Ухвала від 02.03.2026 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

УХВАЛА

02.03.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому попередньому засіданні матеріали

заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )

з грошовими вимогами до боржника на суму 243949,98 (вх.№ 2899/25 від 28.04.2025) та на суму 76129,99 грн (вх.№ 2923/25 від 28.04.2025), -

у справі за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

про банкрутство, -

розпорядник майна - арбітражний керуючий Карауш Ю.В., -

представники участі не приймали, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі «Електронний суд» подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

25.04.2025 - на суму 243949,98 грн. (вх.№ 2899/25 від 28.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати за період з 01.03.2023 по 11.07.2024 року;

25.04.2025 - на суму 76129,99 грн. (вх.№ 2923/25 від 28.04.2025), що є розрахованою сумою допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат за періоди з 30.04.2024 по 03.05.2024 у сумі 7930,82 грн, з 04.05.2024 по 08.05.2024 - 9968,91 грн; з 09.05.2024 по 20.05.2024 - 23925,39 грн.; з 24.06.2024 по 02.07.2024 - 18129,62 грн; з 03.07.2024 по 10.07.2024 - 16175,25 грн.

Після повернення матеріалів справи № 905/169/25 на адресу Господарського суду Донецької області відповідно до ухвали суду від 24.06.2025 прийнято заяви ОСОБА_1 на суму 243949,98 грн. (вх.№ 2899/25 від 28.04.2025), на суму 76129,99 грн. (вх.№ 2923/25 від 28.04.2025) та призначено їх до розгляду у попередньому засіданні.

Попереднє засідання відкладалось та оголошувались перерви з постановлянням відповідних ухвал суду. Згідно ухвали від 16.02.2026 оголошено перерву у попередньому засіданні до 02.03.2026, визнано явку представників сторін не обов'язковою, вирішені інші процедурні питання.

Ухвалою від 02.03.2026 суд об'єднав в одне провадження заяви ОСОБА_1 на суму 243949,98 грн. (вх.№ 2899/25 від 28.04.2025) та на суму 76129,99 грн. (вх.№ 2923/25 від 28.04.2025) на підставі п. 1 ч. 2 ст. 173 ГПК України.

Як свідчать матеріали справи, про дату, час та місце розгляду заяв ОСОБА_1 повідомлений шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України, інші учасники повідомлені шляхом доставки процесуальних рішень суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, заявник кредиторських вимог, боржник та розпорядник майна боржника вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У судовому засіданні 02.03.2026 заявник, боржник, розпорядник майна та державний орган з питань банкрутства участі не приймали.

В обґрунтування грошових вимог заявник посилався на те, що він працював в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», 11.07.2024 звільнився. На порушення вимог ч.1 ст. 47, ст.ст. 115, 116 КЗпП України роботодавець з ним не розрахувався, заборгованість становить 243949,98 грн., з них: нарахована у період з 01.03.2023 по 11.07.2024 але не виплачена заробітна плата у розмірі 199468,05 грн., а також 44481,93 грн. компенсації за невикористану відпустку (22 дні).

Крім того заявник вказує, що ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» не виплачено йому допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплату у розмірі 76129,99, з яких за періоди з 30.04.2024 по 03.05.2024 у сумі 7930,82 грн, з 04.05.2024 по 08.05.2024 у сумі 9968,91 грн; з 09.05.2024 по 20.05.2024 у сумі 23925,39 грн; з 24.06.2024 по 02.07.2024 у сумі 18129,62 грн; з 03.07.2024 по 10.07.2024 у сумі 16175,25 грн.

На підтвердження вимог надано суду наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка ТОВ «Краснолиманське» від 05.01.2021, копія наказу №241к від 11.07.2024, паспортні дані та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , адвокатський запит від 18 вересня 2024 року з доказами направлення з описом вкладення, виписки АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по рахунку, витяг з електронного реєстру листків непрацездатності №4981699205982912, довідка про підтвердження трудового стажу №388 від 26.04.2024, довідки, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 02.12.2024, витяг з трудової книжки, ухвали суду по справам №208/14457/24 та 208/14506/24.

ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» подав 10.11.2025 в системі «Електронний суд» додаткові пояснення про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких в пункті 155 вказує, що частково визнає грошові вимоги ТОВ «Краснолиманське» на загальну суму 103139,59 грн. заборгованості по заробітній платі, а заявлена кредитором сума у розмірі 243949,98 грн. значно перевищує фактичну заборгованість. Також ТОВ «Краснолиманське» частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 44993,73 грн. заборгованості з допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У додаткових поясненнях (документ сформований в системі "Електронний суд" 31.12.2025, вх.№ 01-41/11961/25) ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» вказує, зокрема у пункті 17, що 30.12.2025 боржником у добровільному порядку було повністю погашено заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності (з урахуванням даних бухгалтерського та фінансового обліку боржника) перед ОСОБА_1 на загальну суму 44993,73 грн., тому просить залишити без розгляду заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ», що стосується заборгованості з допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв'язку з її відсутністю та не включати відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі. На підтвердження аргументів надано відомість розподілу виплат.

