Справа№487/1409/26
Провадження №2-а/487/29/26
Іменем України
02.03.2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Щербини С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Брижатою А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядкуст.229 КАС України, заяву позивача ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Ткачук Ганною Миколаївною, про забезпечення позову
24 лютого 2026 року ОСОБА_1 , діючи через адвоката Ткачук Г.М., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №4 від 05 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Одночасно із позовом ОСОБА_1 , діючи через свого представника, подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №80267636 про стягнення штрафу на користь держави на виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №4 від 05 січня 2026 року за справою про адміністративне правопорушення частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до винесення судового рішення та набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Обгрунтовуючи заяву вказував, що 17 лютого 2026 року через за стосунок «Дія» він дізнався, що відносно нього Інгульським ВДВС м. Миколаєва відкрито виконавче провадження №80267636, стягувачем якого є ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Він звернувся до суду із позовом про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності № 4, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, разом з тим, з виконання спірної постанови відкрито виконавче провадження, за цих підстав є необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №80267636 про стягнення штрафу на користь держави на виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №4 від 05 січня 2026 року.
Дослідивши подану заяву та проаналізувавши надані докази, суд ураховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів частини першої і другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).
Таким чином, зі змісту приписів частини 2 статті 150 КАС України слідує, що обов'язковими підставами для вжиття заходів забезпечення позову є обставини, за якими невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 № 3-рн/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) (пункт 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 № 19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Отже існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини. Ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №4, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у сумі 25500, 00 грн.
Відповідно до постанови від 17 лютого 2026 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Севастьяновою Ю.В. прийнято постанову про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 80267636 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №4 від 05 січня 2026 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 51000 грн, яка є предметом оскарження в судовому порядку. Стягувачем у виконавчому провадженні №80267636 є ІНФОРМАЦІЯ_5 , а боржником ОСОБА_1 .
Законом України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною другою статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною четвертою цієї статті встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до пункту 7 Розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 ЗУ "Про виконавче провадження".
Пунктом восьмим Розділу VІІІ Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Разом із тим, згідно з вимогами пункту другого частини 1 статті 34 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов'язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
З урахуванням обставин справи, предмету спору, характеру спірних правовідносин, завдань адміністративного судочинства, співмірним із заявленими позовними вимогами і достатнім для забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передбачене п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів про наявність достатніх підстав вважати, що дії державного виконавця в межах виконавчого провадження щодо стягнення штрафу на підставі постанови №4 від 05 січня 2026 року, яка є предметом оскарження, можуть вплинути на майнові права позивача та ускладнити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся, відтак необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №4 від 05 січня 2026 року.
Керуючись статтями 12, 150, 151, 154, 156, 160-161, 260 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Ткачук Ганною Миколаївною задовольнити.
Забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №80267636 з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_6 № 4 від 05 січня 2026 року про стягнення з ОСОБА_3 штрафу в розмірі 51000,00 грн до набрання судовим рішенням за результатом розгляду справи №487/1409/26 законної сили.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвалу суду для виконання надіслати до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Копію ухвали надіслати заявнику та особам, яких стосуються заходи забезпечення.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.В.Щербина