02.03.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1468/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чередко А.Є., Демчина Т.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25 (суддя Мірошниченко М.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Матвєєвої Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)
про стягнення 292244,88 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Фізична особа-підприємець Матвєєва Олена Василівна звернулася до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 285120,00 грн, 3% річних у сумі 1822,04 грн та інфляційних втрат у сумі 5302,84 грн, разом - 292244,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив зобов'язання за договором про закупівлю товарів № 590924 від 24.09.2024 щодо оплати поставленого позивачем товару (лінолеум комерційний) на загальну суму 285120,00 грн. Поставка товару здійснена за видатковими накладними № ОВ-01116 від 09.10.2024 та № ОВ-01117 від 31.10.2024 на підставі заявок відповідача. Строк оплати за умовами договору (120 календарних днів після підписання видаткової накладної) сплив відповідно 06.02.2025 та 28.02.2025, проте відповідач оплату не здійснив. За прострочення оплати позивач нарахував 3% річних за період з 07.02.2025 по 07.05.2025 та інфляційні втрати за лютий-березень 2025 року. Позов заявлено на підставі статей 525, 526, 530, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1468/25 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Фізичної особи-підприємця Матвєєвої Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за поставлений товар у сумі 285120,00 грн, 3% річних у сумі 1822,04 грн, інфляційні втрати у сумі 5302,84 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4383,67 грн. Заяву Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про розстрочення виконання судового рішення на 9 місяців залишено без задоволення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю товарів № 590924 від 24.09.2024, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки. Суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представником відповідача без зауважень. Відповідач, у свою чергу, не надав доказів оплати товару на суму 285120,00 грн та наявність заборгованості не заперечував. З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 9 місяців, суд першої інстанції зазначив, що фінансова звітність надана відповідачем за 9 місяців 2024 року та за 2024 рік у цілому, тоді як клопотання подано 05.06.2025, тобто надана фінансова звітність не є актуальною. Постанови про накладення арешту на кошти відповідача винесені 23.04.2024 та 25.11.2024, проте відомостей про стан цих виконавчих проваджень на момент подачі клопотання не подано. Суд також зауважив, що договір укладено 24.09.2024, тому відповідач при укладанні договору міг урахувати свій фінансовий стан та спроможність виконувати зобов'язання. З часу поставок товару у жовтні 2024 року відповідач не здійснив навіть часткової сплати заборгованості та не вживав заходів до врегулювання заборгованості. Суд констатував, що відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність, його чистий дохід від реалізації продукції за 2024 рік склав 1752735 тис. грн, а дебіторська заборгованість споживачів складала 3114613 тис. грн, при цьому докази зупинення виконавчих проваджень надані лише щодо одного боржника. З урахуванням інтересів позивача як фізичної особи-підприємця, яка не отримує коштів за поставлений товар починаючи з лютого 2025 року, суд не встановив виключних обставин для надання розстрочки.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1468/25 в частині відмови у розстроченні виконання рішення суду, ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву (клопотання) Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про розстрочку виконання рішення Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.07.2025 9 суду. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1468/25 в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 285120,00 грн., 3% річних у сумі 1 822,04 грн. та інфляційних втрат у сумі 5 302,84 грн. на 9 (дев?ять) місяців, зі сплатою щомісячно рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому набере законної сили постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1468/25. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1468/25 залишити без змін. 6. Розподілити судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ГПК України.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у розстроченні виконання рішення незаконним і необґрунтованим через нез'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права - статті 331 ГПК України. АТ «Запоріжжяобленерго» у відзиві на позовну заяву навело вичерпний перелік виняткових обставин, які унеможливлюють одномоментне виконання рішення суду: вкрай скрутний фінансовий стан, величезна дебіторська та кредиторська заборгованість, арешт рахунків, збиткова діяльність через невідповідність тарифів на розподіл електричної енергії, статус підприємства критичної інфраструктури, що несе соціальну відповідальність за енергопостачання Запорізького регіону, значна частина якого потерпає від бойових дій. Проте суд першої інстанції формально підійшов до оцінки цих обставин та дійшов помилкових висновків.
Щодо висновку суду про неактуальність фінансової звітності апелянт зазначає, що річний звіт за 2024 рік є повним та офіційним документом, що відображає фінансовий стан відповідача. Цей звіт підтверджує системну збитковість діяльності АТ «Запоріжжяобленерго» протягом тривалого періоду - збитки у 2023 році склали 809716 тис. грн, у 2024 році - 580009 тис. грн, що є тривалою тенденцією, а не короткостроковим явищем. Крім того, на підтвердження актуального фінансового стану відповідачем були надані довідки про розмір дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.04.2025, які суд фактично не взяв до уваги.
Щодо висновку суду про ненадання актуальних відомостей про стан виконавчих проваджень апелянт зазначає, що АТ «Запоріжжяобленерго» надало копії постанов про арешт коштів від 23.04.2024 та 25.11.2024 на загальну суму майже 687 млн грн. Ці арешти є чинними, що підтверджує факт блокування рахунків відповідача та створює об'єктивну неможливість вільно розпоряджатися коштами.
Щодо висновку суду про те, що відповідач мав врахувати свій фінансовий стан при укладанні договору, апелянт наголошує, що АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та є єдиним оператором системи розподілу електричної енергії на території Запорізької області. Ця ліцензійна діяльність потребує постійного здійснення закупівель для підтримання електромереж у робочому стані, особливо в умовах воєнного стану та постійних обстрілів енергетичної інфраструктури. Припинення закупівель призвело б до неможливості виконання ліцензійних умов та створило б загрозу енергетичній безпеці регіону. Відповідач укладав договір з безумовним наміром його виконати, розраховуючи на надходження коштів від споживачів, однак системна криза неплатежів через руйнування підприємств-споживачів, вимушену евакуацію населення та тимчасову окупацію більшої частини Запорізької області унеможливила своєчасні розрахунки.
Щодо висновку суду про невжиття заходів до врегулювання заборгованості апелянт зазначає, що АТ «Запоріжжяобленерго» листом № 008-32/85 від 26.05.2025 звернулось до позивача з пропозицією укласти мирову угоду на умовах розстрочення сплати основного боргу, проте пропозиція була залишена позивачем без відповіді. Вказаний лист спростовує висновок суду та свідчить про наміри відповідача добровільно врегулювати спір.
Щодо висновку суду про наявність фінансової спроможності сплатити борг за рахунок доходу та дебіторської заборгованості апелянт зазначає, що суд помилково ототожнив дохід з прибутком. Зазначена сума чистого доходу (1752735 тис. грн) не свідчить про наявність вільних коштів та не враховує величезних операційних витрат, які щомісячно складають понад 352,5 млн грн. Діяльність відповідача є глибоко збитковою - збитки за 2024 рік склали 580009 тис. грн. Щодо дебіторської заборгованості (3114613 тис. грн станом на 01.04.2025) - переважна частина дебіторів є державними підприємствами та постачальником електроенергії для населення, стягнення заборгованості з яких є вкрай ускладненим через мораторії на банкрутство, зупинення виконавчих проваджень або їхній власний скрутний фінансовий стан. Наявність дебіторської заборгованості «на папері» не означає наявності реальних коштів. Крім того, кредиторська заборгованість відповідача станом на 01.04.2025 складала 1883378 тис. грн, а податковий борг станом на 01.05.2025 - 884375,3 тис. грн.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги реальну можливість виконання рішення саме на умовах розстрочення, зокрема враховуючи зміну тарифної політики НКРЕКП на 2025 рік (постанова від 19.12.2024 № 2208), яка вперше з початку війни передбачає для АТ «Запоріжжяобленерго» прибуток на регуляторну базу активів, що створює джерело для розрахунків з кредиторами, а також очікувані надходження від великих боржників. Задоволення клопотання про розстрочку не призведе до ухилення від виконання зобов'язання, а лише змінить порядок його виконання з урахуванням об'єктивних обставин. Відмова у розстроченні за наявності критичного фінансового стану призведе до того, що рішення суду буде неможливо виконати впродовж тривалого часу, що не відповідає інтересам позивача.
На думку апелянта, відмова судом першої інстанції у наданні розстрочення виконання рішення суду на 9 місяців є наслідком нез'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
30.09.2025 Фізичною особою-підприємцем Матвєєвою Оленою Василівною було подано клопотання про повторне відправлення до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів вважає за можливе поновити пропущений Фізичною особою-підприємцем Матвєєвою Оленою Василівною строк на подання відзиву на апеляційну скаргу з огляду на наступне:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" . Іншим учасникам процесу, в свою чергу, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду: відзив на апеляційну скаргу; заперечення щодо заяв та клопотань, поданих разом з апеляційною скаргою; власні заяви, клопотання відповідно до ст. ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).
Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 10.09.2025 по справі № 908/1468/25 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 10.09.2025 об 19:30.
Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 22.09.2025р.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
За текстом клопотання фізичної особи-підприємця Матвєєвої Олени Василівни про повторне відправлення до суду відзиву на апеляційну скаргу від 30.09.2025р., 12.09.2025 нею було надіслано відзив на апеляційну скаргу поштовим відправленням № 0210000150805, проте поштове відправлення було повернуто відправнику у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Позивач вважає, що строк подання відзиву пропущений з поважних причин, та повторно надсилає відзив на апеляційну скаргу від 12.09.2025. Копія відзиву була надіслана відповідачу 12.09.2025 та отримана ним 15.09.2025.
Наведені позивачем обгрунтування для поновлення пропущеного строку є поважними в розумінні положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із чим, наявні підстави для поновлення пропущенного строку.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття "справедливе правосуддя" в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Фізична особа-підприємець Матвєєва Олена Василівна у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає вимоги та заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі в частині зміни рішення суду щодо відмови у розстроченні виконання рішення, необґрунтованими та недоведеними.
Позивач зазначає, що відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк, а згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а посилання на фінансові труднощі апелянта не є належним доказом та не може бути визнаним безумовною підставою для розстрочки.
Позивач звертає увагу, що фінансова звітність надана відповідачем за 9 місяців 2024 року та за 2024 рік у цілому, тоді як клопотання подано 05.06.2025, тобто надана фінансова звітність не є актуальною, а фінансова звітність за 1 квартал 2025 року не надавалася. Постанови про арешт коштів винесені 23.04.2024 та 25.11.2024, проте відомостей про стан цих виконавчих проваджень на момент подачі клопотання не подано. Договір укладено сторонами 24.09.2024, тому відповідач при укладанні договору міг урахувати свій фінансовий стан та спроможність виконувати зобов'язання з оплати товару з огляду на арешт коштів, вжитий постановою від 23.04.2024.
Позивач наголошує, що поставка товару здійснена на підставі заявок відповідача, натомість з часу поставок у жовтні 2024 року відповідач не здійснив навіть часткової сплати заборгованості, на вимоги позивача щодо сплати боргу відповіді не надав, тобто не вживав заходів до врегулювання заборгованості. Відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність та отримує грошові надходження, його чистий дохід від реалізації продукції за 2024 рік склав 1752735 тис. грн, а дебіторська заборгованість споживачів складала 3114613 тис. грн, при цьому докази зупинення виконавчих проваджень надані лише щодо одного боржника - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Сплата заборгованості можлива за рахунок дебіторської заборгованості інших боржників, що підтверджує фінансову спроможність відповідача сплатити суму боргу (292244,88 грн).
Позивач просить суд врахувати інтереси позивача як фізичної особи-підприємця, яка не отримує коштів за поставлений товар починаючи з лютого 2025 року. Надання розстрочки призведе до порушення принципу справедливості та балансу інтересів: позивач є малим підприємцем, для якого несвоєчасне отримання коштів створює ризики для подальшої діяльності, тоді як відповідач є потужним підприємством, яке користувалося коштами позивача протягом тривалого часу. Відповідач самостійно несе відповідальність за неналежне планування своєї господарської діяльності та не повинен порушувати права інших господарюючих суб'єктів.
Позивач також зазначає, що тільки в серпні 2025 року АТ «Запоріжжяобленерго» уклало господарських договорів як замовник на офіційному майданчику Prozorro на загальну суму 86934446,99 грн, що свідчить про активну та потужну господарську діяльність відповідача, який здійснює закупівлі на десятки мільйонів гривень на місяць.
Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, від 25.04.2012 № 11-рп/2012, від 30.06.2009 № 16-рп/2009, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Горнсбі проти Греції», «Іммобільяре Саффі проти Італії», «Шмалько проти України», «Чіжов проти України», «Пономарьов проти України», «Ясюнієне проти Литви», зазначаючи, що надання розстрочення виконання рішення суду буде порушувати принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17, згідно якої посилання на складне фінансове становище не може бути безумовною підставою для надання розстрочення, а розстрочення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідач не подав до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності. Наведені відповідачем обставини лише відображають поточну підприємницьку діяльність апелянта та вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього, що не є обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чередко А.Є., Кощеєв І.М..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/1468/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25 (суддя Мірошниченко М.В.), до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Запорізької області.
11.08.2025р. матеріали справи № 908/1468/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
У зв'язку з відпусткою судді Кощеєва І.М., за розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2025року, проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів, за результатами якої для розгляду апеляційної скарги у справі №908/1468/25 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Дармін М.О. (доповідач), судді - Чус О.В., Чередко А.Є.( для відкриття апеляційного провадження).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
06.10.2025 до канцелярії Центрального апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Матвєєвої Олени Василівни надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У зв'язку з вирішенням питання щодо відкриття апеляційного провадження по справі, на виконання пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи за розпорядженням керівника апарату суду від 02.03.2026 № 153/26 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 908/1468/25, шляхом передачі справи раніше визначеній колегії суддів.
У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Кощеєва І.М. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 року, на підставі розпорядження керівника апарату суду №154/26 від 02.03.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Чередко А.Є., Демчина Т.Ю.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що:
24.09.2024 між Фізичною особою-підприємцем Матвєєвою Оленою Василівною (постачальник) та Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (покупець) укладено договір про закупівлю товарів № 590924. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар (лінолеум комерційний), а покупець - прийняти та оплатити такий товар. Ціна договору становить 285120,00 грн без ПДВ. Покупець здійснює розрахунок за кожну замовлену партію товару протягом 120 календарних днів після підписання видаткової накладної.
На виконання договору позивач здійснив поставку товару за видатковою накладною № ОВ-01116 від 09.10.2024 на суму 126360,00 грн та за видатковою накладною № ОВ-01117 від 31.10.2024 на суму 158760,00 грн, загалом на суму 285120,00 грн. Видаткові накладні підписано представником відповідача без зауважень. Строк оплати за першою поставкою сплив 06.02.2025, за другою - 28.02.2025. Відповідач оплату товару не здійснив, наявність заборгованості не заперечує.
АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Відповідач є єдиним оператором системи розподілу електричної енергії на території Запорізької області.
Відповідно до звітів про фінансові результати, чистий фінансовий результат (збитки) АТ «Запоріжжяобленерго» складали: за 2023 рік - 809716 тис. грн, за 2024 рік - 580009 тис. грн. Станом на 01.04.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» складала 3114613 тис. грн, кредиторська заборгованість - 1883378 тис. грн (в т.ч. перед ПрАТ «НЕК «Укренерго» - 1781637 тис. грн). Постановами державних виконавців від 23.04.2024 та 25.11.2024 накладено арешт на грошові кошти відповідача на загальну суму 686912436,58 грн.
Листом № 008-32/85 від 26.05.2025 АТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до позивача з пропозицією щодо укладення мирової угоди на умовах розстрочення сплати основного боргу. Відповідь від позивача не отримана.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі № 908/1468/25 в частині відмови у розстроченні на 9 місяців виконання рішення суд, яким, відповідно, позов Фізичної особи-підприємця Матвєєвої Олени Василівни до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 292244,88 грн задоволено повністю.
Відповідно до частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана відповідачем фінансова звітність за 9 місяців 2024 року та за 2024 рік у цілому не є актуальною станом на дату подання клопотання - 05.06.2025. Доводи апелянта про те, що збитки 2024 року свідчать про «тривалу тенденцію», не спростовують обов'язку надати актуальну звітність за І квартал 2025 року, яка дозволила б суду достовірно оцінити фінансовий стан на момент розгляду клопотання. Така звітність відповідачем не надана.
Посилання на наявність арешту рахунків також не може бути беззаперечним доказом неможливості виконання рішення. Постанови про арешт видано 23.04.2024 та 25.11.2024. Жодних актуальних відомостей про стан зазначених виконавчих проваджень на момент подання клопотання не надано. Суд позбавлений можливості встановити, чи є ці арешти чинними, який залишок коштів на рахунках відповідача тощо.
Суд також враховує, що власний чистий дохід АТ «Запоріжжяобленерго» від реалізації продукції у 2024 році склав 1 752 735 тис. грн. При цьому сума заборгованості перед позивачем становить 292 244,88 грн, що складає близько 0,017% від річного доходу відповідача. За таких обставин посилання на неможливість виконання рішення є непропорційним до реального фінансового обороту підприємства.
Колегія суддів враховує твердження апеляційної скарги в частині того, що АТ «Запоріжжяобленерго» є єдиним оператором системи розподілу електричної енергії в Запорізькій області і виконує стратегічно важливі функції в умовах воєнного стану. Водночас апелянт помилково вважає, що цей статус сам по собі є підставою для розстрочення виконання будь-якого судового рішення.
Правовий статус підприємства критичної інфраструктури не змінює загальних норм цивільного та господарського законодавства щодо обов'язковості виконання зобов'язань. Укладаючи договір про закупівлю товарів 24.09.2024, відповідач діяв у сфері господарської діяльності та повинен був усвідомлювати свою здатність виконати взяті зобов'язання. Ризики від власної господарської діяльності не можуть перекладатись на інших учасників господарських відносин.
Ключовим аргументом, який колегія суддів вважає визначальним при вирішенні питання про розстрочення у цій справі, є значна нерівність фінансового становища сторін.
Так, з одного боку - ФОП Матвєєва О.В. є фізична особа-підприємець, яка виконала свій обов'язок у повному обсязі: поставила товар на суму 285 120,00 грн за двома замовленнями відповідача. З лютого 2025 року позивач позбавлена власних коштів, які були вкладені у придбання та поставку товару. Для малого підприємця несвоєчасне отримання таких коштів є критичним та може поставити під загрозу саму можливість продовження підприємницької діяльності.
З іншого боку - АТ «Запоріжжяобленерго», оператор системи розподілу електричної енергії, який отримує дохід у розмірі понад 1,7 млрд грн на рік, має у своєму активі дебіторську заборгованість від численних споживачів на суму понад 3,1 млрд грн та розвинений апарат юридичного та фінансового супроводу своєї діяльності.
У розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до неї, право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий суд та права на мирне володіння майном. Надання розстрочення у цій справі на 9 місяців фактично означало б продовження порушення майнових прав позивача-стягувача на користь боржника, чиї фінансові можливості є незрівнянно більшими. Такий підхід суперечить принципу справедливої рівноваги та не відповідає критерію пропорційності.
При цьому колегією суддів враховуєть ступінь вини відповідача у виникненні спору. Так, АТ «Запоріжжяобленерго» самостійно подало заявки на поставку товару (від 01.10.2024 та від 14.10.2024), ініціювало укладення договору та прийняло товар без жодних зауважень. При цьому з жовтня 2024 року по дату вирішення справи відповідач жодного разу не здійснив навіть часткової оплати, не відповів на вимоги позивача та не запропонував жодного способу врегулювання заборгованості. Така поведінка свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов'язань, а не про об'єктивну неможливість їх виконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25 в частині відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, відповідно, залишити без змін.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 5 260,41 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.07.2025 у справі №908/1468/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 5 260,41 грн покласти на Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя А.Є. Чередко