03 березня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/45/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2024 року №0572186-2412-2412-UA73060610000066784, №0103081-2412-2412-UA73060610000066784, №0103082-2412-2412-UA73060610000066784.
Ухвалою суду від 16 січня 2026 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено його; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
До суду разом з відзивом на позовну заяву від Головного управління ДПС в Чернівецькій області надійшло клопотання про залишення позову у даній справі без розгляду, яке обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були надіслані контролюючим органом на адресу позивача 05 лютого 2025 року та вручені особисто адресату ОСОБА_1 11 лютого 2025 року і поставлено підпис про отримання, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Наведені обставини, на думку представника відповідача, спростовують твердження позову про те, що про оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач дізнався лише після отримання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №600/4590/25-а про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 165004,80 грн до місцевого бюджету. Додатково відповідач звертав увагу суду на те, що додана до матеріалів цього позову копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення стосується надсилання контролюючим органом на адресу позивача податкової вимоги, що мало місце вже після надсилання та вручення податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у справі №600/45/26-а.
З огляду на викладене, представник відповідача вказав про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, який підлягає обчисленню з 11 лютого 2025 року (тобто з дня вручення ОСОБА_1 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) і тривав до 11 серпня 2025 року, однак даний позов подано до суду лише у січні 2026 року.
Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року задоволено частково клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про залишення позову у даній справі без розгляду; залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог указаної ухвали суду позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яку обґрунтовано тим, що позивач не отримував засобами поштового зв'язку оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення, а підпис, який міститься в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 11 лютого 2025 року, не належить ОСОБА_1 . Крім цього, у заяві вказано, що у період з 11 квітня 2025 року по 27 жовтня 2025 року позивач перебував за межами України, а тому був позбавлений можливості звернутись до суду в термін до 11 серпня 2025 року. Поряд з цим, з вирахуванням строку перебування за кордоном (з 11 квітня 2025 року по 27 жовтня 2025 року), позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду з позовом у даній справі, адже такий, на його думку, становить 4 місяці 11 днів, враховуючи періоди перебування в межах України з 11 лютого 2025 року по 11 квітня 2025 року (2 місяці) та з 27 жовтня 2025 року по 07 січня 2026 року (2 місяці 11 днів). Відповідно, лише прибувши до України у січні 2026 року, позивач і дізнався про оскаржувані податкові повідомлення-рішення після отримання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №600/4590/25-а.
Розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 судом касаційної інстанції сформулювано такий правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 також вирішувала питання визначення строку звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та за наслідками аналізу норм ПК України у взаємозв'язку з КАС України виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказана позиція також підтримана Верховним Судом і у справі №600/3759/21-а (постанова від 05 серпня 2025 року).
Як свідчать наявні у справі матеріали, 05 лютого 2025 року Головним управлінням ДПС в Чернівецькій області направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2024 року №0572186-2412-2412-UA73060610000066784, №0103081-2412-2412-UA73060610000066784, №0103082-2412-2412-UA73060610000066784.
Дослідженням змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 05 лютого 2025 року судом встановлено, що в такому наявна примітка «ППР», що є скороченням (абревіатурою) словосполучення «податкові повідомлення-рішення».
Крім цього, вказаним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується і те, що конверт, який було направлено на адресу ОСОБА_1 05 лютого 2025 року, було вручено останньому 11 лютого 2025 року з проставленням підпису про його отримання у графі «Розписка про одержання».
Відповідно, оскільки оскаржувані у даному позові податкові повідомлення-рішення були отримані безпосередньо позивачем засобами поштового зв'язку 11 лютого 2025 року, і такі згідно з наявними матеріалами в адміністративному порядку ним не оскаржувались, то строк звернення до суду з цим позовом становить шість місяців з дня, коли позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2024 року №0572186-2412-2412-UA73060610000066784, №0103081-2412-2412-UA73060610000066784, №0103082-2412-2412-UA73060610000066784 засобами поштового зв'язку і, фактично, тривав до 12 серпня 2025 року.
З огляду на те, що з позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду лише 07 січня 2026 року, що вбачається з відмітки канцелярії суду на позовній заяві, то суд приходить до висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, після відкриття провадження у цій справі суд дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним.
Надаючи ж оцінку доводам поданої на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2026 року заяви ОСОБА_1 , якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд, перш за все, звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску звернення до суду з цим позовом, наведених у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданій на виконання вимог ухвали від 16 лютого 2026 року, суд зазначає, що в такій не зазначено переконливих обставин, які унеможливлювали або істотно перешкоджали ОСОБА_2 (особисто або в порядку представництва) своєчасно звернутися до суду з цим позовом.
Доводи позивача про те, що йому не належить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яким направлено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд оцінює критично, адже на їх підтвердження до заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду не подано жодних належних та достовірних доказів того, що підпис, який міститься у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 05 лютого 2025 року, дійсно не належить ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що визначення належності (дійсності, ідентичності) підпису конкретній особі підлягає з'ясуванню при проведенні судової почеркознавчої експертизи, результат якої оформлюється висновком експерта. Водночас правом ініціювання проведення такої експертизи з метою встановлення особи, якій належить підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 05 лютого 2025 року, позивач не скористався.
Варто зазначити і те, що у разі, якщо позивач стверджує про неналежність йому підпису, який міститься на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 05 лютого 2025 року, він міг скористатися правом звернення до правоохоронних органів (органів досудового розслідування) із заявою про вчинення злочину, що містить ознаки підроблення (використання підробленого) документу.
Водночас судом встановлено, що відповідач після відкриття провадження у цій справі надав докази направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13 березня 2024 року №0572186-2412-2412-UA73060610000066784, №0103081-2412-2412-UA73060610000066784, №0103082-2412-2412-UA73060610000066784 засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому наявна відмітка про вручення відправлення адресату 11 лютого 2025 року з проставленням підпису про його отримання у графі «Розписка про одержання».
Відповідно, про оскаржувані у цьому позові податкові повідомлення-рішення позивач дізнався саме 11 лютого 2025 року, а не, як стверджується у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2026 року, після отримання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №600/4590/25-а.
При цьому суд критично оцінює і твердження у вказаній заяві про те, що ОСОБА_1 02 січня 2026 року ознайомився у суді з матеріалами справи №600/4590/25-а, оскільки з наявної у матеріалах цієї справи заяви від 02.01.2026 року вбачається подання її у справі №600/4590/25-а представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Бобиком Й.Б., який (а не безпосередньо ОСОБА_1 ) і був ознайомлений з матеріалами справи №600/4590/25-а.
Стосовно ж посилань заявника на те, що у період з 11 квітня 2025 року по 27 жовтня 2025 року позивач перебував за межами України і був позбавлений можливості звернутись до суду в термін до 12 серпня 2025 року, то такі суд також оцінює критично, адже вони не свідчать про те, що позивач був позбавлений фізичної можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк.
При цьому суд зазначає, що навіть якщо враховувати факт відсутності позивача в межах України з 11 квітня 2025 року по 27 жовтня 2025 року, то подана до суду заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду не містить наведення причин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з цим позовом протягом періоду з 12 лютого 2025 року по 10 квітня 2025 року (останній день перед вибуттям ОСОБА_1 за межі України 11 квітня 2025 року).
До того ж, у разі перебування позивача за кордоном з 11 квітня 2025 року по 27 жовтня 2025 року він не був позбавлений можливості скористатися професійною правовою допомогою з метою оскарження рішень податкового органу, отриманих ним ще 11 лютого 2025 року, у межах встановленого законом строку.
Суд зауважує, що позивачем не надано доказів, які свідчать про наявність виняткових, особливих і непереборних обставин об'єктивного характеру, які унеможливили або істотно ускладнили подання позовної заяви, а також доказів того, що він вчинив усі необхідні дії, які свідчили би про бажання реалізувати свої процесуальні права у повній мірі.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа №990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа №990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що у поданій на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2026 року заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення позивачем у встановлений законом строк усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зі змісту доводів, наведених позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданій на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2026 року, не вбачається обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними труднощами та наявністю перешкод об'єктивного і непереборного характеру, які б унеможливили або значно утруднили можливість реалізації ОСОБА_1 особисто або в порядку представництва права на судовий захист у строк, установлений процесуальним законом для звернення до адміністративного суду.
Не звернення до суду з адміністративним позовом через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
Тому, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
На переконання суду, як твердження, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, поданій разом із позовною заявою, так і твердження, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданій на виконання вимог ухвали суду від 16 лютого 2026 року, спрямовані на введення суду в обману щодо обставин, за яких безпосередньо позивач ОСОБА_1 (а не його представник адвокат Бобик Й.Б.) дізнався про оскаржувані рішення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом і у заяві про усунення недоліків, поданої на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, то суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення цієї позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 240, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
2. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
3. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк