79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" березня 2026 р. Справа № 914/2331/24
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Зварич О.В., Панова І.Ю.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши заяву Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест» від 19 лютого 2026 року
про ухвалення додаткової постанови
у справі № 914/2331/24
за позовом Приватного підприємства “Євроімекс-Інвест», м. Ужгород
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Мішем», м. Луцьк
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2024 № 63/61-р/к у частині, що стосується ПП «Євроімекс-Інвест»
встановив:
23 вересня 2024 року Приватне підприємство «Євроімекс-Інвест» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2024 № 63/61-р/к у частині, що стосується ПП «Євроімекс-Інвест».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2025 року у справі № 914/2331/24 позов задоволено. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимопольного комітету України від 17.07.2024 р. № 63/61-р/к у частині, що стосується Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест»; здійснено розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2025 року у справі № 914/2331/24 частково задоволено заяву Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» та стягнуто з Західного міжобласного територіального відділення Антимопольного комітету України 6225 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2026 року у справі № 914/2331/24 рішення Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2025 року та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 15 вересня 2025 року у справі № 914/2331/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.
19 лютого 2026 року від Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» до апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача на користь позивача 13 277,22 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року розгляд заяви Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» про ухвалення додаткової постанови призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» про ухвалення додаткової постанови про стягнення з відповідача на користь позивача 13 277,22 грн- судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вказаної заяви, з огляду на наступне:
Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
В силу положень ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що розмір судових витрат, які він понесе, у зв'язку з розглядом справи в Західному апеляційному господарському суді, становить орієнтовно 10 000 грн.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 06 червня 2019 року, укладений між адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» та ПП «Євроіменкс-Інвест». Поряд з цим, позивачем до заяви про ухвалення додаткової постанови долучено додаткову угоду № 2 від 01 червня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 06 червня 2019 року, якими встановлено погодинну оплату послуг адвокатського об'єднання.
До заяви також додано детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом, згідно з яким, вартість наданої позивачу професійної правничої допомоги становить 13 277,22 грн.
Також до заяви про ухвалення додаткової постанови долучено: рахунки на оплату № 005917 від 11 листопада 2025 року на суму 4 500 грн; № 006211 від 21 січня 2026 року на суму 6 647,22 грн; № 00320 від 16 лютого 2026 року на суму 2 130 грн; акти виконаних робіт № 005917 від 11 листопада 2025 року на суму 4500; № 006211 від 21 січня 2026 року на суму 6647,72; № 006320 від 16 лютого 2026 року на суму 2 130 грн; платіжні інструкції в національній валюті № 1204 від 12 листопада 2025 року на суму 4 500 грн; № 10 від 22 січня 2026 року на суму 17 599,44 грн; № 189 від 17 лютого 2026 року на суму 2 130 грн.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст.19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, в тому числі є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характер; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до апеляційного суду не надходило.
Слід зазначити, що до заяви про ухвалення додаткової постанови позивач долучив докази, що підтверджують надіслання відповідачу заяви та долучених до неї документів, в тому числі, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Також до електронного кабінету відповідача було надіслано ухвалу суду від 20 лютого 2026 року.
Відтак, у відповідача була можливість надати суду свої заперечення з приводу заяви позивача про стягнення судових витрат, однак, відповідач таким правом не скористався.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).
Згідно з детальним описом робіт (послуг) адвоката та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом в суді апеляційної інстанції справи № 914/2331/24, адвокатом оцінено, з огляду на затрачений час, вартість кожної послуги. Зокрема, за підготовку відзиву - 4 500 грн, підготовка і подання заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції - 375 грн, підготовка і подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 180 грн, представництво з метою участі в судовому засіданні від 19.01.2026 - 2100 грн, 25% часу на дорогу для представництва - 3750 грн, проїзд транспортом загального користування, 50% вартості квитка - 242,22 грн, представництво з метою участі у судовому засіданні від 16.02.2026 - 1380 грн, підготовка заяви про прийняття додаткової постанови - 750 грн. Загальна сума усіх робіт (послуг) - 13 277, 22 грн.
Проаналізувавши детальний опис робіт (послуг) адвоката, суд апеляційної інстанції зазначає, що до складу професійної правничої допомоги безпідставно включено послуги, які не є правничою допомогою. Зокрема, підготовка заяви про ухвалення додаткової постанови у справі. Відповідно до висновку Об'єднаної палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Окрім того, адвокатом не додано доказів в підтвердження проїзду транспортом загального користування 50% вартості квитка до міста Львова на суму 242,22 грн.
У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Матеріали справи та зміст судових рішень свідчать про те, що предметом позову у цій справі було визнання недійсним рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.07.2024 № 63/61-р/к у частині, що стосується ПП “Євроімекс-Інвест, правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, окрім того, адвокат представляв інтереси позивача у справі № 914/2182/24, у якій оспорювалось те ж рішення відповідача, проте іншим учасником торгів, відповідно адвокат був обізнаний з усіма обставинами цієї справи, відтак, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про обмеження розміру витрат позивача на професійну правову допомогу, з огляду на їх розумну необхідність, а відтак, часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 7 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правову допомогу під час розгляду справи апеляційним судом.
Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 лютого 2026 року у справі № 914/2331/24 рішення Господарського суду Львівської області від 03 вересня 2025 року у справі № 914/2331/24 залишено без змін, а апеляційну скаргу Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.
Відтак, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача 7 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Заяву Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» про ухвалення додаткової постанови та стягнення судових витрат задоволити частково.
Стягнути з Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79000, м. Львів, вул. Коперника, буд. 4, код ЄДРПОУ 20812013) на користь Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 48, код ЄДРПОУ 38533329) 7 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.
У задоволенні решти вимог заяви Приватного підприємства «Євроімекс-Інвест» відмовити.
На виконання додаткової постанови видати наказ.
Матеріали справи № 914/2331/24 повернути до Господарського суду Львівської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Панова І.Ю.