про закриття провадження у справі
03 березня 2026 року Справа № 580/13689/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі директора Бак Сергія Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
11 грудня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Черкаської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі директора Бак Сергія Анатолійовича, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність начальника Черкаської філія ТОВ “Газорозподільні мережі України» Бак Сергія Анатолійовича по не розгляду заяви ОСОБА_1 голови громадської організації “Правове агентство Захист» зареєстрованої 22.10.2025р в Черкаській філії ТОВ “Газорозподільні мережі України», за №ЧкФ/100/27.04-ВХ-30039-25 та ненаданні запитуваної інформації.
2) зобов'язати начальника Черкаської філія ТОВ “Газорозподільні мережі України» Бак Сергія Анатолійовича, розглянути заяву ОСОБА_1 голови громадської організації “Правове агентство Захист» зареєстрованої 22.10.2025р в Черкаській філії ТОВ “Газорозподільні мережі України», за №ЧкФ/100/27.04-ВХ-30039-25 та надати запитувану інформацію.
Ухвалою суду від 24.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Розгляд справи по суті розпочато за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача надав до суду клопотання, в якому просить закрити провадження у справі № 580/13689/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі директора Бака Сергія Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. В обгрунтування свого клопотання зазначив, що звернення до відповідача в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації», не містить ознак притаманних публічно-правовому спору, оскільки в ньому відсутній суб'єкт владних повноважень, який повинен володіти специфічним видом інформації та спір не стосується виконання владних (управлінських) функцій
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства з таких підстав.
За правилами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами пункту 7 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Так, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України від 2 жовтня 1992 року №2657-XІІ “Про інформацію» (далі - Закон №2657-XІІ), Законом України від 13 січня 2011 року №2939-VІ “Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 ст.3 Закону №2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п.1 ч.1 ст.3, п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VІ).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2939-VІ є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Таким чином суд дійшов висновку, що для правильного визначення предметної юрисдикції спору щодо відмови в наданні запитуваної відповідно до Закону №2939-VІ інформації потрібно встановити зокрема чи інформація, яка запитувалася позивачем, належить до публічної інформації в розумінні Закону №2939-VІ, а також чи є відповідач розпорядником такої інформації.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідач Черкаська філія ТОВ “Газорозподільні мережі України» не є суб'єктом владних повноважень та не є юридичною особою, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим.
Таким чином, Черкаська філія ТОВ “Газорозподільні мережі України» у розумінні положень Закону України “Про доступ до публічної інформації» не є розпорядником публічної інформації, тому цей спір не належить розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування “суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з “...» поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається “судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
За таких обставин поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, а є приватноправовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Тому, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, то позивачам слід повернути з бюджету судовий збір, а саме ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн, сплачений за подання позовної заяви платіжною інструкцією від 07.12.2025 № 2.436615677.1 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1211,50 грн, сплачений за подання позовної заяви квитанцією від 25.12.2025 № 17.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Клопотання представника відповідача задовольнити.
Закрити провадження у справі №580/13689/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Черкаської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України» в особі директора Бак Сергія Анатолійовича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн за подання позовної заяви платіжною інструкцією від 07.12.2025 № 2.436615677.1.
Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України сплачений судовий збір судовий збір в сумі 1211,50 грн, сплачений за подання позовної заяви квитанцією від 25.12.2025 № 17.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
СуддяВалентина ЯНКІВСЬКА