Справа № 636/10273/25 Провадження№ 2/636/1124/26
26 лютого 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Селевко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вовчанської міської військової адміністрації, про встановлення факту родинних відносин, факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
встановив:
28 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду Вовчанської міської військової адміністрації, про встановлення факту родинних відносин, факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої вимоги таким.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису побудинкової кнги разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилася спадщина, до складу якої входить майно, належне спадкодавиці на час її смерті, а саме: частка в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 30 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвої Ірини Юріївни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою Іриною Юріївною заведено спадкову справу щодо спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіти та спадкові договори спадкодавицею не складались, відомості про інших осіб, які б зверталися з заявами про прийняття спадщини або відмові від її отримання відсутні, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не видавались. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 147/02-31 від 30 жовтня 2025 року приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва І.Б. відмовила спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинний зв'язок зі спадкодавцем. Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті її рідної тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Втім, факт родинних відносин не підтверджується наявним у заявника документами. Позивач стверджує, що її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою спадкодавиці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, остання доводиться позивачці тіткою. Позивач зазначає, що прийняла спадщину після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом зі спадкодавицею за однією адресою на час її смерті, отже, набула право власності в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавиці на належну їй на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року частку в праві спільної приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Втім, оригінал свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року, у позивача відсутній. Належним чином посвідчена копія вказаного свідоцтва надана позивачу листом Комунального підприємства «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» Вовчанської міської ради № 01/11 від 04 листопада 2025 року.
Посилаючись на ст. ст. 15, 16, ЦК України, ст. 4 ЦПК України, просить суд встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити факт, що має юридичне значення: належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/2 частку в праві спільної часткової приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянкою України, право особистої приватної власності на 1/2 частку в праві спільної часткової приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій таке право належало на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 02 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до Вовчанської міської військової адміністрації, про встановлення факту родинних відносин, факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом.. Справу ухвалено розглядати в за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 12 січня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано від Головного управління ДМС у Харківській області (вул. Римарська, 24, м. Харків, 61057, електронна адреса: khdmsu.gov.ua, тел. +380 (50) 323-35-95), інформацію, яка була отримана органами ДМС та раніше діючими органами з питань громадянства України при оформленні або при обміні паспортів щодо громадян: ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживали за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: інформацію їх дати народження, місце народження, їх про прізвища, ім'я, по батькові при народженні, та відомості про їх батьків; витребувано від приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвої Ірини Юріївни (адреса: 61002, вул. Музейна, буд. 16а, місто Чугуїв, Харківська область, тел. НОМЕР_2 ), належним чином посвідчені копії матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26 лютого 2026 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, представник позивача адвокат Маслій Т.В. надала до суду заяву про підтримання позовних вимог, в якій просила позов задовольнити та розглянути справу без її участі та без участі позивача, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
В судове засідання представник відповідача Вовчанської міської військової адміністрації не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи. Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки учасника справи, який належним чином повідомлений про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. Згідно позиції Верховного Суду у справі № 911/3142/12 від 18.03.2021 направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Направлені за місцем реєстрації відповідачів судові виклики відділенням поштового зв'язку повернуті на зворотну адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до постанови КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відзив відповідачем не подано.
Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.
Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належних чином повідомлених.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від № 36022/43208-26-25/15.6 від 06.11.2025 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 05.04.1966 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області складений актовий запис № 61.
Відповідно до довідки № 1201 від 31 жовтня 2025 року виданої Вовчанською міською військовою адміністрацією Чугуївського району Харківської області своєї смерті ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно запису побудинкової кнги разом з ОСОБА_2 на день смерті були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до листа Комунального підприємства «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» Вовчанської міської ради № 01/11 від 04 листопада 2025 року та копії свідоцтва про право особистої власності, виданим 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року ОСОБА_2 є власником частка в праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 83082750 від 30 жовтня 2025 року 30 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою Іриною Юріївною заведено спадкову справу щодо спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у спадковому реєстрі 74801930.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 147/02-31 від 30 жовтня 2025 року приватний нотаріус Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва І.Б. відмовила спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинний зв'язок зі спадкодавцем.
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 виданого 24 липня 1961 року Вовчанським райбюро РАЦС, « ОСОБА_4 » (в документі вказано російською мовою) народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , її матір'ю вказана « ОСОБА_3 » (російською мовою), про що в реєстрі актів цивільного стану про народження зроблено відповідний запис за № 160-56 від 17 липня 1945 року.
Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_4 виданого 02 березня 1668 року « ОСОБА_4 » (в документі вказано російською мовою) уклала шлюб із громадянином « ОСОБА_9 », після реєстрації одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_1 » (в документі вказано російською мовою), про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис № 18.
Відповідно до листа Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 36022/43208-26-25/15.6 від 06.11.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 13.12.1991 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції Харківської області складений актовий запис № 379в-3.
Відповідно до листа № 01-44/4711,4712 від 18 листопада 2025 року державний архів Харківської області повідомив, що у метричних книгах церков м. Вовчанськ Вовчанського повіту Харківської губернії за 1908, 1911 роки, які зберіглися неповністю, метричних записів про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не виявлено.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Вовчанської державної нотаріальної контори Ворона Г.В. 27 грудня 1991 року державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 3031, спадкоємицею майна ОСОБА_3 (вказано російською мовою), є її дочка « ОСОБА_1 » (вказано російською мовою), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з частини будинку з відповідними надвірними будівлями, розташованими в АДРЕСА_1 . Вказана частина житлового будинку належить померлій на підставі свідоцтва про справо ободистої приватної власності на будівлю, виданого Вовчанським міськкомунхозом 23.02.1957 року, зареєстрованого в Вовчанському БТІ 23.02.1957 р. реєстраційний номер 33/61.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» № 384 від 03 травня 2024 року, станом до 01.01.2013 року право власності на жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за:
- ОСОБА_1 (1/2 частина) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 грудня 1991 року, реєстр № 3031,
- ОСОБА_2 (1/2 частина) на підставі свідоцтва про право особистої власності на будови від 23 лютого 1957 року, виданого Вовчанським міськкомгозпом, зареєстрованого в Вовчанському бюро технічної інвентаризації, реєстр № 31/61.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а частина 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в частині 1 статті 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - «Перший протокол», «Конвенція»): «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За положеннями ст. 392ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові за № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно дост. 41 Конституції Українита п. 2 ч. 1 ст.3, ст.321 ЦК Україниніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановленихКонституцієюта законом. Враховуючи, що згідно зіст. 92 Конституції Україниправовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Так, ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину.
Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органи, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
За приписами п. 4.15 п. 4 Глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» - відсутність оригіналу правовстановлюючого документа є перешкодою позивачу в нотаріальному оформленні своїх спадкових прав.
Згідно знаказом Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26 травня 2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів»- рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справу про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника тощо.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
У постанові Верховного Суду від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19 сформульовано висновки про те, що доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.
Відповідно до ч. 1ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин суд вважає, що наявними у справі доказами підтверджується факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є рідною тіткою позивачки ОСОБА_1 . Враховуючи, що позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій таке право належало на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року, то суд приходить до висновку про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.4,10,11,12,13,76-89,258-259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Вовчанської міської військової адміністрації, про встановлення факту родинних відносин, факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;
Встановити факт, що має юридичне значення: належності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/2 частку в праві спільної часткової приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року;
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянкою України, право особистої приватної власності на 1/2 частку в праві спільної часткової приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій таке право належало на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого 23 лютого 1957 року Вовчанським міськкомгоспом на підставі рішення № 13 виконкому Вовчанської міської ради депутатів трудящих від 07 лютого 1957 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ю. М. Гніздилов