Київський апеляційний суд
23 лютого 2026 року
м. Київ
єдиний унікальний номер справи 362/4448/25
номер провадження 33/824/641/2026
Київський апеляційний суд у складі головуючого судді судової палати з розгляду цивільних справ Лапчевської О.Ф.,
за участю:
ОСОБА_1 ,
адвоката Грабового В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Грабового Вячеслава Сергійовича на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року /суддя Сухарева О.В./
у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, стягнуто судовий збір 605, 60 грн. у дохід держави.
Не погоджуючись з вказаною постановою, представник ОСОБА_1 - Грабовий В.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати, прийняти нову про визнання невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити адміністративну справу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказував на те, що не встановлено яким способом працівники поліції встановили наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, факту незгоди ОСОБА_1 з результатами проведеного дослідження або відмови від такого обстеження матеріали справи не містять. Зазначає, що додані до справи додатки у вигляді 2 фрагменти фіксування подій не є виконаними на дозволеному пристрої.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши ОСОБА_1 , адвоката Грабового В.С., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом встановлено, що 09.06.2025 о 01.48 год. на трасі М05 «Київ-Одеса», 66 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електроскутер Almas без номерного знаку з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, нестійка хода). В порушення п. 2.5 ПДР водій о 01:55 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу DRAGER та у найближчому працюючому медичному закладі у лікаря нарколога у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що додані до справи додатки у вигляді 2 фрагментів фіксування подій не є виконаними на дозволеному пристрої, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги з наступних підстав.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 356071, складеного відносно ОСОБА_1 09.06.2025 року, усі події від зупинки водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом - електроскутер Almas до ознайомлення правопорушника із складеним протоколом та роз'яснення його прав та обов'язків були зафіксовані на БК Моторола 476278 та Реєстратор 70 МАІ, відповідні відеозаписи долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та є належними доказами у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що не встановлено яким способом працівники поліції встановили наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, факту незгоди ОСОБА_1 з результатами проведеного дослідження або відмови від такого обстеження матеріали справи не містять, суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги з наступних підстав.
Як вбачається з відеозапису бодікамери працівника патрульної поліції, водій ОСОБА_1 був зупинений о 01 год. 48 хв. під час дії режиму комендантської години на трасі М05 «Київ-Одеса», 66 км., пояснив, що їхав до баришні.
У ході спілкування та встановлення особи правопорушника, працівниками патрульної поліції у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного спяніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, нестійка хода.
На запитання чи вживав він алкогольні напої, ОСОБА_1 визнав, що пив, однак не зловживав.
У зв'язку із встановленим фактом виявлених ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 та визнання ним вживання алкогольних напоїв перед керуванням транспортним засобом - електроскутер Almas, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у найближчому медичному закладі у лікаря-нарколога.
ОСОБА_1 категорично відмився, багаторазово просив його відпустити, звертав увагу на його вік, вчиняв дії, спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що їхав уночі до сестри, думав, що траса пуста, їхати недалеко, тоді можна і проїхати, запах алкоголю працівники поліції дійсно почули від нього, до лікарні не поїхав, бо не хотів залишати електроскутер серед ночі та знав, що у найближчій лікарні немає лікаря-нарколога.
Також, вказував, що не вважає електроскутер Almas транспортним засобом, оскільки він не передбачає наявності посвідчення водія.
Так, відповідно до ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Аналогічні поняття легких електричних транспортних засобів визначені і у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (закон в редакції Закону №3492-ІV від 23 лютого 2006 зі змінами).
Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп'яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
Правилами дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» (п.1.10 ПДР).
Згідно з ПДР «транспортний засіб» - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; «механічний транспортний засіб» - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
У висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23), об'єднана палата звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Відповідно до п. 1.10. ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Разом з тим, згідно ст. 1 п. 5) Віденської конвенції про дорожній рух від 08.11.1968, яка ратифікована Україною 25.04.1974, з поправками від 28.09.2004, термін «водій» означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.п. (включно і велосипеди) або яка веде по дорозі скот, стада, упряжних, в'ючних або верхових тварин».
Стаття 54 ЗУ «Про дорожній рух» передбачає, що якщо міжнародною угодою України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві України про дорожній рух, то застосовуються правила міжнародної угоди.
Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, в тому числі електроскутером, є водієм транспортного засобу.
З урахуванням того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує «транспортним засобом» від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також практики Верховного Суду, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за статтею 130 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Грабового Вячеслава Сергійовича залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Лапчевська О.Ф.