02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 553/1938/24
провадження № 61-2490ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фесенко Юлія Олександрівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», правонаступником якого є Комунальне підприємство «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», третя особа - голова комісії з реорганізації Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» Скрипник Людмила Олександрівна, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», правонаступником якого є КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» від 08 травня 2024 року № 52-к «Про звільнення з посади головної медичної сестри ОСОБА_1 »;
- поновити на посаді головної медичної сестри КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» ОСОБА_1 з 16 травня 2024 року;
- стягнути з КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу через незаконне звільнення та понесені судові витрати.
Ленінський районний суд м. Полтави рішенням від 27 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним та скасував наказ голови комісії з реорганізації КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» Скрипник Л. О. № 52-к від 08 травня 2024 року «Про звільнення з посади головної медичної сестри ОСОБА_1 ».
Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді головної медичної сестри КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради».
Стягнув з КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 141 907,66 грн з відрахуванням із цієї суми обов'язкових податків та платежів.
Допустив негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу.
Стягнув з КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» на користь держави судовий збір у розмірі 2 630,27 грн.
Ленінський районний суд м. Полтави додатковим рішенням від 17 квітня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Фесенко Ю. О. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнив.
Стягнув з КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Полтавський апеляційний суд постановою від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» в особі голови комісії з реорганізації - Скрипник Л. О., правонаступник - КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» задовольнив.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 березня 2025 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2025 року скасував та ухвалив нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до КП «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», правонаступник - КП «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», третя особа - голова комісії з реорганізації Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» Скрипник Л. О., про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
26 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фесенко Ю. О., через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2026 року в указаній справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті
ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування
єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже спір між сторонами виник з трудових правовідносин.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2026 року не перевищує
двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних
осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн) та становить 141 907,66 грн.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Судовий спір у цій справі було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію. Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу
на судове рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Фесенко Юлія Олександрівна, на постанову Полтавського апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради», правонаступником якого є Комунальне підприємство «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», третя особа - голова комісії з реорганізації Комунального підприємства «3-я міська клінічна поліклініка Полтавської міської ради» Скрипник Людмила Олександрівна, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко