Справа № 541/4450/25
Номер провадження 2/541/293/2026
іменем України
02 березня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14 листопада 2025 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Представник позивача мотивував позов тим, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 29.04.2025 укладено Кредитний договір (оферти) №29.04.2025-100002326. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 15 000 грн, що підтверджується квитанцією про зарахування №726046514 від 29.04.2025, строком на 189 днів, дата повернення (виплати) кредиту - 03.11.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 1050 грн 00 коп., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1050 грн у кожному з двох чергових періодів, неустойка - 225 грн 00 коп. У подальшому, 09.05.2025, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою збільшити суму кредиту до 19 500 грн. У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 60 560,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 19 500,00 грн, заборгованості по процентам в розмірі 27 215,00 грн, комісії у розмірі 1365,00 грн, додатковій комісії в розмірі 2730,00 грн та неустойці у розмірі 9750,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №29.04.2025-100002326 від 29.04.2025 у розмірі 60 560 грн 00 коп. та понесені судові витрати.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
05.01.2026 представник відповідача адвокат Данильчук С.Г. надав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне. Вказав, що позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів (виписок з рахунків, касових документів), що підтверджували б реальне перерахування коштів Відповідачу. Розрахунок заборгованості є одностороннім документом і не може бути доказом операції. Окрім того, у матеріалах справи відсутня детальна інформація про структуру боргу. Зокрема, не вказано періоди нарахування, застосовані відсоткові ставки та графік фактичних платежів, що унеможливлює перевірку заявлених сум. Представник відповідача зазначив, що вимоги щодо стягнення комісії за надання кредиту (1365 грн) та обслуговування (2730 грн) є незаконними. Згідно із Законом України «Про споживче кредитування» та практикою Великої Палати Верховного Суду, банк не має права стягувати плату за дії, які він вчиняє на власну користь або які не є окремою послугою для споживача. Нарахування штрафних санкцій (9750,00 грн) прямо суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідно до закону, у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його завершення споживач звільняється від відповідальності за прострочення, а нарахована за цей час неустойка підлягає списанню. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях, а не на належних доказах, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі (а.с. 24-30 зворот).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 9).
Представник відповідача - адвокат Данильчук С.Г., також не з'явився в судове засідання, направив до суду заяву в якій просив провести розгляд справи без участі відповідача та її представника, а також частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в розмірі 19 500 грн, на підставі попередньо поданого відзиву на позов (а.с. 72-73).
Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.04.2025 укладено кредитний договір (оферти) №29.04.2025-100002326.Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 15 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про зарахування №726046514 від 29.04.2025, строком на 189 днів.
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,89% = (25200 / 15000) / 189 * 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.
Згідно з п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісії.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.
Згідно з п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату).
Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використовувати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
У подальшому, 09.05.2025, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою збільшити суму кредиту до 19 500 грн.
Згідно з наданою представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацією на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 29.04.2025 по 29.10.2025 року на дану банківську картку було зараховано платіж у сумі 15 000,00 грн та 4500,00 грн. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , та співпадає з зазначеним номером телефону відповідача у позовній заяві. Також представником банку додано рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 ОСОБА_1 за період з 29.04.2025 по 29.10.2025 року (а.с. 66-70).
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №29.04.2025-100002326 від 29.04.2025, внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань, утворилась заборгованість у розмірі 60 560,00 грн, що складається з: 19 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27 215,00 грн - заборгованість за відсотками; 1365,00 грн - комісія; 2730,00 грн - додаткова комісія; 9750,00 грн - неустойка.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи з положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, та узгодженням сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 2730 гривень суд зазначає наступне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначаються Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Водночас пунктом 9 заявки кредитного договору №29.04.2025-100002326 встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1050 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов'язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Разом з тим, пунктом 1.4 Примірної відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії) встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1365 грн, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (провадження №14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону №2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» не підлягає стягненню додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2730,00 грн, оскільки перелік послуг з обслуговування кредитної заборгованості, що міститься у заявці кредитного договору, відповідають економічним потребам лише самого кредитодавця та вчиняються на його користь, а також позивачем не подано жодних доказів на підтвердження факту надання цих послуг.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у сумі 9750,00 грн суд дійшов наступного висновку.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Виходячи з вищезазначеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 дійшла висновку про те, що домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Статтями 546, 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 17 заявки кредитного договору №29.04.2025-100002326, неустойка становить 225 грн 00 коп. та нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває дотепер.
З огляду на зазначене, неустойка не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.04.2025-100002326 від 29.04.2025 у розмірі 48 080,00 грн, з яких: 19 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27 215,00 грн - заборгованість за відсотками; 1365,00 грн - комісія.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1923,14 грн (79,39%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором №29.04.2025-100002326 від 29.04.2025 у розмірі 48 080 (сорок вісім тисяч вісімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованої як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) судові витрати в розмірі 1923 (одна тисяча дев'ятсот двадцять три) гривні 14 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський