київтеплоенерго» про порушення охоронних зон теплових мереж, якими встановлено розміщення металевого гаража безпосередньо в межах теплової мережі та її охоронної зони, що суперечить вимогам чинного законодавства та створює перешкоди у належному використанні земельної ділянки.
Виходячи з установлених обставин та з урахуванням положень статей 152 Земельного кодексу України, 386, 391 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача створюють об'єктивні перешкоди у здійсненні позивачем права користування земельною ділянкою, а відтак позовні вимоги про усунення перешкод шляхом знесення самовільно розміщеного металевого гаража є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 385 ЦК України та Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників є юридичною особою, створеною з метою забезпечення реалізації прав співвласників на володіння і користування спільним майном, належного утримання будинку та прибудинкової території.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори співвласників, до виключної компетенції яких належить, зокрема, вирішення питань щодо використання спільного майна.
Частиною другою статті 42 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки та прибудинкова територія, передаються у власність або в постійне користування співвласникам будинку, а порядок їх використання визначається саме співвласниками.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач набув право користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом порядку, а отже є належним суб'єктом захисту права користування нею.
Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник (або законний володілець) має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Для задоволення таких вимог достатнім є встановлення факту наявності об'єктивних перешкод у здійсненні правомочностей щодо майна.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач користується частиною земельної ділянки без належних правових підстав.
Посилання відповідача на рішення правління ОСББ від 20.09.2016 року не спростовує правильності зазначеного висновку. Відповідно до вимог законодавства та положень статуту ОСББ, питання розпорядження та визначення порядку використання земельної ділянки як об'єкта спільного майна співвласників багатоквартирного будинку належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників, а не правління. Правління є виконавчим органом об'єднання та не наділене повноваженнями одноосібно вирішувати питання передачі у користування частини земельної ділянки окремому співвласнику чи третій особі.
Матеріали справи не містять жодних доказів прийняття загальними зборами рішення про надання відповідачу права користування відповідною частиною земельної ділянки, визначення її меж, строків та умов такого користування. За відсутності належного рішення уповноваженого органу управління ОСББ будь-які посилання на внутрішні рішення правління не можуть вважатися достатньою та законною підставою для зайняття земельної ділянки та подальшого її викорситання.
Так само договір купівлі-продажу металевого гаража не створює для відповідача речового права на земельну ділянку, на якій цей гараж розміщений. Колегія суддів відмічає, що набуття права власності на рухоме майно (металевий гараж) не породжує автоматичного виникнення права користування чи права власності на земельну ділянку під ним. Відповідач не надав доказів оформлення будь-якого речового права на землю в порядку, передбаченому земельним законодавством, зокрема укладення договору оренди, встановлення сервітуту чи прийняття відповідного рішення органом, уповноваженим розпоряджатися земельною ділянкою.
Нарахування ОСББ платежів за користування гаражем також не легалізує сам факт зайняття земельної ділянки та не може розглядатися як підтвердження набуття відповідачем законного права на її використання. Сам по собі факт здійснення або нарахування платежів не замінює належного правового титулу на землю. Більше того, з матеріалів справи убачається наявність заборгованості за такими нарахуваннями, що додатково свідчить про відсутність належного врегулювання правовідносин між сторонами.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував і акти КП «Київтеплоенерго» про порушення охоронних зон теплових мереж, якими зафіксовано розміщення гаража безпосередньо в межах проходження теплової мережі та її охоронної зони. Зазначені акти складені уповноваженим суб'єктом господарювання у межах його компетенції та містять відомості про конкретне місце розташування об'єкта відносно інженерних мереж, узгоджуються з іншими матеріалами справи та не спростовані належними і допустимими доказами з боку відповідача.
Розміщення гаража в межах охоронної зони теплових мереж свідчить не лише про самовільність зайняття земельної ділянки, а й про порушення вимог спеціального законодавства у сфері енергетики та землекористування, спрямованого на забезпечення безпечної експлуатації інженерної інфраструктури та недопущення її пошкодження.
Доводи ОСОБА_2 про те, що теплова мережа проходить поза межами спірної ділянки, спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема, ескізами до актів обстеження, схемами розташування мереж та фотоматеріалами, які відображають фактичне розміщення гаража відносно теплотраси. Відповідачем не надано альтернативної технічної документації, висновків спеціалістів або інших доказів, які б об'єктивно підтверджували інше проходження мережі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими та відповідають установленим у справі фактичним обставинам і вимогам матеріального права, письмове зобов'язання відповідача від 07.08.2024 року не є правовстановлюючим документом та не може замінити рішення компетентного органу або належно оформлене речове право.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України власник або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння. За змістом статті 212 ЗК України самовільно зайнята земельна ділянка підлягає приведенню у придатний стан, зокрема, шляхом знесення споруд за рахунок особи, яка її зайняла.
Колегія суддів ураховує, що у справах за негаторним позовом достатньо встановлення факту перешкод у користуванні майном, а обов'язок доведення правомірності користування покладається на відповідача. Належних і допустимих доказів набуття права користування земельною ділянкою відповідачем суду не подано.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм матеріального права, однак не спростовують установлених судом першої інстанції обставин і не свідчать про порушення норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно врахував ескізи та схеми, додані до припису КП «Київтеплоенерго» № 1.210, колегія суддів відхиляє.
По-перше, предметом доказування у справі є наявність у позивача права на земельну ділянку та наявність перешкод у користуванні нею, створених відповідачем шляхом розміщення гаража без належних правових підстав. Для задоволення негаторного позову достатньо встановити сам факт об'єктивних перешкод у користуванні земельною ділянкою, а не вирішувати техніко-проектні питання прокладання мереж у значенні «виконавчої документації». Тому посилання апелянта на те, що ескізи не є проектною документацією, саме по собі не спростовує ключових установлених судом обставин.
По-друге, акти, приписи та матеріали, складені КП «Київтеплоенерго» як балансоутримувачем теплових мереж, є офіційними документами, створеними в межах компетенції підприємства під час обстеження охоронної зони. Такі документи підтверджують виявлені порушення та вимогу щодо їх усунення. У сукупності з іншими доказами у справі вони є належними для підтвердження того, що розміщення гаража створює ризики та обмеження в користуванні ділянкою і, як наслідок, перешкоди для позивача як землекористувача.
Доводи відповідачапро те, що тепломережі фактично прокладені поза межами земельної ділянки ОСББ, а «багаторічна експлуатація без аварій» нібито це підтверджує, колегія суддів оцінює критично. Відсутність аварій не є доказом місця проходження мереж і не спростовує висновків, зроблених за результатами обстеження. Такий аргумент є припущенням і не має доказової сили у розумінні статей 76-80 ЦПК України.
Посилання на те, що камера ТК 930/5Л є «перспективною», не містить арматури, а тому нібито не підтверджує проходження мереж, також не впливає на правильність висновків суду. Навіть за такого твердження відповідач не довів набуття ним будь-якого речового чи зобов'язального права на зайняття частини прибудинкової території під гаражем, що і є визначальним для вирішення спору.
Посилання ОСОБА_1 нате, що після припису № 1.210 питання були «врегульовані» шляхом письмового зобов'язання від 07.08.2024 року, колегія суддів відхиляє як такі, що не мають правового значення для вирішення спору. Зазначене зобов'язання, незалежно від його змісту, не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку і не може легалізувати її використання відповідачем. Воно не замінює рішення компетентного органу чи волевиявлення співвласників у належній формі щодо передачі частини прибудинкової території в користування конкретній особі та не усуває правопорушення у вигляді безпідставного зайняття землі.
Доводи відповідачащодо «історичної наявності трьох гаражів з 1965 року» та їх нібито врахування під час погодження меж прибудинкової території також не спростовують висновків суду першої інстанції. Факт тривалого існування об'єкта або толерування його наявності у минулому не створює права користування земельною ділянкою, якщо таке право не оформлене у передбачений законом спосіб. Саме на відповідача покладено обов'язок довести правові підстави користування землею, а не лише пояснити «чому так було багато років».
Доводи про наявність дозволу правління ОСББ від 20.09.2016 року і «чинність» письмового опитування співвласників колегія суддів також не приймає.
Вирішення питання про використання спільного майна, у тому числі, прибудинкової території, належить до виключної компетенції загальних зборів. Водночас надані відповідачем документи не підтверджують прийняття рішення співвласниками у порядку та формі, які б однозначно надавали відповідачу право розмістити та утримувати гараж на земельній ділянці позивача і фактично займати її частину. Крім того, навіть за наявності внутрішнього рішення ОСББ, воно не є автоматично тотожним правовстановлюючому документу на землю у розумінні земельного законодавства та не звільняє від необхідності дотримання обмежень щодо охоронних зон інженерних мереж.
Посилання ОСОБА_1 на те, що ОСББ з 2020 року нараховувало плату за гараж, а тому «визнавало його існування», є похідним і не змінює правової природи спору. Нарахування платежів не означає надання правового титулу на земельну ділянку та не може розцінюватися як згода позивача на самовільне зайняття землі, тим більше за відсутності доказів оформлення відповідного права користування.
Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції статей 13, 76-80 та пункту 2 частини першої статті 264 ЦПК України є безпідставними. Суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку у сукупності та дійшов правильних висновків щодо відсутності у відповідача належних правових підстав для використання частини земельної ділянки позивача та наявності перешкод у користуванні нею.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин колегія суддів доходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура