02 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/24963/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини НОМЕР_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не виплачує позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", хоча наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.
Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні.
03.02.2026 до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому вказано, що твердження позивача про те, що його вимоги залишено без реагування військовою частиною НОМЕР_1 , не відповідають дійсності, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 здійснювались заходи щодо перевірки достовірності та повноти відомостей які впливають на нарахування та виплату військовослужбовцям одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Дані заходи здійснювались як відносно позивача так і багатьох інших військовослужбовців, які потенційно можуть мати право на отримання даної винагороди. Враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 , на виконанні вимог бойового розпорядження БР ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " № 979/окп/бр від 30.05.2025, бере безпосередню участь у районі виконання бойових завдань поблизу міста Суми із забезпечення оборони та безпеки держави в умовах воєнного стану. Це, в свою чергу, спричиняє додаткове навантаження на відповідних посадових осіб, до службових повноважень яких входить, в тому числі, пошук, опрацювання, виготовлення необхідних документів та надання відповідної інформації, що обліковується та розпорядником якої є військова частина і на підставі яких здійснюється нарахування та виплата винагороди. Зазначає, що станом на подання відзиву військовою частиною НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 здійснено дії, визначені в окремому дорученні, а саме: зібрано інформацію, в тому числі і від інших військових частин, в яких останній проходив службу, зокрема, у військових частинах НОМЕР_2 (з 24.02.2022 по 13.04.2023), НОМЕР_3 (з 14.04.2023 по 25.04.2023), НОМЕР_4 (з 25.04.2023 по 15.05.2023), видано необхідні документи та перевірено відомості визначені окремим дорученням, сформовано довідку про безпосередню участь вказаного військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, довідку яка підтверджує невиплату винагороди у військовій частині НОМЕР_1 за формою, затвердженою додатком 2 до окремого доручення, та направлено відповідний пакет документів до військової частини НОМЕР_5 для організації та проведення заходів внутрішнього контролю шляхом здійснення попередньої перевірки законності нарахування винагороди. Стверджує, що рішення щодо нарахування та виплату винагороди позивачу буде прийнято з урахуванням результатів проведення заходів внутрішнього контролю військовою частиною НОМЕР_5 відповідно до положень окремого доручення Міністра оборони України № 5601/уд від 26.09.2025.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 22.10.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 звільнений в запас.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 від 25.02.2022 прийнятий на військову службу з 24.02.2022.
Також відповідно до довідки військової частини НОМЕР_7 № 1451/23/11889 від 18.09.2025, виданої на адвокатський запит, позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 24.02.2022 по 18.03.2022, з 22.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 05.08.2022, з 08.08.2022 по 12.12.2022, з 14.12.2022 по 31.12.2022.
Представник позивач 23.07.2025 звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153.
Відповідач листом повідомив, що військовою частиною НОМЕР_1 здійснюються заходи щодо перевірки достовірності та повноти відомостей, які впливають на нарахування та виплату військовослужбовцям одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2025 № 153, які потенційно можуть мати право на отримання даної винагороди. Проводиться збір та підтвердження інформації щодо сумарної кількості днів безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та інших відомостей, які впливають на здійснення нарахування та виплати даної одноразової грошової винагороди, в ході якого буде сформовано довідку про безпосередню участь у бойових діях за формою, затвердженою Окремим дорученням Міністра оборони України № 999/уд від 20.02.2025.
Вважаючи, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства тривалий час ухиляється від виконання обов'язку щодо виплати належної позивачу грошової винагороди та затягує процес виплати, позивач звернувся за захистом своїх правд до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом ч. 1, ч. 3ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону № 2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153), пунктом 2 якої затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форма контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.
Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин, установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022" № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн гривень;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Отже, з аналізу норм Постанови № 153, тобто станом на час проходження позивачем військової служби, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.
У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв'язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.
Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Разом із цим, суд підкреслює, що до суду позивачем надано довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин видану військовою частиною НОМЕР_7 від 18.09.2025 № 1451/03/11889. У відповідних графах довідки міститься інформація такого змісту:
- випадки про притягнення до кримінальної відповідальності :не обліковано;
- випадки про притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано;
- дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк її дії, яких не закінчився: не обліковано.
Як встановлено судом, позивач, відповідно до військового квитка серії НОМЕР_6 , зарахований на військову службу до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 24.02.2022, що сторонами не заперечується.
Разом із тим, на момент прийняття на військову службу за контрактом згідно з паспортом громадянина України позивачу було 19 років.
Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України у період 24.02.2022 по 18.03.2022, з 22.03.2022 по 31.03.2022, з 05.04.2022 по 05.08.2022, з 08.08.2022 по 12.12.2022, з 14.12.2022 по 31.12.2022, що в сукупності становить 301 день та не заперечується відповідачем.
Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн, оскільки: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно більше шести місяців; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
Отже, у позивача наявні всі визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової допомоги, а тому її невиплата за цих обставин зі сторони відповідача є протиправною.
Суд наголошує, що у даному випадку повноваження військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати зазначеної винагороди не є дискреційними. Оскільки матеріалами справи (зокрема довідкою № 1451/03/ НОМЕР_8 ) підтверджено виконання позивачем усіх кумулятивних умов, визначених пунктом 4 Постанови № 153, у відповідача виник імперативний обов'язок вчинити конкретну дію. Будь-яка альтернативна поведінка суб'єкта владних повноважень за умови відповідності особи критеріям закону є протиправною. Таким чином, зобов'язання відповідача здійснити виплату є належним способом захисту, який не є втручанням у дискрецію, оскільки правовий результат у цій ситуації є однозначним та передбачуваним.
Суд зазначає, що виключення позивача зі списків військових частин, в яких служив позивач під час військового стану, жодним чином не впливає на право позивача отримати дану допомогу, оскільки на момент набрання чинності Постановою № 153 та набуття права на отримання грошової допомоги позивачем він проходив службу у відповідача і саме у військової частини НОМЕР_1 виник обов'язок її виплати.
Саме до даної військової частини позивач звертався за її виплатою, та суд в межах розгляду даної справи констатував наявність у нього даного права та протиправної бездіяльності зі сторони відповідача.
Отже, суд зазначає, що приписами пункту 4 Постанови № 153 чітко передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень у разі укладення ним контракту під час воєнного стану до досягнення ним віку 25 років та за умови безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії російської федерації проти України не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025.
При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. У розумінні сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Кечко проти України" та "Мюллер проти Австрії", концепція "майна" охоплює не лише наявні речі, а й законні сподівання на отримання певних виплат, якщо особа виконала всі умови, передбачені чинним законодавством.
Оскільки позивач станом на дату набрання чинності Постановою № 153 вже мав необхідну тривалість безпосередньої участі у бойових діях, що сукупно становить 301 день, та на той момент проходив військову службу, у нього виникло правомірне очікування на отримання грошової винагороди, яке набуло характеру захищеного майнового права, у той же час суд наголошує, що відповідач не заперечує того факту, що позивачу дійсно передбачено право на виплату винагороди.
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у справі "Будченко проти України", якщо державний орган відмовляє у виплаті, аргументуючи це відсутністю певної процедури або внутрішніми організаційними труднощами, це становить непропорційне втручання у право на мирне володіння майном. Суд констатує, що станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів існування об'єктивних перешкод, які б унеможливлювали виплату винагороди протягом понад семи місяців з моменту звернення позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що доводи відповідача про вжиття заходів щодо збору інформації суд розцінює як такі, що не свідчать про відновлення порушеного права позивача.
Щодо посилань відповідача на необхідність завершення заходів внутрішнього контролю згідно з Окремим дорученням Міністра оборони України № 5601/уд від 26.09.2025, суд зазначає наступне. Окремі доручення чи інші внутрішньовідомчі акти мають нижчу юридичну силу порівняно з Постановою Кабінету Міністрів України № 153. Відсутність належної координації між військовими частинами ( НОМЕР_1 та НОМЕР_5 ) або надмірне тривале проведення внутрішніх перевірок не може бути підставою для обмеження права особи на отримання належного їй грошового забезпечення. Зволікання у виплаті коштів протягом тривалого часу (з липня 2025 року) нівелює мету експериментального проекту - підвищення мотивації до служби - та покладає на військовослужбовця надмірний тягар невизначеності.
Враховуючи, що станом на момент ухвалення рішення суду ні від позивача, ні від відповідача не надійшло належних та допустимих доказів виконання позовних вимог у повному обсязі, суд приходить до висновку, що порушення прав позивача триває, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 02 березня 2026 р.
02.03.26