Справа № 560/7169/24
іменем України
03 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не звільненні солдата ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з небажанням продовжити військову службу та сімейними обставинами, якими є наявність у його дружини ОСОБА_2 , ІІ групи інвалідності на підставі абзацу 4 пп.г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з небажанням продовжити військову службу та сімейними обставинами, якими є наявність у його дружини ОСОБА_2 , ІІ групи інвалідності на підставі абзацу 4 пп.г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 19 квітня 2024 року солдат ОСОБА_1 звернувся з рапортом з додатками до командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначив, що на виконання вимог листа №4576/1 від 15 квітня 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 подав вказаний рапорт та просить звільнити його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з небажанням проходити військову службу за сімейними обставинами, якими є наявність у його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №779602 від 12 лютого 2024 року є особою з інвалідністю ІІ групи довічно на підставі абзацу 4 пп.г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи).
Однак, на даний час рапорт ОСОБА_1 від 19 квітня 2024 року не розглянутий.
Ухвалою від 15.05.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 28.06.2024 суд задовольнив клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про зупинення провадження в адміністративній справі №560/7169/24. Зупинив провадження в адміністративній справі №560/7169/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії до набрання законної сили рішенням суду у справі №560/3301/24.
Ухвалою від 24.07.2024 суд поновив провадження в адміністративній справі №560/7169/24.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому ухвалою строк не скористався.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 Заяву від 08.03.2024р., якою просив звільнити його з військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з небажанням проходити військову службу за сімейними обставинами, якими є наявність у його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №779602 від 12 лютого 2024 року є особою з інвалідністю ІІ групи довічно на підставі абзацу 4 пп.г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи).
До заяви позивач додав документи, що, на його думку, підтверджують його право на звільнення з військової служби.
Відповіддю №4576/1 від 15.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення, а позивач, свою чергу, подав заяву, а не Рапорт, і не безпосередньому своєму командиру - командиру ІНФОРМАЦІЯ_6 , а напряму начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому вказана заява залишилася без реагування.
На виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №560/7169/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що військовослужбовець відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_1 не подавав ІНФОРМАЦІЯ_6 рапорту про звільнення з військової служби від 19.04.2024р.
Відповідно, не поданий рапорт і не розглядався.
Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у незвільненні солдата ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з небажанням продовжити військову службу та сімейними обставинами, якими є наявність у його дружини ОСОБА_2 , ІІ групи інвалідності на підставі абзацу 4 пп.г п.2 ч.4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і досі.
Спір у цій справі стосується бездіяльності відповідача щодо розгляду рапорту позивача від 15.04.2024 про звільнення з військової служби.
Так, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з частиною 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пункту 2 Положення № 1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зважаючи на те, що Положенням № 1153/2008 не врегульовано питання дострокового звільнення з військової служби військовослужбовців призваних під час мобілізації, до даних правовідносин має бути застосовано пункт 213 Положення № 1153/2008 за аналогією права.
У пункті 213 Положення № 1153/2008 визначено, що в разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
У разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби за сімейними обставинами керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надає заявнику відповідь про причини відмови і повідомляє про це командира військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за №438/16454, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано перелік підстав для дострокового звільнення військовослужбовців з військової служби, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я
Разом з тим законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
На підставі пункту 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Також згідно з пунктом 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Отже, з наведеного вбачається, що про звільнення з військової служби військовослужбовець має подати відповідний рапорт із зазначенням підстав його звільнення та надати оригінали підтверджуючих документів (у разі надання копій документів такі мають бути засвідчені в установленому законом порядку). Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 подав начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 Заяву від 08.03.2024р., якою просив звільнити його з військової служби у Збройних Силах України у зв'язку з небажанням проходити військову службу за сімейними обставинами, якими є наявність у його дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №779602 від 12 лютого 2024 року є особою з інвалідністю ІІ групи.
Відповіддю №4576/1 від 15.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про те, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення, а позивач, свою чергу, подав заяву, а не Рапорт, і не безпосередньому своєму командиру - командиру ІНФОРМАЦІЯ_6 , а напряму начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому вказана заява залишилася без реагування.
До матеріалів позовної заяви позивач додає рапорт про звільнення з військової служби від 19.04.2024.
Однак, докази того, що вказаний рапорт направлявся відповідачу або докази того, що відповідач отримав рапорт позивача від 19.04.2024 про звільнення з усіма доданими документами, в матеріалах справи відсутні, які і відсутні докази реєстрації такого рапорту.
Крім того, на виконання ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №560/7169/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що військовослужбовець відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_1 не подавав ІНФОРМАЦІЯ_6 рапорту про звільнення з військової служби від 19.04.2024р.
Таким чином, в межах розгляду цієї справи судом встановлено недотримання позивачем порядку звернення з рапортом про звільнення з військової служби, передбаченого Положенням №1153/2008.
Суд звертає увагу, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не звільненні солдата ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку з небажанням продовжити військову службу та сімейними обставинами.
Водночас суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Суд зауважує, що права позивача на час розгляду даної справи не порушені, оскільки відсутні докази подання рапорту від 19.04.2024 про звільнення відповідачу та відповідно відсутня бездіяльність щодо звільнення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частин 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя В.К. Блонський