03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 619/4831/23
провадження № 61-11243св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук Олена Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чернобровка Ірина Вікторівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красніковим Олександром Івановичем, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 січня 2025 року у складі судді Болибок Є. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнень, остаточно просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_2 , складений та посвідчений 08 грудня 2022 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О. В., зареєстрований у реєстрі за № 3634.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що їх син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 40 років, смерть настала від вибухової травми бойових дій. На момент смерті син проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому частку домоволодіння на АДРЕСА_1 .
Зазначали, що їх син сім'ї не мав, одружений не був, проживав разом із ними.
Після звернення до нотаріуса 21 липня 2023 року з заявою про прийняття спадщини їм стало відомо про наявність заповіту, складеного їх сином за три місяці до смерті на користь сторонньої особи ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений 08 грудня 2022 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук О. В., зареєстрований у реєстрі за №3634.
Оспорюваний заповіт вважають недійсним, так як було відсутнє вільне волевиявлення на його складання та особистий підпис заповідача.
Вказували, що на час складання заповіту ОСОБА_2 не мав можливості знаходитись у нотаріуса Корнійчук О. В., так як, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, з 15 липня 2022 року перебував на військовій службі та на посаді командира 2 механізованого взводу військової частини НОМЕР_1 , знаходився у с. Новоселівська Сватовського району Луганської області. Факт виконання рукописного тексту в заповіті та підписання його не ОСОБА_4 , а іншою особою, підтверджується вільними зразками почерку померлого, які зберігаються в справі в/ч НОМЕР_1 , матеріалах міграційної служби про отримання паспорта (Ф. №1).
Посилаючись на наведене, просили позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суд Харківської області від 20 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачами обставин, на які вони посилались як на підставу для задоволення позову. Суд виснував про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачами не доведено, що ОСОБА_4 вчинив цей правочин проти своєї справжньої волі, тобто, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало внутрішній волі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року, за наслідками розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Краснікова О. І., рішення Дергачівського районного суд Харківської області від 20 січня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з судовим рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Красніков О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не звернули увагу на те, що відповідач не надала належних доказів на підтвердження того, що на момент складання заповіту ОСОБА_2 перебував у м. Харкові. Суди не надали оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 перебував на військовій службі на посаді командира 2 механізованого взводу з 15 липня 2022 року військової частини НОМЕР_1 та заходився у с. Новоселівська Сватовського району Луганської області.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 - адвокат Конопатський М. М. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дергачівського районного суду Харківської області цивільну справу № 619/4831/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Корнійчук Олена Валентинівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чернобровка Ірина Вікторівна, про визнання заповіту недійсним.
Матеріали справи № 619/4831/23 надійшли до Верховного Суду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від вибухової травми.
Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 22 липня 2023 року лейтенант ОСОБА_2 в період із 15 лютого 2022 року до 02 квітня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з російською військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій Сватівського району Луганської області.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Чорнобровка І. В. від 27 липня 2023 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита спадкова справа № 19/2023, станом на 27 липня 2023 року подали заяви про прийняття спадщини: батько спадкодавця ОСОБА_1 - 04 липня 2023 року; ОСОБА_3 - 21 липня 2023 року; мати спадкодавця ОСОБА_2 - 24 липня 2023 року. Інших заяв про прийняття спадщини не надходило.
ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав на момент смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя 08 грудня 2022 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Корнійчук О. В. за реєстровим № 3634, за яким заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом матиме право, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, відповідно до заповіту від 11 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Корнійчук О. В. за реєстровим № 1012, ОСОБА_2 заповів усе своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все, що йому належатиме на день смерті на що він за законом матиме право, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до листа приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В. 11 липня 2022 року ОСОБА_2 звернувся вперше з проханням посвідчити заповіт від його імені на особу, з якою він проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Заповідач надав особистий паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера. Заповіт було складено зі слів заповідача за відсутності паспорта особи, на користь якої він складався, та власноручно підписаний ним, посвідчений о 13 год 25 хв та зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у Спадковому реєстрі.
08 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до неї вдруге з проханням посвідчити заповіт, оскільки у попередньому заповіті від 11 липня 2022 року було неправильно вказано прізвище та рік народження особи, на користь якої він складався. Заповідач надав особистий паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та власноручно підписав заповіт, посвідчений о 14 год 05 хв та зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та у Спадковому реєстрі.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень заявник зазначає Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 185/2596/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 450/3260/16, від 10 березня 2021 року у справі № 758/6701/15, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, від 08 травня 2024 року у справі № 932/6065/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з частиною другою статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Необхідно враховувати, що як заінтересовані особи, повноважні пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб'єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв'язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до вимог частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами першою-п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Заповіт є правочином, а тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.
Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині третій статті 203 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 466/9242/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 683/1110/21.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Отже, заповіт, як односторонній правочин, підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:
1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;
2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);
3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Відповідно до змісту наведених норм дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що оспорюваний заповіт був складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання, посвідчений приватним нотаріусом Корнійчук В.О. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_2 і власноручно ним підписаний.
Приватний нотаріус Корнійчук В. О. встановила особу заповідача, перевірила його дієздатність, роз'яснила заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України, встановила його дійсну волю на розпорядження майном на випадок його смерті та посвідчила особистий підпис на заповіті.
Докази про те, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_2 на момент складання заповіту від 08 грудня 2022 року не було вільним і не відповідало волі спадкодавця, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, будь-яких обставин, які могли б свідчити про вплив на волевиявлення заповідача (важка фізична або психічна хвороба, незнання української мови, невміння читати, вчинення заповіту внаслідок обману, під примусом, шляхом застосування фізичної сили, тощо), не встановлено.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що за клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 липня 2024 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. На розгляд та вирішення експертів буди поставлені такі питання: 1. Чи виконаний рукописний текст у заповіті від 08 грудня 2022 року, зареєстрованому в реєстрі за № 3634, у рядку текст заповіту мною, заповідачем, прочитано вголос та відповідає моїй волі: «Текст цього заповіту мною вголос прочитано і власноручно мною підписаний», заповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою; 2.Чи виконаний підпис та рукописний текст у заповіті від 08 грудня 2022 року, зареєстрованому в реєстрі за № 3634, у рядку ПІДПИС, заповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою.
30 жовтня 2024 року до суду надійшло повідомлення ННЦ «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» про неможливість надання висновку експерта № 6268 у зв'язку з невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а також через відсутність оплати рахунку за проведення експертизи.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі не довели належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 вчинив оспорюваний правочин за відсутності справжньої волі, тобто, що воля заповідувача при складанні заповіту не була вільною та не відповідала його волі.
Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
Сам собою факт складення заповіту на користь особи, яка не має родинних зв'язків із спадкодавцем, не свідчить про недійсність заповіту чи дефект волі спадкодавця.
Відповідно до змісту оспорюваного заповіту ОСОБА_2 особисто його прочитав та власноручно підписав, протилежного позивачі не довели, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що на момент складання заповіту ОСОБА_2 не перебував у м. Харкові та не міг фізично бути присутнім у нотаріуса.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Аргументи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє, оскільки у мотивувальній частині постанови наведено посилання на постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду, наведеної у касаційній скарзі, враховуючи таке.
Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов'язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).
Проте відсутні обставини, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому немає підстав для відступу від правової позиції, викладеної у зазначеній постанові Верховного Суду.
Інші аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судами надана належна оцінка, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі доводи, які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/1 б-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400,401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красніковим Олександром Івановичем, залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 20 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун