(додаткова)
03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 462/5597/23
провадження № 61-9070св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа ? приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пелех Олена Зінонівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Шкред Анастасії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ? приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пелех Олена Зінонівна, про усунення від права на спадкування, визнання свідоцтв про право на спадщину недійсними,-
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З., про усунення від права спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Просила суд:
усунути ОСОБА_2 від права спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 ;
визнати недійсними свідоцтва про права на спадщину, видані на ім'я ОСОБА_2 :
- від 22 липня 2020 року № 279 - на 11/80 частку у житловому будинку на АДРЕСА_1 ;
- від 22 липня 2020 року № 280 - на частину земельної ділянки на АДРЕСА_1 ;
- від 28 липня 2020 року № 297 - на 5/48 частки квартири на АДРЕСА_2 ;
- від 28 липня 2020 року № 298 - на 1/12 частини квартири на АДРЕСА_3 ;
- від 28 липня 2020 року №300 - на 7/80 частини будинку на АДРЕСА_4 ;
- від 03 березня 2021року № 141 - на частину вкладів.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто від права на спадкування за законом ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 , що посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О. З. та зареєстровані у реєстрі:
? від 22 липня 2020 року за № 279 на 11/80 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 22 липня 2020 року за № 280 на 1/4 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ;
? від 28 липня 2020 року за № 297 на 5/48 часток квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
? від 28 липня 2020 року за № 298 на 1/12 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 ;
? від 28 липня 2020 року за № 300 на 7/80 часток будинку за адресою: АДРЕСА_5 ;
? від 03 березня 2021 року за № 141 на 1/4 частку вкладів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 147,00 грн.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 ? Шкред А. О. про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 ? Шкред А. О. рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2024 року, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2024 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Заяву представника ОСОБА_2 ? Шкред А. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені в суді першої інстанції витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2026 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богдан З. С. залишено без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2025 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви та заперечень на неї
ОСОБА_2 через адвоката Шкред А. О. подав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 8 000,00 грн.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 поніс витрати на професійну правничу допомогу, у зв'язку з касаційним розглядом справи, які надані адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги від 08 вересня 2023 року, які складаються з вартості наданих адвокатом послуг у розмірі 8 000,00 грн.
Заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення до Верховного Суду не подано.
Перевіривши доводи вказаної заяви, Верховний Суд вважає, що заява ОСОБА_2 , подана його представником - адвокатом Шкред А. О., підлягає задоволенню, з огляду на таке.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - -адвокат Шкред А. О., окрім договору про надання правничої допомоги від 08 вересня 2023 року № 08/09/23 та додаткової угоди № 2 до нього від 11 серпня 2025 року, надала акт виконаних робіт від 11 серпня 2025 року до договору від 08 вересня 2023 року № 08/09/23, відповідно до якого адвокатом було здійснено ознайомлення з касаційною скаргою, вивчення судової практики, підготовка відзиву на касаційну скаргу, направлення копії позивачу засобами поштового зв'язку, подання касаційної скарги до суду, загалом витрачено 8 годин.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 .
Витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_2 у зв'язку з касаційним розглядом справи, які надані адвокатом на підставі договору про надання правничої допомоги від 08 вересня 2023 року № 08/09/23 та додаткової угоди № 2 до нього від 11 серпня 2025 року, складаються із вартості наданих адвокатом послуг у розмірі 8 000,00 грн
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. зокрема, постанову Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24)).
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу документи, Верховний Суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 , до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 не надходило.
Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Шкред Анастасії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 8 000,00 гривень.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун