27 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 201/3772/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року
у справі №201/3772/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1793876 від 01.04.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року позовну заяву повернуто позивачеві відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, у зв'язку з тим, що наведені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач був обізнаний про винесену постанову 01.04.2024 під час її складання, і саме з цього часу починається перебіг десятиденного строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Суд не погодився з доводами заявника, що йому не було відомо про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за фактом керування транспортним засобом особою, яка не має такого права та притягнення його до відповідальності 05.09.2023 та 01.04.2024 органами поліції з огляду на тривалий час, який минув з моменту винесення вказаних рішень.
Суд врахував, що позивач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи у суді як у протоколі так і у повідомленні про запрошення до суду, складених на місці зупинки, але не з'явився.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 08 серпня 2025 року, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає помилковими твердження суду, що позивач був обізнаний про винесену постанову від 01.04.2024 під час її складання, зазначає, що постанова про адміністративне стягнення від 01.04.2024 ніколи не була вручена позивачу. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт вручення ОСОБА_1 копії постанови серії ЕНА №1793876, тому позивач вважає, що висновок суду про обізнаність позивача щодо постанови є припущенням.
Позивач наполягає на тому, що про існування та зміст оскаржуваної постанови йому стало відомо виключно під час ознайомлення з матеріалами іншої справи № 202/2440/25, що розглядалася в Індустріальному районному суді міста Дніпра, де постанова від 01.04.2024 була використана як доказ повторності правопорушення. Саме з цього моменту почався перебіг строку для звернення до адміністративного суду. Також позивач посилається на введення воєнного стану на території країни, що має враховуватись судом при вирішенні питання про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
За правилами ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 286 КАС України, якою визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови) -ч.2 ст.286 КАС України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстав (ч.3 ст. ст.123 КАС України.
У відповідності до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У спірних правовідносинах позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1793876 від 01.04.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Позивач стверджує, що постанова серії ЕНА №1793876 від 01.04.2024 позивачу не вручалась і не направлялась через поштове відділення зв'язку, не направлялась на примусове виконання, штраф позивачем не оплачувався. Позивач вказує, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався під час ознайомлення зі справою №202/2440/25 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування підстав пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 позивач посилається на те, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану він був позбавлений можливості скористатися вчасно правовою допомогою і здійснити своєчасне належне оскарження постанови серії ЕНА №1793876 від 01.04.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП. Вказує на вплив воєнних дій на нього, як на людину, для якої введення в Україні воєнного стану це не просто юридичні наслідки, викликані війною, а виживання серед вибухів, руйнувань, постійна загроза життю.
Щодо посилання позивача на запровадження в Україні воєнного стану як поважної причини пропуску строку звернення до суду із позовом, колегія суддів зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з відповідними Указами Президента України та триває й досі.
У свою чергу, введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
У постанові від 28.11.2022 у справі № 140/11951/21 Верховний Суд вказав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
За відсутності доказів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Стосовно решти доводів позивача, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив відсутність доказів вручення позивачеві оскаржуваної ним постанови серії ЕНА №1793876 по справі про адміністративне правопорушення, з чим законодавець пов'язує початок відліку строку звернення особи до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивач в поданій суду першої інстанції заяві наполягав на тих обставин, що постанова про адміністративне стягнення від 01.04.2024 не вручалась позивачу. Про існування та зміст оскаржуваної постанови йому стало відомо виключно під час ознайомлення з матеріалами іншої справи № 202/2440/25, що розглядалася в Індустріальному районному суді міста Дніпра, де постанова від 01.04.2024 була використана як доказ повторності правопорушення.
Висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви ґрунтуються на відсутності доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку на звернення до суду, при цьому суд прийняв за основу той факт, що позивач був обізнаний про винесену постанову 01.04.2024 під час її складання, і саме з цього часу починається перебіг десятиденного строку звернення до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
В той же час, суд першої інстанції не погоджуючись з доводами позивача, не мотивував свої висновки доказами, які б спростовували наведені позивачем обставини. Покладене в основу рішення про повернення позовної заяви мотивування не узгоджується з обставинами, що фактично існують на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Тому висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду і відсутність поважних причин такого пропуску та, як наслідок, повернення позовної заяви, не відповідає обставинам справи, є передчасним.
Наведене вище відповідно до ст.320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадження у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2025 року у справі №201/3772/25 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров