Справа № 461/1426/26
Провадження № 1-кс/461/1169/26
27.02.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,, розглянувши клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22026140000000011 від 07.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що слідчим відділом Управління СБ України у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026140000000011 від 07.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, отримано інформацію щодо систематичного поширення адміністраторами каналу в месенджері «Viber» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » матеріалів спрямованих на перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань, щодо проведення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу, чим здійснюється перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Згідно з повідомленням оперативного підрозділу встановлено, що адміністраторами каналу в месенджері «Viber» під назвою « ОСОБА_4 » являються громадянин України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
02.02.2026 в ході проведення огляду каналу в месенджері «Viber» під назвою « ОСОБА_4 » за участі спеціаліста встановлено, що поширення вищезазначених матеріалів, які перешкоджають законній діяльності ЗС України та інших військових формувань здійснюється шляхом публікацій повідомлень з інформацією про час та точну адресу перебування працівників ТЦК та СП.
У відповідності до отриманої інформації з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 №140/6/97 від 29.01.2026 встановлено, що у вказаний час та дату, які були зазначені у повідомленнях каналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », працівники ТЦК та СП дійсно перебували на зазначених адресах та проводили заходи оповіщення відповідно до внутрішнього наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про проведення заходів оповіщення військовозобов'язаних на території Яворівського району».
Так, 25.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова за адресою: Яворівський р-н., с. Чернилява, вул. Центральна, б. 52 проведено обшук за фактичним місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в ході якого вилучено:
- особистий мобільний телефон марки «moto g14» S/N: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з н.м.т. НОМЕР_4 , який належить громадянці ОСОБА_6 , яка погодилась добровільно його видати;
- особистий мобільний телефон марки «moto е13» S/N: НОМЕР_5 , IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , з н.м.т. НОМЕР_8 , який належить громадянину ОСОБА_5 , який погодився добровільно його видати.
В ході огляду мобільних телефонів виявлено інформацію, яка має значення для досудового розслідування, а саме поширення в месенджері «Вайбер» матеріалів спрямованих на перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань, щодо проведення заходів оповіщення та призову громадян на військову службу.
24.02.2026 зазначені предмети, які вилучено, постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 22026140000000011.
З урахуванням вищевикладеного, з метою збереження речових доказів, недопущення їх втрати чи зміни та використання у доказуванні слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження
Клопотання узгоджено з вимогами ст. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні зазначено підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Стороною обвинувачення дотримано вимог ч.5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання слідчого про арешт майна було подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026140000000011 від 07.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаних в клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вказані в клопотанні речі відповідають критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою їх збереження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на них арешт.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речовими доказами з метою запобігання їх зникненню, знищенню, пошкодженню чи зміні. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування, на вилучені 03.02.2026 в ході обшуку предмети, а саме:
- особистий мобільний телефон марки «moto g14» S/N: НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з н.м.т. НОМЕР_4 , який належить громадянці ОСОБА_6 , який запакований в сейф-пакет з інформаційною биркою «Пакет №1» до протоколу обшуку від 25.02.2026;
- особистий мобільний телефон марки «moto е13» S/N: НОМЕР_5 , IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , з н.м.т. НОМЕР_8 , який належить громадянину ОСОБА_5 , який запакований в сейф-пакет з інформаційною биркою «Пакет №2» до протоколу обшуку від 25.02.2026.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1