02.03.2026 м.Дніпро
Справа № 904/5861/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Радушненського житлово-комунального підприємства (Дніпропетровська область, Криворізький район, селище Радушне, ВУЛИЦЯ ЗАВОДСЬКА, будинок 11, 53081) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/5861/25
за позовом Комунального підприємства «Кривбасводоканал», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до Радушненського житлово-комунального підприємства, с. Радушне, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 364 905 грн 62 коп.
Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:
Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Радушненського житлово-комунального підприємства про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 450 від 08.05.2020 в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги. Позивач зазначав, що за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 ним були надані послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 370 764,00 грн, проте відповідач не здійснив оплату в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з Радушненського житлово-комунального підприємства на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» 364 214,88 грн заборгованості за послуги централізованого водопостачання, 629,79 грн пені, 60,95 грн 3% річних та 4 378,87 грн витрат зі сплати судового збору.
Мотивуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 були надані послуги на загальну суму 370 764,00 грн, що підтверджується рахунком та рахунком-актом, підписаним обома сторонами без зауважень. З урахуванням проведеного сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 549,12 грн заборгованість відповідача становить 364 214,88 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення основного боргу, посилаючись на положення статей 509, 525, 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України. Щодо пені суд зазначив, що відповідно до п. 6.3 договору за несвоєчасну оплату споживач зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Суд перевірив розрахунок пені за період з 07.10.2025 по 08.10.2025 та визнав його правильним у розмірі 629,79 грн. Також суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 60,95 грн за період з 07.10.2025 по 08.10.2025 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся представник Радушненського житлово-комунального підприємства, в якій просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; частково скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 року по справі № 904/5861/25 та ухвалити нове рішення в відповідних частинах, яким: стягнути Радушненського житлово-комунального підприємства (53081, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Радушне, вулиця Заводська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 32193391) на користь Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Джохара Дудаєва, 6А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 03341316) пеню в сумі 62 (шістдесят дві) грн. 98 коп.; в іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 року по справі № 904/5861/25 залишити без змін.
Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Скаржник зазначає, що не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваної пені у сумі 629,79 грн з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи та неврахування при визначенні остаточного розміру пені положень частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Апелянт посилається на те, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Водночас скаржник наголошує, що послуги з водопостачання, які надаються позивачем, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який є спеціальним для даних правовідносин сторін.
Відповідач зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, централізованого водопостачання. При цьому частина 1 статті 26 цього Закону встановлює, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Скаржник звертає увагу суду на те, що хоча пунктом 6.3 договору № 450 від 08.05.2020 передбачено сплату пені в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, проте Закон України «Про житлово-комунальні послуги» як спеціальний закон обмежує максимальний розмір пені рівнем 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Таким чином, на думку апелянта, пеня, що підлягає стягненню в рамках цієї справи, має становити 62,98 грн, а не 629,79 грн, як визначено судом першої інстанції.
Апелянт також зазначає, що неправильне визначення судом розміру пені призвело до покладення на відповідача обов'язку сплатити завищений розмір судових витрат у сумі 4 378,87 грн, які були розраховані пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного скаржник вважає, що наявні підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права.
Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу
Комунальне підприємство «Кривбасводоканал» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти апеляційної скарги Радушненського житлово-комунального підприємства, вважає її безпідставною та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підтверджені належними та допустимими доказами, які були повністю досліджені судом першої інстанції, з'ясовані всі обставини справи. Позивач звертає увагу, що скаржник погоджується з рішенням суду в частині стягнення суми основного боргу та не оскаржує її в апеляційній скарзі.
Вимогу відповідача про зменшення розміру пені з 629,79 грн до 62,98 грн позивач вважає безпідставною, оскільки між сторонами укладено договір № 450 від 08.05.2020 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до пункту 6.3 якого за несвоєчасну оплату виставлених рахунків споживач сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня. У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем нараховано пеню у розмірі 629,79 грн за період прострочення 2 дні (07.10.2025 та 08.10.2025), оскільки кінцева дата оплати виставленого рахунку - 06.10.2025.
На переконання позивача, суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, помилок не встановив, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволено у розмірі 629,79 грн.
Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, які підтверджені належними, допустимими й достатніми доказами, яким суд надав належну правову оцінку.
Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), судді Демчина Т.Ю., Стефанів Т.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Радушненського житлово-комунального підприємства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 року по справі № 904/5861/25. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/5861/25. Розгляд справи ухвалено здійснити у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
11.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 904/5861/25.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку
08.05.2020 між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (далі - виконавець, позивач) та Радушненським житлово-комунальним підприємством (далі - споживач, відповідач) укладено договір №450 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого водопостачання, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Згідно з пунктом 1.3 договору договірний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення може бути змінений за письмовою заявкою споживача. Заявка повинна бути надіслана на адресу виконавця та отримана останнім не пізніше, ніж за один місяць до початку кварталу. У випадку, якщо виконавець має технічну можливість виконати таку заявку, зміна оформляється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення на день підписання договору затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №283 від 04.02.2020 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Кривбасводоканал» тарифи становлять з 05.02.2020: на централізоване водопостачання - 5,03грн за 1куб.м (без ПДВ) (пункт 2.1 договору).
У відповідності до пункту 2.2 договору у випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем по новим тарифам без зміни інших умов договору. Зміна тарифів відбувається з моменту набуття чинності відповідної постанови компетентного органу, яким є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг. Споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Застосовується щомісячна оплата послуг. За згодою сторін можливе застосування авансової форми розрахунків: авансовий платіж вноситься споживачем згідно виставленого виконавцем рахунку по мірі фінансування.
Оплата виставлених виконавцем рахунків здійснюється споживачем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його (рахунку) пред'явлення (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору визначення обсягу спожитих послуг з централізованого водопостачання здійснюється на підставі даних засобів обліку води, встановлених споживачем у відповідності до виданих виконавцем технічних умов, що є невід'ємною частиною договору, та оформлюється актом приймання-передавання послуг. За умови погодження з виконавцем можливе встановлення декількох засобів обліку в точка розбору послуг з централізованого водопостачання.
Цей договір набирає чинності з 01.03.2020 і діє в частині надання послуг з водопостачання до 31.12.2020, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості (пункт 9.1 договору).
До договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №450 від 08.05.2020 між сторонами складено протокол розбіжностей, відповідно до змісту якого, сторони внесли зміни у деякі пункти укладеного договору. Так, відповідно до протоколу розбіжностей пункт 3.2 договору викладений в редакції споживача наступного змісту: «п. 3.2. Оплата виставлених виконавцем рахунків здійснюється споживачем протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту його (рахунку) пред'явлення.».
Додатковими угодами №1 від 25.03.2021, №2 від 23.12.2021, №3 від 30.12.2022, №4 від 29.12.2023 та №5 від 31.12.2024 до договору №450 від 08.05.2020 строк дії договору продовжено до 31.12.2021, 31.12.2022 , 31.12.2023, 31.12.2024 та 31.12.2025 відповідно.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, ним, згідно з умовами договору №450 про надання послуг з централізованого водопостачання від 08.05.2020, за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 були надані послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 370 764 грн 00 коп., про що складений рахунок №42019/01/397н від 29.09.2025 на суму 370 764 грн 00 коп. та рахунок-акт №42019/01/397gkk від 29.09.2025 на суму 370764 грн 00 коп. з ПДВ, який підписаний обома сторонами без зауважень.
Рахунок на оплату за вересень 2025 року було направлено 29.09.2025 листом вих. №28-10/31405 від 29.09.2025.
Крім того, позивачем було направлено відповідачу повідомлення про заборгованість та (обмеження) припинення надання послуг листом-повідомлення вих. №28-20/31724 від 06.10.2025р.
Угодою № 3 від 31.10.2025 сторонами було зараховано зустрічні однорідні вимоги на суму 6 549 грн 12 коп.
Позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за поставлений товар у сумі 364 214 грн 88 коп., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 364 214 грн 88 коп.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 в частині стягнення пені в сумі 629,79 грн.
Зважаючи на те, що Радушненське житлово-комунальне підприємство оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 629,79 грн, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відтак обставини правомірності задоволення Господарським судом Дніпропетровської області позовних вимог в іншій частині, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду не перевіряються.
При цьому, скаржник не заперечує проти правильності розрахунку сум, що були задоволенні рішенням господарського суду.
Дослідивши наявні у справі докази, перевіривши повноту їх дослідження місцевим господарським судом та правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.05.2020 між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (далі - виконавець, позивач) та Радушненським житлово-комунальним підприємством (далі - споживач, відповідач) укладено договір №450 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - договір).
Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з централізованого водопостачання за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 450 від 08.05.2020 в сумі 364 214,88 грн підтверджується матеріалами справи.
Згідно з положеннями статтіт610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з пунктом 6.3. укладеного між сторонами договору, за несвоєчасну оплату виставлених виконавцем рахунків у термін, визначений п. 3.2. цього договору, споживач зобов'язаний сплатити виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до моменту фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 629,79 грн за загальний період прострочення з 07.10.2025 по 08.10.2025.
Здійснивши перевірку розрахунку Позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 629,79 грн.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з Відповідача, зокрема, пені в розмірі 629,79 грн оскільки поданий розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам закону.
Щодо доводів скаржника відносно того, що послуги, які надані КП «Кривбасводоканал» з водопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який є спеціальним для наведених правовідносин сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачем житлово-комунальних послуг (далі - споживач) є індивідуальний або колективний споживач.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»);
Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Отже, для визнання особи споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» необхідним є встановлення, що така особа:
1. Отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб як власник (користувач) об'єкта нерухомого майна, або
2. є юридичною особою, яка об'єднує споживачів у будівлі та укладає договір в їх інтересах.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не отримує послуги з централізованого водопостачання для власних потреб як власник чи користувач об'єкта нерухомого майна, а також не встановлено, що він уклав договір як колективний споживач в інтересах співвласників відповідної будівлі.
Натомість відповідач виступає суб'єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері житлово-комунального господарства, а правовідносини сторін виникли у зв'язку з виконанням господарського договору.
За таких обставин відповідач не набуває статусу споживача у розумінні пункту 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відтак положення статті 26 цього Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, доводи скаржника про необхідність застосування спеціальних норм зазначеного Закону є необґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/5861/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, та з наданням належної правової оцінки зібраним у справі доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а відтак підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі №904/5861/25 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Радушненського житлово-комунального підприємства задоволенню не підлягає.
Вирішення питання щодо розподілу судових витрат
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги до господарського суду визначено Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
Положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру - в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п.п.6 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
У відповідності до частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 грн.
Отже, при поданні позовної заяви від розміру оспорюваної суми підлягала б сплаті мінімальна ставка судового збору - 3028,00 грн.
Таким чином, при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у сумі 629,79 грн апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4542,00 грн (3028,00 грн х 150 %).
Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у разі подання процесуальних документів в електронній формі.
Оскільки апеляційну скаргу подано засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», до визначеного розміру судового збору підлягав застосуванню понижуючий коефіцієнт 0,8.
Таким чином, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги у даній справі, становить 3633,60 грн (4542,00 грн х 0,8).
Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив судовий збір у більшому розмірі - 6568,31 грн (згідно з платіжною інструкцією № 39 від 21.01.2026).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 2934,71 грн.
Разом із тим, питання щодо повернення надмірно сплаченого судового збору судом не вирішується, оскільки відповідне клопотання особою, яка його сплатила, не подано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Радушненське житлово-комунальне підприємство не позбавлене права подати до суду клопотання про повернення йому переплаченої суми судового збору у розмірі 2934,71 грн.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Радушненського житлово-комунального підприємства на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/5861/25- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/5861/25- залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Радушненське житлово-комунальне підприємство.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.О. Кошля
Суддя Т.Ю. Демчина
Суддя Т.В. Стефанів