Розпорядником майна подано до суду повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в пункті 124 яких зазначено, що частково визнано грошові вимоги кредитора на суму 103139,59 грн. (заборгованість по заробітній платі) та на загальну суму 44993,73 грн. (заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Згідно ч.2 ст. 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. (Абзац шостий частини другої статті 45 КУзПБ).

Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом (частина 7 ст. 45 КУзПБ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

Завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору. Господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Як вбачається з наявних матеріалів заяви, ОСОБА_1 в період з 30.03.2018 по 24.11.2020 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «Краснолиманське», що підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_3 . Відповідно до довідки від 26.04.2024 ОСОБА_1 з 01.03.2023 по 24.04.2024 працював за сумісництвом прохідником підземним з повним підземним робочим днем в шахті.

Крім того, з довідки №1081700675032012, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 02.12.2024 вбачається, що в 2024 страхувальником ОСОБА_1 виступали дві самостійні юридичні особи - ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (код ЄДРПОУ 31599557) та ТОВ «Краснолиманське» (код ЄДРПОУ 32281519).

Наказом ТОВ «Краснолиманське» №241к від 11.07.2024 ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням.

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати становить 199468,05 грн, а також заборгованість з компенсації за невикористані дні відпустки становить 44481,93 грн.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

За змістом ст.ст. 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов'язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Як встановлено судом з наданих документів, до матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов'язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк. Роботодавцем також не надано суду будь-яких первинних документів, у тому числі з обліку та розрахункових по заробітній платі ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

Заявник у свою чергу не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника.

Зміст заяви не містить обґрунтованого детального розрахунку пред'явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку. Розрахунок здійснений відповідно до довідки №1081700675032012, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 02.12.2024, про індивідуальні відомості про застраховану особу "Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)", яку суд не приймає як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній, оскільки офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати стосовно працівника підтверджують лише його страховий стаж. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Працівнику на руки виплачується «чиста» сума заробітної плати, яка є результатом відрахування з нарахованого доходу податків та зборів роботодавцем як податковим агентом. Основні утримання це податок на доходи фізичних осіб (ПДФО - утримується у розмірі 18%) та військовий збір (утримується у розмірі 1,5%).

Відтак сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Відповідно до ст. 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ст. 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Заявник зазначає про наявність заборгованості з компенсації за невикористану відпустку у кількості 22 днів.

Однак, у заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обгрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов'язки.

Водночас суд враховує, що згідно додаткових пояснень ТОВ «Краснолиманське» у цій справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна, боржник частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 103139,59 грн (заборгованість по заробітній платі).

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відомості недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом.

Щодо вимог із допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат, суд зазначає наступне.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Статтею 22 цього Закону передбачено, що страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з 01.03.2023 по 24.04.2024 працював в ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» прохідником підземним за сумісництвом.

З наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 4981699205982912 від 02.12.2024 слідує, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному згідно листків непрацездатності: 12103936-2022647222-1 від 30.04.2024, 12103936-2022742405-1 від 03.05.2024, 12103936-2022844343-1 від 08.05.2024, 12752621-2023846432-1 від 25.06.2024, 12752621-2024012969-2 від 03.07.2024, які мають статус «готово до сплати», страхувальником значиться Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557.

За змістом пунктів 1, 2 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 440, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Як вбачається з роз'яснень Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України у листі від 24.01.2023 р. № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 сумісництво є окремим видом трудових відносин, які врегульовуються за однаковим принципом незалежно від знаходження основного місця роботи, у зв'язку з чим, реалізація права застрахованої особи на страхову виплату у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом здійснюється відповідно до норм частини першої статті 22 Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Реалізація права на страхову виплату у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому у разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом застрахована особа реалізує своє право на допомогу по тимчасовій непрацездатності шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати.

У даному випадку основним місцем роботи (діяльності) Моршньова В.О. є Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, який і значиться у наданому витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 4981699205982912 від 02.12.2024 страхувальником.

Зміст наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності не дає суду змоги визначити розмір суми, що підлягає виплаті заявнику.

Подана заява ОСОБА_1 (вх.№ 2923/25 від 28.04.25) не містить обґрунтування та належного детального розрахунку пред'явлених до визнання сум заборгованості ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» з оплати тимчасової непрацездатності, із зазначенням у ньому вихідних даних. Листки непрацездатності та/або акти розслідування причин непрацездатності, звернення до роботодавця як і відмова виплати допомоги з тимчасової непрацездатності боржником до матеріалів справи також не надавались. Рішення компетентного органу, до повноважень якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, до матеріалів справи також не надано.

30.12.2025 ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» виплачено ОСОБА_1 лікарняні у сумі 44993,73грн., на підтвердження чого надано відомості розподілу виплат від 30.12.2025 № 251230PB000052865182, № 251230PB000052866892, № 251230PB000052869478.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується заборгованість перед заявником з допомоги по тимчасовій непрацездатності у пред'явлений до визнання сумі, відповідно відсутні підстави для визнання вимог в цій частині.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

Суд зауважує, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

Таким чином, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника - ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 103 139,59 грн заборгованості по заробітній платі. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 103139,59грн.

В решті вимог - відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 02.03.2026.

Суддя Н.В. Величко