вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.03.2026м. ДніпроСправа № 904/7324/25
За позовом Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті", м. Дніпро"
до Акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпро
про стягнення 416666,66грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання Большакова А.О.
Представники:
Від позивача: Бондаренко В.Ю., адвокат, довіреність від 09.12.2024
Від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" збитки у розмірі 416 666,66грн.
За твердженням позивача відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки позбавило його можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов'язання на загальну суму 416 666,66грн, що є його збитками.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 справу №904/7324/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.02.2026.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2026 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду на 02.03.2026.
Відповідач у підготовче та судове засідання з розгляду справи не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
За частиною третьою статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвалу суду від 05.01.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 05.01.2026 (о 18:34год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 78).
Ухвалу суду від 09.02.2026 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 10.02.2026 (о 19:03год), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 87).
Пунктами 2, 5 частини шостої ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, відповідач мав право подати відзив на позовну заяву не пізніше 21.01.2026. У встановлений частиною першою ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 строк відповідач відзиву на позов не надав.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною четвертою статті 13 ГПК встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За викладених обставин суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 02.03.2026 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
Акціонерним товариством "Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі "Представництва "Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (далі - замовник) та Акціонерним товариством "Дніпрометробуд" (далі - виконавець) укладено договір про надання послуг № 104 від 07.02.2020, відповідно до умов якого Замовник доручає, приймає та оплачує, а Виконавець на свій ризик власними силами надає послуги по обслуговуванню технологічних процесів на вказаних ділянках будівництва Дніпропетровського метрополітену (за даними таблиці роботи: машини підйому, вентиляції, насосів, чергування електрослюсарів).
Згідно пункту 2.1. Договору вартість послуг по обслуговуванню технологічних процесів за один місяць складає 1 250 000, 00, у тому числі ПДВ 208 333, 33 грн.
Орієнтовна ціна договору за надання послуг складає 3 750 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 625 000, 00 грн. (п. 2.4.Договору).
В пункті 3.1 Договору сторони погодили, що за надання послуг замовник проводить розрахунки з Виконавцем в строк 35 календарних діб на підставі підписаного сторонами Акту приймання наданих послуг.
Факт надання послуг, а так само прийом-передача та вартість наданих послуг підтверджується та здійснюється за актами наданих послуг по формі КБ-2в та довідки про вартість наданих послуг форми КБ 3 (п.6.1. Договору).
Строк надання послуг з 01.01.2020 до 31.03.2020 (п. 4.1. Договору).
Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, але сторони домовилися, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2020.
Договір діє до 31.12.2020, але в будь якому випадку до повного розрахунку замовником за надані виконавцем послуги (п. 4.2.Договору).
Додатковою угодою № 1від 30.03.2020 строк надання послуг продовжено до 30.04.2020 (а.с.13).
25.05.2020 між позивачем та відповідачем підписано акти про надання послуг за період з березня 2020 року по квітень 2020 року, згідно яких виконавець здав, а замовник прийняв роботи перераховані в додатку до цього акту, які виконані в повному обсязі і належної якості та відповідають умовам контракту на загальну суму 2 500 000,00 грн, з яких ПДВ - 416666,66 грн (а.с.16-21).
20 грудня 2017 року між ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" (кредитор), ПАТ "Дніпрометробуд" (боржник) та представництвом "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (виконавець) укладено договір про покладення обов'язку фактичного виконання зобов'язання за договором про постачання електричної енергії на третю особу №20122017.
Згідно пункту 1.1. цього договору боржник покладає на виконавця виконання свого обов'язку, передбаченого умовами договорів про постачання електричної енергії№061012 від 24.12.2003, №018461 від 23.04.2003, №018193 від 27.06.2008, №061671 від 23.12.2010, укладених між кредитором і боржником, по оплаті заборгованості за активну та реактивну електричну енергію, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 9 883 016,06грн.
Пунктом 2.3. договору сторони встановили порядок та строки погашення заборгованості, граничний строк - до 30.04.2018.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.04.2018 (п.5.1. договору).
Додатковою угодою №1 від 27.04.2018 сторони доповнили пункт 1.3. договору наступним реченням: після виконання виконавцем свого обов'язку, встановленого п.1.1. договору, виконавець набуває прав кредитора по відношенню до боржника на суму виконаного обов'язку. Підтвердженням виконання є платіжні доручення про перерахування грошових коштів, копії яких виконавець зобов'язується надати боржнику (а.с.25).
На виконання умов договору №20122017 від 20.12.2017 позивач перерахував на рахунок кредитора грошові кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.26-47):
№ 5793 від 27.04.2018 на суму 0,62грн, № 5795 від 27.04.2018 на суму 325,53грн, № 5797 від 27.04.2018 на суму 546,96грн, № 5783 від 27.04.2018 на суму 1056,68грн, № 5794 від 27.04.2018 на суму 1623,10грн, № 5796 від 27.04.2018 на суму 1867,27грн, № 5788 від 27.04.2018 на суму 11946,35грн, № 5784 від 27.04.2018 на суму 12815,36грн, № 5790 від 27.04.2018 на суму 17869,46грн, № 5781 від 27.04.2018 на суму 38 507,04грн, № 5789 від 27.04.2018 на суму 58 340,72грн, № 5782 від 27.04.2018 на суму 142 526,06грн, № 5793 від 27.04.2018 на суму 153 061,65грн, № 5786 від 27.04.2018 на суму 156 092,83грн, № 5787 від 27.04.2018 на суму 216 983,79грн, № 5785 від 27.04.2018 на суму 248 198,00грн, № 5791 від 27.04.2018 на суму 323 058,45грн, № 5780 від 27.04.2018 на суму 835 931,19грн, № 4598 від 28.12.2017 на суму 1000 000,00грн, № 5357 від 21.03.2018 на суму 1 718 610,71грн, № 4860 від 02.02.2018 на суму 2 200 755,00грн, № 5364 від 21.03.2018 на суму 2 742 899,29грн.
У зв'язку із виконанням свого обов'язку за договором №20122017 від 20.12.2017 (позивач сплатив заборгованість Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" перед ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" за спожиту електроенергію) та наявністю заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги за договором №104 від 07.02.2020 в сумі 2480000,00грн, позивачем на адресу відповідача направлена заява про зарахування зустрічних вимог на суму 2 480 000,00грн (а.с.22).
В заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог станом на 30 червня 2020 року позивач просить відповідача сплатити залишок заборгованості в сумі 7403016,06грн.
У зв'язку з наданням послуг за березень - квітень 2020 року, підписанням Актів про надання послуг на суму 2 500 000,00 грн., з яких податок на додану вартість складає 416 666,66 грн. та розрахунку за надані послуги (заява про зарахування зустрічних вимог від 30.06.2020) Відповідачем мали бути складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 2 500 000,00 грн. в тому числі ПДВ 416 666,66 грн.
Водночас, відповідач своїх зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не виконав, що позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на загальну суму 416 666,66 грн.
Обставина нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних АТ "Дніпрометробуд" за період з грудня 2017 по лютий 2023 підтверджується листом Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області вих №15693/6/04-36-04-03-08 від 10.03.2023 та листом від 02.12.2025 № 96222/06/04-36-04-01-09 (а.с.49-50).
Наведене і стало причиною виникнення спору.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 224 ГК України (чинний на дату виникнення спірних відносин) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, а також об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, неодноразово звертали увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.
Отже, вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже, з огляду на положення статті 201 ПК України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Вказаним зумовлено обґрунтованим сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними і розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Надання відповідачем послуг за березень - квітень 2020 року, підписання Актів про надання послуг на суму 2 500 000,00 грн., з яких податок на додану вартість складає 416 666,66 грн. та розрахунок за надані послуги (заява про зарахування зустрічних вимог від 30.06.2020) підтверджується матеріалами справи.
Відтак, відповідачем мали бути складені та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на суму 2 500 000,00 грн. в тому числі ПДВ 416 666,66 грн.
Відповідач своїх зобов'язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не виконав, що позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму 416 666,66 грн (відповідь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №15693/6/04-36-04-03-08 від 10.03.2023 та від 02.12.2025 № 96222/06/04-36-04-01-09).
Таким чином, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц. від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної і розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21.
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22 (стосується коригування відповідачем суми ПДВ), від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 15.06.2023 у справі № 914/2524/21.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи положення ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Необхідно зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо самостійного встановлення судом складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).
У пункті 7.24 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22, зокрема, зазначено, що господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Доказів реєстрації податкових накладних за вказаний вище період відповідачем не надано, наведені позивачем у позовній заяві обставини не спростовані.
Отже, з встановлених судом обставин справи вбачаються наявними усі елементи складу господарського правопорушення, що є підставою для стягнення збитків на користь позивача в сумі 416 666,66 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 5000,00грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" в особі представництва "Лімак Іншаат Санаї Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" про стягнення 416 666,66 грн - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпрометробуд" (49000, м. Дніпро, вул. Шмідта, 5, код ЄДРПОУ 04880239) на користь Акціонерного товариства "Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (06700, Турецька республіка, р-н Чанкая, м. Анкара, Газісоманпаша, вул. Хафта Сокак, буд. 9) в особі "Представництва "Лімак Іншаат Санаї ве Тіджарет Анонім Шіркеті" (49005, м. Дніпро, просп. Гагаріна, 69, оф. 323, код ЄДРПОУ 26511979) збитки в сумі 416 666,66 грн (чотириста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 66 коп), судові витрати за подання позову в розмірі 5000,00грн (п'ять тисяч гривень 00коп).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 03.03.2026
Суддя Н.М. Євстигнеєва