03 березня 2026 року Чернігів Справа № 620/561/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач), у якому просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виключенні ОСОБА_1 з військового обліку та невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, встановлену військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 16.03.2022;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, встановлену військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 16.03.2022.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами медичного огляду від 16.03.2022 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК від 16.12.2022 № 833 та відображено у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 . Водночас станом на 03.09.2025 в інформаційній системі «Резерв+» відображався статус «військовозобов'язаний», із зазначенням дати взяття на військовий облік - 04.07.2025. Також у системі містилися відомості про постанову ВЛК, якою ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби. На адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі -ЦВЛК) від 03.06.2025 № 2025-0603-1240 скасовано постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену довідкою ВЛК від 16.03.2022 № 833, щодо ОСОБА_1 . Крім того, з 17.09.2025 позивача віднесено до осіб, які порушили правила військового обліку, у зв'язку з неявкою за повісткою від 04.07.2025 № 4293170, та визначено таким, що підлягає контрольному медичному огляду. Позивач вважає, що постанова ЦВЛК, оформлена протоколом від 03.06.2025 № 2025-0603-1240, є незаконною та безпідставною, оскільки не містить посилань на нормативно-правові акти, які б надавали правові підстави для скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.03.2022 № 833.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмету спору; інформацію чи дійсне на даний час рішення про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чи не скасовано останнє.
Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, копію ухвали від 26.01.2026 відповідач отримав в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 26.01.2026, однак у строк, встановлений судом, відзиву від відповідача до суду не надійшло.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 13 а графи II Розкладу хвороб, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 16.12.2022 № 833.
Як убачається з тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , 16.03.2022 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст. 13 а графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.
Згідно зі сформованим 21.03.2025 у мобільному застосунку «Резерв+» військово-обліковим документом позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, «Категорія обліку» - не військовозобов'язаний.
Разом з тим, відповідно до сформованого у мобільному застосунку «Резерв+» військово-облікового документу станом на 03.09.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), «Категорія обліку» - військовозобов'язаний, «Постанова ВЛК» - непридатний з виключенням з військового обліку, «Дата взяття на облік» - 04.07.2025.
12.11.2025 представником позивача було подано адвокатський запит до відповідача про надання інформації про причини поновлення ОСОБА_1 на військовому обліку.
Листом від 17.11.2025 № 3/16037 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з протоколом засідання ЦВЛК ЗСУ від 03.06.2025 № 2025-0603-1240 постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно довідки ВЛК від 16.03.2022 № 833 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» - скасовано. З 17.09.2025 позивач перебуває в статусі порушника військового обліку у зв'язку з неявкою за повісткою (від 04.07.2025 № 4293170) для проходження медичного огляду.
У якості додатку до вказаного листа відповідачем надано копію протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі також ЦВЛК ЗСУ) від 03.06.2025, в якому зазначено:
«Ураховуючи невідповідність встановленого діагнозу вимогам п. «а» ст. 13 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №4102 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800), а саме відсутні дані про цукровий діабет з високою гіперглікемією, і глюкозурією, ацетонурією, схильністю до частих гіпоглікемічних станів, кетозом, універсальною ангіопатією, які потребують для компенсації вуглеводного обміну 60 одиниць інсуліну на добу і більше, карта обстеження та медичного огляду оформлена з порушенням вимог Додатка 13 до Положення, а саме, на місці для фотокартки відсутня фотокартка оглянутого військовозобов'язаного, яка повинна бути скріплена гербовою печаткою ТЦК та СП, постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно довідки ВЛК № 833 від 16.03.2022, щодо військовозобов'язаного ОСОБА_1 , 1978 року народження, «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» - СКАСУВАТИ.
2) Військовозобов'язаний ОСОБА_1 , 1978 року народження, підлягає контрольному медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно вимог Положення.»
13.11.2025 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ЦВЛК ЗСУ, у відповідь на який листом від 20.11.2025 № 598/4/28244 повідомлено, що карта обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_1 при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 16.03.2022 переглянута та скасована протоколом засідання ВЛК ЦВЛК ЗСУ від 03.06.2025 №2025-0603-1240 на підставі звернення слідчого СУ ГУНП у Львівській області, яким було вилучено медичну справу позивача в ході досудового розслідування та додатком надані на розгляд до ЦВЛ ЗСУ.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 (далі також Закон № 3543-ХІІ).
У статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини 8 статті 4 Закону № 3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі також Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно частини 1 статті 14 Закону № 2232-ХІІ приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей.
Згідно з частиною 9 статті 14 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, зокрема: організація і проведення медичного огляду допризовників, які викликаються на комісію, визначення їх придатності для військової служби; направлення для медичного огляду до призовної комісії Автономної Республіки Крим, обласних або Київської міської призовних комісій призовників, яких визнано непридатними до військової служби за станом здоров'я, та таких, що виявили незгоду з результатами медичного огляду; зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких:
за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час;
раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
виключення з військового обліку громадян, яких:
за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Частиною 10 статті 14 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
На час виключення позивача з військового обліку був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 №921 (далі - Порядок № 921).
У подальшому Порядок № 921 втратив чинність у зв'язку з прийняттям Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487 (далі - Порядок № 487).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 921, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у випадках, передбачених законодавством. Про взяття призовників і військовозобов'язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
Тобто, обов'язки щодо взяття та виключення з військового обліку військовозобов'язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402, у редакції, чинній на момент прийняття постанови ЦВЛК ЗСУ від 03.06.2025).
Це Положення № 402 визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Пунктом 1.4 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 визначено, що медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення, проводиться в порядку, визначеному таблицею.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 до штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Згідно з підпунктом 2.5.1. пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема ВЛК ТЦК та СП.
Згідно з підпунктом 2.3.1. пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Аналіз підпункту 2.3.3. пункту 2.3. глави 2 розділу І Положення № 402 зумовлює висновок про те, що ЦВЛК наділена правом «розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України».
Згідно з пунктом 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Із протоколу засідання ЦВЛК ЗСУ від 03.06.2025 № 2025-0603-1240 судом встановлено, що постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно довідки ВЛК від 16.03.2022 № 833 щодо ОСОБА_1 скасовано, останнього направлено на контрольний медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом із тим, доказів оскарження чи скасування вказаного протоколу засідання ЦВЛК ЗСУ матеріали справи не містять, у зв'язку з чим він є чинним та підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 23.02.2022 №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони; надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.
Приписами статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.
Частиною 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Таким чином, обов'язок щодо внесення актуальних даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів належить до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У частині першій статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» передбачено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Частиною 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов'язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України.
За таких обставин, внесення відповідачем відомостей про взяття позивача на військовий облік до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснено на підставі чинного рішення уповноваженого органу. При цьому суд не надає оцінки законності та обґрунтованості прийняття зазначеної постанови ЦВЛК, оскільки ці обставини не є предметом розгляду у даній справі.
Враховуючи покладений на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язок забезпечувати ведення Реєстру та актуальність внесених до нього відомостей відповідно до вимог Закону № 1951-VIII, поновлення позивача на військовому обліку було здійснено правомірно.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2026 року.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА