Справа № 554/15641/25 Номер провадження 11-сс/814/71/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
23 лютого 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна-адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 10 грудня 2025 року у кримінальному провадженні №12025170420001292,-
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя задовольнив частково клопотання слідчого та наклав арешт на мобільний телефон марки «Samsung» білого кольору; грошові кошти у сумі 450 гривень (банкноти 3 по 100 гривень, 1 по 50 гривень, 5 по 20 гривень); мобільний телефон «Nokia» чорного кольору; мобільний телефон «Nokia» червоного кольору; окуляри у кількості 25 шт.; тубуси до окулярів у кількості 4 шт.; окуляри-масажер 1 шт.; 3 книжки з написом «Щоденик пацієнта»; бейджик з написом «Громадська організація Всеукраїнська організація «Укроптика» ОСОБА_9 »; мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max»; жакет світло-коричневого кольору «CHANEVIA»; сумка світло-коричневого кольору «Guess»; берет сірого кольору «Nino»; штани чорного кольору; медичне обладнання «Микрокомпьютер турмалиновий Шубоши FZ» у кількості 5 шт.; автомобіль марки «Fiat» модель «Brava», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , та ключі до нього, - до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.Вирішено автомобіль марки «Fiat» модель «Brava», чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , та ключі до нього передати на відповідальне зберігання та в користування власнику ОСОБА_8 .
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для арешту, вказаного в клопотанні сторони обвинувачення майна, враховав можливість використання його як доказу у зазначеному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та прийшов до висновку, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.
В апеляційній скарзі представник власника майна адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, скасувати арешт вилученого 06.11.2025 майна та зобов'язати слідчого повернути майно та грошові кошти їх власникам.
Зазначає, що стороною захисту було долучено ряд доказів щодо здійснення ОСОБА_8 відповідної підприємницької діяльності та проведення розрахунку через РРО, однак вказані докази не були враховані судом першої інстанції.
Заважує, що вказане майно не є знаряддям вчинення злочину, а отже і не може бути доказом у кримінальному провадженні.
Стверджує, що клопотання слідчого про арешт майна не містить жодного обгрунтування накладення арешту на майно.
Власник майна ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання апеляційного суду не з'явився.
Положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з матеріалів справи, Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025170420001292 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за фактом того, що 08.10.2025 року невстановлені особи, перебуваючи за адресою:м.Полтава, вул.Ю. Матвійчука,83 , шляхом обману заволоділи грошовими коштами в сумі 13000 грн під приводом продажу препарату для фізіотерапії, чим спричинили ОСОБА_10 матеріального збитку на зазначену суму.
В ході проведення слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування було встановлено, що до вчинення зазначеного кримінального правопорушення можуть бути причетні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 30.10.2025 року було надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, де проживає ОСОБА_9 , а саме в АДРЕСА_1 , в квартирі, де проживає ОСОБА_8 , а саме в АДРЕСА_2 ., та автомобіля марки «Fiat Brava» чорного кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_8 , з метою відшукання та вилучення мобільних терміналів, сім-карток, чорнових записок, грошових коштів, медичного обладнання, чеків, документації з приводу медичного обладнання та інших речей, які ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відповідно використовує для здійснення своєї злочинної діяльності, квитанції щодо купівлі-продажу медичних товарів, записників, чорнових записів та інших речей, що мають відношення до кримінального провадження та в подальшому можуть бути використанні, як докази у кримінальному провадженні, якими могла користуватися ОСОБА_9 , ОСОБА_8 відповідно під час вчинення кримінального правопорушення.
На підставі зазначених ухвал слідчого судді 06.11.2025 року було проведено обшуку за зазначеними адресами та у названому автомобілі, за результатами яких було виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон марки «Samsung» білого кольору; грошові кошти у сумі 450 гривень (банкноти 3 по 100 гривень, 1 по 50 гривень, 5 по 20 гривень); мобільний телефон «Nokia» чорного кольору; мобільний телефон «Nokia» червоного кольору; окуляри у кількості 25 шт.; тубуси до окулярів у кількості 4 шт.; окуляри-масажер 1 шт.; 3 книжки з написом «Щоденик пацієнта»; бейджик з написом «Громадська організація Всеукраїнська організація «Укроптика» ОСОБА_4 »; мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max»; жакет світло-коричневого кольору «CHANEVIA»; сумка світло-коричневого кольору «Guess»; берет сірого кольору «Nino»; штани чорного кольору; медичне обладнання «Микрокомпьютер турмалиновий Шубоши FZ» у кількості 5 шт.; автомобіль марки «Fiat» модель «Brava» чорного кольору, державний номер НОМЕР_1 , та ключі до нього.
Постановою слідчого від 06.11.2025 року вилучене майно визнано речовими доказами в кримінальному провадженні № 12025170420001292 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
07.11.2025 слідчий СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області лейтенант поліції ОСОБА_11 , за погодженням прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави з клопотанням про арешт вищевказаного майна, мотивуючи своє клопотання необхідністю збереження речових доказів та відшкодування шкоди.
10.12.2025 слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Полтави задовольнив частково клопотання слідчого та наклав арешт на вище вказане майно.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, оскільки незастосування накладення арешту, може призвести до наслідків, визначених ч.11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його зникнення, втрати або пошкодження чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.
При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 405, 407 418, 419,422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтави від 10 грудня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4