65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5306/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410)
до відповідача - Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628)
про стягнення 48 424,67 грн;
представники сторін:
від позивача - Жосан Т. Ю.,
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі - відповідач, Інститут) 48 424,67 грн, з яких: 11 921,98 грн 3% річних; 36 502,69 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на прострочення відповідачем оплати спожитої у грудні 2023 р. електричної енергії, яка була поставлена Товариством згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 02-99U-ПУП від 16.02.2023.
Ухвалою від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/5306/25, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
19.01.2026 представник відповідача подав до суду заяву із письмовими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якій також просив розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
Свої заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження представник відповідача мотивував тим, що надані позивачем розрахунки неможливо перевірити через відсутність необхідних відомостей, а саме: відсутні формули розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних; відсутній розрахунок кількості днів прострочення; відсутні індекси інфляції помісячно. Додатково зазначив, що без формул розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних неможливо перевірити правильність розрахунків; розрахунок кількості днів прострочення є необхідним для перевірки кількості днів прострочення, врахованих позивачем; індекси інфляції публікуються на кожний місяць, тому без перевірки правильності та відповідності встановленого державою індексу інфляції неможливо перевірити підсумкове нарахування позивачем інфляційних втрат за весь період прострочення по кожній окремій сумі. Вказав, що позивач наводить лише вирахуваний ним сукупний індекс інфляції за весь період прострочення, без деталізованих розрахунків, тому такий сукупний індекс інфляції неможливо перевірити. Наголосив, що позивач не надав коректні розрахунки, а тому їх неможливо перевірити. Вважає, що розрахунки є складними, а тому справа потребує детального розгляду спору по суті та з'ясування всіх обставин в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 26.01.2026 заяву представника відповідача із письмовими запереченнями проти розгляду справи № 916/5306/25 за правилами спрощеного позовного провадження та з клопотанням про розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.
Цією ж ухвалою суд, врахувавши прагнення відповідача бути почутим під час розгляду справи, призначив справу № 916/5306/25 до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2026.
У судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2026, представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, в той час як про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка вих. № 916/5306/25/6985/26 від 02.02.2026 про доставку ухвали від 26.01.2026 до електронного кабінету Інституту (дата та час доставлення: 27.01.26 о 17:57 год.).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Так, враховуючи незабезпечення відповідачем явки його представника у судове засідання та неповідомлення про причини неявки, суд виснував за можливе розглянути справу за наявними доказами.
23.02.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
16.02.2023 між Товариством (постачальник) та Інститутом (споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 02-99U-ПУП, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачу постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Закону України “Про публічні закупівлі» та абз. 3,4 п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. (далі - ПРРЕЕ). Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом сторони.
Відповідно до п. 2.1 договору № 02-99U-ПУП постачальник продає електричну енергію за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія (універсальна послуга) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої') електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Цей договір укладається на підставі особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 року № 1178.
Кількість електричної енергії за цим договором визначено в обсязі 1124000 кВт*год. відповідно до додатку 2 “Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу».
Згідно п. 2.3 договору № 02-99U-ПУП строк постачання електричної енергії (надання універсальної послуги): січень-грудень 2023 року.
В п. 2.4 договору № 02-99U-ПУП сторони визначили, що місце постачання електричної енергії (надання універсальної послуги): згідно додатку 1 “Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг».
Умовами п. 3.4 договору № 02-99U-ПУП визначено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні.
Згідно п. 5.1 договору № 02-99U-ПУП ціна цього договору становить 7076423,00 грн., в тому числі ПДВ 1179403,83 грн.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.
Відповідно до п. 5.3 договору № 02-99U-ПУП ціна на електричну енергію визначається постачальником у разі дотримання умов надання універсальних послуг, визначених у пункті 3.1 глави 3 цього договору, та у відповідності до методики (порядку) розрахунку ціни на електричну енергію, затвердженої Регулятором.
Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України “Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, сформована постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію (п. 5.5 договору № 02-99U-ПУП).
Відповідно до п. 5.7 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
В п. 5.8 договору № 02-99U-ПУП визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Положеннями п. 5.10 договору № 02-99U-ПУП передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п'яти) робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Умовами п.п. 1 п. 6.2 договору № 02-99U-ПУП визначено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Постачальник має право: отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору (п.п. 1 п. 7.1 договору № 02-99U-ПУП).
Пунктом 9.1 договору № 02-99U-ПУП визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.1 договору № 02-99U-ПУП останній укладається на строк до 31.12.2023 року та набирає чинності з моменту підписання договору сторонами, якщо інше не визначено умовами цього договору.
Згідно п. 13.15 договору № 02-99U-ПУП невід'ємною його частиною є додатки:
- додаток 1 “Заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг»;
- додаток 2 “Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу»;
- додаток 3 “Комерційна пропозиція № 2/1-УП».
16.02.2023 Інститут підписав заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг із початком постачання електроенергії з 23.09.2022. Також, як вбачається з даної заяви-приєднання, в останній вказано ЕІС-код об'єкта (площадки вимірювання): 62Z5700473946419; 62Z7335598514249, а також міститься інформація, що споживач уклав договір розподілу електричної енергії з АТ “ДТЕК Одеські електромережі».
Як вбачається судом із додатку № 3 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 02-99U-ПУП від 16.02.2023 р., відповідачем було обрано комерційну пропозицію № 2/1-УП (для бюджетних установ), відповідно до умов п. 1 якої ціна (тариф) на електричну енергію постачання електричної енергії за договором здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електричну енергію, які розраховуються відповідно до діючих нормативно правових актів, зокрема, на момент укладення договору згідно постанови НКРЕКП “Про затвердження Порядку формування цін на універсальні послуги» від 05.10.2018 № 1177. Ціна (тариф) на універсальну послугу ТОВ “ООЕК» на дату укладення договору (січень 2023р.) становить, зокрема: 6295,75 грн./Мбт.год. з ПДВ (для малих непобутових споживачів, які приєднані до мереж АТ “ДТЕК Одеські електромережі», з 2 класом напруги).
Інформація про діючий тариф (ціну) на послуги постачальника універсальних послуг за електричну енергію є додатком до цієї Комерційної пропозиції та розміщується постачальником щомісячно на офіційному веб-сайті ooek.od.ua не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування та не потребує додаткового письмового повідомлення споживачу. У разі зміни ціни (тарифу) на електричну енергію оплата заборгованості проводиться за цінами (тарифами), що діяли у період, за який сплачується борг. Інформацію по діючий тариф (ціну) на універсальну послугу клієнт може отримати на сайті постачальника за посиланням https://ooek.od.ua/postUp/ або шляхом отримання інформації в паперовому вигляді за зверненням споживача.
Згідно п. 2 комерційної пропозиції № 2/1-УП визначений спосіб оплати: споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електроенергії на протязі 5 робочих днів від дня отриманого рахунку та акту прийняття - передавання товарної продукції, підписаного сторонами у розрахунковому періоді, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ “ООЕК». Розрахунковим вважається період з 10 числа розрахункового періоду до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Положеннями п. 3 комерційної пропозиції № 2/1-УП передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються оператором за розрахунковий період, який становить один календарний місяць.
Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції № 2/1-УП по закінченню розрахункового періоду постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електроенергію у такому розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ “ООЕК». Датою отримання платіжного документу (рахунку) вважається: дата його вручення споживачу; дата його отримання від кур'єра; відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; дата його відкриття споживачем в особистому кабінеті на офіційному вебсайті постачальника; дата отримання споживачем електронною поштою, при цьому доказом отримання платіжного документу є зворотній лист споживача або сплив 3-х календарних днів від дати відправлення рахунку споживачу на електрону адресу; факсимільним зв'язком тощо чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором; третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). У випадку порушення споживачем строків оплати, передбачених умовами даної комерційної пропозиції, постачальник може направити вимогу про забезпечення виконання зобов'язання чи надання гарантій оплати.
Оплата послуг з розподілу електричної енергії мережами оператора: споживач здійснює оплату послуг з розподілу та передачі електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника (п. 5 комерційної пропозиції № 2/1-УП).
Пунктом 8 комерційної пропозиції № 2/1-УП сторони погодили термін дії договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг: договір набирає чинності з моменту підписання договору сторонами і укладається на строк до 31 грудня 2023 р., а в частині розрахунків договір діє до повного виконання.
Згідно наявної в матеріалах справи Інформації про ціни на універсальні послуги на грудень 2023 року (які діють з 01.12.2023 р.), Товариство проінформувало клієнтів про те, що були розраховані ціни на універсальні послуги на грудень 2023 року, які починають діяти з 1 грудня 2023 року для споживачів 1-ої групи (малих непобутових споживачів) у Одеській області (крім населення), зокрема: 7701,50 грн./Мбт.год. з ПДВ (для малих непобутових споживачів, які приєднані до мереж АТ “ДТЕК Одеські електромережі», з 2 класом напруги).
Позивач виставив відповідачу рахунок № 02-99U/1 за спожиту у грудні 2023 року електричну енергію на суму 853 134,11 грн., у т.ч. ПДВ (а.с. 25, зворот). Вказаний рахунок було отримано відповідачем 15.01.2024, про що свідчить відмітка про отримання рахунку із зазначенням дати, посади, ПІБ та підпису відповідальної особи Інституту.
15.07.2023 Інститут здійснив оплату заборгованості за березень 2023 р. у розмірі 318 003,04 грн.
У зв'язку із перевищенням суми платежу, необхідної для погашення заборгованості за розрахунковий період березня 2023 р., решту коштів у розмірі 16 216,07 грн позивач зарахував в рахунок часткового погашення заборгованості за період грудня 2023 р.
У зв'язку з наведеним, розмір заборгованості становив 836 918,04 грн (853 134,11 грн - 16 216,07 грн).
З метою стягнення заборгованості за спожиту Інститутом у грудні 2023 р. електричну енергію у розмірі 836 918,04 грн Товариство звернулось до Господарського суду Одеської області.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/1280/24 позов було задоволено, стягнуто з Інституту на користь Товариства 836 918,04 грн заборгованості та, з урахуванням виправлення описки в рішенні, 5 021,51 грн витрат зі сплати судового збору.
21.05.2024 між Товариством та Інститутом укладено Угоду про порядок погашення заборгованості № 264-24 (далі - Угода).
Предметом цієї Угоди є умови і порядок сплати Інститутом заборгованості, інших додаткових нарахувань, що виникли у зв'язку з порушенням умов договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 02-99U-ПУП від 16.02.2023, стягнутої за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 та ухвалою від 23.04.2024 у справі № 916/1280/24.
Згідно з п. 1.2. Угоди Інститут визнав перед Товариством боргові зобов'язання станом на 21.05.2024, а саме: 836918,04 грн заборгованості за електроенергію; 8 231,98 грн 3% річних; 8 395,12 грн інфляційних втрат; 5 021,51 грн судових витрат. За вказаними зобов'язанням Інститут мав розрахуватися з Товариством до 20.08.2024 згідно наступного графіку:
- до 31.05.2024 мало бути погашено 194 918,04 грн заборгованості за електроенергію, 8 231,98 грн 3% річних, 8 395,12 грн інфляційних втрат та 5 021,51 грн судових витрат;
- до 20.06.2024 мало бути погашено 214 000,00 грн заборгованості за електроенергію;
- до 20.07.2024 мало бути погашено 214 000,00 грн заборгованості за електроенергію;
- до 20.08.2024 мало бути погашено 214 000,00 грн заборгованості за електроенергію.
Відповідно до п. 2.5. Угоди у разі невиконання або неналежного виконання графіку погашення боргових зобов'язань, зазначених у п. 1.2. Угоди, у тому числі прострочення внесення хоча б одного платежу за графіком більш ніж на 10 днів, Товариство має право в односторонньому порядку, без додаткового повідомлення Інституту, відмовитись від зазначеної в п. 1.2. Угоди реструктуризації.
Пунктом 2.6. Угоди передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання поточних зобов'язань по сплаті, Товариство має право в односторонньому порядку, без додаткового повідомлення Інституту, відмовитись від зазначеної в п. 1.2. Угоди реструктуризації.
З наданої позивачем виписки по рахунку (а.с. 27-28) вбачається, що Інститут сплатив на користь Товариства:
- 08.06.2024 - 194 918,04 грн;
- 28.06.2024 - 214 000,00 грн;
- 17.09.2024 - 428 000,00 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати заборгованості за спожиту у грудні 2023 р. електричну енергію, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення у даній справі 11 921,98 грн 3% річних та 36 502,69 грн інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань наявний у матеріалах справи (а.с. 7).
Позивач пояснив, що, зважаючи на узгодження з відповідачем порядку погашення боргових зобов'язань, до спірного періоду не включається період чинності Угоди, а саме з 21.05.2024 по 10.06.2024.
Водночас, покликаючись на п. 2.5. Угоди, позивач зазначив, що вона діяла до 10.06.2024.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суд встановив, що на підставі договору № 02-99U-ПУП від 16.02.2023 між сторонами даної справи виникли правовідносини щодо постачання електричної енергії. Товариство у спірних правовідносинах є постачальником, а Інститут - споживачем електричної енергії.
Пунктом 4 комерційної пропозиції № 2/1-УП передбачено, що по закінченню розрахункового періоду постачальник надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електроенергію у такому розрахунковому періоді. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ “ООЕК». Датою отримання платіжного документу (рахунку) вважається: дата його вручення споживачу.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Здійснивши ґрунтовний аналіз умов укладеного між сторонами договору, а також приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що оплата вартості спожитої у грудні 2023 р. електроенергії на суму 836 918,04 грн мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов, визначених в обраній Інститутом комерційній пропозиції, а саме протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку № 02-99U/1, тобто не пізніше 22.01.2024.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/1280/24, яка є преюдиційною по відношенню до справи № 916/5306/25, стягнуто з Інституту на користь Товариства 836 918,04 грн заборгованості та 5 021,51 грн судових витрат.
В подальшому, а саме 21.05.2024 сторони уклали Угоду, предметом якої є умови і порядок сплати Інститутом заборгованості, інших додаткових нарахувань, що виникли у зв'язку з порушенням умов договору про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 02-99U-ПУП від 16.02.2023, стягнутої за рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 та ухвалою від 23.04.2024 у справі № 916/1280/24.
Згідно з п. 1.2. Угоди Інститут визнав перед Товариством боргові зобов'язання станом на 21.05.2024, а саме: 836 918,04 грн заборгованості за електроенергію; 8 231,98 грн 3% річних; 8 395,12 грн інфляційних втрат; 5 021,51 грн судових витрат. За вказаними зобов'язанням Інститут мав розрахуватися з Товариством до 20.08.2024 згідно наступного графіку:
- до 31.05.2024 мало бути погашено 194 918,04 грн заборгованості за електроенергію, 8 231,98 грн 3% річних, 8 395,12 грн інфляційних втрат та 5 021,51 грн судових витрат;
- до 20.06.2024 мало бути погашено 214 000,00 грн заборгованості за електроенергію;
- до 20.07.2024 мало бути погашено 214 000,00 грн заборгованості за електроенергію;
- до 20.08.2024 мало бути погашено 214 000,00 грн заборгованості за електроенергію.
З наданої позивачем виписки по рахунку (а.с. 27-28) вбачається, що Інститут сплатив на користь Товариства:
- 08.06.2024 - 194 918,04 грн;
- 28.06.2024 - 214 000,00 грн;
- 17.09.2024 - 428 000,00 грн.
За вказаних обставин суд констатує, що відповідач порушив умови Угоди, оскільки на її виконання 08.06.2024 сплатив на користь позивача лише 194 918,04 грн, в той час як окрім цієї суми мав сплатити також 8 231,98 грн 3% річних, 8 395,12 грн інфляційних втрат та 5 021,51 грн судових витрат, доказів вчасної сплати яких матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частинами 1-3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 2.5. Угоди у разі невиконання або неналежного виконання графіку погашення боргових зобов'язань, зазначених у п. 1.2. Угоди, у тому числі прострочення внесення хоча б одного платежу за графіком більш ніж на 10 днів, Товариство має право в односторонньому порядку, без додаткового повідомлення Інституту, відмовитись від зазначеної в п. 1.2. Угоди реструктуризації.
Отже, суд зазначає, що позивач мав право відмовитися в односторонньому порядку від Угоди, оскільки вказане право позивача передбачено п. 2.5. цієї Угоди.
Покликаючись на п. 2.5. Угоди, позивач зазначив, що вона діяла до 10.06.2024.
При цьому позивач пояснив, що, зважаючи на узгодження з відповідачем порядку погашення боргових зобов'язань, до спірного періоду не включається період чинності Угоди, а саме з 21.05.2024 по 10.06.2024.
Так, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати заборгованості за спожиту у грудні 2023 р. електричну енергію, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення у даній справі 11 921,98 грн 3% річних та 36 502,69 грн інфляційних втрат.
Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань наявний у матеріалах справи (а.с. 7).
Як вбачається із запропонованого позивачем розрахунку, 3% річних нараховано на суму боргу у розмірі 836 918,04 грн за період прострочення оплати з 23.01.2024 по 20.05.2024; на суму боргу у розмірі 642 000,00 грн за період прострочення оплати з 11.06.2024 (дата розірвання Угоди) по 27.06.2024; на суму боргу у розмірі 428 000,00 грн за період прострочення оплати з 28.06.2024 по 16.09.2024. Загальний розмір нарахованих 3% річних становить 11 921,98 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 836 918,04 грн здійснено позивачем із застосуванням сукупного індексу інфляції за лютий, березень, квітень та травень 2024 р.; на суму боргу у розмірі 642 000,00 грн - із застосуванням індексу інфляції за червень 2024 р.; на суму боргу у розмірі 428 000,00 грн - із застосуванням сукупного індексу інфляції за липень, серпень та вересень 2024 р. Загальний розмір нарахованих інфляційних втрат становить 36 502,69 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Враховуючи прострочення відповідачем оплати спожитої ним у грудні 2023 року електричної енергії, суд зазначає, що позивач цілком правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати за заявлені періоди.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат на суму 36 502,69 грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, при перевірці розрахунку 3% річних суд виявив арифметичну помилку, яку позивач допустив при обрахуванні 3% річних на суму боргу у розмірі 836 918,04 грн за період прострочення оплати з 23.01.2024 по 20.05.2024. Помилку допущено через застосування у формулі розрахунку 365 днів у році, в той час як 2024 рік містив 366 днів.
Враховуючи вказані обставини, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, який виглядає наступним чином:
сума 3% річних = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 23.01.2024 по 20.05.2024 836918.04 x 3 x 119 : 366 : 1001198 163,38
з 11.06.2024 по 27.06.2024 642000 x 3 x 17 : 366 : 10017894,59
з 28.06.2024 по 16.09.2024 428000 x 3 x 81 : 366 : 100812 841,64
Всього 3% річних 11 899,61 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 11 899,61 грн.
За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 11 899,61 грн 3% річних та 36 502,69 грн інфляційних втрат.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, на відповідача підлягають покладенню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 421,28 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) 11 899,61 грн 3% річних, 36 502,69 грн інфляційних втрат та 2 421,28 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 23 лютого 2026 р. Повне рішення складено та підписано 27 лютого 2026 р.
Суддя Р.В. Волков