Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у прийнятті звіту про виконання рішення суду
та встановлення нового строку для подання звіту
02 березня 2026 року Справа №200/1759/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при розгляді заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та звіту відповідача про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кузьміна Є.В., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати пенсії на ОСОБА_1 з 01.01.2025 року;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 , та сплатити заборгованість.
11 червня 2025 року рішенням Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 та сплатити заборгованість з 01.01.2025 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набрало законної сили 17 вересня 2025 року.
19 січня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про встановлення судового контролю, у якій останній просив суд зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області надати письмовий звіт про виконання судового рішення від 11.06.2025 року у справі № 200/1759/26 у строк, визначений судом.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що рішення суду не виконано в частині сплати заборгованості з 01.01.2025 року, яка обрахована, її розмір повідомлений позивачу, відбулася часткова виплата, на виконання постанови КМУ № 821 (станом на 19.01.2026 року частина заборгованості сплачена).
20 січня 2026 року ухвалою суду заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протягом 30 днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 200/1759/25, з урахуванням вимог ст. 382-2 КАС України; попереджено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
18 лютого 2026 року від відповідача до суду надійшов звіт про виконання рішення суду, у якому останній зазначив, що відповідачем поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 року, розмір поновленої пенсії склав: з 01.01.2025 - 2361,00 грн; з 01.01.2026 - 2595,00 грн.
Виплата сум, нарахованих на виконання Рішення суду, здійснюється відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821). Таким чином, Головним управлінням обліковано суму 33522,00 грн за період з 01.01.2025 по 28.02.2026, яка складається з: 1. Заборгованості за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 - 25971,00 грн. 2. Щомісячної суми за період з 01.12.2025 по 31.12.2025 - 2361,00 грн. 3. Щомісячної суми за період з 01.01.2026 по 28.02.2026 - 5190,00 грн.
Протягом 2025 року відповідно до Порядку № 821 здійснено виплату заборгованості в межах виділених бюджетних призначень у сумі 14 126,85 грн (докази виплати - витяг з відомостей на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в АТ КБ «Приватбанк» додається).
Станом на 12.02.2026 залишок заборгованості становить 19395,15 грн.
Відповідач також зазначив, що за ініціативи Головного управління/керівника Головного управління з метою прискорення виконання Рішення суду в повному обсязі Головним управлінням надіслано запити до Пенсійного фонду України, як до розпорядника коштів вищого рівня, від 05.12.2025 №0500-0404-5/137842 та від 26.01.2026 №0500-0404-5/7025 щодо виділення коштів на виконання Рішення суду, та отримано відповідь Пенсійного фонду України № 2800-030101-9/90175 від 26.12.2025. На лист від 26.01.2026 №0500-0404-5/7025 щодо виділення коштів на виконання Рішення суду станом на 12.02.2026 відповідь не надходила.
Таким чином, відповідач вважає, що ним виконано всі дії в повному обсязі в межах функціональних повноважень з метою виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у справі № 200/1759/25 за позовом ОСОБА_1 .
25 лютого 2026 року від представника позивача до суду надійшли заперечення на звіт, у яких останній зазначив, що станом на 23.02.2026 року виплату пенсії позивачу не відновлено. ОСОБА_1 не отримує поточної пенсії, а замість цього щомісяця отримує по 187,35 грн, у відповідності до Порядку № 821. Виплати заборгованості з пенсії - дійсно виплачується частинами та станом на момент отримання звіту - майже половина суми боргу вже виплачена.
Дослідивши доводи звіту суд установив наступне.
Зі звіту відповідача суд встановив, що рішення суду набрало законної сили 17 вересня 2025 року.
Заборгованість за період з 01.01.2025 року по 28.02.2026 року обліковується та виплачується частинами, згідно Порядку № 821.
Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821 (далі - Порядок № 821).
Згідно п. 1 цього Порядку, він визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Дія цього Порядку не поширюється на забезпечення виконання грошових зобов'язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 70, ст. 4433), судових рішень, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць, виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком, а також виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1165.
Дія Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902 виходячи із системного аналізу його приписів на пенсійні виплати не поширюється.
В свою чергу, рішення суду у справі 200/1759/25 набрало законної сили 17.09.2025 року, тобто після набрання чинності Порядком № 821, до того ж предметом судового розгляду у справі № 200/1759/25 були правовідносини відносно правомірності припинення виплати пенсії по інвалідності у зв'язку з відкриттям кримінального провадження та імовірним на думку відповідача підробленням документів на підставі, яких позивачу призначено пенсію, а не припинення/відновлення пенсії позивачу як внутрішньо переміщеній особі, призначення/перерахунок пенсії.
Відтак, застосування позивачем приписів Порядку № 821, у тому числі щодо виплат за період з 18.09.2025 по теперішній, час є безпідставними.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення суду виконано частково, проте не у порядок і спосіб, визначений діючим законодавством.
Виплату поточної пенсії не відновлено та обліковано як борг, що суперечить ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Водночас відсутність відповідного фінансування відповідача з боку розпорядника бюджетних коштів вищого рівня не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі, а тільки підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об'єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб відповідача.
Статтями 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» № 18357/91, Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) вказано, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) зазначив, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення, затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.
Таким чином, суд дійшов висновку, що невиконання рішення суду у цій справі має ознаки порушення прав позивача, яке гарантується ст. 6 Конвенції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 383-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 383-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382--1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Суд не встановив підстав для зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати.
В постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 382-2 КАС України, звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 383-3 КАС України, подання звіту без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу є самостійною підставою для відмови у його прийнятті.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 200/1759/25 та встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання означених рішень суду в частині поновлення виплати позивачу поточної пенсії на підставі судового рішення та виплати заборгованості.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: […] ухвал […] адміністративних справах […].
Згідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) […] боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; […] реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); […].
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ).
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне витребувати у відповідача відомості визначені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII відносно керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У прийнятті звіту відповідача про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 200/1759/25 - відмовити.
Встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 200/1759/25.
Зобов'язати відповідача протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 200/1759/25 в повному обсязі.
Витребувати у відповідача відомості визначені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII відносно керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - ОСОБА_2 .
Витребувані документи надати до суду разом зі звітом засобами електронного зв'язку шляхом надсилання на електронну поштову скриньку суду: inbox@adm.dn.court.gov.ua або за допомого засобів Підсистеми ЄСІТС “Електронний суд».
Попередити відповідача про застосування заходів процесуального примусу, що встановлені ст. 149 КАС України, у випадку ухилення від виконання цієї ухвали.
Роз'яснити відповідачу необхідність дотримання положень ч.ч. 2, 3 ст. 382-2 КАС України при підготовці звіту про виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко