П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25236/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
В липні 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі-відповідач, ГУ ДПС), в якому просила заявила наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Одеській області по проведенню перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом від 27.12.2024 №56752/15-32-24-04-15;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області №5658/15-32-24-04-20 від 07.02.2025, №5662/15-32-24-04-20 від 07.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №5666/15-32-24-04-20 від 07.02.2025 зі сплати єдиного внеску в сумі 54 551,34 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.10.2017 №0000№5667/15-32-24-04-20 від 07.02.2025.4081302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 27 275,67 грн..
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 20 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
22.12.2025 року до суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області. У відзиві представник ОСОБА_1 просив суд здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Одеській області судові витрати на правничу допомогу адвоката.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року залишено без змін.
25.02.2026 року представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.
За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.5 ст.134 КАС України)
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно п.п.1, 2, 6 ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з'їздом адвокатів України, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи та підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Також відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження отриманих послуг адвоката до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано: Договір про надання правової допомоги №29/05 від 29.05.2025 року; Ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1629014 від 22.12.2025 року; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; рахунок фактура №23/02 від 23.02.2026 року; акт наданих послуг №23/02 від 23.02.2026 року.
Отже, 29.05.2025 року між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Подорожнім Андрієм Сергійовичем укладено договір про надання правничої допомоги №29/05, відповідно до п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Згідно п.2.1 та п.2.1.1, адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги, а саме, представляє у встановленому порядку інтереси клієнта, зокрема, в адміністративних судах України усіх інстанцій. Відповідно до п.4.1 Договору вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок.
Згідно акту наданих послуг №23/02 від 23.02.2026 року, адвокатом були надані такі послуги з надання правничої допомоги, а саме:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - 2 години (вартість за одну годину, грн. - 1000 грн.) - 2000,00 грн.;
- аналіз правових документів - 1 година (вартість за одну годину, грн. - 1000 грн.) - 1000,00 грн.;
- переклад документів - 1 година (вартість за одну годину, грн. - 1000 грн.) - 1000,00 грн.;
- підготовка та написання процесуальних документів, відзиву на апеляційну скаргу по справі №420/25236/25, клопотання - 3 години (вартість за одну годину, грн. - 2000 грн.) - 6000,00 грн..
На підставі вказаних вище документів, адвокатом було надано Франішиній В.В. рахунок-фактуру №23/02 від 23.02.2026 року на суму 10000,00 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, вказана вище правнича допомога була виражена у подачі представником позивача відзиву на апеляційну скаргу у цифровому вигляді через систему «Електронний суд». Вміст вказаного відзиву, що стосується поданої ГУ ДПС в Одеській області апеляційної скарги складає 10 аркушів на яких представник позивача заперечує проти апеляційної скарги посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, висновки суду першої інстанції та нормативну базу.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.01.2026 року розгляд справи було призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Тобто, представники сторін в судовому засіданні участь не брали та взагалі не викликались до приміщення суду.
Як вже було зазначено, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначено в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №61-3416св18.
В постанові від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, є дуже поширеною та не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу у таких справах не вимагає від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи, що підтверджується тим, що апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області було розглянуто в порядку письмового провадження без виклику сторін по справі, а на момент відкриття провадження по справі, судом першої інстанції було встановлено можливість розгляду справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, яка може бути компенсована позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-суб'єкта владних повноважень має дорівнювати 3000,00 грн., з урахуванням незначної складності даної справи та її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Керуючись ст.134, ст.252, ст.328, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат задовольнити частково.
Прийняти по справі додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька