Справа № 554/12442/25 Номер провадження 22-ц/814/1336/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е. М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
17 лютого 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»
на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 04 листопада 2025 року, постановлене суддею Сініциним Е.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №2251392 від 22.07.2020 у розмірі 18 972,53 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 22.07.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2251392, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені цим договором.
Відповідач, користуючись коштами наданими йому кредитодавцем, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 18 972,53 грн, із якої: 5 073,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 380,53 грн - заборгованість за процентами.
14.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №68-МЛ, за яким останній набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №2251392 від 22.07.2020.
Позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору та направлено позичальнику досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, яка залишена останнім без належного реагування. Із підстав викладеного позивач просить суд захистити порушене право згідно із заявленими позовними вимогами.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 04.11.2025 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення правовідносин між відповідачем з ТОВ «Мілоан» унаслідок підписання сторонами договору електронними підписами одноразовим ідентифікатором. Також районний суд визнав недоведеним належними доказами факт, що підтверджує перерахування позичальнику кредитних коштів та їх отримання, наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір.
Не погодившись із таким рішенням позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Зазначає, що 22.07.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №2251392, за умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. Товариство виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти на вказаний нею розрахунковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням про успішне перерахування коштів №23948666.
Наголошує, що кредитор не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по картці через Інтернет, а використовує відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту РСІ DSS. У зв'язку із чим платіжне доручення не містить повних реквізитів банківської картки.
Повідомляє, що певний період часу позичальник виконував умови зобов'язання та здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості. Наведене, згідно зі сталою позицією Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №916/2403/18 від 10.09.2019, свідчить про визнання боргу та його складових. Натомість надані позивачем «Відомості про щоденні нарахування та погашення» містить деталізовані щодення нарахування процентів, комісій та штрафів, що дозволяє установити рух коштів та розмір заборгованості. Цей документ також містить усі необхідні відомості для ідентифікації боргу за цим конкретним кредитним договором, включаючи відомості про позичальника, номер і дату кредитного договору.
Зазначає, що ТОВ «Мілоан» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а тому не може мати доступу до такого рахунку. При цьому ні первинний кредитор ТОВ «Мілоан», ні позивач, як його правонаступник, за своєю організаційно-правовою структурою не є банками, а тому на них не поширюється дія Положення про організацію операційної діяльності в банках України, а тому виписки по особовим рахункам клієнтів ними не формуються.
Позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» при зверненні в суд із апеляційною скаргою заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію: 1) чи належить банківська картка з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 .? 2) чи була успішною транзакція, здійснена 22.07.2020 на банківську картку № НОМЕР_1 у сумі 8 000,00 грн? 3) чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 ? 4) чи проводилася верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_1 ?.
В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що необхідна для отримання інформація містить банківську таємницю та за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом. Між тим, запитувана інформація має істотне значення для правильного вирішення спору, тоді як існують вагомі причини неможливості самостійного отримання позивачем такої інформації.
Вирішуючи заявлене клопотання, колегія суддів виходить із наступного
Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із позицію Верховного Суду, сформованою у справі №499/895/19 від 12.10.2023, інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази.
Із огляду на викладене та враховуючи межі повноважень суду апеляційної інстанції, який переглядає справу виключно за наявними в ній доказами або додатковими доказами у разі існування обставин, які об'єктивно не залежали від особи, яка ініціює відповідне клопотання, та які у цій справі відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 15.12.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.07.2020 сформована анкета-заява на кредит №2251392 сайт: miloan.ua; яка містить персональні дані позичальника: ОСОБА_1 ; а також відомості про умови кредитування: сума кредиту: 8 000,00 грн; строк кредиту: 30 днів 21.07.2020, дата повернення кредиту: 20.08.2020; сума повернення кредиту: 13 600,00 грн; складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту - 1 520,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 19,00% від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 4 080,00 грн, нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
22.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про споживчий кредит №2251392 (індивідуальна частина), за яким позикодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений у п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 8 000,00 грн (п.1.2.); кредит надається строком на 30 днів з 22.07.2020 (п.1.3.); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 21.08.2020 (п.1.4.).
Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без урахування суми (тіла) кредиту складає 5 600,00 грн у грошовому виразі та 852,00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2. договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 13 600,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та, що позикодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у цьому договорі (п.1.5.).
Комісія за надання кредиту: 1 520,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1).
Проценти за користування кредитом: 4 080,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору (п.1.6).
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №2251392 від 22.07.2020 є графік розрахунків.
ТОВ «Мілоан» сформовано довідку про ідентифікацію, якою підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір 2251392 від 22.07.2020 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): S75269 час відправки ідентифікатора позичальнику: 22:24 21.07.2020; номер телефону/електронна пошта на яку було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2.
ТОВ «Мілоан» сформовано платіжне доручення №23948666 від 22.07.2020 про перерахування через ТОВ «ФК «Елаєнс» на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 000,00 грн, призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 2251392.
ТОВ «Мілоан» складено відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за період із 22.07.2020 по 01.05.2021 та приєднано до позовної заяви Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції від 10.03.2020).
14.05.2021 між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №68-МЛ, за яким кредитор передає новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (п.1.1. договору); на підтвердження відступлення за договором про споживчий кредит №2251392 від 22.07.2020 надано Витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №68МЛ від 14.05.2021; акт приймання-передачі Реєстру боржників від 14.05.2021; платіжну інструкцію (безготівковий переказ в національній валюті) №30435 від 14.05.2021./
12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сформовано досудову вимогу на ім'я ОСОБА_1 , якою повідомлено про відступлення права вимогу та інформовано про наявний розмір заборгованості у загальному розмірі 18 972,53 грн із реквізитами для їх сплати.
Представництво інтересів ТОВ «ФК «Вердикт-Капітал» у суді першої інстанції забезпечувалося АО «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; додатком до такого договору є Акт №552 наданих послуг (правової (правничої) допомоги), за яким сторони погодили факт надання таких послуг на загальну суму 8 000,00 грн.
05.08.2025 АО «Апологет» надано детальний опис наданих послуг до акту №552 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 зв; ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год; погодження правової позиції клієнта у справі - 30 хв; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год 30 хв; подання заяви до суду - 1 шт; усього 6 год 30 хв.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували укладення кредитного договору в електронній формі, а також не підтверджено факт перерахування первинним кредитором на користь позичальника кредитних коштів.
При цьому, районний суд вказав, що належними доказами, які підтверджують перерахування коштів та їх отримання, наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому надана позивачем копія виписки з особового рахунка за кредитним договором не є належним та допустимим доказом.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції не може погодитися із таких підстав.
Відповідно до вимог статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Із матеріалів справи убачається, що 22.07.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2251392 (індивідуальна частина), підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором S75269, який направлено позичальнику 21.07.202022:24 на номер телефону НОМЕР_2 .
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.
Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.
Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.
Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Надаючи оцінку наявним у справі доказам, зокрема, кредитному договру №2251392 (індивідуальна частина) від 22.07.2020 колегія суддів ураховує наступне. Так, факт підписання такого договору відповідач під сумнів не ставить, а дійсність правочину презуміюється. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування кредитного зобов'язання.
Доказів, що ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без надання персональних даних та використання ідентифікатора позичальник міг отримати кредитні кошти.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.
Отже, підписавши указаний кредитний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов'язання. При цьому, нерозуміння умов зобов'язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов'язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник мав можливість відмовитися від договорів без пояснення причин. Відповідач таким правом не скористався та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставив під сумнів ні умови кредитування, ні факт укладення кредитних договорів у цілому.
При цьому колегія суддів ураховує сталу позицію Верховного Суду, за змістом якої не може бути визнаний неукладеним договір, який виконуються сторонами зобов'язання.
Так, на виконання умов зобов'язання позивачем надано платіжне доручення №23948666 від 22.07.2020, за яким ТОВ «Мілоан», який не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, через ТОВ «ФК «Елаєнс» перераховано на рахунок отримувача ОСОБА_1 (код НОМЕР_3 ) суму позики в розмірі 8 000,00 грн на існуючий рахунок позичальника, який вказано самим позичальником ( НОМЕР_1 ).
За змістом частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, ставлячи під сумнів факт перерахування коштів позичальнику згідно із наданим позивачем платіжним дорученням №23948666 від 22.07.2020, суд першої інстанції мав можливість перевірити приналежність карти НОМЕР_1 позичальнику, установити у банківській установі факт зарахування кредитних коштів, рух коштів по рахунку в спірний період, а отже наявність заборгованості в цілому, про що заявляв позивач, ініціювавши клопотання про витребування доказів, які районний суд залишив не вирішеним, безпідставно надавши перевагу стороні відповідача, яка мала можливість, проте не спростувала факт належності їй карти НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн 22.07.2020.
При цьому належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов'язання за яким виконуються його сторонами.
У справі, що переглядається відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, відповідний кредит не міг бути наданий.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не надано первинних бухгалтерських та платіжних документів на підтвердження наявності у відповідача непогашеної заборгованості. Оскільки поза увагою районного суду залишився той факт, що позивач є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно з Закону України «Про банки та банківську діяльність», у тому числі Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку України від 27.12.2007 за №481.
Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо: укладення договору про споживчий кредит №2251392 від 22.07.2020, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн та разовою комісією погодженою позичальником у розмірі 1 520,00 грн.
Визначаючи розмір заборгованості за процентами, колегія суддів ураховує наступне
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.
Як убачається із матеріалів справи, при укладенні кредитного договору №2251392 від 22.07.2020 сторони зобов'язання погодили строк кредитування - 30 днів, який сплив 21.08.2020.
Доказів на підтвердження пролонгації позичальником умов кредитування за кредитним договором №2251392 від 22.07.2020 матеріали справи не містять, тоді як згідно зі сталою позицією Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, відсутніми є підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 364 ЦК України, оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували ознайомлення позичальника з редакцією Правил надання коштів у позику, що додані до матеріалів справи.
Згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-ти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК Кредит-Капітал» заборгованості по відсотках за кредитним договором №2251392 від 22.07.2020 у розмірі 4 080,00 грн, виходячи із розрахунку: 136,00 грн (8 000,00 грн х 1,70%) х 30 днів.
Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості за відсотками сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, із постановленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №2251392 від 22.07.2020 у загальному розмірі 13 600,00 грн, із яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредит; 4 080,00 грн. - заборгованість за відсотками; 1 520,00 грн - комісія. У іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Із огляду на викладені норми права, пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 72%, а також враховуючи критерії складності справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для компенсації понесених позивачем правничих витрат у розмірі 3 000,00 грн.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 1 744,12 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 616,19 грн, а всього 4 360,31 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 04 листопада 2025 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №2251392 від 22 липня 2020 року в загальному розмірі 13 600,00 грн, із яких: 8 000,00 грн - заборгованість за тілом кредит; 4 080,00 грн. - заборгованість за відсотками; 1 520,00 грн - комісія.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 4 360,31 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн, а всього 7 360,31 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак