65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2583/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.
при секретарі судового засідання Лещенко Л.С.
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
справу №916/2583/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОФІНАНСГРУП»
до відповідача: Приватного підприємства “Катод»
про стягнення
за участю представників:
від позивача: Чміль Ю.В. /ордер серія АЕ №1461457 від 01.01.2026/
від відповідача: не з'явився
Господарським судом Одеської області в порядку загального позовного провадження розглядається справа №916/2583/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОФІНАНСГРУП» до Приватного підприємства “Катод» про стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором від 02.07.2003 №05/07/2003/980-К/32, заборгованість за яким стягнуто рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2015 у справі №916/4661/14, та право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору №GL48N718070_Ur_ 1 про відступлення прав вимоги від 24.07.2020.
31.10.2025 за вх.№34465/25 господарським судом одержано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 438727,04 грн. із зазначенням періоду прострочення з 01.05.2017 по 23.02.2022.
У підготовчому засіданні 05.11.2025, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою: 1) прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх.№34465/25 від 31.10.2025; 2) закрито підготовче провадження та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 24.11.2025 о 16:10, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 24.11.2025, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 17.12.2025 об 11:40, із викликом учасників справи у судове засідання.
17.12.2025 за вх.№40439/25 господарським судом одержано заяву відповідача про відкладення розгляду справи, який призначено на 17.12.2025.
У судовому засіданні 17.12.2025, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою, у зв'язку з надходженням від відповідача заяви про відкладення судового засідання за вх.№40439/25 від 17.12.2025 та неявкою відповідача у судове засідання, судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 14.01.2026 о 12:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні 14.01.2026, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою відкладено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 28.01.2026 об 11:20, із викликом учасників справи у судове засідання.
16.01.2026 за вх.№1711/26 господарським судом одержано заяву відповідача про застосування позовної давності у справі.
27.01.2026 за вх.№3138/26 господарським судом одержано заяву відповідача про застосування позовної давності (додаткові пояснення), згідно з якою відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі із посилання на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі №520/11185/16-ц, постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 року у справі №209/3085/20. Відповідач зазначає, що Первісний кредитор в порядку договору факторингу звернувся до суду в листопаді 2014 року про стягнення заборгованості за кредитом по справі №916/4661/14, тобто позивач був обізнаний що строк початку перебігу позовної давності починає свій відлік з 04.07.2004 року, тому що це було відомо попередньому кредитору ОАО «Надра». Але, під час розгляду справи №916/4661/14 будь-яких вимог щодо сплати інфляційних витрат та 3% річних позивач не заявляв. Позивач не реалізував своїх прав у встановленні законом строки до примусового виконання судового рішення (строк пред'явлення судового рішення до виконання), відкритих проваджень що до примусового виконання судового рішення по справі №916/4661/14 про стягнення боргу за кредитом не існують, а тому даний час зобов'язання відповідача є задавненим.
Також у заяві відповідач зазначив, що за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 257 та ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та становить 3 роки. Позивачу було відомо про порушення його прав щодо інфляційних втрат з 04.07.2004 року, тобто з дня невиконання основного зобов'язання за кредитним договором від 03.07.2004 року. До суду позивач звернувся лише 01.07.2025 року, тобто після спливу 21 року з дня коли позивачу стало відомо про порушення його прав, а саме з 03.07.2004 року. Відповідач вважає, що суд повинен під час винесення рішення засовувати правову позицію Другої палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2022 року по справі № 285/3536/2.
28.01.2026 за вх.№3218/26 господарським судом одержано додаткові пояснення позивача, згідно з якими період нарахування 3% відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.09.2024 року у справі № 206/2984/23, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду від 02.07.2025 року по справі №903/602/24.
У судовому засіданні 28.01.2026, за участю представника позивача, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою у зв'язку із задоволенням усного клопотання представника позивача про відкладення судового засідання через необхідність ознайомлення з додатковими поясненнями відповідача у справі за вх.№3138/26 від 27.01.2026, судове засідання щодо розгляду справи по суті відкладено на 04.02.2026 о 14:00, із викликом учасників справи у судове засідання.
02.02.2026 за вх.№3955/26 господарським судом одержано заяву про зупинення розгляду справи, в якій позивач просить суд зупинити провадження у справі №916/2583/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОФІНАНСГРУП» до Приватного підприємства “Катод» про стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №754/511/23 (провадження № 14-63цс25).
03.02.2026 за вх.№4145/26 господарським судом одержано клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого засідання.
У судовому засіданні 04.02.2026, за участю представників сторін, судом постановлено ухвалу без оформлення окремого документа, якою задоволено усне клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті оголошено перерву до 23.02.2026 о 14:20, із викликом учасників справи у судове засідання.
23.02.2026 за вх.№6422/26 господарським судом одержано заяву, в якій відповідач не заперечує проти задоволення клопотань позивача про зупинення судового розгляду та повернення до підготовчого засідання, а також просить суд судове засідання 23.02.2026 слухати без участі відповідача.
У судовому засіданні 23.02.2026 представник позивача підтримав заяву про зупинення розгляду справи.
Відповідач у судове засідання 23.02.2026 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявна відповідна розписка. Водночас господарським судом задоволено клопотання відповідача про проведення судового засідання 23.02.2026 без участі відповідача.
У судовому засіданні 23.02.2026, за участю представник а позивача, судом на підставі ст.233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.2 ст.2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з ч.3 ст.195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Отже положеннями ГПК України зупинення провадження у справі з підстав, встановлених п.7 ч.1 ст.228 ГПК України не перебачено, а таке питання має бути вирішено господарським судом лише у підготовчому засіданні та до початку її розгляду по суті.
Водночас, Главою 6 Розділу ІІІ ГПК України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття, зокрема зі стадії з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, господарський суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, зроблено висновок, що: «відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті».
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок: "Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.».
Також, близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №204/6085/20 від 05.10.2022.
Як встановлено господарським судом, під час підготовчого провадження відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву або будь-яких пояснень щодо заявлених позовних вимог. Лише після закриття підготовчого провадження, під час розгляду даної справи по суті відповідач надав до суду заяву про застосування строку позовної давності за вх.№1711/26 від 16.01.2026.
У зв'язку з надходження такої заяви позивачем надав до суду заяву про зупинення розгляду справи за вх.№3955/26 від 02.02.2026, в якій позивач просить суд зупинити провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №754/511/23 (провадження № 14-63цс25).
За таких обставин, враховуючи, що питання щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОФІНАНСГРУП» виникло лише під час розгляду справи по суті, задля всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для розгляду даної справи, з метою вирішення питання щодо зупинення провадження у справі відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та повернутися до стадії підготовчого провадження.
Щодо заяви позивача про зупинення провадження у справі відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК України господарський суд виходить з наступного.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) конкретизувала:
“Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 6 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо);
Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).
Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.»
Як вище встановлено господарським судом предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке становить 438727,04 грн., із зазначенням періоду прострочення з 01.05.2017 по 23.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором від 02.07.2003 №05/07/2003/980-К/32, заборгованість за яким стягнуто рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2015 у справі №916/4661/14, та право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору №GL48N718070_Ur_ 1 про відступлення прав вимоги від 24.07.2020.
В свою чергу відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить застосувати позовну давність із посиланням на наявне судове рішення у справі №916/4661/14, в якій Первісний кредитор (ОАО «Надра») в порядку договору факторингу звернувся до суду в листопаді 2014 року про стягнення заборгованості за кредитом, але під час розгляду справи №916/4661/14 будь-яких вимог щодо сплати інфляційних витрат та 3% річних позивач не заявляв, отже позивач не реалізував своїх прав у встановленні законом строки до примусового виконання судового рішення (строк пред'явлення судового рішення до виконання), відкритих проваджень що до примусового виконання судового рішення по справі №916/4661/14 про стягнення боргу за кредитом не існують, а тому даний час зобов'язання відповідача є задавненим.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.09.2021у справі №759/4755/19, з висновками якого погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.11.2023 у справі №753/1527/22, виклав правову позицію де вказав:
- стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань;
- передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Тобто Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таким чином Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що якщо кредитор вже скористався судовим захистом та рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов'язання вже не є натуральним, а тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України. Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі №916/735/23 виклав інший правовий висновок щодо застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України.
У означеній справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, на відсутність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, за обставин підтвердження такого боргу відповідним судовим рішенням яке не може бути виконаним без вирішення питання щодо поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що у випадку, якщо судовим рішенням вже стягнуто з боржника суму боргу, проте стягувач вичерпав можливість пред'явлення виконавчого документа до виконання і такий документ на виконанні не перебуває, зобов'язання вважається натуральним, а отже стягнення з боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України неможливе.
Отже, Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду на відміну від Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду вважає про відсутність у стягувача можливості стягнення із боржника сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України у випадку наявності судового рішення про стягнення боргу за основним зобов'язанням яке набрало законної сили, за обставин коли таке рішення не може бути звернуте до виконання.
Враховуючи викладене, а також наявність неоднакової практики застосування наведених положень частини другої статті 625 ЦК України Касаційним цивільним судом та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.04.2025 у справі №754/511/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу №754/511/23 (провадження № 61-323св24).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2025 у справі №754/511/23 прийнято до розгляду справу №754/511/23. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
За таких обставин, враховуючи вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання щодо формування єдиної правозастосовної практики щодо вирішення питання про стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, за обставин наявності судового рішення, яке не може бути звернене до виконання, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача та зупинити провадження у справі №916/2583/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №754/511/23.
Керуючись ст.ст.13,181, 182, п.7 ч.1 ст.228, п.11 ч.1 ст.229, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОФІНАНСГРУП» за вх.№4145/26 від 03.02.2026 задовольнити.
2.Повернутися до стадії підготовчого провадження у справі №916/2583/25.
3.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОФІНАНСГРУП» про зупинення розгляду справи за вх.№3955/26 від 02.02.2026 задовольнити.
3.Провадження у справі №916/2583/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОФІНАНСГРУП» до Приватного підприємства “Катод» про стягнення зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №754/511/23.
Ухвала набирає законної сили 23.02.2026 та в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 02.03.2026.
Суддя Г.Є. Смелянець