ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.03.2026Справа № 910/15422/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного підприємства Фірма "Мрія - 94"
до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод"
про стягнення 186 208, 13 грн
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
Приватне підприємство Фірма "Мрія - 94" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (далі - відповідач) про стягнення 186 208, 13 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено умови Договору поставки № 1804 від 18.04.2023 в частині оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/15422/25, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/15422/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа з бази "Діловодство спеціалізованого суду" від 16.12.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/15422/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
18.04.2023 року між Приватним підприємством Фірма «МРІЯ - 94» (далі -постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» (далі - покупець) укладено договір поставки № 1804 від 18.04.2023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю вироби із поліетилену (далі за текстом - товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти належний товар та оплатити його на умовах цього договору.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що до моменту здійснення першої поставки постачальник зобов'язується заповнити Специфікацію на тару та пакувальні матеріали, згідно затвердженої форми та надати її на погодження покупцю. Покупець має право не приймати Товар у разі ненадання Специфікації на тару та пакувальні матеріали постачальником або не погодження її покупцем.
Відповідно до п.2.4. договору у випадку відсутності Специфікації, підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, що видана постачальником, яка після її підписання Сторонами має силу Специфікації.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що умови поставки товару за цим Договором викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції 2010 року), застосовуються з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок DDP, за адресою: м. Київ, проспект Науки, будинок 3, якщо інше не вказано в Замовленнях та Специфікаціях до цього Договору.
Строк поставки становить 20 (двадцять) календарних днів від дати погодження замовлення постачальником. Постачальник за погодженням з покупцем має право на дострокову поставку товару, зазначеного в замовленні (п. 3.6 договору).
Згідно з п. 3.10. договору датою переходу ризиків випадкового знищення чи пошкодження товару, а також права власності на товар є дата підписання видаткової накладної. Дійсність видаткової накладної підтверджується підписами уповноважених представників сторін.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у видатковій накладній на відповідну партію товару, дані якої мають відповідати погодженій сторонами специфікації. В разі, якщо асортимент чи кількість поставленого товару не відповідає узгодженому в специфікації, покупець має право не приймати товар або прийняти ту частину, що відповідає Специфікації. В цьому випадку зобов'язання постачальника щодо поставки такої партії товару вважаються виконаними в частині, яка стосується узгодженого товару. Зобов'язання по оплаті неузгодженого товару у покупця не виникають. Ціна включає всі витрати на виробництво і доставку товару.
Відповідно до п.4.2. договору загальна ціна цього договору складається із суми вартості всіх поставок товару здійснених відповідно до цього договору та розраховується шляхом складання сум, зазначених у підписаних видаткових накладних на всі поставки Товару протягом строку дії цього договору.
Згідно з п. 5.1 оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку: покупець оплачує постачальнику кожну партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата проводиться покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до п.6.1. приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в місці поставки відповідно до інформації, що зазначена в видаткових накладних та документах, що посвідчують якість товару.
Також, згідно п.6.5 договору підписанням цього договору покупець свідчить, що особи, які будуть підписувати видаткові накладні, товарно-транспортні накладні про приймання товару від імені покупця, мають відповідні повноваження на таке підписання і приймання товару в інтересах та на користь покупця.
Згідно з п. 10.1 договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 10.2 договору в разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія цього Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
Так, на виконання умов вказаного позивач поставив, а відповідач прийняв товар, а саме:
- плівку п/е Т/У 550х0,09 мм у кількості 536,1000 кг, що підтверджується видатковою накладною №1440 від 25.07.2024 на загальну суму 48 249, 00 грн. з ПДВ (рахунок-фактура № 1479 від 25.07.2024);
- плівку п/е Т/У 550х0,09 мм у кількості 602,7000 кг, що підтверджується видатковою накладною №1834 від 16.09.2024 на загальну суму 55 450, 81 грн. з ПДВ (рахунок-фактура № 1875 від 16.09.2024);
- плівку п/е Т/У 550х0,09 мм у кількості 511,0000 кг, що підтверджується видатковою накладною №2172 від 31.10.2024 на загальну суму 47 014, 04 грн. з ПДВ (рахунок-фактура № 2219 від 31.10.2024);
- плівку п/е Т/У 700х700х0,015 мм у кількості 10142,0000 кг, що підтверджується видатковою накладною №2339 від 25.11.2024 на загальну суму 13 144, 03 грн. з ПДВ (рахунок-фактура № 2386 від 25.11.2024);
- плівку п/е Т/У 550х0,09 мм у кількості 512,1000 кг, що підтверджується видатковою накладною №2546 від 20.12.2024 на загальну суму 47 115, 25 грн. з ПДВ (рахунок-фактура № 2604 від 20.12.2024).
На підтвердження сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними видатковими накладними позивачем направлено Відповідачу в електронному вигляді:
- податкову накладну № 178 від 25.07.2024 на загальну суму 48 249, 00 грн., у тому числі ПДВ на суму 8041,50 грн.;
- податкову накладну № 107 від 16.09.2024 на загальну суму 55450, 81 грн., у тому числі ПДВ на суму 9 241,80 грн.;
- податкову накладну № 249 від 31.10.2024 на загальну суму 47 014, 04 грн., у тому числі ПДВ на суму 7 835,67 грн.;
- податкову накладну №170 від 25.11.2024 на загальну суму 13 144, 03 грн., у тому числі ПДВ на суму 2 190,67 грн.;
- податкову накладну № 184 від 20.12.2024 на загальну суму 47 115,25грн., у тому числі ПДВ на суму 7 852, 54 грн.;
Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 210 973, 13 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін на видаткових накладних.
За поставлений товар згідно із видатковою накладною №1440 від 25.07.2024 на загальну суму 48 249,00 грн. з ПДВ відповідач частково здійснив оплату на суму 24 765,00 гривень, що підтверджується банківською випискою по клієнтському рахунку від 10.02.2025 (сплата у розмірі 20 000,00 гривень, з яких в погашення заборгованості зараховано 4 765,00 гривень) та від 25.03.2024 (сплата у розмірі 20 000,00 гривень).
Розмір заборгованості за поставку товару згідно видатковою накладною №1440 від 25.07.2024 складає 23 484, 00 гривень.
За поставлений товар згідно із видатковими накладними: №1834 від 16.09.2024 на загальну суму 55450,81 грн., №2172 від 31.10.2024 на загальну суму 47014,04 грн., №2339 від 25.11.2024 на загальну суму 13144,03 грн., №2546 від 20.12.2024 на загальну суму 47 115,25 грн відповідачем оплату не здійснено.
Так, 30.01.2025 ПП ФІРМА «МРІЯ-94» направило на адресу відповідача, претензію №8/ю щодо сплати заборгованості за Договором поставки № 1804 від 18.04.2023 разом із актом звірки взаємних розрахунків.
У відповіді на претензію № 22 від 05.02.2025 відповідач підтвердив наявність заборгованості за Договором поставки № 1804 від 18.04.2023 та повідомив про наміри сплати заборгованості щотижнево по 23000,00 гривень до повного погашення заборгованості.
Позивач повторно 30.05.2025 направив на адресу відповідача, претензію №19/ю від щодо сплати заборгованості за договором поставки № 1804 від 18.04.2023 (трекінг відправлення Укрпошти 6101014628757) разом із актом звірки.
Проте, відповідач не надав відповіді на претензію №19/ю від 30.05.2025.
Крім того, позивач у позовній заяві звернув увагу суду, що посилання у видаткових накладних та рахунках на договір №1710-2019 від 17.10.2019 є системною технічною опискою. Факт поставки Товару за вказаними вище видатковими накладними на підставі Договору № 1804 від 18.04.2023 та наявність заборгованості саме за Договором поставки №1804 від 18.04.2023 підтверджено відповідачем у відповіді на претензію № 22 від 05.02.2025.
Як зазначає позивач, між сторонами дійсно був укладений договір поставки №1710-2019 від 17.10.2019, строк дії якого закінчився 31.12.2021.
Наступні поставки Товару, починаючи з 18.04.2023 здійснювалися саме на підставі Договору № 1804 від 18.04.2023.
За доводами позивача, станом на момент подання позову розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставку товару згідно договору поставки № 1804 від 18.04.2023 складає 186 208, 13 гривень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини другої ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Як було раніше встановлено судом, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 210 973, 13 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін на видаткових накладних.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п.5.1 договору оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку: покупець оплачує постачальнику кожну партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки.
Оскільки відвантаження товару підтверджується відповідними видатковими накладними, а остання поставка відбулася 20.12.2024, суд дійшов висновку про те, строк оплати поставленого за договором товару є таким, що настав.
Однак вартість поставленого позивачем товару була частково оплачена відповідачем у розмірі 24 765, 00 грн.
Інших доказів оплати матеріали справи не містять та не були надані відповідачем.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 1804 від 18.04.2023 щодо оплати вартості поставленого товару у розмірі 186 208, 13 грн, строк оплати якого настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі.
Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн., про що суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Положення статті 126 ГПК України передбачають, що для цілей розподілу судових витрат суд враховує: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як слідує з матеріалів справи, між адвокатом, фізичною особою-підприємцем Гребенюк Оленою Олегівною та ПП Фірма «МРІЯ-94» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 03/11 від 03.11.2025 відповідно до п. 1.1. якого, виконавець в порядку та на умовах, визначених даним договором та чинним законодавством України, зобов'язується надавати замовникові професійну правничу допомогу щодо досудового врегулювання спору між ПП Фірма «Мрія - 94» та ПрАТ «КМЗ» з приводу неналежного виконання останнім зобов'язань зі сплати грошових коштів за поставлений товар, а також надавати правову допомогу у справі за позовом ПП Фірма «Мрія - 94» до ПрАТ «КМЗ» про стягнення заборгованості та іншими можливими вимогами пов'язаними із поставкою Товару за договором поставки № 1804 від 18.04.2023 захисту прав і законних інтересів замовника в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, шляхом: підготовки виконавцем та узгодження з замовником стратегії захисту інтересів, застосування якої буде реалізовано виконавцем у подальшому; збору і правовому аналізу інформації, документів і матеріалів, що стосуються справи; надання усних і письмових консультацій, роз'яснень щодо правових питань, які стосуються справи, або виконання окремих доручень Замовника; складання необхідних для справи процесуальних документів, позовних заяв, клопотань, скарг, претензій, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, письмових пояснень, запитів тощо; організації направлення засобами електронного зв'язку, в тому числі через систему «Електронний суд», позовної заяви, скарг, претензій, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, письмових пояснень, тощо; організації направлення засобами поштового зв'язку копії позовної заяви, скарг, претензій, відзивів, відповідей на відзив, заперечень, письмових пояснень, запитів стороні по справі/суду, складання опису поштового вкладення; ознайомлення з матеріалами справи, що може включати виготовлення витягів, зняття копій та фотокопій шляхом фотографування матеріалів справи; здійснення всіх інших дій, що спрямовані на захист прав та представництво інтересів Замовника в межах розгляду справи; виконання окремих доручень Замовника про надання правової допомоги, тощо; здійснення представництва інтересів Замовника в підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкованості; здійснення представництва інтересів Замовника у встановленому порядку у всіх судах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а також в інших органах під час розгляду правових спорів.
Відповідно до п.п. 3.1.-3.3. Договору гонорар є формою винагороди Виконавця за надання правової допомоги Замовнику, розмір якого визначається як сума вартості фактично наданих послуг, яка визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг. Гонорар не включає кошти, що вносяться Замовником на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням договору (судовий збір, поштові витрати, тощо). Розмір гонорару за адвокатські послуги, невичерпний перелік яких вказано у п. 1.1. Договору, визначається в Актах приймання-передачі наданих послуг, які формуються ним в міру необхідності та складаються Виконавцем по закінченню відповідних етапів надання послуг, та повинен бути сплачений Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів після їх підписання. Вартість конкретної послуги визначається у Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.
Так, відповідно до Акту № 1 від 05.12.2025 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання (правничої) правової допомоги № 03/11 від 03.11.2025 адвокатом витрачено 4 години часу, вартість одної години часу становить 2000 грн. Таким чином загальний розмір витрат на правничу допомогу складає 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Відповідно до Інформаційного повідомлення про зарахування коштів №1344 від 05.12.2025 на розрахунковий рахунок ФОП Гребенюк О.О. внесено вказану суму в повному обсязі.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з частиною 5 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.
Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18.
Беручи до уваги надані позивачем докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом та відсутність клопотання про зменшення розміру відповідних витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Слід зазначити, що при розрахунку розміру судового збору, судом врахований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Витрати позивача по сплаті судового збору, з огляду на висновки суду про задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Приватного підприємства Фірма "Мрія - 94" до Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" про стягнення 186 208, 13 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський маргариновий завод" (адреса: 03039, місто Київ, Проспект Науки, будинок 3; код ЄДРПОУ 00333581) на користь Приватного підприємства Фірма "Мрія - 94" (адреса: 61010, місто Харків, вулиця Гольдбергівська, будинок 63; код ЄДРПОУ 22650371) основний борг у розмірі 186 208 (сто вісімдесят шість тисяч двісті вісім) грн 13 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.03.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова