Рішення від 23.02.2026 по справі 927/393/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2026 року м. Чернігівсправа № 927/393/25

Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Мігди Р.Ю., за правилами загального позовного провадження, в відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави,

вул. В'ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500;

в особі позивача Чернігівської обласної ради, пр-т Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів»,

проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013;

до відповідача 2 Дігтярівського професійного аграрного ліцею Чернігівської області,

вул. Центральна, 1, смт Дігтярі, Прилуцький район, Чернігівська область, 17332;

предмет спору: про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу; стягнення 113 754,07 грн

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача 1: Якимчук Ю.В. - адвокат, довіреність від 10.12.2025 б/н;

від відповідача 2: не прибув;

від прокуратури: Сидоренко Ю. К. - прокурор відділу.

У судовому засіданні 23.02.2026, Господарський суд Чернігівської області, на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

23.04.2025, надійшов позов Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача, Чернігівської обласної ради, до відповідачів 1 та 2, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» та Дігтярівського професійного аграрного ліцею Чернігівської області, з проханням:

- визнати недійсними додаткові угоди: № 1 від 26.02.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.08.2021, № 5 від 04.10.2021, № 6 від 28.10.2021, № 7 від 08.11.2021, № 8 від 22.11.2021 та № 9 від 06.12.2021 про внесення змін та доповнень до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.01.2021 № 28022ВЦ, що укладені між Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів».

- стягнути в дохід обласного бюджету з ТОВ “Енера Чернігів» 113 754,07 грн безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства в сфері публічних закупівель при укладенні та виконанні відповідачами зобов'язань за перерахованими вище додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії споживачу від 05.01.2021 № 28022ВЦ, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів (безпідставної зміни істотних умов договору: зростання ціни товару, як наслідок, зменшення його обсягу закупівлі), що не відповідає положенням Закону України “Про публічні закупівлі» та законодавчо визначеним принципам, за якими мають здійснюватися такі закупівлі.

Процесуальні дії суду.

Суд, ухвалою від 28.04.2025, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження; зупинив провадження в справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення в подібних правовідносинах у справі № 920/19/24.

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (повний текст якої оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15.12.2025).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (пункти 205 - 207) надала висновок щодо застосування норм матеріального права, зокрема, п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII: зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Зміни та доповнення до п. 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанту визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару та не скасовують установлену первісною редакцією цього Закону заборону збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, у тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні п. 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Суд, ухвалою від 12.01.2026, поновив провадження в справі, призначив підготовче засідання на 02.02.2026; установив учасникам справи процесуальні строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 168, 178, 179, 184 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У підготовче засідання прибули повноважний представник відповідача 1 та прокурор; позивач та відповідач 2 до суду не прибули, повноважних представників не направили, без пояснення причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

02.02.2026, за результатом судового засідання, суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд спору по суті на 23.02.2026, про що позивач та відповідач 2 повідомлені в порядку статей 120, 121 ГПК України, засобами електронного зв'язку в підсистемі Електронний суд.

23.02.2026, у судове засідання прибули повноважний представник відповідача 1 та прокурор; позивач та відповідач 2 до суду не прибули, повноважних представників не направили, без пояснення причин, про дату, час та місце судового розгляду спору по суті повідомлені належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи.

Суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав прокурора та повноважного представника відповідача 1. Прокурор позов підтримав; представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позову.

Письмові заяви сторін по суті позовних вимог.

Відповідач 1, ТОВ Енера Чернігів», у належний строк скористався правом на подачу відзиву на позов, заперечив проти задоволення позовних вимог. Вважає, що відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в цій справі, оскільки прокурор звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача в справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених за Законом України «Про публічні закупівлі». Чинне законодавство не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Вказує на те, що прокурор не довів належними доказами недійсність додаткових угод та їх укладення з порушенням частини 4, п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі». На момент укладення Договору та додаткових угод до нього постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 ще не були прийняті, а тому не можуть застосовуватися до спірних правовідносин. Просив врахувати окрему думку до постанови ВП ВС від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та до постанови ВП ВС від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, які узгоджуються з позицією відповідача. Заперечує щодо застосування до даних правовідносин приписів статей 216, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Звертає увагу на те, що в споживача відсутній обов'язок споживання того обсягу електричної енергії, що визначений Договором.

Відповідач 2 не скористався правом на подачу відзиву на позов в установлений судом строк.

Прилуцька окружна прокуратура скористалась правом на подачу відповіді на відзиви (у належний строк), спростовуючи доводи відповідача зазначила, що при зверненні до суду з позовом, належним чином обґрунтувано підстави представництва інтересів держави в особі позивача, Чернігівської обласної ради. Спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону, що порушує інтереси держави. Зміни до Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару ініційовані ТОВ “Енера Чернігів» з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі». Вважає необґрунтованим твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків ВП ВС у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, оскільки постанови ВС не є нормативно-правовими актами, а тому щодо них не застосовується принцип дії закону в часі; такі висновки стосуються саме застосування норм прав, діючих на момент укладення та виконання відповідачами договору від 05.01.2021 № 28022ВЦ. Кошти в сумі 113 754,07 грн є такими, що безпідставно одержані відповідачем 1, а тому останній зобов'язаний їх повернути до обласного бюджету, за рахунок якого здійснювалось фінансування закупівлі та оплата послуг електричної енергії для комунального підприємства (замовника закупівлі), що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Відповідач 1 скористався правом на подачу заперечень на відповідь на відзив, у належний строк, підтримав правову позицію наведену в відзиві на позов, просив відмовити в задоволенні позову. Наголошував, що недійсність додаткових угод не означає відсутність договірних відносин між сторонами, адже відносини врегульовані Договором, який недійсним у судовому порядку не визнається, тобто зобов?язання сторін є договірним.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020, Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області на веб-порталі публічних закупівель “Prozorro» розміщене оголошення № UA-2020-12-01-001015-b про проведення відкритих торгів та намір здійснити закупівлю електричної енергії код ДК 021:2015:09310000-5 (лот 1): Електрична енергія, в обсязі 174 000 кВт/год, з очікуваною вартістю 522 000,00 грн з ПДВ, строком поставки до 31.12.2021, за кошти місцевого бюджету.

За результатами проведених торгів переможцем визнане ТОВ “Енера Чернігів» (відповідач 1), за остаточною ціновою пропозицією 367 140,00 грн з ПДВ.

05.01.2021, між Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області (споживач, позивач) та ТОВ “Енера Чернігів» (постачальник, відповідач), укладений договір № 28022ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, за п. 1.2. якого умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативні акти, що регулюють постачання електроенергії.

За п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно за тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

За пунктами 3.1., 3.4. Договору, постачання електричної енергії споживачу здійснюється в строк з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно. Місце поставки та обсяг постачання електроенергії споживачу: Дігтярівський ПАЛ, смт Дігтярі, вул. Центральна, 1; кількість - 174 000 кВт·год.

За умовами п. 5.1., п. 5.2. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, що є додатком до цього Договору.

Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 367 140,00 грн з ПДВ.

Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (додаток № 2 до цього договору), за якою ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тарифи) - 2,11 грн з ПДВ.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

За п. 6.1. споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

У п. 13.1. сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної в цьому Договорі (з 01.01.2021), та діє в цілому до 31.12.2021, а в частині взятих сторонами зобов'язань - до їх повного виконання.

Виходячи з умов пунктів 13.2., 13.6., 13.7. Договору, постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, установленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни на одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована та документально підтверджена. Постачальник разом з пропозицією про внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах / розмірах, на яких постачальник пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий в формі, належним чином оформленої довідки / інформації (або в іншій документарній формі), виданої торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою або органами державної статистики.

У разі прийняття споживачем рішення щодо внесення змін до договору в указаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами на момент укладення цього Договору (з урахуванням раніше внесених змін до договору, якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути підвищена ціна за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документа) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно з наданим учасником підтверджуючим документом) або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до договору раніше внесені сторонами.

У будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 частини 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару в випадку, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Зміни до цього Договору можуть бути внесені в випадках, передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Матеріали справи містять листи б/н б/д якими ТОВ “Енера Чернігів» повідомляло споживача, Дігтярівський професійний аграрний ліцей Чернігівської області, про щоденну закупівлю електроенергії на ринку “на добу наперед» та про те, що відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» постачальник направляє споживачу додаткові угоди №№ 1, 3 - 9 щодо збільшення ціни електричної енергії до Договору № 28022ВЦ від 05.01.2021, просить підписати та повернути їх ТОВ “Енера Чернігів».

26.02.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 01.02.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год на 9,99% і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 2,28554 грн з ПДВ за 1 кВт·год.

Підставою для укладення додаткової угоди № 1 від 26.02.2021 став експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК - 57 від 15.02.2021, складений на замовлення ТОВ “Енера Чернігів», за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України в січні 2021 року становила 1462,52 грн/МВт·год (без ПДВ) та на першу декаду лютого 2021 року - 1698,79 грн/МВт·год (без ПДВ), тенденція росту цін + 16,15%.

26.08.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 01.08.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 2,47863 грн з ПДВ за 1 кВт·год.

Підставою для укладення додаткової угоди № 3 від 26.08.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1842/21 від 10.08.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України в липні 2021 року складає 1444,05 грн/МВт·год та станом на 05.08.2021 - 1988,79 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 37,72%.

27.08.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 4 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 05.08.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 2,69100 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 4 від 27.08.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 1934/21 від 18.08.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України на 05.08.2021 складає 1988,79 грн/МВт·год та на 09.08.2021 - 2240,53 грн/МВт·год, відсоток зміни ціни + 12,65%.

04.10.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 5 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 01.09.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 2,92459 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 5 від 04.10.2021 стали:

- експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2277-2/21 від 21.09.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України на 12.09.2021 складала 1889,08 грн/МВт·год та на 16.09.2021 - 2164,79 грн/МВт·год, відсоток зміни ціни + 14,59%;

- цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 2277-3/21 від 21.09.2021, за якою середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України на 12.09.2021 складала 1889,08 грн/МВт·год та на 17.09.2021 - 2374,09 грн/МВт·год, відсоток зміни ціни + 25,67%.

28.10.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 6 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 01.10.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год на 9,99% і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 3,18151 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 6 від 28.10.2021 стали:

- експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2484-2/21 від 07.10.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України на 02.10.2021 склала 2268,36 грн/МВт·год та на 03.10.2021 - 2535,12 грн/МВт·год, відсоток зміни ціни + 11,76%;

- Харківської торгово-промислової палати № 2538/21 від 13.10.2021, за якою середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України в вересні 2021 року складала 2230,78 грн/МВт·год та на першу декаду жовтня 2021 року - 2568,15 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 15,12%.

08.11.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 7 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 03.10.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год на 9,99% і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 3,46410 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 7 від 08.11.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2710/21 від 29.10.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України на 03.10.2021 склала 2535,12 грн/МВт·год та на 28.10.2021 - 3113,44 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 22,81%; а також на 19.10.2021 - 2840,05 грн/МВт·год відносно 28.10.2021 - 3113,44 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 9,63 %.

22.11.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 8 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 06.11.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год на 9,70% і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 3,76590 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 8 від 22.11.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2849/21 від 10.11.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України на 28.10.2021 складала 3113,44 грн/МВт·год та на 06.11.2021 - 3415,42 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 9,7%.

06.12.2021, між ТОВ “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області, укладено додаткову угоду № 9 про внесення змін та доповнень до Договору, дія якої розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли до укладення угоди з 09.11.2021, за умовами якої збільшено ціну за 1 кВт·год на 9,99 % і викладено п. 1 додатку № 2 Комерційна пропозиція до цього Договору в новій редакції: ціна (тариф) електричної енергії, зокрема, диференційовані ціни (тариф) - 4,10686 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Підставою для укладення додаткової угоди № 9 від 06.12.2021 став експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 2985 від 25.11.2021, за яким середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України за першу декаду жовтня 2021 року складала 2568,15 грн/МВт·год та за першу декаду листопада 2021 року - 3374,95 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 31,42%; та в порівнянні станом на 07.11.2021 - 3013,92 грн/МВт·год та на 09.11.2021 - 3502,09 грн/МВт·год, відсоток коливання ціни + 16,20 %.

Сторонами, в перерахованих додаткових угодах, також переглянутий обсяг споживання електричної енергії за Договором шляхом внесення змін до п. 3.4. Договору, згідно з яким замовлений обсяг споживання за Договором зменшено з 174 тис. кВт·год до 118,724 тис. кВт·год

Матеріали справи містять копії витягів із офіційного сайту ДП “Оператор ринку» щодо середньозважених цін електроенергії на ВДР та РДН ОЕС України за період з січня по грудень 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з лютого по грудень 2021 року, TOB “Енера Чернігів» поставило Дігтярівському професійному аграрному ліцею 97 437 кВт·год вартістю 319 346,14 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії: № 28022ВЦ/32683/1 від 28.02.2021 (у лютому 2021 року поставлено 15 585 кВт·год на суму 35 620,20 грн); № 28022ВЦ/49716/1 від 31.03.2021 (у березні 2021 року поставлено 8944 кВт·год на суму 20 441,90 грн); № 28022ВЦ/66473/1 від 30.04.2021 (у квітні 2021 року поставлено 3472 кВт·год на суму 7935,41 грн); № 28022ВЦ/78728/1 від 31.05.2021 (у травні 2021 року поставлено 2155 кВт·год на суму 4925,35 грн); № 28022ВЦ/98021/1 від 30.06.2021 (у червні 2021 поставлено 2613 кВт·год на суму 5972,12 грн); № 28022ВЦ/113629/1 від 31.07.2021 (у липні 2021 року поставлено 1566 кВт·год на суму 3579,16 грн); № 28022ВЦ/130648/1 від 31.08.2021 (у серпні 2021 року поставлено 1632 кВт·год на суму 4346,89 грн); № 28022ВЦ/145516/1 від 30.09.2021 (у вересні 2021 року поставлено 5547 кВт·год на суму 16 222,72 грн); № 28022ВЦ/161894/1 від 31.10.2021 (у жовтні 2021 року поставлено 9125 кВт·год на суму 31 443,47 грн); № 28022ВЦ/176540/1 від 30.11.2021 (у листопаді 2021 року поставлено 37 755 кВт·год на суму 151 720,52 грн); № 28022ВЦ/178510/1 від 21.12.2021 (у грудні 2021 року поставлено 9043 кВт·год на суму 37 138,40 грн).

Дігтярівський професійний аграрний ліцей за поставлену в період з лютого по грудень 2021 року електричну енергію обсягом 97 437 кВт·год, перерахував ТОВ «Енера Чернігів» 319 346,14 грн, про що свідчать додані до матеріалів справи платіжні доручення: від 26.03.2021 № 164, від 20.04.2021 № 220, від 13.05.2021 № 270, від 03.06.2021 № 337, від 22.07.2021 № 446, від 18.08.2021 № 490, від 16.09.2021 № 557, від 19.10.2021 № 631, від 17.11.2021 № 699, від 16.12.2021 № 774 та від 24.12.2021 № 821.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що на підставі додаткових угод: № 1 від 26.02.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.08.2021, № 5 від 04.10.2021, № 6 від 28.10.2021, № 7 від 08.11.2021, № 8 від 22.11.2021, № 9 від 06.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 28022ВЦ від 05.01.2021, укладених з порушенням вимог п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», вартість 1 кВт·год електроенергії зросла на 1,99686 грн (з 2,11 грн до 4,10686 грн) або + 94,64 %, в той час як замовлений обсяг постачання по вказаним додатковим угодам суттєво зменшився. Тобто споживач здійснив оплату товару за ціною значно вищою ніж визначено договором, при цьому, обсяг поставленої електроенергії скоротився, що призвело до неефективного використання коштів місцевого бюджету та нівелювало принципи публічної закупівлі.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у справі.

Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Положення частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» на момент звернення прокурором з цим позовом до суду, так і на момент ухвалення судового рішення в справі, чинні.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі “Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі “Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (в неофіційному перекладі): “Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено. Положення вказаної норми відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття “інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України “Про прокуратуру».

Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» (чинної на момент вирішення цього спору) прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлений вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначений характер її діяльності і в такий спосіб передбачене її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У даній справі прокурором поданий позов в особі позивача, Чернігівської обласної ради, в зв'язку з невиконанням органом місцевого самоврядування обов'язків щодо захисту інтересів держави та територіальної громади в суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Виходячи з приписів статті 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є в комунальній власності територіальних громад міст.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно із частинами 1, 4 статті 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, в постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надані широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами 1, 2 статті 143 Конституції України, передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

За статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування в межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Дігтярівського професійного аграрного ліцею Чернігівської області» (затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 11.07.2017 № 1006), професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти.

За пунктами 1.9., 6.1. Статуту професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України, місцевого органу управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами 7.1., 7.4. Статуту порядок фінансування та матеріально-технічного забезпечення професійного ліцею визначаються Бюджетним кодексом України, Законами України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», іншими нормативно-правовими актами.

Професійний ліцей є неприбутковим закладом.

Відповідно до частини 2 статті 85 Бюджетного кодексу України професійний ліцей протягом бюджетного періоду може отримувати видатки на його функціонування одночасно з різних бюджетів, коли такі видатки здійснюються за рішенням відповідної місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання дохідної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно з кошторисом Дігтярівського професійного аграрного ліцею Чернігівської області на 2021 рік, затвердженого 22.03.2021 Управлінням освіти і науки Чернігівської ОДА, фінансування видатків закладу освіти здійснювалося за рахунок коштів обласного бюджету на загальну суму 4 531 079,00 грн (загальний фонд), з яких фінансування видатків на оплату електроенергії у 2021 році - 660 900,00 грн.

Управління освіти і науки Чернігівської ОДА, у листі від 27.03.2025 (на запит прокуратури) повідомило, що Дігтярівський професійний аграрний ліцей Чернігівської області впродовж 2021 року фінансувався з обласного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, головний розпорядник вищого рівня - Управління освіти і науки Чернігівської ОДА. Кошторисні призначення закладу, затверджені на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 26.02.2021 № 48-3/VІІІ «Про обласний бюджет Чернігівської області на 2021 рік» (код бюджету 25100000000).

Як вбачається з матеріалів закупівлі (ID: UA-2020-12-01-001015-b), витрати на оплату електричної енергії за договором про постачання електричної енергії споживачу № 28022ВЦ від 05.01.2021, укладеного відповідачами, здійснювалися за рахунок бюджетних коштів.

За доводами прокурора, Чернігівська обласна рада є особою, уповноваженою на здійснення контролю за виконанням обласного бюджету, за рахунок якого профінансовано закупівлю електричної енергії для Дігтярівського професійного аграрного ліцею за договором про постачання електричної енергії споживачу від 05.01.2021 № 28022ВЦ, а тому наділена процесуальною дієздатністю щодо подання позовів до суду з метою захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням бюджетних коштів.

Прокурор звертався до Чернігівської обласної ради, листом від 19.03.2025 № 54-77-2051вих-25, повідомив про те, що внаслідок укладення оскаржуваних додаткових угод до договору від 05.01.2021 № 28022ВЦ порушено п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», як наслідок з обласного бюджету надмірно сплачені кошти постачальнику в сумі 113 754,07 грн, просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень, зокрема, в судовому порядку.

Чернігівська міська рада листом від 25.03.2025 № 01-05/256 звертала увагу прокурора, що державний навчальний заклад Дігтярівський професійний аграрний ліцей Чернігівської області належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України та не є об'єктом комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Бюджет Чернігівської обласної ради передбачає видатки виключно на забезпечення роботи апарату обласної ради, всі інші видатки складають обласний бюджет області, розпорядниками якого є відповідні структурні підрозділи Чернігівської обласної державної адміністрації. Вважає, що Рада не наділена повноваженнями щодо контролю за використанням коштів з обласного бюджету закладами освіти, зокрема, за закупівлю товарів, замовником яких є Дігтярівський професійний аграрний ліцей Чернігівської області, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів на вказані цілі.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор листом від 03.04.2025 № 54-77-2514вих-25, попередньо, до звернення до суду, повідомив Чернігівську обласну раду про подання позову до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради до відповідачів, ТОВ «Енера Чернігів» та Дігтярівського професійного аграрного ліцею, про визнання недійсними додаткових угод до договору поставки електричної енергії споживачу та стягнення коштів у сумі 113 754,07 грн.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19. постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати в спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

За висновком суду, використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - відповідної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення відповідачами оскаржуваних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Прокурором заявлено вимогу про стягнення з постачальника послуг безпідставно перерахованих коштів у дохід обласного бюджету, що свідчить про порушення інтересів саме територіальної громади.

Орган місцевого самоврядування, що управляє майном, що знаходиться в комунальній власності, затверджує обласний бюджет та самостійно визначає напрямки використання бюджетних коштів, зобов'язаний контролювати законність та ефективність використання бюджетних коштів, відтак, є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, що має подібний суб'єктний склад та об'єкт правового регулювання.

Отже, прокурором визначений належний суб'єктний склад сторін у справі.

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

За п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 статті 632 ЦК України врегульовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлене законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України “Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII.

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі»).

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України “Про публічні закупівлі»:

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції діючій на момент укладення Договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та / або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України “Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2, у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни електричної енергії на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов договору в разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Із викладеного вбачається, що внесення змін до договору в частині його ціни за одиницю товару є правомірним лише в випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення) щодо внесення змін. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною на дату, з якої почались змінюватись ціни на ринку - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання ціни, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для попередніх змін до договору.

Суд установив, що відповідачі, 05.01.2021, уклали договір № 28022ВЦ про постачання електричної енергії споживачу за результатами процедури закупівлі на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі». На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов'язань, що узгоджується з положеннями Закону України “Про публічні закупівлі».

Виходячи з умов пунктів 3.4., 5.1., 5.2. Договору та додатку № 2 Комерційна пропозиція до нього, ціна цього Договору становить 367 140,00 грн з ПДВ. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії, в період січень - грудень 2021 року, 174 000 кВт·год, ціна за 1 кВт - 2,11 грн (з ПДВ).

Додатковими угодами: № 1 від 26.02.2021, № 3 від 26.08.2021, № 4 від 27.08.2021, № 5 від 04.10.2021, № 6 від 28.10.2021, № 7 від 08.11.2021, № 8 від 22.11.2021, № 9 від 06.12.2021 до договору від 05.01.2021 № 28022ВЦ змінені його істотні умови, зокрема за підсумком збільшена ціна за одиницю товару з 2,11 грн з ПДВ до 4,10686 грн з ПДВ.

Фактично ціна за одиницю товару збільшилася на 1,99686 грн або на + 94,64 %, у той час як замовлений обсяг електричної енергії суттєво зменшився (з 174 000 кВт·год до 118 724 кВт·год).

Необхідність укладення оскаржуваних додаткових угод відповідач 1 обґрунтував коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження зазначеного надав експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 № ЧК - 57, експерті висновки Харківської торгово-промислової палати від 10.08.2021 № 1842/21, від 18.08.2021 № 1934/21, від 07.10.2021 № 2484-2/21, від 29.10.2021 № 2710/21, від 10.11.2021 № 2849/21, від 25.11.2021 № 2985/21 та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати: від 21.09.2021 № 2277-2/21, від 21.09.2021 № 2277-3/21 та від 13.10.2021 № 2538/21, що складалися на підставі інформації ДП “Оператор ринку» про рівень середньозважених цін на електричну енергію на ринку “на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об?єднаної енергетичної системи) України.

Оскаржувані додаткові угоди укладені на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2021, відповідачами укладена додаткова угода № 1, за якою з 01.02.2021 збільшена ціна електричної енергії за 1 кВт·год до 2,28554 грн з ПДВ. Разом з тим, за Договором ТОВ «Енера Чернігів», у період з 01.02.2021 по 25.02.2021, щоденно постачало, а Ліцей приймав та споживав електричну енергію, тобто додатковою угодою № 1 сторони змінили ціну електричної енергії, що до 25.02.2021 була вже прийнята та спожита відповідачем 2.

Наведена тенденція також простежується при укладені відповідачами: додаткової угоди № 3 від 26.08.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 01.08.2021; додаткової угоди № 4 від 27.08.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 05.08.2021; додаткової угоди № 5 від 04.10.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 01.09.2021; додаткової угоди № 6 від 28.10.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 01.10.2021; додаткової угоди № 7 від 08.11.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 03.10.2021; додаткової угоди № 8 від 22.11.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 06.11.2021; додаткової угоди № 9 від 06.12.2021, якою змінена (збільшена) вартість електричної енергії з 09.11.2021.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, а її зміна після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару в власність покупця не допускається відповідно до частини 3 статті 632 ЦК України.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його в власність покупця за договором про закупівлю можлива в випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення в випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у статті 652 ЦК України та п. 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (пункти 205 - 207) підтримала попередні висновки, наведені нею в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, підсумовуючи зазначила: зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни на одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, в тому числі й щодо випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

За п. 6 частини 2 статті 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій в порядку та спосіб, визначеними процесуальним законом.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Викладене спростовує доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків постанови Великої Палати Верховного Суду: від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.

Стосовно доводів відповідача про необхідність врахування окремої думки щодо зазначеної постанови ВП ВС суд зазначає, що окрема думка судді - це сформований суддею письмовий документ, який є формою визначення власної позиції судді в разі незгоди з прийнятим (наданим) рішенням (висновком) або викладенням обставин, що доповнюють мотивувальну частину рішення (висновку). Окрема думка судді містить незгоду з прийнятим рішенням або наданими висновками, однак не є обов'язковою для суду при формуванні судової практики.

Відповідно до частин 5, 6 статті 67 Закону України “Про ринок електричної енергії» ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку “на добу наперед» визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення “по заявленій (пропонованій) ціні» відповідно до правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку “на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії.

На підтвердження коливання ціни на електричну енергію відповідач 1, як вже зазначалося, надав відповідачу 2 експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 № ЧК- 57, експерті висновки Харківської торгово-промислової палати від 10.08.2021 № 1842/21, від 18.08.2021 № 1934/21, від 07.10.2021 № 2484-2/21, від 29.10.2021 № 2710/21, від 10.11.2021 № 2849/21, від 25.11.2021 № 2985/21 та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати: від 21.09.2021 № 2277-2/21, від 21.09.2021 № 2277-3/21 та від 13.10.2021 № 2538/21, що порівнюють середньозважені ціни на РДН в ОЕС України починаючи з січня 2021 року (за період з 01.01. по 31.01.), тобто з урахуванням цін, що склались до укладення від 05.01.2021 № 28022ВЦ (за період з 01.01. - 04.01.).

Необхідність укладення додаткової угоди № 1 від 26.02.2021 обґрунтована Товариством висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 15.02.2021 № ЧК-57, що порівнює середньозважені ціни за січень 2021 року (з 01.01. по 31.01.) з першою декадою лютого 2021 року (з 01.02. по 10.02.), тобто за різні проміжки часу, що за висновком суду, не відображає реальну тенденцію коливання ціни на ринку, позаяк, діюча ринкова середньозважена ціна на електричну енергію змінюється щоденно (як у сторону збільшення, так і в сторону зменшення), про що свідчать відомості з офіційного сайту ДП “Оператор ринку» щодо середньозважених цін електроенергії на ВДР та РДН ОЕС України (залучені до матеріалів справи).

Експертні висновки та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, якими обґрунтована необхідність укладення додаткових угод №№ 3 - 9, порівнюють середньозважені ціни за різні проміжки часу, зокрема: липень 2021 року (01.07. - 31.07.) до довільно обраного дня наступного розрахункового періоду - 05.08.2021; вересень 2021 року (01.09. - 30.09.) до першої декади жовтня 2021 року (з 01.10. - 10.10.); окремо порівнюються діючі ціни за окремі дні в одному або різних розрахункових періодах, зокрема: на 05.08.2021, на 09.08.2021, на 12.09.2021, на 16.09.2021, на 17.09.2021, на 02.10.2021, на 03.10.2021, на 19.10.2021, на 28.10.2021, на 06.11.2021, на 07.11.2021, на 09.11.2021, що за висновком суду, також не відображає реальну тенденцію коливання ціни на ринку порівняно з моментом укладення договору № 28022ВЦ від 05.01.2021.

Долучені до матеріалів справи експертні висновки та цінові довідки ТПП носять виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховують умови Договору.

За висновком суду, з метою підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку, необхідно порівнювати її ціну за співмірні проміжки часу, послідовно, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не за довільно обрані періоди, при цьому, обов'язково таке порівняння має бути проведене починаючи з моменту укладення договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною на дату, з якої почались змінюватись ціни на ринку - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що в випадку коливання ціни, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для попередніх змін до договору.

Додатковими угодами: від 26.02.2021 № 1, від 26.08.2021 № 3, від 27.08.2021 № 4, від 04.10.2021 № 5, від 28.10.2021 № 6, від 08.11.2021 № 7, від 22.11.2021 № 8, від 06.12.2021 № 9 до договору № 28022ВЦ, ціна за 1 кВт·год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни (сумарно на + 94,64%), що суперечить положенням п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі» та висновкам Великої Палати Верховного Суду в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 № 920/19/24.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода фіксує ціну за одиницю товару, є похідною від попередніх, та підлягає визнанню недійсною, оскільки змінює ціну більш як на 10% (сумарно) в порівнянні до ціни, що погоджена сторонами на момент укладення Договору.

З матеріалів справи вбачається, що надані постачальником документи не є належними доказами на підтвердження факту коливання ціни електроенергії на ринку в порівняні з моментом укладення Договору (істотні умови якого визначені за фактом проведеної процедури закупівлі), а також у порівняні з моментом введення в дію нових цін, за підсумком, ціна за одиницю товару зросла на 1,99686 грн або + 94,64 %.

За даними, опублікованими на офіційному сайті ДП “Оператор ринку» щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України (www.oree.com.ua) дійсно простежується тенденція коливання ціни на ринку, при цьому, таке коливання, протягом дії Договору, мало місце як у сторону зменшення, так і в сторону збільшення (оскільки ціна змінюється щодобово), тому порівняння середньозважених цін на ринку, яке дійсно відображатиме коливання такої ціни, має проводитись з моменту укладення сторонами договору, послідовно, за співмірні проміжки часу.

Метою Закону України “Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України “Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення “каскадних» додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України “Про публічні закупівлі».

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 ЦК України).

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, Товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН та ВДР ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно в залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчиках РДН та ВДР, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й в зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Дігтярівський професійний агарний ліцей мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній сторонами в Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача 1 про збільшення ціни, підписав оскаржувані додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 кВт·год електричної енергії зросла на + 94,64 %.

Укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України “Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд установив наявність фактичних обставин, з якими Закон пов'язує визнання недійсними додаткових угод: від 26.02.2021 № 1, від 26.08.2021 № 3, від 27.08.2021 № 4, від 04.10.2021 № 5, від 28.10.2021 № 6, від 08.11.2021 № 7, від 22.11.2021 № 8, від 06.12.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 28022ВЦ від 05.01.2021, на момент їх укладення, дійшов висновку, що вони суперечать п. 2 частини 5 статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону, відтак підлягають визнанню недійсними, відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 113 754,07 грн.

Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1, п. 1 частини 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов'язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної його редакції.

Наведена правова позиція узгоджується з сталою та послідовною практикою Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 № 920/19/24, від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховного Суду в постановах від 13.04.2023 у справі № 908/653/22, від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 07.02.2023 у справі № 927/188/22.

Як уже зазначалося, за Договором (пункти 3.4., 5.1., 5.2. та додатку № 2 до нього), відповідач 1, у період з січня по грудень 2021 року, повинен був поставити відповідачу 2 174 000 кВт·год електричної енергії за ціною 2,11 грн з ПДВ за 1 кВт·год; сума договору складає 367 140,00 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого по грудень 2021 року ТОВ «Енера Чернігів» поставив Дігтярівському професійному аграрному ліцею електричну енергію обсягом 97 437 кВт·год, на підставі підписаних сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, за яку Ліцей фактично сплатив 319 346,14 грн, тоді як враховуючи ціну, обумовлену в Договорі (2,11 грн з ПДВ за 1 кВт·год) повинен був сплатити 205 592,07 грн, отже, розмір надмірно сплачених коштів складає 113 754,07 грн (319 346,14 грн - 205 592,07 грн).

Відтак суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора в частині стягнення з відповідача 1 безпідставно отриманих коштів у сумі 113 754,07 грн.

Приймаючи до уваги, що грошові кошти в сумі 113 754,07 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний повернути їх до обласного бюджету Чернігівської області, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

При цьому доводи ТОВ «Енера Чернігів» про те, що приписи статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах, враховуючи їх договірний характер, спростовуються наведеними висновками суду.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, прокурор, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, у розумінні статей 76 - 79 ГПК України, довів наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними оскаржуваних угод та стягнення 113 754,07 грн безпідставно отриманих коштів.

При ухваленні рішення в справі, суд також вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи зміст наведеної норми та задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідачів 1 та 2 прокуратурі підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в рівних частинах з кожного по 10 900,80 грн.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 47, 53, 55, 73 - 80, 86, 126, 129, 165 - 167, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Прилуцької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741), до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» (код ЄДРПОУ 41823846) та Дігтярівського професійного аграрного ліцею Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02548819), про визнання недійсними додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу; стягнення 113 754,07 грн.

2. Визнати недійсними додаткові угоди: від 26.02.2021 № 1, від 26.08.2021 № 3, від 27.08.2021 № 4, від 04.10.2021 № 5, від 28.10.2021 № 6, від 08.11.2021 № 7, від 22.11.2021 № 8, від 06.12.2021 № 9 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 28022ВЦ від 05.01.2021, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» та Дігтярівським професійним аграрним ліцеєм Чернігівської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) в дохід обласного бюджету Чернігівської області (реквізити: ГУК у Черніг.обл/Чернгів.обл/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37972475, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), р/р UA 458999980314030544000025001) безпідставно набуті кошти в розмірі 113 754,07 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енера Чернігів» (проспект Перемоги, 126 Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 10 900,80 грн судового збору.

5. Стягнути з Дігтярівського професійного аграрного ліцею Чернігівської області (вул. Центральна, 1, селище Дігтярі, Прилуцького району, Чернігівської області, 17332, код ЄДРПОУ 02548819) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) 10 900,80 грн судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.

Повне судове рішення складене та підписане 02.03.2026.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.

Суддя А.В. Романенко