вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" березня 2026 р. Справа№ 910/10413/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Тищенко А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.10.2025
у справі №910/10413/25 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2"
до Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3"
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" до Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом № НОМЕР_1.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5
В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6 - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що розрахунок пені, здійснений позивачем є обгрунтованим та арифметично вірним, а сума пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_4 такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Разом з цим, суд вважав за можливе зменшити суму пені на 90%.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 23.10.2025 у справі №910/10413/25 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застсоуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи. При цьому скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне підтвердження обгрунтованих обставин з боку відповідача, що стало причиною зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. За доводами апелянта зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду стимулює відповідача не виконувати укладені Державні контракти належним чином, при цьому отримуючи оплату за прострочену поставку Товару в повному обсязі.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції не врахував недобросовісну поведінку відповідача при укладенні Державного контракту, який не зважаючи на те, що не мав достатніх ресурсів, самостійно прийняв рішення про подання тендерних пропозицій по лотам та переміг.
Також апелянт стверджує, що відповідач не навів жодного виняткового випадку, який свідчив би про необхідність зменшення розміру неустойки, не надав пояснень щодо причин прострочення строків поставки, враховуючи, що строки поставки вже переносились на прохання відповідача.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача
26.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів, яким чином прострочка поставки товару на 1 день, впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому і якими фактами це підтверджується.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 апеляційну скаргу у справі №910/10413/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі №910/10413/25. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Витребуваноматеріали справи №910/10413/25 з Господарського суду міста Києва.
15.12.2025 матеріали справи №910/10413/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10413/25.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.01.2026, справу №910/10413/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тищенко А.І.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
29.02.2025 між Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_3" (постачальник) укладено контракт (договір) про закупівлю № НОМЕР_2, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити Замовнику ІНФОРМАЦІЯ_7 а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 4.1. контракту постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).
Згідно з п. 5 Специфікації (Додаток №1) до контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 29.03.2024 сторони погодили поставку ІНФОРМАЦІЯ_8.
Відповідно до п.4.2. контракту поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).
Згідно з п. 4.3. контракту заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
На виконання п. 4.3. контракту позивач направив заявку №R000057 від 04 березня 2024 року на поставку ІНФОРМАЦІЯ_9.
Додатковою угодою №1 від 29 березня 2024 року сторони узгодили нові строки поставки Товару: ІНФОРМАЦІЯ_10
Відповідно до п. 6.7 контракту після здійснення перевірки товару відповідно до п. 6.3, 6.4 договору у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, а постачальник передає підписаний акт приймання товару на підпис замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого замовник повертає належні екземпляри акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
Згідно п. 6 додатку № 1 до контракту відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.06.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
Отже, за заявкою №R000057 (кінцева дата поставки - 30.04.2024 року) відповідач поставив ІНФОРМАЦІЯ_11
За заявкою №R000058 (кінцева дата поставки - 30.04.2024 року) відповідач поставив ІНФОРМАЦІЯ_12
За заявкою №R000059 (кінцева дата поставки - 31.05.2024 року) відповідач поставив ІНФОРМАЦІЯ_13
З поданих до матеріалів справи доказів вбачається виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару у повному обсязі.
Однак, товар, поставлений згідно Акту №257/1 від 02.05.2024 року на суму 13 709 025,60 грн мав бути поставлений у строк до 30.04.2024, натомість поставка була здійснена 02.05.2024.
Через прострочення відповідача позивач звернувся з претензією від 31.07.2024 № 2165/3324, з урахування уточнення інформації № 2165/5789/06-2025 від 14.08.2025, в якій вимагав сплатити пеню у розмірі 68545,13 грн. Докази направлення долучені до матеріалів справи.
Відповідач відповіді на претензію не надав, суму пені не сплатив.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку з цим наявні правові підстави для стягнення з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 пені.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався. Натомість заявив клопотання про зменшення суми неустойки на 90%, яке мотивовано нетривалим простроченням (1 день), перебуванням виробництва у місті Прилуки, Чернігівської області та значною кількістю повітряних тривог. Також відповідач зазначає, що він є добросовісним контрагентом та виконує свої зобов'язання, а неустойка не повинна мати на меті надмірне збагачення кредитора.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що ПрАТ "ІНФОРМАЦІЯ_3" свої зобов'язання по поставці Товару у визначений в Додатковій угоді №1 від 29 березня 2024 року строки не виконало, з огляду на що ДП ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" пред'явлено до стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4 пені за порушення строків постачання товару, нарахованої за 1 день прострочення (за 01.05.2024).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 8.2. контракту у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за контрактом (договором) про закупівлю № НОМЕР_2 від 29.02.2025 становить ІНФОРМАЦІЯ_4.
При цьому Приватне акціонерне товариство "ІНФОРМАЦІЯ_3" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені на 90%, в обґрунтування чого відповідач вказав, що:
- ПрАТ "ІНФОРМАЦІЯ_3" позиціонується як добросовісний постачальник;
- постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави забезпеченням потреб оборони, тому працівники ПрАТ "ІНФОРМАЦІЯ_3" мають бронювання за наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 46 дск від 12.08.2025;
- підприємство має значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові податки і збори до державного бюджету, як приклад, за вересень 2025 - 293 особи, фонд заробітної плати склав 4 538,2 тис.грн. (4 млн. грн), що підтверджується звітом із праці 1-ПВ за вересень 2025;
- ступінь виконання зобов'язання: поставка на 100% виконана з незначним простроченням (допущено лише 1 день прострочення);
- постачальник знаходиться в м. Києві, основні виробничі потужності постачальника знаходяться в м. Прилуки Чернігівської області, на які також негативно впливає загальна військова мобілізація, військові дії, введення комендантської години, постійні масовані ракетні та артилерійські обстріли, пошкодження об'єктів енергетичної інфраструктури у м. Києві та Київській області, Чернігівської області, наслідком чого є дефіцит енергопотужностей та вимушене обмеження споживання електроенергії, збільшення кількості та тривалості повітряних тривог, що унеможливлює виконання роботи тривалий час, та стало перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності та ускладнення виконання зобов'язань за укладеними договорами у відведені строки;
- постачальник за власні кошти без передоплати в повному обсязі поставив замовнику товар по Договору, який замовником без заперечень, претензії щодо кількості або якості товару відсутні;
- покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по Договору.
Крім того, відповідач зазначає, що при укладенні Договору у лютому 2024 року гарантування постачальником здійснення поставки товару своєчасно попри наявність воєнного стану було виправданим, адже відповідач не міг передбачити, що після прийняття участі у цій закупівлі та підписання Договору, зокрема, Київська область та м. Київ зазнає значних ракетних обстрілів, відбуватимуться постійні відключення світла, що само по собі негативно вплине на його підприємницьку діяльність та виконання зобов'язань за Договором. Також не можливо було передбачити, що Чернігівська область, зокрема м. Прилуки буде схильне до тривалих повітряних тривог і сповіщень про ракетну небезпеку, протягом яких співробітники всіх виробничих приміщень зобов'язані перебувати в укриттях. Ці обставини є загально відомими, задокументованими урядовими органами на місцях та опублікованими ЗМІ після кожного з таких випадків у багатьох джерелах масової інформації як місцевих, так і державних.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).
Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 ГПК України).
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується встановленими судом обставинами, на виконання умов контракту (договору) про закупівлю № НОМЕР_2 від 29.02.2025 відповідачем у повному обсязі здійснено позивачу поставку замовленого за контрактом товару (за актом №25 від 31.03.2024 - поставлено у строк; за актом №39 від 15.04.2024 - поставлено у строк; за актом №251 від 30.04.2024 - поставлено у строк; за актом №257/1 від 02.05.2024 - поставлено у строк; за актом №446 від 31.05.2024 - поставлено у строк; за актом №242 від 30.05.2024 - поставлено у строк; за актом №259 від 31.05.2024 - поставлено у строк; за актом №257/1 від 02.05.2024 - прострочення строку поставки товару становить 1 день), будь-які претензії щодо якості та комплектності поставленого товару у позивача відсутні, товар за цими актами прийнятий позивачем без зауважень та заперечень. Термін прострочення поставки є незначним та становить всього 1 день.
При цьому, за умовами абз. 2 п. 3.1 контракту розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного отримання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку замовника та/або отримувача.
Виходячи з положень п. 3.1 контракту, поставка товару здійснювалася на умовах післяплати, тобто позивач не сплачував жодної попередньої оплати за товар, гроші з його володіння не вибували. Позивач до отримання товару не несе ніяких витрат.
Більше того, позивач прийняв товар, поставлений з порушенням строку, встановленого договором, без зауважень щодо прострочення.
В той же час, колегією суддів не встановлено обставин, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.
Поряд з цим, зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.
Колегія суддів також враховує, що майновий стан сторін та їх соціальна значимість мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.
Тому, застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності ПрАТ "ІНФОРМАЦІЯ_3", а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Таким чином, з огляду на наведений перелік причин і обставин, які зумовили порушення відповідачем строку поставки товару за контрактом (договором) про закупівлю № НОМЕР_2 від 29.02.2025, враховуючи поставку відповідачем всього обсягу обумовленого договором товару, а також зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків через незначне прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару (1 день прострочення), погіршення фінансового стану, з урахуванням того, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на 90%, що становлять 6 854,51 грн пені.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на відсутність обставин для звільнення або зменшення відповідальності відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Здійснивши зменшення штрафних санкцій місцевим господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Стосовно доцільності посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 30.07.2024 у справі №910/17079/23, від 19.03.2024 у справі №910/4390/23 щодо стягнення з відповідача неустойки, колегія суддів зазначає, що такі висновки не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки зроблені за інших, ніж у цій справі, обставин та доказів. Натомість, наявність судових рішень, в яких суди дійшли висновку про відсутність обгрунтованих підстав для зменшенні розміру неустойки, не є підставою для такої відмови в межах даної справи, правовідносини у якій є відмінними.
Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 23.10.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі №910/10413/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державне підприємство ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Матеріали справи №910/10413/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
А.І. Тищенко