24 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13321/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
на ухвалу Господарського суду міста Києва (суддя Мандичев Д. В.) від 02.05.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Отрюх Б. В., судді: Козир Т. П., Станік С. Р.) від 17.09.2025
за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк"
про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 за нововиявленими обставинами
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. Преміум"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер Консалтінг"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 20.12.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. Преміум" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоер Консалтінг" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Соколика Д. І. та ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.
1.2. 07.09.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив: визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "М.А.Г. ПРЕМІУМ" кредитором Боржником на суму 350 000 грн 00 коп. - вимоги четвертої черги; затвердити реєстр вимог кредиторів на загальну суму 350 000 грн 00 коп.; відмовити Публічному акціонерному товариству акціонерному банку "УКРГАЗБАНК" у визнанні кредитором до Боржника на суму 3 997 518 грн 00 коп.
1.3. Відмова Публічному акціонерному товариству акціонерному банку "УКРГАЗБАНК" у визнанні кредитором до Боржника мотивована недійсністю, за рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), пунктів 2.2 та 4.2.11 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоер Консалтинг") та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк", договору № 308/18 від 20.09.2018, на умовах якого ґрунтувались заявлені грошові вимоги до Боржника.
1.4. 25.04.2025 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (далі - Банк) подало заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, у якій просило визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 в частині відмови у визнанні Банку кредитором у сумі 3 997 518 грн 00 коп. та постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити заяву Банку про визнання кредиторських вимог до Боржника у сумі 3 997 518 грн 00 коп. та внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів Боржника.
1.5. Заява обґрунтована скасуванням судового рішення в іншій справі № 910/13321/22 (910/1905/23), встановлені обставини в якій щодо недійсності пунктів договору між сторонами слугували підставою для відмови у цій справі у задоволенні заявлених Банком кредиторських вимог до Боржника.
Пропуск строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 обґрунтований встановленням нововиявлених обставин в постанові Верховного Суду від 11.03.2025, якою залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Банку до Боржника у цій справі у сумі 3 997 518 грн 00 коп., попри те, що остаточне судове рішення у справі № 910/13321/22 (910/1905/23) у спорі, якому Боржнику відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними окремих пунктів укладеного між Банком та Боржником договору, недійсність яких згідно з попередніми скасованими рішеннями у цій же справи була підставою для відмови у задоволенні кредиторських вимог Банку до Боржника, постановлено Верховним Судом лише 15.10.2024.
1.6. 09.07.2025 Господарський суд міста Києва постановив припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати його банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатора Боржника тощо.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1. 02.05.2025 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу (залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025) про відмову у задоволенні клопотання Банку про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та про залишення без розгляду цієї заяви Банку.
2.2. Судові рішення мотивовані не доведеннням Банком обставин об'єктивної неможливості звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 07.09.2023 до ухвалення постанови Верховним Судом від 11.03.2025 у справі № 910/13321/22 та отримання її повного тексту 27.03.2025, оскільки Банк принаймні з моменту винесення постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), якою було залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 (про відмову у визнанні недійсними пунктів 4.2.11 та 2.2 Договору між Банком та Боржником) був обізнаний з відповідним правовим станом спірних правовідносин між сторонами за цим договором та мав право на звернення до суду з вимогами про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 за нововиявленими обставинами.
У цьому висновку суди врахували, що відмова у визнанні недійсними пунктів 4.2.11 та 2.2 Договору між Банком та Боржником № 308/18 від 20.09.2018 згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №910/13321/22 (910/1905/23), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та постановою Верховного Суду від 15.10.2024, є нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 ГПК України.
3. Встановлені судами обставини
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023, визнано недійсним пункти 4.2.11 та 2.2 Договору № 308/18 від 20.09.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" (перейменоване Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоер Консалтинг") та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк"".
3.2. Постановою Верховного Суду від 05.12.2023 касаційну скаргу Банку задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі №910/13321/22 (910/1905/23) скасовано, а справу № 910/13321/22 (910/1905/23) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.3. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 апеляційну скаргу Боржника залишено без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 15.10.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23) залишено без змін.
3.4. Банк оскаржував в апеляційному та касаційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, проте постановою Верховного Суду від 11.03.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Банку до Боржника на суму 3 997 518 грн 00 коп. залишено без змін.
В тексті постанови Верховного Суду від 11.03.2025 зазначено, що відмова за судовим рішенням у визнанні недійсними пунктів 4.2.11 та 2.2 Договору № 308/18 від 20.09.2018 за результатами нового розгляду справи №910/13321/22 (910/1905/23) є нововиявленими обставинами.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1. 14.10.2025 Банк подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.05.2025, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви Банку про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1. Згідно з аргументами касаційної скарги підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди:
- порушили норми статті 320 ГПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми, викладені у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16, від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14, від 28.08.2018 у справі № 910/24418/16, від 27.06.2019 у справі № 711/2178/17, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19, від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17, від 26.01.2022 у справі № 922/3149/18, від 09.06.2022 у справі N 904/5748/18, від 30.06.2022 у справі №910/13908/17, від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17;
- вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, порушили норми статей 2, 7, 11, 13, 86, 119, 236, 237 ГПК України, не врахувавши висновки щодо застосування цих норм, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 та постановах Верховного Суду від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 21.11.2024 у справі № 923/571/20, тоді як суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинені ним дії, уникаючи надмірного формалізму;
- не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 щодо застосування принципу "легітимних очікувань", що походить від англійського терміну "legitimate expectations";
- не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
6.1. Аргументи ліквідатора Боржника арбітражного керуючого Соколика Д. І. у відзиві на касаційну скаргу, в якій він не погоджується з аргументами в касаційній скарзі з підстав, які загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до пропуску Банком строку на звернення із заявою про перегляді судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, оскільки 05.12.2023 з моменту ухвалення Верховним Судом постанови про скасування судових рішень щодо визнання недійсним укладеного Банком та Боржником договору, на підставі якого Банк заявив грошові вимоги у цій справі, у Банка виникло право на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 за нововиявленими обставинами, тоді як Банк реалізував це право лише 28.04.2025, тобто фактично через 1 рік та 4 місяці з моменту закінчення строку на подання відповідної заяви.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо наслідків пропуску процесуального строку для звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
7.1. Згідно з приписами частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
7.2. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 по справі №19/028-10/13).
7.3. Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 320 ГПК України).
Саме на підставі цієї норми Банк звернувся до місцевого суду у цій справі про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 в частині відмови у визнанні Банку кредитором до Боржника з вимогами у сумі 3 997 518 грн 00 коп. (пункти, 1.4, 1.5).
Щодо застосування наведеної норми пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України Суд зазначає, що у постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (які є аналогічними положеннями пункту 3 частини 2 статті 320 ГПК України) суд повинен виходити саме з преюдиційного зв'язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акту, не посилаючись прямо на нього.
7.4. Поряд з цим процесуальний закон встановлює темпоральні обмеження на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з наведеної підстави.
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Отже, початок перебігу наведеного тридцятиденного строку законодавець пов'язує з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
7.5. Враховуючи викладене, а також те, що:
- суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 07.09.2023 про відмову у визнанні Банку кредитором до Боржника з вимогами у сумі 3 997 518 грн 00 коп., виходив з обставин недійсності, за рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023) у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), пунктів 2.2 та 4.2.11 укладеного між Банком та Боржником, договору № 308/18 від 20.09.2018, на умовах якого ґрунтувались заявлені Банком грошові вимоги до Боржника (пункти 1.2, 1.3, 3.1);
- Верховний Суд постановою від 05.12.2023 скасував відповідне рішення, а саме рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), як і постанову апеляційного суду від 21.08.2023 про залишення такого рішення без змін, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції (пункт 3.2);
- а також враховуючи правила набрання законної сили постановою суду касаційної інстанції - з моменту її прийняття (приписи частини першої статті 317 ГПК України в редакції цієї статті, що була чинна на дату ухвалення касаційним судом постанови 05.12.2023);
- Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Банк, звертаючись лише 25.04.2025 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у цій справі на підставі пункту 3 частини 2 статті 320 ГПК України (пункт 1.4), пропустив встановлений законом (пунктом 3 частини першої статті 321 цього Кодексу) тридцятиденного строку для подання такої заяви.
7.6. Що ж до заявленого Банком клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, (пункти 1.4, 1.5) Суд зазначає про таке.
7.7. Відповідно до статті 118 ГПК України:
- право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку;
- заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених, зокрема ГПК України, певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у правовідносинах, а також стимулює учасників судового процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Водночас відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту норми частини першої статті 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк пропущений та чи підлягає він поновленню.
7.8. Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, зокрема на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, у разі недотримання яких суд виключно за обґрунтованим клопотанням та в межах доводів заявника може поновити строк на звернення до суду. У разі пропуску відповідного строку та за відсутності клопотання учасника справи про його поновлення суд залишає заяву без розгляду. Це правило не стосується пропуску присічного строку, який не підлягає поновленню навіть за наявності поважних причин його пропуску.
Такі висновки сформульовано у постанові Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 61-6675св22.
7.9. Положення частини першої статті 321 ГПК України не містять заборони на поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами з урахуванням тих обмежень та застережень, що містять приписи частин другої, третьої цієї статті - а саме, з урахуванням меж присічних строків, що визначені частиною другою статті 321 ГПК України, а також у разі поважності причин пропуску відповідного процесуального строку - за частиною першою статті 119 ГПК України.
7.10. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд, одним із елементів якого є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору, що передбачає неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження чи перегляду рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
7.11. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку повинна здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.
7.12. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню до суду з відповідною заявою, скаргою тощо, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
7.13. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті13 ГПК України).
При цьому згідно з частиною четвертою цієї статті ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, що кореспондує положенням статті 118 ГПК України (пункт 7.7).
При цьому Суд зауважує, що подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є суб'єктивною дією заявника, який зацікавлений у такому перегляді та залежить від його волевиявлення (висновки в ухвалах Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 910/17743/18, від 03.11.2025 у cправі № 916/1489/22).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 у справі № 760/3389/15-ц (провадження № 61-3592св22) зроблено висновки, що "у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності. […] Отже, процесуальним законом встановлені часові обмеження на вчинення тих чи інших процесуальних дій, у цій справі йдеться про подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.02.2022 у справі № 2о-296/08 (провадження № 61-925св19) також зазначено, що: "З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії")).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
7.14. Між тим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску Банком строку звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, Банк послався на формулювання Верховним Судом лише в ухваленій у цій справі постанові від 11.03.2025 (про перегляд в касаційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 про відхилення грошових вимог Банку) висновків із кваліфікацією як нововиявлених обставин відповідно до статті 320 ГПК України факту ухвалення у справі у справі № 910/13321/22 (910/1905/23) за результатами нового розгляду рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2024, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 та постановою Верховного Суду від 15.10.2024, про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними пунктів 4.2.11 та 2.2 Договору № 308/18 від 20.09.2018, укладеного між Боржником і Банком.
Тоді як за приписами пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення є факт скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, а не висновок суду із відповідною кваліфікацію правовідносин про це в тому чи іншому судовому рішенні.
7.15. Тож, враховуючи, що факт скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023, яке стало підставою для постановлення ухвали від 07.09.2023 (про відмову у визнанні Банку кредитором до Боржника з вимогами у сумі 3 997 518 грн 00 коп.), яка підлягає перегляду за заявою Банку, настав з моменту ухвалення Верховним Судом постанови від 05.12.2023, Суд доходить висновку, що через незазначення Банком будь-яких інших непереборних обставин, які позбавляли його після ухвалення Верховним Судом постанови від 05.12.2023 можливості подати заяву про перегляд ухвали від 07.09.2023 за нововиявленими обставинами у визначений законом тридцятиденний строк (пункт 3 частини першої статті 321 ГПК України), наведена Банком обставина, а саме висновок Верховного Суду лише в постанові від 11.03.2025 про наявність підстав для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023, не належить до поважних причин пропуску Банком строку звернення із відповідною заявою.
У цьому висновку Суд виходить з того, що факт скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, як підстава для перегляду такого рішення за нововиявленими обставинами, виникає незалежно від формулювання судом в тій чи іншій справі відповідного висновку із кваліфікацією обставин саме як нововиявлених, а також незалежно від процесуальної позиції суду в цій або іншій (пов'язаній з нею) справі. У зв'язку з чим право учасника справи звернутись із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами через скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення відповідного судового рішення, об'єктивно не обмежено відповідним висновком суду, не визначається процесуальною позицією суду в цій або іншій (пов'язаній з нею) справі, та залежить лише від волевиявлення учасника (висновки в пункті 7.13 цієї постанови).
7.16. Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1), зокрема і в тій частині, в якій скаржник, посилаючись на обставини неодноразового зупинення апеляційного провадження з перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 (щодо грошових вимог Банку до Боржника) до вирішення справи № 910/13321/22 (910/1905/23) (у спорі про недійсність пунктів 4.2.11 та 2.2 укладеного між Боржником і Банком Договору № 308/18 від 20.09.2018), стверджує про необхідність застосування принципу "легітимних очікувань" Банку від порядку та наслідків здійснення перегляду в апеляційному/касаційному порядку судового рішення щодо грошових вимог Банку до Боржника, у зв'язку з чим Суд зазначає про таке.
Виходячи з диспозиції приписів пункту 3 частини другої статті 320 ГПК України, після скасування постановою Верховного Суду від 05.12.2023 (пункт 3.1) рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі № 910/13321/22 (910/1905/23), що стало підставою для постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 про відхилення грошових вимог Банку у цій справі, вибір (визначення) учасником процесуальної поведінки стосовно судового рішення щодо грошових вимог Банку до Боржника залежав лише від суб'єктивної позиції та волевиявлення такого учасника (у спірних правовідносинах від позиції та волевиявлення Банку), а саме: очікувати завершення перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 в апеляційному/касаційному порядку або подати заяву про її перегляд за нововиявленими обставинами; так як Банк у такому виборі об'єктивно та процесуально ніяк не був зв'язаний висновками про зупинення апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у цій справі про банкрутство до вирішення справи № 910/13321/22 (910/1905/23), оскільки відповідне зупинення об'єктивно, з урахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 321 ГПК України, не забороняло Банку подати заяву про перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 за нововиявленими обставинами. Цей висновок узгоджується і з висновком Верховного Суду в пункті 40 постанови від 11.03.2025 у цій справі.
При цьому слід зауважити, що Суд у цьому провадженні не надає оцінку процесуальним діям апеляційного суду щодо зупинення апеляційного провадження з розгляду апеляційної скарги Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 у цій справі про банкрутство до вирішення справи № 910/13321/22 (910/1905/23).
7.17. А тому Суд погоджується з правильними та обґрунтованими висновками судів в оскаржуваних рішеннях про неповажність визначених Банком причин пропуску строку на подання ним заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 та про відмову у задоволенні клопотання Банку про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповідної заяви, а відповідно і з висновками про залишення такої заяви Банку без розгляду.
Тож відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки скаржник не довів порушення цими судами норм процесуального права та не спростував відповідних висновків.
7.18. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
7.19. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.05.2025 у справі № 910/13321/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк