26 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 727/11583/23
провадження № 51- 157 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023262020002972, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 травня 2021 року, зміненим ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 грудня 2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 29 березня 2023 року в зв'язку з відбуттям строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Так, ОСОБА_6 , діючи повторно, 08 серпня 2023 року, близько 16:40 год., перебуваючи в салоні автобуса (маршрутне таксі № 1), що рухався по вул. Головній в м. Чернівці від зупинки «Чапаєва» до зупинки «Авіакаса», діючи в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом та метою особистого незаконного збагачення, відкрито викрав з сумки ОСОБА_8 належні їй гаманець червоного кольору вартістю 980 грн та грошові кошти в сумі 6524,50 грн, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 7504,50 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що винуватість ОСОБА_6 не доведена належними та достатніми доказами та наводить доводи щодо неповноти судового розгляду. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості та статтям 370, 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційні вимоги сторони захисту і просили їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 під час касаційного розгляду висловила позицію щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги захисника і просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Натомість, зазначене є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_7 убачається, що він наводять доводи про неповноту судового розгляду, зазначає про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв'язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останнього.
Незважаючи на показання ОСОБА_6 , який не визнав своєї вини та причетності до описуваного у вироку злочину і стверджував, що він дійсно перебував у маршрутному автобусі, проте жодних коштів та гаманця потерпілої не викрадав, в основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , письмові докази, зокрема, дані протоколів прийняття заяви про кримінальне правопорушення, затримання особи з відеозаписом до нього, пред'явлення особи для впізнання, проведення слідчого експерименту, відеозаписів з камери відеоспостереження, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
При цьому, ретельно перевіривши всі посилання сторони захисту на те, що виявлені та вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти належали йому та не мали жодного відношення до потерпілої, які суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, належним чином мотивувавши свій висновок в цій частині.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність юридичної оцінки його дій саме за ч. 4 ст. 186 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.
Апеляційний суд, перевіривши апеляційні скарги сторони захисту, доводи яких, за своїм змістом, аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі захисника, в тому числі й щодо не встановлення, на їх думку, достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпання можливості їх отримати, переглянув вирок суду першої інстанції та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо та детально мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає. При цьому, вказаний суд ретельно перевірив всі посилання сторони захисту на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, а також врахував викладені в попередній постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 травня 2025 року у цій справі вказівки суду касаційної інстанції, відповідно до вимог ст. 439 КПК України.
Як убачається зі справи, перевіркою матеріалів кримінального провадження апеляційний суд вірно встановив, що під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі, а його висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об'єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв'язку.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 травня 2024 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11