Номер провадження: 22-ц/813/6860/25
Справа № 517/626/25
Головуючий у першій інстанції Гончар І.В
Доповідач Карташов О. Ю.
23.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області
на ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року
у цивільній справі за позовом Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області, яка діє в інтересах Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, до ОСОБА_1 та Виробничо-торгівельної фірми «ОЛТІС» товариства з обмеженою відповідальністю про витребування земельної ділянки з незаконного володіння
Історія справи
У липні 2025 року Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області який діє в інтересах Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, звернувся з позовом до ОСОБА_1 та Виробничо-торгівельної фірми «ОЛТІС» товариства з обмеженою відповідальністю про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою представника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області - Наливайченка Олега Петровича, який діє в інтересах Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, до ОСОБА_1 та Виробничо-торгівельної фірми «ОЛТІС» товариства з обмеженою відповідальністю про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Суд першої інстанції виходив з того, що спори щодо земельних ділянок, виділених для ведення фермерського господарства, а також щодо вибуття таких ділянок із користування СФГ або їх членами - підлягають розгляду в господарських судах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Роздільнянська окружна прокуратура Одеської області, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвалу винесено з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу № 517/626/25 для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що правовідносини між Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_1 та Виробничо-торгівельною фірмою «ОЛТІС» товариство з обмеженою відповідальністю виникли як з фізичною особою, а тому вирішення даного спору в силу ст. 19 ЦПК України повинно розглядатися в порядку цивільного судочинства, а не ст. 20 ГПК України.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги прокуратури, представник ОСОБА_1 адвокат Осьмінін С.Д. подав на неї відзив, в якому зазначається, що відповідач не погоджується з твердженнями викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Також відповідач вважає, що Захарівським районним судом Одеської області при винесенні ухвали правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому ухвала є законною та обґрунтованою, просить у задоволенні апеляційної скарги прокуратури - відмовити в повному обсязі, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
У відзиві вказується, що у даній справі відповідачем є ОСОБА_1 , співвідповідачем Виробничо-торгівельна фірма «Олтіс» Товариство з обмеженою відповідальністю. Предметом спору є об'єкт нерухомого майна, а саме земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та була передана ним в користування іншому суб'єкту господарювання юридичній особі - ВТФ «ОЛТІС» ТОВ на підставі договору оренди, а отже земельна ділянка перебуває в господарському віданні третіх осіб, спір виник у сфері господарської діяльності та підлягає розгляду господарським судом.
Наголошується, що з урахуванням характеру спірних правовідносин, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні прокурор Черніговська О.С. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити з зазначених у ній підстав.
Представник ОСОБА_1 адвокат Зенкін В.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокуратури, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Інші, учасники провадження в судове засідання не з'явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи не заявляли.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, враховуючи думку осіб, що з'явились, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд за відсутності сторін, що не з'явились.
Фактичні обставини справи
У липні 2025 року Прокурор Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області який діє в інтересах Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, звернувся з позовом до ОСОБА_1 та Виробничо-торгівельної фірми «ОЛТІС» товариства з обмеженою відповідальністю про витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Предметом позову є земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, яка передана ним у користування юридичній особі ВТФ “ОЛТІС» ТОВ на підставі договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи Войничівською сільською Радою народних депутатів Фрунзівського району Одеської області в 1992 році ОСОБА_2 було видано Державний акт на право постійного користування землею (серія Б № 056018) площею 49,75 га, яка знаходиться на території Войничівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області (на даний час - Захарівська селища рада Роздільнянського району Одеської області) для створення СФГ.
24.04.1997 було створено СФГ «СОРОЧАН», засновником якого є ОСОБА_2 - власник вищевказаної земельної ділянки.
До членів СФГ «СОРОЧАН» входять - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1
17.06.2021 рішенням Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за № 502-VIII затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 14,9107 га ріллі з кадастровим номером 5125280900:01:001:0532 для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебуває в користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акта серії Б № 056018 від 1992 року.
21.06.2024 ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5125280900:01:001:0532, площею 14,9107 га було передано в користування іншому суб'єкту господарювання ВТФ «ОЛТІС» ТОВ на підставі договору оренди.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Як визначено ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі №641/5523/19).
У статті 1 ГПК України зазначено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні івиконанні правочинів у господарській діяльності,крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем,а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства, за загальними правилами, є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі N 367/4695/20 (провадження N 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб'єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.
Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб'єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин».
Отже, суд враховує, що законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі - спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.
При цьому, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).
Разом з тим, суд бере до уваги, що ст. 2 ЦК визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що суб'єкти публічного права, вказані в ч. 2 ст. 2 ЦК України можуть бути учасниками цивільних відносин лише за умови набуття статусу особи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що в даній справі спір виник між органом місцевого самоврядування та фізичною особою. При цьому в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для введення фермерського господарства, яка в подальшому передана у користування Виробничо-торгівельній фірмі «ОЛТІС» товариство з обмеженою відповідальністю (на підставі укладеного договору оренди, строк дії якого складає 10 років).
Отже з огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб'єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та підлягає розгляду в судах загальної юрисдикції.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково визначив юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною позовною заявою за правилами господарського судочинства.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно п. 6 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З наведених підстав апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує права позивача на гарантії захисту у суді, а тому вона підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, а саме вирішення питання про відкриття провадження у справі у передбаченому законом порядку.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області задовольнити.
Ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький