03 березня 2026 року
м. Київ
справа № 357/18298/24
провадження № 61-2511ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу Кредитної спілки «Зараз» на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Зараз», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Козлова Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася д осуду з вищевказаним позовом до Кредитної спілки «Зараз» (далі - КС «Зараз»), ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Козлова Н. В. (далі - приватний нотаріус Козлова Н. В.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. (далі - приватний нотаріус Гамаль І. М.), в якому просила суд:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 ;
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 у приватну власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КС «Зараз», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Козлова Н. В., приватний нотаріус Гамаль І. М., про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення даного позову, що були вжиті за ухвалою суду
від 20 грудня 2024 року про застосований арешт квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694011132103).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 жовтня
2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 76013513 від 11 листопада 2024 року 12:50:34 приватний нотаріус Козлова Н. В. щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694011132103.
Витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 у приватну власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1694011132103.
Стягнуто з КС «Зараз» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 18 795,80 грн, по 9 397,90 грн з кожного з відповідачів.
27 лютого 2026 року представник КС «Зараз» - адвокат Огородник К. Я. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року (повний текст постанови виготовлено 16 лютого
2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника КС «Зараз» - адвоката Огородника К. Я.
не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У касаційній скарзі представник заявника посилається, як на підставу касаційного провадження, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу представника заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.
Зокрема, представник заявника не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку представника, відсутній висновок Верховного Суду.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги
з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 14 114,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору у повному розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
(у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що
у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2024 році та заявляла одну позовну вимогу немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру (витребування квартири).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 211,20 грн, 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 15 140,00 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання, а саме на 2024 рік (відсутнє визначення вартості квартири), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв'язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка спірного майна або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги
за 1 позовну вимогу немайнового характеру 2 422,40 грн (1 211,20*200%=2 422,40) та за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1 % від ціни спірного майна помноженого на 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Кредитної спілки «Зараз» на постанову Київського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць