Справа № 734/4966/25 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.
Провадження № 33/4823/209/26
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
02 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Шевчук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною захисника Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 08 листопада 2025 року, о 10 год 55 хв, по вул. Миру, 24 у м. Остер Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що в даному випадку не доведено факт руху транспортного засобу, момент зупинки та керування транспортним засобом ОСОБА_1 з наявністю у нього ознак сп'яніння, а відмова особи, яка перебувала поряд з припаркованим власним транспортним засобом від проходження відповідного огляду не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що з наявних матеріалів справи беззаперечно вбачається, що виник конфлікт між двома особами, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , коли ОСОБА_1 йшов до свого автомобіля, який знаходився біля будинку №24 по вул. Миру в м. Остер, за результатами якого ОСОБА_3 здійснив виклик поліції. Апелянт зазначає, що саме під впливом (тиском) співробітника поліції, який вважав, що за відсутності обвинувачень за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 повинен понести хоч якусь відповідальність, та враховуючи наявність припаркованого в той час автомобіля, були відібрані пояснення у ОСОБА_3 , в яких зазначалося, саме зі слів поліцейського, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння без доведення такого факту будь-якими належними та допустимими доказами. Під час надання пояснень саме поліцейський, який складав пояснення від імені ОСОБА_3 , зазначив номер автомобіля, його колір та вказав на особу, якій він належить, а не сам ОСОБА_3 . Усе зазначене в сукупності спростовує твердження ОСОБА_3 , що він бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Крім того, наявний у матеріалах справи відеозапис є неповним, а тому є неналежним та недопустимим доказом по справі.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506895 від 08.11.2025, ОСОБА_1 , 08 листопада 2025 року, о 10 год 55 хв, у м. Остер, Чернігівської області, вул. Миру, 24, керував транспортним засобом Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.7).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Посилання захисника на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є непереконливими, з огляду на таке.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівники поліції прибули за викликом на місце події. Біля автомобіля Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_1 , який повідомив, що він не керував транспортним засобом, а йшов з магазину. В другому транспортному засобі перебував заявник ОСОБА_3 , який повідомив, що водій автомобіля Suzuki Vitara переїхав його собаку, тому він наздогнав цього водія та між ними виник конфлікт, при цьому, ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Після цього, поліцейські роз'яснили ОСОБА_1 , що на підставі виклику та пояснень ОСОБА_3 вони пропонують йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі, ОСОБА_1 відмовився в категоричній формі. При цьому, працівником поліції було роз'яснено водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, після чого поліцейські склали адміністративний протокол щодо ОСОБА_1 , ознайомили водія з його змістом.
Доводи апелянта про недоведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими доказами у їх сукупності, так як пояснення ОСОБА_3 та поведінка ОСОБА_1 на місці вказувало на те, що останній керував автомобілем, а відсутність на відеозаписі відображення факту керування не може бути єдиною підставою для закриття провадження у справі.
Відтак, апеляційний суд не має сумнівів, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу Suzuki Vitara, д.н.з. НОМЕР_1 , та керував ним.
Крім того, на відеозаписі не зафіксовано будь-якого тиску з боку працівників поліції на ОСОБА_3 , ні під час спілкування, ні під час відібрання пояснень. Будь-яких інших доказів тиску на ОСОБА_3 працівниками поліції апелянт не надав, тому такі доводи необхідно оцінювати критично.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
Щодо доводів апелянта про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є повним та не відображає усіх подій, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даних відеозаписів відсутні.
З відеозапису слідує, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 порядок проходження огляду, а саме необхідності його проведення на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, обов'язок водія та наслідки відмови, що передбачає притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Шевчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний