22.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3569/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Бова Я.О. (власні засоби);
від відповідача: Балдинюк М.Ю. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 (суддя Юзіков С.Г., повний текст якого підписаний 17.02.2025) у справі №904/3569/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро
про стягнення боргу
05.07.2023 через модуль ЄСІКС «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро про стягнення 476 078 071,17 грн, з яких: 382 353 634,19 грн. - боргу за послуги з передачі електричної енергії за період з листопада 2021 по травень 2023 року, 7 572 081,55 грн. - пені, 17 853 962,87 грн. - штрафу, 12 121 404,48 грн. - 3 % річних, 56 176 988,08 грн. - індексу інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0147-02024 в частині повної та своєчасної передплати планової вартості послуги.
07.11.2023 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 379 496 515,61 грн. боргу за листопад 2022 по вересень 2023, 7 572 081,73 грн. - пені, 12 982 748,35 грн. - штрафу, 15 966 783,02 грн. - 3 % річних, 38 167 337,19 грн. - індексу інфляції.
Від Відповідача надійшло заперечення на клопотання Позивача про зменшення позовних вимог, мотивоване тим, що вимоги Позивача, викладені в заяві про зменшення позовних вимог, що полягають у стягненні з Відповідача основної заборгованості за Договором за нові періоди - червень-вересень 2023 року, а також додатково нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат за нові розрахункові періоди є фактично новими позовними вимогами, які не заявлялись Позивачем у первісній позовній заяві, що фактично тягне за собою зміну предмету та підстав позову. Разом з тим, з доданого Позивачем до заяви про зменшення позовних вимог розрахунку боргу та компенсаційних втрат за Договором станом на 20.10.2023 вбачається, що Позивач збільшив розмір попередньо заявлених позовних вимог шляхом збільшення періоду нарахування 3% річних, а саме - кінцеву дату первісного нарахування - 30.06.2023 замінено кінцевою датою - 20.10.2023.
Дане заперечення суд не прийняв, оскільки Позивач змінив лише предмет позову за тих же підстав - прострочення виконання зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0147-02024.
22.11.2023 від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 45 246 237,10 грн. основного боргу за період листопад 2022 - травень 2023, мотивована тим, що ця сума добровільно сплачена Відповідачем.
11.12.2023 від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 34 072 000,00 грн. основного боргу за період грудень 2022 - січень 2023, мотивована добровільною сплатою Відповідачем частини боргу .
11.12.2023 від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Відповідача на користь Позивача 390 032 085,59 грн. боргу за період з грудня 2022 по жовтень 2023 року, 7 572 081,73 грн. - пені, 12 982 748,35 грн. - штрафу, 16 850 628,88 грн. - 3 % річних, 41 312 867,20 грн. - індексу інфляції.
Від Відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 99 %, обґрунтовуючи дане клопотання Відповідач посилається на: введення воєнного стану в України, як наслідок, настання форс-мажорних обставин; збільшення дебіторської заборгованості за останні три місяці на 105 875 879,98 грн., а за період війни на 874 706 043,02 грн., що складає 285,36%; належність Відповідача до критичного сектору економіки; наявність збитковості Відповідача.
06.03.2024 від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 173 838 758,50 грн., добровільно сплачених Відповідачем.
06.03.2024 від Позивача надійшли додаткові пояснення в яких останній зазначив, що Відповідач оплатив частину основного боргу в розмірі 182 946 952,83 грн. за період грудень 2022 - квітень 2023, у зв'язку з чим просить закрити провадження у справі в цій частині.
05.04.2024 від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 199 006 199,64 грн. основного боргу, добровільно сплачених Відповідачем.
В ухвалі від 29.04.2024 господарський суд запропонував до судового засідання Позивачеві надати розрахунок стягуваної суми, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22; Відповідачеві надати контррозрахунки стягуваної Позивачем суми (за наявності).
29.05.2024 від Відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що беручи до уваги п. 10.1. Договору, Позивач не має права вимагати від Відповідача виконання зобов'язань з оплати послуги з передачі електричної енергії у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати за період грудень 2022 - жовтень 2023, відповідно до позовних вимог не настав через автоматичне відкладення цього строку до відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини. На підтвердження настання форс-мажорних обставин Відповідач надав Сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-24-1047 від 23.05.2024.
Від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 259 069 081,01 грн. основного боргу, добровільно сплачених Відповідачем.
10.06.2024 від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 284 420 081,01 грн. основного боргу, добровільно сплачених Відповідачем.
Від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних інструкцій, як доказ оплати на загальну суму 1 075 284,58 грн.
05.07.2024 від Позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 292 346 098,33 грн. та повернення частини сплаченого судового збору.
Від Позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог щодо стягнення пені за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 у розмірі 3 991 708,06 грн. та штрафу за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 у розмірі 6 638 219,63 грн. на підставі підп.16 п. 1 Постанови № 332 НКРЕКП (доповненим відповідно до постанови від 26.04.2022 № 413).
Позивач надав розрахунок стягуваної суми, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
08.07.2024 від Позивача надійшли пояснення у справі, в яких уточнено позовні вимоги, Позивач просить стягнути з Відповідача основної заборгованості - 97 685 987,26 грн., 3 % річних - 21 154 668,84 грн., суми інфляційного збільшення - 50 065 280,45 грн., пені (подвійна облікова ставка НБУ) - 3 580 373,67 грн., 7 % штрафу - 6 344 528,72 грн.
09.07.2024 від Відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 302 910 153,75 грн. основного боргу, добровільно сплачених Відповідачем.
02.09.2024 Позивач надав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за послуги з передачі електричної енергії за період серпня 2023 та частково вересня 2023 у розмірі 26 611 000,00 грн.
17.09.2024 від Відповідача надійшло клопотання про долучення доказів часткової оплати боргу на суму 17 120 785,50 грн.
18.09.2024 від Позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за послуги з передачі електричної енергії за період серпня 2023 та частково вересня 2023 у розмірі 20 689 372,21 грн.
18.10.2024 від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати боргу в сумі 43 476 000,00 грн. та про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за послуги з передачі електричної енергії за період грудень 2022 - жовтень 2023 у розмірі 390 032 085,59 грн.
21.10.2024 Позивач у заяві про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу за послуги з передачі електричної енергії за період вересень 2023 - жовтень 2023 у розмірі 50 385 615,05 грн. повідомив, що наразі відсутній з борг за послуги з передачі електричної енергії. В іншій частині підтримує позовні вимоги: 3 % річних - 21 154 668,84 грн., суми інфляційного збільшення - 50 065 280,45 грн., пені (подвійна облікова ставка НБУ) - 3 580 373,67 грн., 7 % штрафу - 6 344 528,72 грн.
11.12.2024 від Позивача надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що лист Відповідача від 01.06.2022 № 27/1947 щодо повідомлення про форс-мажорі обставини позивачем отримано 07.06.2022 та зареєстровано за вх. № 29457-01.
13.01.2025 від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік шляхом внесення платежів рівними частинами. Заяву мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 до внесення в неї змін згідно із постановою № 1405 від 29.12.2023 законодавчо встановлено заборону на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію. Після внесення змін до постанови КМУ від 05.03.2022 № 206 заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, а також на припинення постачання надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати застосовується в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309. Постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ "Про ринок електричної енергії". Внаслідок прийняття даної постанови, Відповідач законодавчо позбавлений можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплат споживачами, у тому числі промисловістю, за спожиту електричну енергію, за яку Відповідач, в свою чергу, сплатив та сплачує в період споживання такої електричної енергії споживачами. Також, Відповідач позбавлений механізму стимулювання споживачів шляхом застосування санкцій до вчасного виконання останніми обов'язків щодо оплати за спожиту електричну енергію. Внаслідок міграції громадян, падіння реальних доходів, зростання безробіття сплата за електричну енергію не є пріоритетними платежами (об'єктивно в першу чергу люди витрачатимуть кошти на продукти харчування, відновлення пошкодженого майна, поповнення запасів і т.п.), що у свою чергу має наслідком неотримання коштів за вже поставлений Товариством товар та, в свою чергу, спровокувало не можливість виконання останнім своїх зобов'язань. До матеріалів справи подана довідка про заборгованість споживачів, з якої вбачається стійка динаміка до приросту заборгованості споживачів за електричну енергію. Таким чином, є обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення, є наслідки, що настали та продовжують діяти у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Крім того, під час розгляду справи вже повністю сплачений заявлений Позивачем борг, після відкриття провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями та заявами Позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу за послуги з передачі електричної енергії.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" м. Київ 3 580 373,67 грн. - пені, 6 344 528,72 грн. - штрафу, 1 774 188,86 грн. - 3 % річних, 11 865 700,39 грн. - індексу інфляції, 37 198,55 грн. - судового збору.
У решті позову відмовлено.
Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення суду від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 на один рік, шляхом внесення платежів у наступних розмірах та строки:
1 963 732,64 грн - до 06.03.2025
1 963 732,64 грн - до 06.04.2025
1 963 732,64 грн - до 06.05.2025
1 963 732,64 грн - до 06.06.2025
1 963 732,64 грн - до 06.07.2025
1 963 732,64 грн - до 06.08.2025
1 963 732,64 грн - до 06.09.2025
1 963 732,64 грн - до 06.10.2025
1 963 732,64 грн - до 06.11.2025
1 963 732,64 грн - до 06.12.2025
1 963 732,64 грн - до 06.01.2026
1 963 732,60 грн - до 06.02.2026
Повернуто Приватному акціонерному товариству "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" м. Київ 803 570,85 грн. судового збору з Державного бюджету України, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією № В-3605 від 04.07.2023.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО", в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо 3% річних у розмірі 19 380 479,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38 199 580,06 грн., розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що:
- впровадження воєнного стану в країні з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в зв'язку з військовою агресією Російської Федерації має загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін, як відповідача, так і позивача, сторони у справі знаходяться в однакових економічних умовах; відновлення об'єктів енергетичної інфраструктури потребує грошових коштів у великих розмірах, а отже, своєчасне отримання плати за надані послуги є дуже важливим для позивача; при цьому, Судом першої інстанції безпідставно зазначено про те, що позивачем не понесено збитків через порушення відповідачем умов договору, оскільки предметом даного спору є стягнення не збитків, а штрафних санкцій разом з компенсаційними витратами, а тому позивач не повинен був доводити понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору;
- сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; наявність обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).
Зокрема, апелянт зауважує, що зі змісту листа ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» від 01.06.2022 № 27/1947 вбачається, що не зважаючи на проведення бойових дій, відповідач продовжував діяльність в умовах воєнного стану. На підставі викладеного, стверджує, що відсутні підстави вважати, що для відповідача виникли невідворотні та надзвичайні обставини за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0147-02024 від 01.01.2019; Відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин для ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», які б повністю унеможливлювали виконання грошових зобов'язань за договором 0147-02024 від 01.01.2019 у спірний період. Таким чином, відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та неможливістю виконати зобов'язання за договором за Договором № 0147-02024 від 01.01.2019;
- 3 % річних та інфляційні витрати не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання. Тому, з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 по справі № 910/8741/22 зазначає, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання; нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями) встановленою ст. 611 ЦК та ст. 217 ГК, тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК та ст. 218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст. 625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми;
- зазначає, шо розстрочення виконання рішення суду не стимулює виконання зобов'язань за договором, а лише сприяє Відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси Позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача у спірних правовідносинах, у тому числі враховуючи стрімкі інфляційні процеси в Державі.
Відповідач у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 по справі № 904/3569/23 - без змін, зауважує, що відповідно до п.10.2 договору направив на адресу Позивача копію Сертифікату Київської обласної (регіональної Торгово-промислової палати № 3200-24-1047 від 23.05.2024, в якому засвідчено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 24 лютого 2022 року; дата закінчення: тривають на 20 травня 2024 року. Із тексту сертифікату вбачається, що форс-мажорні обставини безпосередньо стосуються спірного Договору. Відповідач зазначає, що Договір не ототожнює поняття повідомлення про настання форс-мажорних обставин з наданням сертифікату Торгово-промислової палати про настання таких обставин, оскільки сторони погодили, що для відкладання виконання зобов'язань за цим Договором достатньо простого повідомлення про настання форс-мажорних обставин і не встановив строку для надання сертифікату на підтвердження настання та існування таких обставин. Після отримання повідомлення Відповідача про настання форм-мажорних обставин (лист Відповідача № 27/1947), Позивач не відмовився від Договору, що міг зробити відповідно до абз. 5 п. 10.1 Договору (редакції Додаткових угод від 21.09.2021, 28.12.2021 та 17.01.2023), а продовжував надавати Відповідачеві послуги за Договором. При цьому, Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата фактично визнала неможливість Відповідача здійснювати отримання послуги з передачі електричної енергії та здійснювати оплату за послугу. Таким чином, з моменту повідомлення Позивача про виникнення форс-мажорних обстави (07.06.2022), затримка Відповідачем в оплаті послуг Позивача не є порушенням договірних зобов'язань тому нарахування штрафних санкцій, застосування іншої відповідальності за таку затримку, є безпідставним, оскільки не відбулося порушення, за яке передбачена відповідальність.
Звертає увагу, що він, разом з заявами про розстрочення та про зменшення розміру пені та штрафу, надав до суду документи, окрім Сертифікату Торгово-промислової палати, які також додатково підтверджують настання обставин непереборної сили що зумовлюють неналежне виконання зобов'язань Відповідача за Договором.
Вважає, що аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась частина друга статті 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, як акцесорне зобов'язання що має спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, яка має компенсаційний характер.
Таким чином, вважає, що суд оцінив у сукупності сертифікат №3200-24-1047 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності Відповідача на території Донецької області та дійшов правомірного висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне, але у повному обсязі виконане зобов'язання зі сплати за отриману від Позивача послугу з передачі електричної енергії.
Відповідач зазначає, що при нарахуванні 3% річних за несвоєчасну оплату боргу повинен застосовуватись шестимісячний термін передбачений ч.6 ст.232 ГК України. Стверджує, що за своєю суттю 3% річних, в розумінні норм спеціального законодавства може бути поставлено в один ряд з нарахуванням штрафних санкцій, таких як неустойка, штраф, пеня, оскільки за своєю правовою природою і штрафні санкції і 3% річних обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Оскільки частина 2 ст. 625 ЦК України не встановлює строку протягом якого нараховуються 3% річних на суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а зазначений строк відноситься тільки до нарахування інфляційних витрат, то Відповідач вважає, що для застосування 3% річних необхідно застосувати положення спеціального законодавства, а саме частину 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Отже, строк нарахування 3% річних на суму неналежно виконаного зобов'язання не повинен перевищувати шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вважає, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення штрафу безпідставні та не підлягають задоволенню, зокрема: - нарахування штрафу у розмірі 24 260,27 грн. є неправомірним, оскільки штраф нарахований на суму, яка була сплачена у встановлені строки, за відсутності 30 денної прострочки; - нарахування штрафу у розмірі 186 376,06 грн. неправомірно, оскільки штраф нарахований на суму, яка була сплачена у встановлені строки, та нарахований у не відповідні строки; - нарахування штрафу у розмірі 1 512 416,20 грн., у розмірі 1 390 565,00 грн. у розмірі 1 390 565,00 грн., штрафу у розмірі 1 840 346,19 грн. неправомірно, оскільки штраф нарахований з порушенням строку передбаченого договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 05.03.2025 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
10.03.2025 матеріали справи №904/3569/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 11.08.2025; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
04.08.2025 представник позивача заявив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
11.08.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Верхогляд Т.А., призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3569/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025, справу №904/3569/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Дармін М.О.
В судовому засіданні 11.08.2025 оголошено перерву до 08.09.2025.
01.09.2025 представник позивача заявив клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 08.09.2025 не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Паруснікова Ю.Б.
16.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О. та з метою вчинення процесуальної дії, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/3569/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, справу №904/3569/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
Ухвалою суду від 16.09.2025 у зв'язку з виходом на роботу судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б., судова колегія вирішила за необхідне призначити іншу дату судового засідання по справі - 12.11.2025 о 16:50 годині.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 07.10.2025, у зв'язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025, справу №904/3569/23 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Дармін М.О.
12.11.2025 у зв'язку із зайнятістю судді Дарміна М.О. в інших судових засіданнях, розгляд цієї справи не відбувся. Тому колегія суддів вирішила визначити іншу дату судового засідання - 15.01.2026 о 09:40 годині.
12.11.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі п.7 ч.1 ст.228 ГПК України до вирішення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справи №904/2158/24, яке не підлягає задоволенню, оскільки відсутні підстави, визначені саме п.7 цієї статті (розгляд Верховним Судом здійснюється звичайною колегією суддів, а не палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду).
14.01.2026 (зареєстровано судом 15.01.2026) до суду від позивача надійшла оновлена довіреність на представника.
В судовому засіданні 15.01.2026 оголошено перерву до 22.01.2026.
В судовому засіданні 22.01.2026 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначає Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
В розумінні Закону ринком електричної енергії є система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.
Діяльність учасників ринку електричної енергії на ринку електричної енергії базується на договірних засадах, сегменти якого (ринку) наведені у ст. 4 Закону, одним із яких є надання послуг з передачі.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», Позивач, ОСП, Виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».
ПрАТ «НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (публічно доступний за адресою https://ua.energy/pro_kompaniyu/statut/statut-ta-ustanovchi-dokumenty/).
ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Частиною 4 ст.33 Закону передбачено, що Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
На виконання вимог законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та Постановою від 14.03.2018 № 309 «Про затвердження кодексу системи передачі» затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.
01.01.2019 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Позивач, оператор системи передач, ОСП) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (Відповідач, користувач) уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0147-02024 (далі Договір), за п.1.1 якого Оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
У подальшому, умови Договору викладені в нових редакціях, зокрема, додаткових угодах від 21.09.2021, від 28.12.2021 та від 17.01.2023 (чинна редакція Договору).
Згідно з п. 1.2 Договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (п.3.1 Договору).
Ціна договору визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року. (пункт 3.3 Договору).
Відповідач (користувач) зобов'язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю (пункт 4.2 договору).
Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов'язком користувача за договором про надання послуг.
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з п. 5.5 Договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно) на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП) або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до п. 5.6 Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
Пунктом 5.7 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.
У разі недотримання ОСП цих термінів Користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів.
За прострочення Користувачем або ОСП термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню.
Відповідно до п. 10.1, 10.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це є результатом дії форс-мажорних обставин.
Якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного/природного/соціально-політичного/військового характеру), унеможливлюється виконання будь-якою Стороною зобов'язань за Договором, така Сторона повинна невідкладно повідомити у письмовій формі про це іншу Сторону.
Неповідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Термін виконання зобов'язань за цим Договором у разі форс-мажорних обставин відкладається на строк дії таких обставин.
У разі дії форс-мажорних обставин більше 15 календарних днів Сторони мають право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим Договором та в установленому порядку розірвати Договір. Розірвання цього Договору тягне за собою відповідні правові наслідки щодо діяльності Сторін на ринку електричної енергії. Доказом дії форс-мажорних обставин є документи (оригінали), видані Торгово-промисловою палатою України/іншим компетентним органом, установою.
За даними Позивача на виконання умов Договору за період з грудня 2022 по жовтень 2023 ПрАТ "НЕК "Укренерго" надавало ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами надання послуг та актами коригування до актів надання послуг, які долучені до матеріалів справи. Однак, Відповідач, в порушення умов договору, за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого у нього перед Позивачем утворився борг у розмірі 390 032 085,59 грн., що і стало причиною звернення до суду.
У зв'язку з порушенням Відповідачем своїх зобов'язань в частині повної і своєчасної оплати за послуги, Позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних - 21 154 668,84 грн., суми інфляційного збільшення - 50 065 280,45 грн., пені- 3 580 373,67 грн., 7 % штрафу - 6 344 528,72 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивача з позовом та є предметом спору в даній справі.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження позовних вимог Позивач надав копії: Договору, актів, рахунків-фактур, платіжних інструкцій, актів коригування, актів коригування до актів коригування, акти звірки. При цьому, обсяги наданих послуг за спірний період сторони не заперечують. Також сторони підтвердили (надавши платіжні документи) факт оплати Відповідачем переданих за спірний період обсягів електричної енергії. При цьому, суд не прийняв заперечення Відповідача щодо своєчасної оплати за актами коригування, виходячи з умов, погоджених сторонами в п. 5.7. Договору, згідно з якими, за наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. Наявність боргу, починаючи з листопада 2021, Відповідач не спростував, тому оплати Відповідача за актами коригування, Позивач правомірно зараховував в оплату заборгованості минулих періодів.
Звідси, закриваючи провадження у справі щодо основної заборгованості в сумі 390 032 085,59 грн, господарський суд керувався положенням п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки відповідач сплатив суму боргу після відкриття провадження у справі, а тому на момент ухвалення рішення був відсутній предмет спору.
Перевіривши розрахунки Позивача, господарський суд встановив, що розрахунок пені та штрафу проведено ним правильно, всі нарахування проводилися окремо за кожним актом та періодом, тому Позивач обґрунтовано на борг Відповідача нарахував 3 580 373,67 грн. - пені за період з 03.11.2021 по 23.02.2022 та 6 344 528,72 грн. - штрафу за період з 01.12.2021 по 16.02.2022, тому в цій частині позовні вимоги задоволені судом.
При цьому, суд не взяв до уваги заперечення Відповідача стосовно «безпідставного нарахування штрафу на планові платежі, у зв'язку з тим, що планові платежі дійсні до закінчення розрахункового періоду, після закінчення розрахункового періоду Позивач визначає фактичну вартість послуги, що не є тотожною сумі всіх планових платежів за розрахунковий місяць», оскільки після закінчення строків на сплату планових платежів за спірні періоди, Відповідач несвоєчасно розраховувався за надані послуги розрахункового періоду, допускаючи прострочення більше 30 днів.
Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача 3 % річних - 21 154 668,84 грн. та індексу інфляції в розмірі 50 065 280,45 грн., суд визнав, що Відповідач дотримався умов Договору стосовно належного повідомлення Позивача про наявність та дію форс-мажорних обставин, які завадили йому виконати умови Договору в частині своєчасної оплати за надані послуги; за таких обставин, з моменту повідомлення Позивача про виникнення форс-мажорних обставин (07.06.2022), затримка Відповідачем в оплаті послуг Позивача не є порушенням договірних зобов'язань, тому нарахування штрафних санкцій, застосування іншої відповідальності за таку затримку, суд визнав безпідставними, оскільки не відбулося порушення, за яке передбачена відповідальність. Однак, оскільки відкладення виконання зобов'язань Договір пов'язує з повідомленням про настання форс-мажорних обставин, господарський суд визнав, що до такого повідомлення (у даному випадку до 07.06.2022) Позивач мав право на своєчасне одержання оплати за надані послуги. З урахуванням викладеного, суд визнав, що вимоги про стягнення річних та індексу інфляції з простроченої суми підлягають частковому задоволенню у розмірі: 1 774 188,86 грн. - 3 % річних за період з 03.11.2021 по 07.06.2022 та 11 865 700,39 грн. - індексу інфляції з грудня 2021 по травень 2022.
Крім того, розглянувши клопотання відповідача, господарський суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні підстави для розстрочення виконання рішення на один рік з оплатою присуджених до стягнення сум рівними частинами щомісяця до 06 числа кожного місяця.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оскільки предметом апеляційного оскарження є відмова у задоволенні позовних вимог щодо частини стягнення інфляційних втрат та відсотків річних і задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, то суд апеляційної інстанції не здійснює перевірку рішення в частині штрафу та пені, що задоволені судом першої інстанції, які не становлять предмет апеляційного оскарження.
З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів вважає невірними висновки суду в частині наявності у цій справі форс-мажорних обставин, що позбавили можливості відповідача виконувати зобов'язання, а внаслідок цього відмови у стягненні частини інфляційних втрат та відсотків річних, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлені правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, систему відносин, що існувала між учасниками ринку під час здійснення передачі електричної енергії на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інших правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", (далі - Позивач, Оператор системи передачі, ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - Відповідач, Користувач) укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0147-02024 (далі - Договір).
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.
Положеннями глави 5 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, передбачено, що договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов'язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП учаснику ринку електричної енергії безперервно на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до цього Кодексу, між ним та, зокрема електропостачальником. Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до цього Кодексу. Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої(-ого) ним методики (порядку).
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами частин 4, 5 ст.33 Закону України “Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Статтею 193 Господарського кодексу України (що діяв на час виникнення спірних відносин) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих за Договором послуг, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду.
З матеріалів справи слідує, що у Договорі сторонами погоджено, що для розрахунків за цим договором використовуватиметься плановий і фактичний обсяги послуги.
Оскільки укладеним між сторонами Договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу, як оплата планових платежів, та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами ст.ст. 611, 625 ЦК України.
За умовами Договору оплата Користувачем вартості Послуги здійснюється плановими платежами, а за наслідком завершення розрахункового періоду, що становить один календарний місяць, остаточний розрахунок проводиться за фактом наданої Послуги на підставі отриманого Користувачем акту приймання-передачі Послуги, то фактично за результатами складання сторонами акту приймання-передачі Послуги припиняється первісне зобов'язання Користувача щодо оплати планової вартості Послуги шляхом його заміни новим, а саме - зобов'язанням зі сплати фактично наданої Послуги за відповідний розрахунковий період.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17 викладено висновок про те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Відтак, у суду є не лише право, але і обов'язок перевірити правильність здійснення позивачем розрахунку позовних вимог, незважаючи на відсутність заперечень інших учасників справи проти позовних вимог.
При з'ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат та 3% річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання; дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з'ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
Позивач просив суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 03.11.2023 по 28.06.2024 у розмірі 21 154 668,84 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 03.11.2023 по 28.06.2024 у розмірі 50 065 280,45 грн. (по кожному акту окремо).
Проаналізувавши умови п.10.1 Договору та надані відповідачем докази (копію Сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-24-1047 від 23.05.2024, в якому засвідчено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 24 лютого 2022 року; дата закінчення: тривають на 20 травня 2024 року), суд першої інстанції погодився з Відповідачем, що після повідомлення Позивача про виникнення форс-мажорних обставин (07.06.2022) термін виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на строк дії таких обставин. Звідси, затримка Відповідачем в оплаті послуг Позивача не є порушенням договірних зобов'язань, тому нарахування штрафних санкцій, застосування іншої відповідальності за таку затримку, суд визнав безпідставними, оскільки не відбулося порушення, за яке передбачена відповідальність. Тому стягнув лише 1 774 188,86 грн. - 3 % річних за період з 03.11.2021 по 07.06.2022, 11 865 700,39 грн. - індексу інфляції з грудня 2021 по травень 2022.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За змістом пункту 1.15 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307, під форс-мажором розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань будь-якого учасника ринку, передбачених умовами цих Правил(пп.1.15.1);
Обставини форс-мажору поділяються на такі категорії (1.15.2.):
1) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (повінь, циклон, шторм, цунамі, осідання ґрунту, землетрус, пожежа тощо);
2) надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань учасника ринку, передбачених умовами цих Правил, а також бездіяльність третіх осіб, на яких не поширюється дія цих Правил (страйки, саботаж, локаут, вибухи та вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування, оголошена чи неоголошена війна, масові заворушення, піратство тощо);
3) регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади (ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо). Строк виконання зобов'язання учасника ринку, що зазнав впливу форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому такий учасник ринку не буде нести відповідальність за прострочені зобов'язання (1.15.3).
Учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов'язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити ОСП (ОСП - оператор системи передачі) та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов'язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами (1.15.4).
Протягом трьох календарних днів після настання форс-мажору учасники ринку, на яких поширилася його дія, повинні обговорити і погодити продовження своєї роботи відповідно до цих Правил і Кодексу системи передачі (1.15.5).
Учасник ринку не звільняється від виконання зобов'язань, що виникли перед настанням форс-мажору, що викликав призупинення виконання зобов'язань за цими Правилами (1.15.6).
Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями (п.1.15.7).
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від обов'язку виконання основного зобов'язання.
В той же час, пред'явлена позивачем до стягнення заборгованість (погашена відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції) є основним зобов'язанням відповідача за надані послуги, а нараховані проценти річних та інфляційні втрати є компенсацією втрат позивача від знецінення грошових коштів за період прострочення.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові КГС ВС від 09.05.2023 у справі №903/573/22 Верховний Суд зауважив, що сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання. Судом має бути з'ясовано й перевірено причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами і неналежним виконанням зобов'язання у даному конкретному випадку.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Відповідач не надав жодних доказів того, що підприємство не може продовжувати діяльність, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, відсутність грошових коштів на рахунках для виконання зобов'язань за договором і т.д.
Як свідчать матеріали справи та умови самого договору, якими врегульоване питання форс-мажору, який триває понад 15 днів і надає право стороні на розірвання договору, відповідач не відмовився від договору, продовжував отримувати від позивача послуги з передачі електричної енергії - як до виникнення таких обставин, про які зазначив у листі позивачу №27/1947 від 01.06.2022, так і після (останній акт наданих послуг, за який пред'явлена основна заборгованість був за жовтень 2023 року).
Зі змісту листа ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» від 01.06.2022 № 27/1947 вбачається, що не зважаючи на проведення бойових дій відповідач продовжував діяльність в умовах воєнного стану.
Також, як підтверджено матеріалами справи, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції повністю оплатив суму основної заборгованості, тобто навіть за наявності обставин, які він відносин до форс-мажорних, він здатен виконувати свої зобов'язання.
Таким чином, допустимих доказів, які б підтверджували, що введення воєнного стану є форс-мажорними обставини саме у випадку, що стосується виконання умов договору щодо своєчасної оплати платежів, відповідач не надав.
На підставі викладеного, відсутні підстави вважати, що для відповідача виникли невідворотні та надзвичайні обставини за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0147-02024 від 01.01.2019, отже, Відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин для ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», які б повністю унеможливлювали виконання грошових зобов'язань за договором №0147-02024 від 01.01.2019 у спірний період.
З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача - як не доведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажором та неможливістю виконати зобов'язання за договором за Договором № 0147-02024 від 01.01.2019, що не взяв до уваги суд першої інстанції.
Як вже зазначалось вище, 3 % річних та інфляційні витрати не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до висновків, викладених у п.41-42 постанови КГС ВС від 25.09.2024 у справі №910/17252/23 Верховний Суд погодився з позицію скаржника та звернув увагу, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Аналогічні висновки викладені у п.50 постанови КГС ВС від 04.12.2024 у справі №910/4843/24.
Внаслідок наведеного, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо відсотків річних та інфляційних втрат, у задоволенні яких судом першої інстанції відмовлено.
При цьому, судом апеляційної інстанції перевірені заявлені що стягнення суми, встановлена їх арифметична правильність та відповідність періодів, у зв'язку з чим є обґрунтованими доводи апеляційної скарги та з відповідача слід стягнути 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 21 154 668,84 грн., індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов'язання у розмірі 50 065 280,45 грн.
Оскільки доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних в сумі 19 380 479,98 грн та інфляційних втрат в сумі 38 199 580,06 грн. слід скасувати та змінити в частині судового збору і сум, що підлягають розстроченню.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно природи інфляційних втрат та відсотків річних, як відповідальності, та строків нарахування, зокрема відсотків річних, що обмежуються 6 місяцями (за аналогією до ч.6 ст.232 ГК України), суд апеляційної інстанції відхиляє, як декларативні, що не узгоджуються ні з нормами права, ні з судовою практикою Верховного Суду.
Щодо викладеною у відзиві незгоди із нарахуванням штрафу, то колегія суддів зазначає, що відповідач не був позбавлений права подати власну апеляційну скаргу, чого не зробив, при цьому, стягнутий штраф не є предметом апеляційного оскарження, відтак, суд апеляційної інстанції позовні вимоги і рішення в цій частині не перевіряв.
Щодо оскарження рішення в часині розстрочки виконання рішення.
Стаття 331 Господарського процесуального кодексу України передбачає порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, з огляду на положення частин четвертої та п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України суд, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Апеляційний господарський суд зазначає, що вказана норма права визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Щодо досліджуваної справи, то станом на даний час енергетична галузь в Україні знаходиться у вкрай важкому стані, внаслідок агресії Російської Федерації, що має загальновідомий характер. І саме ця галузь є пріоритетною ціллю для ворога. Від сталої роботи Відповідача у цей час залежить ефективна та оперативна діяльність військових частин та осередків територіальної оборони, здатність лікарень надавати медичну допомогу пораненим та хворим, робота виробництв безперервного циклу, зокрема шахт, заводів, продукція яких має велике значення для оборонної промисловості, можливість постачання у домівки громадян тепла та води, робота громадського електротранспорту та інш.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, який триває й до теперішнього часу.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" встановлено, що більша частина Донецької області відноситься до території, на яких ведуться (велися) бойові дії (територія можливих бойових дій).
Факти систематичних ворожих обстрілів Донецької області, які призводять до численних пошкоджень інфраструктури міста та людських жертв, є загальновідомими.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що Відповідач є підприємством критичної інфраструктури, до життєво важливих функцій та/або послуг якого, належать, серед іншого, енергозабезпечення населення. Натомість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, тоді як одночасно забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку до дати завершення бойових дій з споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо); нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до звітів про фінансові результати за 2022 рік та за 2023 року, Відповідач має наступні збитки:
- збитки за фінансовим результатом від операційної діяльності за 2022 рік становлять 92 844 тис.грн., при цьому за весь 2023 рік становлять - 433 385 тис.грн, що вже на 366,79% більше розміру збитків ніж у 2022 році;
- збиток за чистим фінансовим результатом за 2022 рік становить 46 963 тис.грн., при цьому за весь 2023 рік становлять - 345 161 тис.грн, що вже на 634,96% більше розміру збитків ніж у 2022 році;
- у 2024 році тенденція до збитковості Товариства зберіглась. Так, за 9 місяців 2024 року непокритий збиток товариство становить 372 121 тис.грн., що на 692,37% більше розміру збитків, ніж у 2022 році та на 7,81% більше розміру збитків, ніж у 2023 році.
Наявність у Відповідача дебіторської заборгованості, зокрема населення, яке є одним з основних споживачів послуг, в тому числі заборгованості, яка не погашається більше 6 місяців, неможливість нарахування штрафних санкцій.
Таким чином, Відповідач не мав впливу на споживачів, яким надавав послуги для стягнення коштів на свою користь. Заборгованість Відповідача перед Позивачем, виникла, у тому числі, і через несплату на його користь заборгованості споживачами.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення, з урахуванням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), підставно прийняв до уваги:
- виконання Відповідачем основного зобов'язання (погашення основної суми боргу) на час ухвалення рішення у повному обсязі,
- законодавчі обмеження встановлені для Відповідача у зв'язку з воєнним станом для стягнення дебіторської заборгованості (зокрема, основних його споживачів - населення),
- зважаючи на фінансовий стан Відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій,
- намір Відповідача виконувати рішення суду,
- що тривалість відповідного розстрочення для Позивача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж,
обґрунтовано визнав за можливе розстрочити виконання рішення на 1 рік з оплатою рівними частинами щомісяця до 06 числа кожного місяця.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає таким що відповідає закону, за відсутності визначених процесуальних порушень з боку суду першої інстанції в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення у справі №904/3569/23.
З огляду на що, доводи скарги в цій частині судом апеляційної інстанції відхиляються, як неспроможні.
В той же час, з урахуванням задоволення позовних вимоги в частині стягнення інфляційних втрат і відсотків річних у заявленому позивачем розмірі, слід, відповідно, змінити суми, що підлягають розстроченню.
Відповідно до пункту 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є не з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду слід скасувати в оскаржуваній частині і змінити в частині судового збору і сум, що підлягають розстроченню.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275-277, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 в частині відмови у стягненні трьох відсотків річних в сумі 19 380 479,98 грн та інфляційних втрат в сумі 38 199 580,06 грн. - скасувати та змінити в частині судового збору і сум, що підлягають розстроченню.
Прийняти в цій частині нове рішення, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» три відсотки річних в сумі 19 380 479,98 грн та інфляційні втрати в сумі 38 199 580,06 грн.
Відповідно викласти абзаци 2-5 резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців 4Д, код 42086719) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код 00100227) 81 144 851,68 грн., з яких: 3 580 373,67 грн. - пені, 6 344 528,72 грн. - штрафу, 21 154 668,84 - 3 % річних, 50 065 280,45 грн. - індексу інфляції, 46 970,00 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення суду від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 на один рік, шляхом внесення платежів у наступних розмірах та строки:
6 762 070,97 грн - до 06.03.2025
6 762 070,97 грн - до 06.04.2025
6 762 070,97 грн - до 06.05.2025
6 762 070,97 грн - до 06.06.2025
6 762 070,97 грн - до 06.07.2025
6 762 070,97 грн - до 06.08.2025
6 762 070,97 грн - до 06.09.2025
6 762 070,97 грн - до 06.10.2025
6 762 070,97 грн - до 06.11.2025
6 762 070,97 грн - до 06.12.2025
6 762 070,97 грн - до 06.01.2026
6 762 070,97 грн - до 06.02.2026»
В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 у справі №904/3569/23 - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" м. Дніпро на користь Приватного акціонерного товариства "Національна Енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» м.Київ 1 036 441,08 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 27.02.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя Ю.Б. Парусніков