ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 909/222/26
03.03.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянувши матеріали позовної заяви (№ 309/02-28 від 18.02.2026, вх. № 1553/26 від 23.02.2026) Бурштинської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" про стягнення 1 146 153,46 грн,
Бурштинська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Бурштинський" про стягнення 1 146 153,46 грн, з яких: 1 029 068,64 грн - неодержаний дохід у вигляді земельного податку, 30 872,06 грн - три проценти річних, 86 212,76 грн - інфляційні втрати.
Для розгляду цієї справи було визначено суддю Максимів Т.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026).
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2026, суд задовольнив заяву про самовідвід судді Максимів Т.В., що унеможливлює розгляд суддею справи № 909/222/26.
За наведеного, відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 909/222/26 та визначено для розгляду справи суддю Горпинюка І.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026).
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає за необхідне вказати на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Отже, процесуальний закон гарантує кожному право на звернення до суду, проте таке право може бути реалізовано лише в порядку, визначеному цим кодексом.
Так, положеннями ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) встановлено вимоги до позовної заяви та додатків до неї.
Однак зазначені вимоги позивач дотримав не в повному обсязі.
По-перше, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві позивач у своїх реквізитах вказав такий ідентифікаційний код Бурштинської міської ради в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04058025.
Водночас згідно з відповіддю № 2391894 від 26.02.2026 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, яка отримана на запит суду, за вказаними параметрами значиться інша юридична особа - Буринська міська рада (м. Буринь Сумської області).
За наведеного, в порушення наведеної вище норми закону, позивач зазначив неправильний ідентифікаційний код.
У контексті наведеного, позовна заява містить неправильні дані і зазначені позивачем відомості не ідентифікують повною мірою позивача у справі, як того вимагає п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
По-друге, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідні приписи також містить абз. 1 ч. 5 ст. 91 ГПК України, який передбачає, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
У порушення вищенаведених вимог позивачем не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з вимогами абз. 2 ч. 5 ст. 91 ГПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів у письмовій формі також визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" (ДП "УкрНДНЦ") № 144 від 01.07.2020, чинним з 01.09.2021, відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
При цьому, відмітка про засвідчення копії документа, у разі якщо такий документ складається з двох або більше аркушів, має міститись на кожному аркуші документа, копія якого засвідчується, або ж такий документ має бути прошито у спосіб, що унеможливлює його роз'єднання без порушення цілісності та містити відповідну відмітку про засвідчення копії.
Правомірність застосування судом вказаного порядку засвідчення копій документів зазначено в постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20 та від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства належним чином засвідчуються або кожний лист окремо, шляхом проставлення напису або печатки "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, або ж шляхом скріплення (прошиття) певного пакету документів з відповідним написом "прошито та пронумеровано" та біля вказаного напису поставлення печатки "Згідно з оригіналом" або відповідного напису із зазначенням найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Суд наголошує, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (правова позиція Верховного Суду у постанові від 11.07.2018 у справі № 904/8549/17).
Водночас при дослідженні матеріалів позовної заяви судом встановлено, що додані позивачем до позовної заяви додатки (копії письмових доказів) не засвідчені.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та встановлення способу і строку для усунення виявлених судом недоліків.
Керуючись статтями 4, 91, 162, 164, 174, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву Бурштинської міської" (№ 309/02-28 від 18.02.2026, вх. № 1553/26 від 23.02.2026) залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме, надати Господарському суду Івано-Франківської області:
- письмову заяву із зазначенням ідентифікаційного коду позивача - Бурштинської міської ради в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; копію такої заяви направити відповідачу, докази чого подати суду;
- інформацію про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- надати копії письмових доказів, доданих до позовної заяви, засвідченими у порядку, встановленому чинним законодавством.
Роз'яснити позивачу положення ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України про те, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.Є. Горпинюк