Справа № 643/7411/25
Провадження № 2/643/645/26
23.02.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській
області
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-
соціальної експертизи»
про стягнення 62 442,59 грн,
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - позивач) звернулося до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення надміру виплаченої пенсії в сумі 62 442,59 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 17.01.2023, на підставі заяви від 24.03.2023 № 1604, виписки з акту огляду міжрайонної Шевченківської медико-соціальної експертної комісії м. Харкова від 18.01.2023 серії 12ААВ № 688286. Виплата пенсії була припинена на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 01.02.2024 № 28 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 17.01.2023. Листом від 24.04.2024 № 2000-0502-8/67384 відповідача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв'язку зі скасуванням ІІ групи інвалідності (довідка від 01.02.2024 № 28 Харківської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров'я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з дати встановлення - 17.01.2023). У зв'язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію у розмірі 62 442,59 грн за період з 17.01.2023 по 29.02.2024 та запропоновано відповідачу внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайве виплачену пенсію. ОСОБА_1 права на отримання пенсії по інвалідності не має. На момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили. Оскільки відповідач добровільно не відшкодував вказані кошти, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення у примусовому порядку.
У ході судового розгляду суд ухвалою від 28.07.2025 на підставі статті 53 ЦПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. При цьому, представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження неправомірної поведінки відповідача.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 688286 ОСОБА_1 з 17.01.2023 встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання. Інвалідність встановлена до 01.02.2024. Дата чергового переогляду - 17.01.2024.
Відповідно до довідки Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 01.02.2024 № 28 ОСОБА_1 оглянуто заочно і за результатами не визнаний інвалідом з 17.01.2023, рішення Шевченківської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії - скасовано.
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.04.2024 № 203040015243 встановлено, що листом Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 13.03.2024 № 19-20/13/-815 надійшла довідка від 01.02.2024 за № 28 про скасування рішення міжрайонної Шевченківської медико-соціальної експертної комісії від 17.01.2023 за № 688286 та не визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 17.01.2023.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина 1 статті 4 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (стаття 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Згідно з пунктом 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 пункту 2.2. Порядку № 22-1).
Відповідно до частини 2 статті 35 Закону № 1058-ІV у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.
Частиною 3 статті 35 Закону № 1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Згідно з частиною 1 статті 50 Закону № 1058-ІV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення визначений Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 № 6-4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 № 25-3) (далі - Порядок № 6-4).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Отже, статтею 50 Закону № 1058-ІV та пунктом 3 Порядку № 6-4 встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були надані страхувальником.
Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.
Положеннями частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, обов'язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які було відомо пенсіонеру.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку з поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду України у справі № 6-91цс14 від 02 липня 2014 року до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».
Суд зазначає, що обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Проте, позивачем всупереч вимог статті 81 ЦПК України під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачем до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.
У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).
Матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
До того ж, відповідач був повторно оглянутий медико-соціальною експертною комісією та йому була встановлена ІІ група інвалідності з 03.05.2024, у зв'язку із загальним захворюванням, відповідно до рішення Міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров'я «Обласного центру медико-соціальної експертизи», що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 322757 від 03.05.2024 із зазначенням дати чергового переогляду 03.05.2027.
При цьому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі № 520/25623/25 визнано протиправною та скасовано довідку Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» про невизнання ОСОБА_1 інвалідом ІІ групи № 28 від 01.02.2024 у зв'язку з порушенням порядку прийняття рішення у формі вказаної довідки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України суд
1. У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити.
2. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх; код ЄДРПОУ 14099344).
4. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
5. Третя особа: Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (м. Харків, вул. Літературна, буд. 6; код ЄДРПОУ 03327753).
Повне рішення складено 03.03.2026 року.
Суддя Н.В. Новіченко