02 березня 2026 року
м. Київ
справа № 369/10287/22
провадження № 61-2106ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних у сумі 91 470 грн.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 31 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
3% річних та інфляційні збитки в сумі 91 470 грн за невиконання грошового зобов'язання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 31 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 3 316,64 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України, в порядку компенсації за рахунок держави, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі
1 431,74 грн на користь ОСОБА_2 .
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних визнано неподаною та повернуто заявнику.
У лютому 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2025 року, де, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та залишити в силі заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 31 липня 2023 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у даній справі становить 91 470 грн що станом на 01 січня 2026 року
не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 х 250= 832 000,00 грн).
Отже, судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка
є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною
та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Ураховуючи наведене, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення
у справі з ціною позову, що не перевищують двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада
2025 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня
2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник