ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 лютого 2026 року Справа № 903/383/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.,
суддя Мамченко Ю.А.,
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" на рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 (суддя Гарбар І.О., повний текст складено 27.11.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1) Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз",
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газорозподільної системи України"
про стягнення 979 485 667,27 грн
за участі представників:
від позивача - Піун С.П.
від відповідача - не з'явились
від АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" - не з'явились
від ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" - не з'явились
Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Волиньгаз збут" на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" грошові кошти в розмірі 979 485 667,27 грн, у тому числі: основний борг у сумі 470782180,85 грн; пеня - 128 509 132,74 грн.; 3% річних - 49 530 736,20 грн.; інфляційні втрати - 194 114 831,11 грн.; штраф - 136 548 786,37 грн, а також 939 400,00 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, встановивши невиконання відповідачем п.4.4 Рамкового договору №БГр-21/22-ВолГЗ та п.12 Індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ щодо своєчасної оплати переданого йому природного газу, з урахуванням здійснених проплат у період з 01.03.2023 по 31.08.2025, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Волиньгаз Збут" 470 782 180,85 грн.
Крім того, враховуючи прострочення відповідачем здійснення оплати основного боргу, суд стягнув з останнього 128 509 132,74 грн пені, 49 530 736,20 грн 3% річних, 194114831,11грн інфляційних втрат та 136 548 786,37 грн штрафу.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, ТОВ "Волиньгаз збут" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення з нього основного боргу у розмірі 201 866,00 грн за період жовтня 2021 року скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у вказаній частині.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про порушенням судом першої інстанції норм процесуального права щодо необґрунтованої йому відмови у задоволенні заяви про забезпечення доказів та заяви про витребування доказів, що унеможливило доводження ним обставин щодо з'ясування проведених Оператором ГРМ АТ "Волиньгаз" коригувань (зменшення) обсягів розподіленого (спожитого) природного газу.
Вказує, що у зв'язку з проведеним АТ "Волиньгаз" коригуванням обсягів спожитого населенням природного газу - ТОВ "Волиньгаз Збут" здійснило постачання природного газу побутовим споживачам протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року в обсягах, менших від тих, які зазначені в комерційних актах приймання-передачі природного газу, а тому в останніх зазначено неправильні обсяги природного газу, передані за договором, а також визначено невірну суму зобов'язань ТОВ "Волиньгаз Збут" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг".
Крім того, задля встановлення дійсних обставин справи вважає, що суд повинен був встановити який саме обсяг газу було скориговано Оператором ГРМ в періоді, в якому ТОВ "Волиньгаз Збут" купувало природний газ у ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" за Індивідуальним договором впродовж жовтня 2021 року - квітня 2022 року за допомогою витребування доказів в Оператора ГРМ, Оператора ГТС та призначення у даній справі судової експертизи.
Апелянт також зазначає про не дослідження судом першої інстанції факту недотримання позивачем параметрів якості переданого природного газу та поставку відповідачу неякісного газу.
Відповідач вважає, що позивач звернувся з даним позовом передчасно, а тому частина заборгованості, заявлена позивачем до стягнення, підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Також вказує про неврахування судом дії форс-мажорних обставин, у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні.
У відповідності до ст. 263 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому підтверджує передачу природного газу між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Волиньгаз Збут" за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (включно) загальним обсягом 186 198,850 тис. куб. м.
Зазначає, що саме вищевказаний обсяг природного газу ТОВ "Волиньгаз Збут" отримало від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (включно) за підтвердженими торговими сповіщеннями.
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" також подало відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом та долучено до матеріалів справи. У відзиві позивач вказує, що апелянт помилково ототожнює обсяги спожитого газу, які бути скореговані АТ "Волиньгаз" з травня 2022 року з обсягами газу, які він придбав у позивача за Рамковим договором та Індивідуальним договором до нього в період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року.
Зазначає, що питання коригування обсягів природного газу Оператором ГРМ та здійснення перерахунку позивачем його обсягу, відповідно до здійснених АТ "Волиньгаз" коригувань, спростовуються положеннями Кодексу ГРМ та Кодексу ГТС та були предметом розгляду у справі №903/1232/23, за результатом розгляду якого прийнято рішення про відмову у позові ТОВ "Волиньгаз Збут".
Рішеннями судів у справі №903/1232/23 встановлено факт постачання природного газу позивачем відповідачу протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року обсягом 186198,85 м.куб. за Рамковим договором купівлі- продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ та Індивідуальним договором до нього, тобто саме обсягом природного газу, який був заявлений у даній справі.
Позивач вказує, що ним, як постачальником, належним чином було передано відповідачу природний газ за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року, що підтверджується підписаними без зауважень з боку відповідача комерційними актами на поставку природного газу в загальному обсязі - 186 198,85 м.куб., який погоджений Оператором ГТС торгових сповіщень, що є підставою для оплати відповідачем поставленого йому природного газу.
Щодо посилання апелянта про передчасне звернення позивача з позовом до суду вказує, що для процедури врегулювання заборгованості шляхом компенсації з державного бюджету, необхідною умовою є обсяг різниці (сума), яка підлягає компенсації, що підтверджується регулятором щомісяця за даними звітності постачальників природного газу. Оскільки різниця, як й право на її отримання, відповідачем не доведено, докази в матеріалах справи відсутні, а тому посилання на ч.3 ст.2 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" є передчасним.
Позивач зазначає, що застосування ст.4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 не є підставою для висновку щодо передчасності звернення позивача до суду з позовною заявою щодо стягнення основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, так як останній чітко визначає списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Вказує, що посилання відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок введення воєнного стану відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання за Рамковим та Індивідуальним договорами.
Відтак, з огляду на викладені у відзиві обставини вважає, що отриманий відповідачем природний газ підлягає оплаті, а отже позовні вимоги є повністю обґрунтованими.
У судове засідання, що відбулося 26.02.2026, з'явився представник позивача, який надав свої пояснення щодо обставин справи. Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.
Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ "Оператор газорозподільної системи України" просило здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Також, 25.02.2026 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якого останній вказує про неможливість участі його представника у даному судовому засіданні, у зв'язку із здійснення ним представництва у справі №910/4969/24.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Апеляційний суд, з урахуванням думки присутнього представника позивача у судовому засіданні, зазначає, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретними особами, відтак, у відповідача була можливість забезпечити участь іншого представника для захисту своїх прав при розгляді даної справи.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
З огляду на вказане, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та відповідно можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.
Також апелянтом було подано клопотання про призначення експертизи у даній справі, в обґрунтування якого, ТОВ "Волиньгаз" посилаючись на необхідність встановлення обсягів здійснених АТ "Волиньгаз" коригувань об'ємів природного газу побутовим споживачам товариства та необхідність здійснення ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" перерахунку обсягів газу, зазначених у актах приймання-передачі, згідно таких коригувань, вважає наявною потребу у необхідності застосування спеціальних знань для встановлення фактичних обставин справи.
26.02.2026 від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи, в яких позивач вказує, що таке клопотання уже заявлялось та розглядалось судом в межах даної справи та вказує, що повторне клопотання за своєю суттю не обґрунтоване новими обставинами або новими доказами, які не були відомі або не існували під час першого його розгляду.
Крім того, зазначає, що згідно з п. 6.5. Рамкового договору, позивач не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС. Відтак, відповідальності за якість газу на точці виходу з ГТС позивач не несе.
Зазначає, що саме Оператор ГРМ (АТ "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз") відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.
А тому, враховуючи, що переданий позивачем природний газ на віртуальних торгових точках був поданий до газотранспортної системи, як такий, що вже приведений до стандартних умов, твердження апелянта, що в цей момент відбулось порушення умов договору щодо якості природного газу не відповідає дійсності.
Зазначає, що поставлені ТОВ "Волиньгаз" запитання не зможуть змінити права та обов'язки сторін по укладеному договору, не спростовують факту отримання відповідачем від позивача природного газу в обсязі та належної якості. Відповідачем не зазначено з метою з'ясування яких конкретно обставин, що мають значення для справи, необхідно призначити експертизу, яке вони мають значення (відношення) до предмету доказування або підстав позовних вимог, змісту спірних правовідносин
Відтак, вважає відсутніми підстави для призначення у даній справі судової експертизи з метою встановлення якості природного газу, який був переданий згідно Рамкового договору та Індивідуального договору.
Розглядаючи подане клопотання, колегія суддів вказує, що згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд звертає увагу, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, одним з головних критеріїв, якими користується суд, вирішуючи питання про необхідність призначення у справі судової експертизи є визначення кола тих обставин, які мають значення для справи. Якщо з'ясування цих обставин є необхідним і потребує спеціальних знань, проведення судової експертизи визнається судом доцільним.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі, враховуючи межі апеляційного перегляду, є стягнення з ТОВ "Волиньгаз збут" заборгованості по оплаті природного газу, отриманого відповідачем у жовтні 2021 року на підставі укладеного між сторонами Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ВозГЗ від 30.09.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021.
Разом з тим, у клопотанні про призначення експертизи апелянт просить суд поставити на вирішення експерту наступні питання:
1) чи відповідала якість природного газу, що був переданий ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з метою подальшого транспортування ТОВ "Волиньгаз Збут" для постачання побутовим споживачам, вимогам щодо норм якості, фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам природного газу, визначених розділом ІІІ Кодексу газотранспортної системи? Якщо ні, то по яких параметрах і з якою різницею похибки?
2) чи відповідає якість переданого газу згідно рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 та індивідуального договору №БГр-21/22-ВодГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 вимогам щодо норм якості, фізико-хімічним показникам та іншим характеристикам природного газу, визначений розділом III Кодексу газотранспортної системи? Якщо ні, то по яких параметрах і з якою різницею похибки в розрізі маршрутів 208, 209, 213, 216, 290, 291 подобово, за період з 01.10.2021 по 30.04.2022?
3) який подобовий обсяг переданого ТОВ "Волиньгаз Збут" згідно рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 та індивідуального договору №БГр-21/12-ВолГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 природного газу по маршрутах 208, 209, 213, 216, 290, 291 за період з 01.10.2021 по 30.04.2022?
4) яка загальна вартість компенсації підлягає сплаті ТОВ "Волиньгаз Збут" за недотримання параметрів якості природного газу, переданого за рамковим договором купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021, індивідуальним договором №БГр-21722- ВолГЗ від 30.09.2021 за період з 01.10.2021 по 30.04.2022?
5) який обсяг переданого природного газу згідно рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021, індивідуального договору №БГр-2Ш2-- ВолГЗ від 30.09.2021 підлягає коригування в бік зменшення з урахуванням недотримання параметрів якості природного газу за період з 01.10.2021 по 30.04.2022?
6) яка ринкова вартість переданого газу згідно рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 та індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021 станом на дату укладення договору і на поточну дату з урахуванням його фактичних параметрів якості?
7) в яких обсягах АТ "Волиньгаз" здійснило коригування об'ємів природного газу побутовим споживачам ТОВ "Волиньгаз Збут", розподіленого протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року включно, помісячно?
8) який обсяг переданого ТОВ "Волиньгаз Збут" природного газу згідно рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021, індивідуального договору №БҐр-21/22-ВолГЗ від 30.09.2021 підлягає перерахунку відповідно до здійснених АТ "Волиньгаз" коригувань, помісячно?
Колегія суддів, проаналізувавши запропоновані апелянтом питання вважає, що останні можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки обставинам справи, перевірки правильності надання такої оцінки судом першої інстанції, на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Крім того, питання необхідності призначення експертизи уже розглядалась судами під час розгляду даної справи. Зокрема, ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.10.2023 було задоволено клопотання ТОВ "Волиньгаз Збут" та призначено у справі №903/383/23 судову (комплексну) експертизу з переліком наведених в ухвалі питань.
Однак, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 вищевказану ухвалу скасовано з підстав того, що наведені у ній питання можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки обставинам справи з огляду на наявні у ній докази.
Колегія суддів, надаючи оцінку доцільності призначення судової експертизи на апеляційній стадії під час оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025, встановила, що питання, які апелянт пропонує поставити експерту є ідентичними тим, щодо яких раніше було відмовлено у призначенні експертизи, а інших мотивів чи підстав для її призначення апелянтом не наведено.
Також варто зазначити, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині щодо стягнення з нього заборгованості у розмірі 201 866 грн заборгованості за період жовтня 2021 року, однак заявлені ним питання стосуються і позаоскаржуваного ним періоду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях та відповідно правових підстав для призначення комплексної судової експертизи, у зв'язку з цим у задоволенні вищевказаного клопотання апелянта слід відмовити.
Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що необґрунтоване призначення у справі №903/383/23 судової експертизи має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, що суперечитиме ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч.1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", "Дульський проти України", "Фридлендер проти Франції").
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом встановленим законом, у розумний строк, тому у такому випадку відмова у призначенні судової експертизи, що має наслідком зупинення провадження у справі, ґрунтується на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.09.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Волиньгаз збут" укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ВолГЗ , згідно п.1.1. якого цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - "Індивідуальний договір". Форма Індивідуального договору наведена у додатку 1, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.3 Рамкового договору умовами Індивідуального договору визначається договірна ціна, договірна вартість, договірний обсяг, періоди поставки, порядок оплати, пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального договору, застосовуються положення цього Рамкового договору.
Згідно з п. 1.4. Рамкового договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені сторонами у відповідному Індивідуальному договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним договором та цим Рамковим договором.
Продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором (п.3.1 Рамкового договору).
Пунктом 3.3. Рамкового договору передбачено, що передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ.
Відповідно до п.п.3.9, 3.10. Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця вказану у Розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою продавця на поштову адресу покупця вказану у Розділі 11 цього договору.
Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця вказану у Розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного покупцем Комерційного акту продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу продавця, вказану у Розділі 11 цього договору.
Продаж природного газу здійснюється за договірною ціною, що встановлюється між продавцем та покупцем на умовах Індивідуального договору (п.4.2. Рамкового договору).
Згідно з п.п. 4.3, 4.4. Рамкового договору, договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального договору та округлюється до 2-х знаків після коми. Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.
Відповідно до п. 6.3 Рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором та/або Індивідуальним договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
30.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ВолГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021, пунктом 1 якого визначено загальний період поставки з 01.10.2021 до 30.04.2022 (включно).
Згідно з п. 3 Індивідуального договору плановий договірний обсяг газу за загальний період поставки складає 204700,00 тис. куб.м.
Протягом 3-х робочих днів після отримання продавцем Заявки, сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої Заявки та його договірну вартість (п.7 Індивідуального договору).
У п. 8 Індивідуального договору сторони погодили, що договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем Заявки та договірної ціни, визначеної в п.10 Індивідуального договору № БГр-21/22-ВолГЗ.
Згідно з п.12 Індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
Додатковими угодами №10-БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2021), №11-БГр-ВолГЗ від 22.10.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.11.2021), 12-БГр-ВолГЗ від 22.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2021), №01-БГр-ВолГЗ від 21.12.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2022), №02-БГр-ВолГЗ від 21.01.2022, №03-БГр-ВолГЗ від 22.02.2022 (в редакції додаткової угоди №2 від 31.03.2022), №04-БГр-ВолГЗ від 22.03.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ВолГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ від 30.09.2021, сторонами визначались обсяги природного газу та вартість його поставки за жовтень 2021 року - квітень 2022 року.
Факти передачі поставки відповідачем визнаються та підтверджується підписаними обома сторонами комерційними актами приймання-передачі природного газу за період жовтня 2021 року - квітня 2022 року.
Однак, встановивши, порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати переданих йому обсягів природного газу у визначені Рамковим договором від 30.09.2021 та Індивідуальним договором №БГр-21/22-ВолГЗ строк, позивач заявив до стягнення з ТОВ "Волиньгаз Збут" 471 808 053,73 грн заборгованості, а також нарахував до стягнення штрафні санкції у розмірі: 128 509 132,74 грн - пені за період з 16.12.2021 по 14.12.2022; 136 548 786,37 грн - штрафу у розмірі 10% від суми прострочення платежу; з урахуванням збільшених позовних вимог - 49 530 736,20 грн - 3% річних за період з 16.12.2021 по 31.08.2025 та 194 114 831,11 грн - інфляційних втрат за період з 01.03.2022 по 31.08.2025.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього 201 866,00 грн заборгованості за період жовтня 2021 року, відтак апеляційним судом переглядається оскаржуване рішення лише в даній частині.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини у даній справі виникли на підставі Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ (далі Рамковий договір), який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та Індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ (далі - Індивідуальний договір), який є невід'ємною частиною Рамкового договору та визначає договірну ціну, вартість, обсяг природного газу, періоди його поставки, порядок оплати та інші, визначені у ньому умови. Вищевказані договори є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань, відповідно до положень ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 Індивідуального договору визначено загальний період поставки, який становить з 01.10.2021 до 30.04.2022 (включно).
Згідно з п.7 Індивідуального договору протягом 3-х робочих днів після отримання продавцем Заявки, сторони укладають відповідну додаткову угоду до Індивідуального Договору, в якій визначають договірний обсяг природного газу на період поставки, відповідно до поданої Заявки та його договірну вартість.
Відповідно до п.12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
Згідно додаткової угоди №10-БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 29.10.2021) до Індивідуального договору №БГр-21/22-ВолГЗ до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу, сторони домовились:
1. пункт 1 Додаткової угоди №10-БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Відповідно до пункту 3 Індивідуального Договору, обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки "Жовтень 2021 року" складає 19 078,850 тис.куб.м.".
2. пункт 3 Додаткової угоди №10-БГр-ВолГЗ від 30.09.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: "Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального договору, що Договірна вартість за Період поставки "Жовтень 2021 року" складає 117 970 889,17 грн., без ПДВ, крім того ПДВ-23 594 177,83 грн., разом 141565067,00 грн".
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового договору позивачем був підготовлений комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_10-БГр-ВолГЗ від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на загальну суму 141 565 067грн, який був підписаний відповідачем та скріплений його печаткою.
Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач не погоджується лише щодо стягнення з нього 201 866,00 грн вартості неоплаченого природного газу за жовтень 2021 року.
Відтак, враховуючи підтвердження та визнання відповідачем факту поставки йому природного газу за жовтень 2021 року, а також відсутність здійсненої ним оплати у визначений індивідуальним договором строк, колегія суддів перевіривши зроблений позивачем розрахунок, вважає наявними підстави для стягнення з ТОВ "Волиньгаз Збут" 201 866,00 грн вартості неоплаченого природного газу за жовтень 2021 року.
Оцінюючи доводи апелянта щодо коригування обсягів природного газу та здійснення перерахунку нарахованої позивачем заборгованості, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2.1 Рамкового договору загальна кількість природного газу, що передається продавцем покупцю на виконання договору, дорівнює обсягу природного газу, визначеному відповідним індивідуальним договором, укладеним у межах Рамкового договору та встановлюється на підставі комерційних актів.
Відповідно до п. 3.3 Рамкового договору передача та приймання природного газу здійснюється шляхом подання сторонами Оператор ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС згідно з вимогами Кодекс ГТС. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці (ВТТ).
У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначаються обсяги природного газу, що передаються/приймаються сторонами, а також портфоліо балансування для постачання природного газу побутовим споживачам, як це передбачено Кодексом ГТС.
Фактичний обсяг природного газу, переданого продавцем та прийнятого покупцем у ВТТ за відповідний період поставки, дорівнює сумі всіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких Оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду (п. 3.8 Рамкового договору)
Відповідно до п.1 Гл.1 Розділу XIV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування відповідають за збалансованість свого портфоліо балансування протягом періоду балансування для мобілізації потреб оператора газотранспортної системи у вчиненні дій із врегулювання небалансів, передбачених цим Кодексом.
При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи. (п.2 гл.1 розділу XIV Кодексу ГТС).
Механізм передачі природного газу між замовниками послуг транспортування визначений Главою 2 Розділу XIV Кодексу ГТС.
Пункт 1 Глави 2 Розділу XIV Кодексу ГТС встановлює, що передача природного газу, поданого до газотранспортної системи, між портфоліо балансування замовників послуг транспортування здійснюється шляхом надання оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження та набуття природного газу щодо відповідної газової доби.
Згідно з п. 8 Гл. 2 Розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи погоджує передачу природного газу у разі отримання торгового сповіщення на відчуження та відповідного торгового сповіщення на набуття, які подані щодо однієї газової доби, збігаються за контрагентом та містять однакові обсяги природного газу. У разі погодження таких торгових сповіщень оператор газотранспортної системи відносить відповідні обсяги природного газу на портфоліо балансування замовників послуг транспортування.
Отже, саме з моменту підтвердження торгових сповіщень у встановленому Кодексом порядку, обсяг природного газу вважається переданим між замовниками послуг транспортування в межах функціонування газотранспортної системи.
Згідно з п. 3.12 Рамкового договору після надання торгового сповіщення продавець (позивач у даній справі) не несе відповідальність за подальше використання природного газу покупцем.
Відтак, після передачі такого газу, позивач не несе відповідальності за подальше його використання відповідачем.
Разом з тим, п.6 Гл.4 Розділу IX Кодекс ГРМ передбачено право оператора газорозподільної системи здійснювати коригування обсягів споживання побутових споживачів.
Відповідно до абз.1 п.1 гл.1 розділу ІX Кодексу ГРМ комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Згідно з п.5 гл.4 розділу ІХ Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до Оператора ГТС з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу (алокація) є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, за договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Тобто, саме Оператор ГРМ здійснює облік природного газу, спожитого всіма категоріями споживачів, в тому числі побутовими споживачами, та передає інформацію про такі обсяги газу Оператору ГТС через Інформаційну платформу з метою здійснення на підставі таких даних розрахунків між всіма суб'єктами на ринку газу.
Таким чином, визначення обсягів придбаного відповідачем у позивача природного газу за Індивідуальним договором здійснювалося саме на підставі даних Оператора ГРМ - АТ "Волиньгаз" про обсяг спожитого природного газу побутовими споживачами у кожному розрахунковому місяці.
Як вбачається з наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 "Про постачання природного газу побутовим споживачам", всі побутові споживачі ТОВ "Волиньгаз Збут" з 01.05.2022 були переведені до постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" .
На думку апелянта, АТ "Волиньгаз" починаючи з травня 2022 року скоригував обсяги газу, спожитого за період його постачання побутовими споживачами саме ТОВ "Волиньгаз збут", що свідчить про неправильно зазначені обсяги переданого відповідачу газу та відповідно невірної суми стягнення заборгованості.
Разом з тим колегія суддів вказує, що перехід споживачів до постачальника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та пов'язані з цим зміни у структурі споживання стосуються виключно виконання відповідачем обов'язку щодо балансування та його взаємовідносин з Оператором ГТС і Оператором ГРМ.
Відтак, оцінивши подані сторонами докази, апеляційний суд вважає, що підписання відповідачем комерційного акту приймання-передачі природного газу за жовтень 2021 року та погодження Оператором ГТС відповідних торгових сповіщень, підтверджує фактичну передачу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" природного газу ТОВ "Волиньгаз Збут" .
Крім того, враховуючи положення п. 1, 2 Гл. 1 Розд. XIV Кодексу ГТС; п. 6 Гл. 4 Розд. IX Кодексу ГРМ, при переході споживача до іншого постачальника обсяги природного газу вже передані та підтверджені торговими сповіщеннями і комерційними актами, тому коригування може здійснюватися лише Оператором ГРМ для цілей алокації та балансування нового постачальника, не впливаючи на портфоліо старого постачальника.
Таким чином, враховуючи, що перехід права власності на природний газ відбувався у ВТТ, де продавець не несе ризиків, пов'язаних із правом власності на газ, у тому числі щодо порядку та обсягів його подальшої передачі споживачам відповідачем (п. 3.4 Рамкового договору), а також те, що після надання торгового сповіщення продавець не несе відповідальності за подальше використання газу покупцем (п.3.12 Рамкового договору), апеляційний суд вважає, що у позивача відсутні підстави для зменшення заявленої до стягнення з відповідача заборгованості за переданий йому природний газ за жовтень 2021 рік.
Посилання апелянта на неправомірність відхилення судом першої інстанції його клопотань про забезпечення доказів та витребування доказів, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки останнім не надано жодних доказів звернень до АТ "Волиньгаз" для отримання інформації про обсяги здійснених коригувань природного газу, не вказано, які заходи відповідач вживав для самостійного отримання відповідних доказів та не обґрунтовано відсутності у нього такої можливості, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення таких клопотань.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що питання правомірності коригування обсягів природного газу, спожитого побутовими споживачами ТОВ "Волиньгаз Збут", у тому числі за жовтень 2021 року, Оператором ГРМ (АТ "Волиньгаз") та питання здійснення перерахунку позивачем обсягів природного газу, переданого ТОВ "Волиньгаз Збут", у тому числі у жовтні 2021 року та визначених у Комерційних актах приймання передачі природного газу до Індивідуального договору від 30.09.2021 відповідно до здійснених АТ "Волиньгаз" коригувань, були предметом розгляду у справі №903/1232/23.
За висновками судів встановлено факт постачання природного газу позивачем відповідачу протягом періоду з жовтня 2021 року по квітень 2022 року обсягом 186198,85м.куб. за Рамковим договором купівлі- продажу природного газу №2рд_БГр-ВолГЗ та Індивідуальним договором до нього, тобто обсягу природного газу заявленого у даній справі.
Такий же обсяг передачі природного газу підтверджується витягом з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо відомостей відносно підтверджених торгових сповіщень набуття/відчуження природного газу між замовниками послуг транспортування - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та ТОВ "Волиньгаз Збут" за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (включно) між вказаними замовниками послуг транспортування. Відтак, саме 186198,850 тис. куб. м. природного газу ТОВ "Волиньгаз Збут" отримало за період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року (включно) від ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за підтвердженими торговими сповіщеннями.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає, що обсяг споживання природного газу відповідачем є підтвердженим, а відтак вказане посилання апелянта є не обґрунтованим.
Щодо доводів апелянта про недотримання позивачем параметрів якості переданого газу, колегія суддів зазначає, що згідно з п.2.3 Рамкового договору фізико-хімічні показники газу, який передається покупцеві, має відповідати вимогам, визначеним розділом 3 Кодексу ГТС.
Відповідно до п. 3.3 Рамкового договору право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній торговій точці (ВТТ).
Умовами п. 3.4 Рамкового договору передбачено, що після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 6.5 Рамкового договору продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також за будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС.
Згідно з п.1 гл.1 розділу 3 Кодексу ГТС відповідальним за якість газу є: 1) у точках входу (крім точок входу на міждержавному з'єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з'єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування; 2) у точках виходу - оператор газотранспортної системи.
Пунктом 7 глави 3 розділу 1 Кодексу ГРС передбачено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
Отже, особою, яка несе відповідальність за якість газу при передачі з точки виходу з ГТС до точки входу до суміжної системи Оператора ГРМ є ТОВ "Оператор газотранспортної системи України".
Враховуючи, що позивач не належить до переліку осіб, визначених п.1 гл.1 розд.3 Кодексу ГТС як відповідальний за якість газу, а його зобов'язання з передачі природного газу відповідачу вважаються виконаними з моменту переходу права власності у ВТТ, а також зважаючи на відсутність будь-яких зауважень щодо кількості та якості газу, отриманого за жовтень 2021 року під час підписання відповідачем комерційного акту, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність наведених тверджень апелянта.
Оцінюючи доводи апелянта про передчасність звернення позивача з позовом та можливість погашення частини заявленої заборгованості шляхом взаєморозрахунків із посиланням на Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон № 1639-IX), апеляційний суд зазначає, що згідно зі ст.1 вказаного закону взаєморозрахунки - це розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Відповідно до абз.9 ст.4 Закону № 1639-ІХ (ч.1 ст.4 доповнено абз.9 згідно із Законом № 2479-IX від 29.07.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом №2850-IX від 13.12.2022) взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені ст.1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання різниці між вартістю ресурсу природного газу, використаного для потреб побутових споживачів, та вартістю реалізації цього ресурсу побутовим споживачам природного газу протягом січня - квітня 2021 року, яка визначається відповідно до абз.8 ч.2 ст.3 цього Закону, - в цілях погашення заборгованості (грошових зобов'язань) включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу перед ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".
Водночас, реалізація такого механізму можлива лише за умови вчинення сторонами визначених процедурних дій, зокрема укладення між учасниками процедури врегулювання заборгованості договору про організацію взаєморозрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, договору про проведення взаєморозрахунків для погашення боргу за Рамковим договором купівлі продажу від 30.09.2021 сторонами у справі укладено не було. Отже, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості, без фактичного врегулювання такої заборгованості (шляхом проведення розрахунків), тобто без вчинення юридично значимих дій та укладення відповідного договору, не може свідчити про відсутність у нього заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі, зокрема за період жовтня 2021 року.
Посилання апелянта на наявність форс-мажорних обставин, у зв'язку із введенням на всій території України воєнного стану, згідно Указу Президента України від 24.02.2022, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до п.12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.
З матеріалів справи вбачається, що поставка природного газу за жовтень 2021 року відбулась 31.10.2021, що підтверджується підписаним обома сторонами комерційним актом приймання-передачі природного газу. Тому протягом 45 календарних дні відповідач повинен був оплатити поставлений йому природний газ. Враховуючи, що строк для оплати поставленого відповідачу природного газу за жовтень 2021 року завершився до введення воєнного стану, а також відсутність інших доказів щодо неможливості здійснення ним своєчасної оплати, твердження апелянта є безпідставним.
У силу приписів ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 25.11.2025 у справі №903/383/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "03" березня 2026 р.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Петухов М.Г.