24 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/1516/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши матеріали заяви від 27.01.2026 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про визнання кредиторських вимог до боржника у справі
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "УКР НАНО ХІМ", код ЄДРПОУ 43262179, проспект Миру, буд. 53, офіс 562, м. Чернігів, 14005, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Зорі Обмачева", код ЄДРПОУ 40141589, адреса: 16700, Чернігівська обл., Прилуцький район, місто Ічня, вул. Швидченка, буд. 36
до боржника: Фермерського господарства "Щурівське",
код ЄДРПОУ 37528722, вул. Київська, 6, м. Звягель, Житомирська область, 11707, (попереднє місцезнаходження: вул. Коцюбинського, буд. 33, с. Щурівка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16753)
учасники провадження у справі:
керуючий санацією - арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович, свідоцтво №149 від 18.02.13, а/с9, м. Київ, 03035 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід. код НОМЕР_2
кредитор: Приватне підприємство "Лубнимаш", код ЄДРПОУ 37504303, проспект Володимирський, 110/1, м. Лубни, Полтавська область, 37500
кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Формат-М", код ЄДРПОУ 38676941, проспект Калініна, буд. 52, оф. 5, м. Дніпро, 49064
кредитор: Головне управління ДПС у Житомирській області, вул. Тютюнника Юрка, буд. 7, м. Житомир, 10003
про відкриття провадження у справі про банкрутство
за участю представників учасників справи:
арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. (поза межами приміщення суду),
від ТОВ «Зорі Обмачева»: Торбєєв М.О.,
від заявника: Павлов В.І. (поза межами приміщення суду).
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа про банкрутство Фермерського господарства "Щурівське".
Ухвалою суду від 18.06.2025, зокрема, постановлено: затвердити план санації Фермерського господарства "Щурівське" (код ЄДРПОУ 37528722) у редакції, схваленій зборами кредиторів 18.04.2025; ввести процедуру санації боржника - Фермерського господарства "Щурівське" (код ЄДРПОУ 37528722) строком на 3 (три) місяці до 18.09.2025; призначити керуючим санацією Фермерського господарства "Щурівське" (код ЄДРПОУ 37528722) арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (свідоцтво №149 від 18.02.13, а/с9, м. Київ, 03035 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ід. код НОМЕР_2 .
18.06.2025 на офіційному вебпорталі Судової влади України оприлюднено повідомлення про введення процедури санації Фермерського господарства "Щурівське" (код ЄДРПОУ 37528722) за №76403.
Ухвалою суду від 16.09.2025 постановлено: клопотання керуючого санацією - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 28.08.2025 про затвердження змін до плану санації Фермерського господарства "Щурівське", затвердженого ухвалою суду 18.06.2025, задовольнити; затвердити зміни до плану санації Фермерського господарства "Щурівське" (код ЄДРПОУ 37528722), схвалені рішенням комітету кредиторів 28.08.2025 та продовжити строк процедури санації на 4 (чотири) місяці до 18.01.2026; зобов'язати керуючого санацією за 15 днів до закінчення строку проведення процедури санації, а також за наявності підстав для припинення процедури санації подати зборам кредиторів письмовий звіт і повідомити кредиторів про час і місце проведення зборів кредиторів.
27.01.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в сумі 693 000,00грн та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 30.01.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду; судове засідання призначено на 24.02.2026 об 11:30.
23.02.2026 до суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Павлова В.І. надійшла заява про поновлення строку на подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена судом.
23.02.2026 до суду від ТОВ «Зорі Обмачева» надійшли заперечення щодо вимог ОСОБА_1
23.02.2026 до суду від ПП «Лібнимаш» надійшли заперечення щодо вимог ОСОБА_1
24.02.2026 до суду від ФГ «Щурівське» надійшло повідомлення щодо вимог ОСОБА_1 .
24.02.2026 до суду від СТОВ «Зірка» надійшли заперечення щодо вимог ОСОБА_1 .
Судове засідання 24.02.2026 проведено в режимі відеоконференції, присутні повноважні учасники справи.
Боржник не скористався правом на участь у судовому засіданні 24.02.2026.
Додаткових заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Суд дійшов висновку, що неявка боржника не перешкоджає проведенню судового засідання.
Представник заявника підтримав заяву з грошовими вимогами, просив суд її задовольнити.
Арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. та представник кредитора заперечили щодо поданої заяви, просили суд відмовити у її задоволенні.
Розглянувши у судовому засіданні подані документи та дослідивши надані докази, вислухавши учасників справи, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання згідно абз. 4 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначені договори та інші правочини.
Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зы ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачаеться із заяви, ОСОБА_1 просить суд визнати грошові вимоги сумі 693 000,00грн. з якої 550 000,00грн - основного боргу, 143 000,00грн - 3% річних за період з 15.05.2017 по 15.01.2026.
Грошові вимоги ОСОБА_1 грунтуються на тому, що платіжним дорученням №14 від 15.05.2017 фізична особа-підпремець ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) сплатила на рахунок Фермерського господврства "Щурівське" (код 37528722, грошові кошти в сумі 550 000,00 грн (п'ятсот п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок з призначенням платежу: перераховується поворотна фiнансова допомога згідно договору № 150501 вiд 15.05.2017 року. Без ПДВ.
Також ОСОБА_1 в своiй заяві заявляє, що нею не виявлено договору № 150501 від 15.05.2017 щодо надання поворотної фінансової допомоги з Фермерським господарством «Щурівське», тобто останній не існував як такий.
Обгрунтовуючи свої грошові вимоги ОСОБА_1 посилається на статті 625 та 1212 Цивільного кодексу Укрїни.
Арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. зазначив, що за результатами перевірки надходження заявлених коштів на рахунки ФГ «Щурівське» в банківських виписках на рахунку, відкритому в АТ «Райффайзен банк», виявлено надходження грошових коштів від ФОП Кирпенко О.Ю. за договором «Поворотна фінансова допомога зг. Договору 150501 від 15.05.2017 Без ПДВ» в загальному розмірі 887 000,00грн. Вказані кошти перераховувалися систематично декількома платежами з одним і тим же призначенням платежу.
Отже, арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф. визнав факт зобов'язальних позикових правовідносин між ФОП Кирпенко О.Ю. та ФГ «Щурівське».
Договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.
У матеріалах справи відсутній письмовий договір 150501 від 15.05.2017, на який є посилання у платіжниій інструкції від 15.05.2017.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу пiсля того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Із цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % рiчних від простроченої суми.
Враховуючи бездоговірні правовідносини, право вимоги у ОСОБА_1 щодо повернення коштів в сумі 550 000,00грн виникло 16.05.2017.
Матеріалами справи підтверджено факт порушення боржником прав заявника внаслідок не виконання зобов'язання з повернення коштів, що не заперечується боржником.
Суд дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника є обґрунтованими та підтвердженими.
Водночас боржником, кредиторами у повідомленні та запереченнях викладено прохання застосувати строки позовної давності відносно грошових вимог ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 як кредитор звернулася до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника ФГ "Щурівське", що у розумінні ст. 16 ЦК України є вимогою про захист свого майнового права та інтересу, і на заявлені майнові вимоги до боржника поширюються положення про позовну давність.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Ч.ч.1, 2 ст. 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Ст. 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Ст. 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання.
Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов'язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021р. по справі №916/4644/15 зазначив наступне.
«Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Кредитор самостійно обирає спосіб захисту порушеного права. Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.
Водночас можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).
Під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 "Поняття позовної давності" ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.
Суд звертає увагу, що КУзПБ не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника.
ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).
За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі 910/12604/18).
Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.
У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" ЦК України .
Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду з метою єдності та сталості судової практики щодо застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника дійшов висновку, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.
Такий підхід враховує правову природу інституту банкрутства, забезпечує ефективне правове регулювання правовідносин банкрутства, зокрема розгляду кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном боржника, оскільки забезпечує та надає можливість урахування прав й інтересів учасників такого розгляду. До того ж мінімізує вчинення недобросовісним боржником дій, спрямованих на завдання шкоди інтересам кредиторів через формування кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором (так званим "дружнім кредитором").
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17).
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (див. частину першу статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16).
ЄСПЛ наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Суд звертає увагу, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні він наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.
Саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).
Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.
Тож при вирішенні питання про захист порушеного права у разі пропуску позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує зазначене питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постановах від 11.08.2020 в справі № 910/13193/19, від 17.06.2021 у справі № 17-14-01/1494 (925/460/20)).
До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. Поважними причинами у разі пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим (аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19).
Тлумачення частин п'ятої, шостої статті 23 Закону про банкрутство (частин п'ятої, шостої статті 45 КУзПБ з 21.10.2019) у взаємозв'язку зі статтею 256, частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України свідчить, що стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника».
Натомість, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Отже, зі спливом позовної давності особа втрачає право на судовий захист свого відповідного порушеного (невизнаного, оспорюваного) права та/або законного інтересу, відповідна вимога не підлягає задоволенню, а кореспондуюче цій вимозі зобов'язання не підлягає виконанню із застосуванням заходів правоохоронного характеру - за рішенням суду.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (вказаний правовий висновок викладений у постанові від 24.05.2022р. по справі №910/19998/20).
Враховуючи викладене вище, згідно з правилами обчислення, строк позовної давності за основним зобов'язанням розпочався 16.05.2017 та сплинув 16.05.2020.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 з 12.03.2020 на всій теритoрії України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актiв України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі - Закон №540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетoм Мiністрів Увраїни з метою запобігання поширенню коринавірусної хвороби (СОVID-19), строки, вязначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються ка строк дiї такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Miнicтpiв України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
Отже, під час дії карантину позовна давність для захисту Кирпенко О.Ю. своїх порушених прав була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою aгpeciєю російської федерації проти України. Надалі строк дii воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України шодо дiї норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивiльного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьoго Кодексу, продовжуються на строк його дїї. Закон № 2102-ІХ набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІX «Про внесення змiн до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дiї такого стану. Закон № 3450-IХ набрав чииностг 30.01.2024.
14.05.2025 Верховна Рада прийняла Закон № 4434-ІХ, яким вилучено п. 19 із Прикінцевих i перехідних положень ЦК України. Цей закон опубліковано в «Голосі України» 03.06.2025, i він набув чинності 04.09.2025 - через 3 місяці після публікацiї.
Отже, фактично з 04.09.2025 зупинений перебіг строку позовної давності щодо вимог ОСОБА_1 знову поновлено і фактично закінчився 18.10.2025.
Заява ОСОБА_1 про визнання грошових вимог надійшла до суду 27.01.2026, про що свідчить відтиск штампа вхідної кореспонденції суду.
Будь-якого обґрунтування поважності причин пропуску цього строку заявником не вказано і доказів на підтвердження таких причин не надано.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для пред'явлення заявником вимог в сумі 693 000,00грн на день звернення із заявою про визнання грошових вимог пропущено.
Враховуючи викладене, грошові вимоги ОСОБА_1 , які складається з основного зобов'язання в сумі 550 000,00 грн. та 3% річних в сумі 143 000,00 грн. судом відхиляються у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Керуючись ст. 1, 2, 9, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відхилити грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 693 000,00 грн.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/
Повний текст ухвали виготовлено 02.03.2026.
Суддя В.В. Моцьор