ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.03.2026Справа № 910/15018/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601)
до Кузнєцової Алли Євгенівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 521 022,40 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» до Кузнєцової Алли Євгенівни про стягнення 521 022,40 грн, з яких: 413 797,76 грн заборгованості, 97 735,63 грн пені та 9489,01 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 04.12.2024 № 70-КМФ/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позову.
12.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/15018/25, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у судове засідання. Визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1, яка вказана у позовній заяві та встановлена судом за даними Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (відповідь № 2106011 від 09.12.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу).
Однак, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 не був вручений відповідачу та був повернутий до суду 16.01.2026 з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, оскільки судом вжито всіх можливих заходів про повідомлення відповідача про розгляд справи, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.12.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив таке.
04.12.2024 між Акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Кузнєцовою Аллою Євгенівною (далі-Орендар, відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна № 70-КМФ/24 (далі-Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору позивач передає, а відповідач бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи, 8 на четвертому поверсі 4 - поверхової будівлі АТС-457,458 (гр. прим. №6, приміщення №№ 1-20,25-31, сходи І), загальною площею 898 кв.м., для використання у якості готелю або хостелу, або офісу, або для ведення іншої господарської діяльності не забороненої законом (далі - орендоване майно).
Відповідно до п. 2.1 Договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.
В п. 11.1. сторони визначили, що даний договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 13 листопада 2025 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Сторони домовились, що згідно зі ст. 631 ЦКУ умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 14.11.2024 року.
14.11.2024 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Голего Миколи, 8 на четвертому поверсі 4 - поверхової будівлі АТС-457,458 (гр. прим. №6, приміщення №№ 1-20,25-31, сходи І), загальною площею 898 кв.м. У вказаному акті зазначено про задовільний технічний та санітарний стан орендованого майна.
Згідно з п. 3.1. Договору за користування орендованим майном відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату, що складається з:
плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 41,67 гривень за 1 м2 за місяць (без урахування ПДВ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 44 903,59 гривень за 898 м2 за місяць;
плати за надання позивачем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у Додатку №2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
Деталізація послуг з утримання орендованого майна наведена у Додатку №2 до договору (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.5 Договору відшкодування відповідачем вартості використаної електроенергії здійснюється згідно з показниками окремо встановленого лічильника (якщо окремий лічильник не встановлено, то відповідно до суми середнього електроспоживання, що визначається орендодавцем). Таке відшкодування не здійснюється у разі, якщо орендарем за попереднім узгодженням з орендодавцем укладено окремий договір з постачальником електроенергії.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді (п. 3.6. Договору).
Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата сплачується щомісяця шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку:
орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця;
плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.8. Договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається позивачем відповідачу на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого сторонами способу обміну документами. У разі не отримання відповідачем рахунку-акту від позивача відповідач зобов'язаний здійснити оплату плати за користування майном не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому, розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим корегуванням переплати/недоплати орендодавцем).
Відповідно до п. 5.3.12. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Згідно з п. п. 6.2. Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар, на вимогу орендодавця, сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення зобов'язання.
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що в порушення умов Договору та Цивільного кодексу України відповідач не виконав обов'язок щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.
Зокрема, позивач вказує, що відповідач не в повному обсязі сплатив орендну плату за період з 01.02.2025 по 09.05.2025, внаслідок чого сума основного боргу за цей період становить 413 797,76 грн.
Листами № 602-ВИХ-КV-82Е100-2025 від 29.05.2025 та № 80С310/СЦ/ВИХ/694 від 15.07.2025 позивач надіслав відповідачу претензії із проханням перерахувати на рахунок позивача заборгованість з орендної плати у добровільному порядку. Однак, заборгованість не було сплачено.
У відповідь на претензію № 80С310/СЦ/ВИХ/694 від 15.07.2025 відповідач листом від 23.07.2025 повідомив, що підтверджує наявність заборгованості та намір її сплатити, але просив розтермінувати погашення заборгованості на три місяці, а саме до 31.10.2025.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення боргу за договором оренди нерухомого майна, в якій просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 413 797,76 грн, 9489,01 грн 3% річних та 97 735,63 грн пені.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням наявності у матеріалах справи акту приймання-передачі майна від 14.11.2024, суд зазначає, що у позивача виникло право вимоги орендної плати.
Щодо беззаперечності (належності, допустимості) доказів відносно факту користування об'єктом оренди, підтвердження прийняття майна в оренду Верховний Суд висловив правову позицію у п.11 постанови від 20.02.2018 року у справі № 925/1596/16,що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов'язків), щодо обрахування початку перебігу строку оренди та щодо підтвердження продовження користування орендованим майном має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (ч. 1 ст.795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 року у справі № 910/29775/15, 10.04.2018 року у справі №910/5440/17, від 27.08.2019 року у справі № 906/565/18.
Між тим, як зазначає позивач та вбачається із матеріалів справи, сторони відповідно до п. 11.6.1. Договору за взаємною згодою достроково розірвали Договір, що підтверджується Актом приймання-передачі майна (повернення) від 09.05.2025.
Водночас, судом встановлено, що відповідач не в повному обсязі сплатив орендну плату за період користування орендованим майном з 01.02.2025 по 09.05.2025.
З огляду на те, що відповідачем не було оплачено орендні платежі за період 01.02.2025 по 09.05.2025, позивач правомірно звернувся з даним позовом до суду в частині стягнення орендної плати.
З огляду на викладене, обґрунтований розмір основного боргу відповідача з орендної плати становить 413 797,76 грн.
Разом з тим, у відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Так, сторони у п. 6.2. Договору передбачили, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, орендар, на вимогу орендодавця, сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення зобов'язання.
Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені за договором у розмірі 97 735,63 грн за період з 21.02.2025 по 26.11.2025.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, визнає його необґрунтованим, оскільки позивач здійснює нарахування вказаної штрафної санкції на всю суму боргу, яка утворилася станом на 09.05.2025, починаючи з 21.02.2025. Такий порядок розрахунку позивача є неправильним, оскільки станом на 21.02.2025 заборгованості із орендної плати у розмірі 413 797,76 грн у відповідача ще не існувало.
Відтак, оскільки позивач здійснює нарахування пені на всю суму боргу, то у даному випадку пеню слід нараховувати починаючи з 21.05.2025 (настання прострочення зі сплати боргу за останній місяць оренди) по 26.11.2025.
Отже, суд встановив, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 66 774,49 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3% річних, долучений позивачем до матеріалів справи, та встановлено, що останній не є арифметично вірним з тих же причин, що й розрахунок пені.
Так, за перерахунком суду, обґрунтований розмір 3% річних складає 6 462,05 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та свого обов'язку щодо сплати заборгованості за Договором не спростував, доказів погашення заборгованості не надав.
З огляду на встановлені вище обставини, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Кузнєцової Алли Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії акціонерного товариства «Укртелеком» (бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 21560766) заборгованість у розмірі 413 797,76 грн, пеню у розмірі 66 774,49 грн, 3% річних у розмірі 6 462,05 грн та судовий збір у розмірі 5 844,41 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано: 03.03.2026.
Суддя Т. Ю. Трофименко