Іменем України
04 лютого 2026 року м. Кропивницький
справа № 405/3656/25
провадження № 22-ц/4809/241/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго», начальник Олександрівських ЕМ відокремленого підрозділу ПРАТ «Кіровоградобленерго» Давидов Сергій Євгенович.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року, у складі головуючого судді Гайдар Н.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», начальника Олександрівських ЕМ відокремленого підрозділу ПРАТ «Кіровоградобленерго» Давидова Сергія Євгеновича про зобов?язання відновити електропостачання та визнання незаконними дій по від?єднанню від електропостачання, -
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго», начальника Олександрівських ЕМ відокремленого підрозділу ПРАТ «Кіровоградобленерго» ОСОБА_2 про зобов?язання відновити електропостачання та визнання незаконними дій щодо від?єднання від електропостачання.
В обгрунтування позовних вимог зазначала, що 25 квітня 2025 року відповідачем ( ОСОБА_3 ) було направлено бригаду працівників Олександрівської ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго», які не маючи законних підстав, без письмових попереджень від'єднали від електромережі її житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що між нею та відповідачем договір не укладався, а тому вважає, що між сторонами відсутні забов'язання.
Посилалася на те, що житловий будинок є її власністю на підставі громадянсько-правового договору і публічного повідомлення у засобах масової інформації.
Вказувала, що вона попередньо відправила відповідачу повідомлення - оферту для досудового врегулювання відносин, та для вирішення цього питання звернулась до начальника Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» Давидова С.Є. особисто, який почав вимагати від позивачки документи і персональні дані.
Зазначала, що відповідач примушував її укласти договір, та для укладення якого вона запросила від відповідача наступні документи: акти прийому-передач комунального майна, а саме: енергетичних систем, атомних та гідроелектростанцій, розподільчих трансформаторів, опор, лінії електропередачі, дротів, приміщень, тощо від суб'єкту права УРСР до юридичної особи ПрАТ «Кіровоградобленерго»; рахунок для сплати за обслуговування електромереж або розподілення електроенергії зареєстрований виключно у Державному Казначействі України; довіреність на представництво інтересів від юридичної особи ПрАТ «Кіровоградобленерго».
Проте, зазначених документів їй не було надано.
Вважала, що юридична особа приватного права не має повноважень вирішувати питання щодо користування ресурсами України, а відповідач у свою чергу примушував її підписати договір-приєднання, який є комерційною пропозицією, предметом якого є енергія вироблена з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, а також договір з іншою юридичною особою на рахунки якої вимагає сплачувати кошти.
Разом з тим, позивачем було проведено дослідження та встановлено, що рахунок у казначействі відповідачем не відкривався.
Згідно відповіді з архіву документів, стосовно актів прийому - передачі з балансу на баланс територій та нерухомого майна від суб'єкта права СРСР/УРСР до суб'єкта права республіка Україна не було.
Комунальна власність у виді електромереж є стратегічним об'єктом який не може бути привласнений або приватизований згідно Закону України, що стосується діяльності НКРЕКП, позивачка посилалася на рішення Конституційного Суду України від 13 червня № 5-р/2019, яким суд визнав неконституційними низку положень Закону № 1540-УІП «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 1997 року № 7-зп/1997 (У007Р7 10-97) всі посилання відповідача на нормативні акти НКРЕКП є нікчемними і не відповідають закону.
Зазначала, що не є учасником ринка електричної електроенергії та не має в своєму житловому будинку ніякої електроустановки.
Позивач зазначала, що є співвласником національних багатств і природних ресурсів України по праву народження, та кредитор республіки та Держави Україна, про що свідчить Декларація про Державний суверенітет України. Право нації, народу на самовизначення включає в себе невід'ємне право нації, народу мати у своєму розпорядження природні багатства і ресурси, яких вони не можуть бути позбавлені.
Крім того зазначила, що не має довіри до ПРАТ «Кіровоградобленерго» та не бажає фінансувати тероризм.
Просила зобов?язати Приватне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» відновити електропостачання в її житловому будинку та визнати незаконним дії начальника Олександрівських ЕМ відокремленого підрозділу ПрАТ «Кіровоградобленерго» Давидова С.Є. по від'єднанню її будинку від електропостачання незаконними.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції допустив порушення, як матеріального так і процесуального права під час розгляду справи та ухвалення судового рішення.
Не погоджується із висновком суду, що вона не є власником та не є користувачем житлового будинку.
Вказує, що право власності на житловий будинок та прилеглу до нього земельну ділянку, за адресою АДРЕСА_1 підтверджується громадянсько-правововим договором, що підписали також два свідка, а тому такий документ має повну юридичну силу, копія оригіналу договору зберігається в сільській раді села Бірки.
Також публічне повідомлення в газеті теж підтверджує, що житловий будинок за вище вказаною адресою та прилегла до нього земельна ділянка є її власністю.
Посилається на статтю 47 Конституції України, що кожен має право на житло, а держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Зазначає, що звернулася до суду за захистом її конституційних прав.
Позивачка не погоджується із твердженням суду, що вона звернулася із позовом про захист її прав як споживача, оскільки звернулася до суду із позовом за захистом порушених її конституційних прав відповідачами.
Вважає, що рішення суду першої інстанції принижує її честь і гідність.
ПРАТ «Кіровоградобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Зазначає, що апеляційна скарга є необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Вказує, що позивачка безпідставно зазначила в позовній заяві про те, що Олександрівські ЕМ є відокремленим підрозділом ПрАТ «Кіровоградобленерго», оскільки є структурним підрозділом товариства та не є юридичною особою, тому не може бути відповідачем у справі.
Зазначає, що начальник Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго» є неналежним відповідачем у цій справі, що вказує на самостійну підставу для відмови у задоволенні позовних вимог до Давидова С.Є. начальника Олександрівських ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго».
Представник відповідача зазначав, що позивачка не укладала жодного договору з товариством, що і сама підтверджує, як в позовній заяві , так і в апеляційній скарзі.
Посилається на постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1416 від 13.11.2018 «Про видачу ПрАТ «Кіровоградобленерго» ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом» з 01.01.2019 Товариство є оператором системи розподілу та здійснює діяльність по наданню послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 2.1.2. ПРРЕЕ, оператор системи зобов?язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем.
Зазначає, що з 01.01.2019 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , було укладено з гр. ОСОБА_4 , який помер в 2024 році.
Тому, з урахуванням вимог п. 4.27 ПРРЕЕ Товариством було направлено запит вих. № 187/05 від 10.12.2024 для приведення взаємовідносин з розподілу електричної енергії та повідомлено власника (користувача) об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , про відсутність договірних відносин з розподілу електричної енергії за вказаною адресою.
У разі відсутності ініціативи споживача щодо укладення договору впродовж 20 робочих днів з дня відправлення запиту, оператор системи здійснює припинення постачання електричної енергії на об'єкт без попередження, згідно з пунктом 7.6 розділу VII ПРРЕЕ з 09 год. 00 хв. 27.12.2024.
Оскільки позивачка не зверталася про укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 , тому з дотриманням вимог діючого законодавства, Товариством було проведено припинення електроживлення електроустановки за вище вказаною адресою.
Заслухавши суддю-доповідача та обговоривши наявні докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Згідно з статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Звернувшись із цим позовом до суду позивачка вказала одного із відповідача - ОСОБА_2 , який є начальником Олександрівського ЕМ відокремленого підрозділу ПрАТ «Кіровоградобленерго», оскільки вважала, що ОСОБА_5 , як фізична особа незаконно від?єднав її будинок від енергозабезпечення.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (абзац 1 частини першої статті 92 ЦК України).
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача, що узгоджується із правовими висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).
Олександрівські ЕМ є структурним підрозділом товариства.
Пункт 1.5 Положення передбачає, що ОСОБА_6 не є юридичною особою та суб'єктом господарювання, та не здійснюють самостійної господарської діяльності, зокрема не виступають самостійно стороною та не беруть участь у судових процесах.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що начальник ОСОБА_2 не може бути відповідачем у цій справі як фізична особа, оскільки є посадовою особою Олександрівського ЕМ ПрАТ «Кіровоградобленерго», тобто юридичної особи, від імені якої діяв у відносинах із позивачкою.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Також, позивачка звернулася із позовними вимогами до ПрАТ «Кіровоградобленерго» і суд першої інстанції в цій частині розгляну в справу та встановив такі обставини.
Встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та на підставі громадянсько-правового договору є власницею житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Звернувшись із цим позовом позивачка посилалася на те, що вказаний будинок їй передав у власність син колишнього власника будинку, оскільки є спадкоємцем померлого, та вона відповідно до громадянсько-правового договору від 17.11.2023 є власником будинку загальною площею 67,5 кв.м., який знаходиться по АДРЕСА_1 .
На підтвердження права власності позивачкою також було надано копію публічного повідомлення про те, що жінка з власним ім?ям Тетяна основного кредитору персони ОСОБА_1 прийняла у власність вищевказаний будинок.
Суд першої інстанції встановив, що позивачка не є ні спадкоємцем, ні власником житлового будинку, також не надано доказів про користування позивачем вказаним будинком.
Також позивачка не укладала будь-яких договорів із відповідачем щодо розподілу та постачання електричної енергії.
Відповідно до п.84 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживачем є - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не є споживачем в рамках Правил роздрібного ринку електричної енергії та відповідно не має особового рахунку зі споживання електричної енергії.
Крім того, позивач не довела належними та допустимими доказами того, що вона користувалася (фактично) електричною енергією за вищевказаною адресою та здійснювала оплату за використану електричну енергію.
Встановлено, що позивачка не є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Колегія суддів погоджується із тим, що відключення електричної енергії у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 не порушує прав і законних інтересів позивачки, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний