02 березня 2026 року
м. Київ
справа №620/11272/25
адміністративне провадження № К/990/8368/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.
суддів: Загороднюка А.Г. Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №620/11272/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168) за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28 лютого 2025 року №1474 за період з 01березня 2025 року по 31 березня 2025 року включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць;
- зобов'язати Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут нарахувати і виплатити йому додаткову винагороду відповідно до постанови №168 за час його перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку із отриманням травми важкого ступеню за довідкою військово-лікарської комісії від 28 лютого 2022 року №1474 за період з 01березня 2025 року по 31 березня 2025 року включно із розрахунку до 100 000, 00 грн на місяць.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відмовлено задоволенні клопотання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з відсутністю документа про сплату судового збору та надано апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про відстрочення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанції скаржник звернувсячерез підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до таких висновків.
Згідно з частиною 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 328 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, законодавством визначено, що обов'язковою умовою для реалізації такою особою права на касаційне оскарження є перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Як вбачається із матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, яке оскаржується відповідачем, не переглядалось в апеляційному порядку, оскільки апеляційну скаргу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року було повернуто скаржнику.
Таким чином, оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції не було переглянуте судом апеляційної інстанції, а тому в силу частини 2 статті 13, частини 1 статті 328 КАС України не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, у відкритті касаційного провадження за касаційної скаргою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, слід відмовити.
У касаційній скарзі також визначено предметом оскарження ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого. Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відмовлено задоволенні клопотання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з відсутністю документа про сплату судового збору та надано апелянту десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд апеляційної інстанції виходив з того, що доводи апелянта щодо необхідності відстрочення сплати судового збору та неспроможності сплатити судовий збір не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною правовою підставою для задоволення поданого ним клопотання.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача повторно надійшло клопотання про відстрочення від сплати судового збору. В своєму клопотанні відповідач посилається на те, що станом на 30 грудня 2025 року майновий стан Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут не дозволяє сплатити встановлений законом судовий збір, що підтверджується випискою з рахунку інституту від 30 грудня 2025 року. Проте Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут вживаються всі належні заходи щодо пошуку додаткового фінансування для сплати судового збору.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про відстрочення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.
Повертаючи апеляційну скаргу та повторно відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, суд виснував, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати або звільнення від сплати судового збору в силу положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вказує, що відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене її фінансування, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судових витрат останнього, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Таким чином, особа, яка звертається до суду касаційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
Подані заявником докази мають містити безсумнівні відомості про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору та підтверджувати виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку. Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Крім того, право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Суд зауважує, що умовою прийнятності скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, в тому числі і в частині сплати судового збору.
Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків, вірно застосував положення частини другою статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС У країни, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
При цьому, Суд зауважує, що скаржник не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі №620/11272/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді І.В. Дашутін
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов