02.03.2026 м.Дніпро
Справа № 904/4890/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач),
суддів Демчини Т.Ю., Кучеренко О.І.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі № 904/4890/25 (суддя Іванова Т.В.)
за позовом Керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51925, місто Кам'янське, вулиця Ігнатія Ясюковича, будинок 2)
в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4; ідентифікаційний код 43288066)
про стягнення за договором № 13014 від 05.01.2015 про оренду земельної ділянки орендної плати в сумі 249 854,16 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Керівник Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 249 854,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ", набувши 16.09.2020 права власності на об'єкти нерухомого майна, відповідно до вимог частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" стало правонаступником попереднього орендаря та з цього моменту набуло обов'язків зі сплати орендної плати на умовах договору оренди земельної ділянки від 05.01.2015 № 13014.
Прокурор зазначає, що відповідач, будучи власником нерухомості та фактичним землекористувачем, у період з 01.09.2022 по 31.10.2024 ухилявся від внесення орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 249 854,16 грн, що підтверджується відповідним розрахунком, здійсненим відповідно до нормативної грошової оцінки та ставок орендної плати, встановлених рішеннями Кам'янської міської ради, із застосуванням індексації.
Прокурор вважає, що невиконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати свідчить про порушення інтересів територіальної громади, що підтверджує наявність правових підстав для стягнення вказаної суми.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі № 904/4890/25 позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4; ідентифікаційний код 43288066) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168) 249854,16 грн (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні шістнадцять копійок) - заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Соборна, будинок 4; ідентифікаційний код 43288066) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 4 239,20 грн (чотири тисячі двісті тридцять дев'ять гривень двадцять копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 05.01.2015 між Дніпродзержинською міською радою (правонаступником якої є Кам'янська міська рада відповідно до постанови Верховної Ради України № 1377-VIII від 19.05.2016), як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 13014. Предметом вказаного договору є оренда земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/386/24 від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024, встановлено чинність договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 надана в оренду попередньому її користувачеві (ТОВ "КИ.МОД, попередньому власнику нерухомого майна), та чинність цього договору для відповідача (ТОВ "ДНФ"), як нового власника нерухомого майна, розташованого на спірній ділянці.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки розміщення таких об'єктів нерухомості є стаціонарним і передбачає їх фізичний зв'язок із земельною ділянкою, використання відповідних будівель і споруд нерозривно пов'язане з використанням земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Господарський суд Дніпропетровської області в своєму рішенні, керуючись положеннями частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку, що з моменту набуття відповідачем права власності на нерухоме майно до нього перейшли всі права та обов'язки орендаря земельної ділянки, у тому числі обов'язок зі сплати орендної плати.
Порушуючи питання правильності визначення розміру орендної плати, заявленої до стягнення, суд першої інстанції стосовно доводів відповідача про те, що нормативна грошова оцінка не може змінюватись без погодження сторін, тобто без укладення відповідної додаткової угоди, аналізуючи положення статей 13, 15, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель", статті 289 Податкового кодексу України, доходить до висновку, що нормативна грошова оцінка земель державної та комунальної власності визначається виключно на підставі затвердженої технічної документації, є публічно-правовим регулятором і не може бути змінена чи зафіксована за домовленістю сторін договору. Тобто, відсутність додаткової угоди не звільняє орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до актуальної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а обов'язок її врахування виникає в силу закону.
Що стосується доводів відповідача про неправомірність визначення нормативної грошової оцінки за попередні роки шляхом її перерахунку з використанням коефіцієнтів індексації, Господарський суд Дніпропетровської області, спираючись на постанову об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до цього, надані до позовної заяви Витягів № НВ-1200257842023 від 10.03.2023 та № НВ-9960391072024 від 30.12.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, містять достатньо інформації для обчислення розміру орендної плати.
Відповідач, у свою чергу, не надав іншого витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який би спростовував зазначену у витязі нормативну грошову оцінку станом на дату його формування.
Господарський суд дійшов висновку, що для отримання нормативної грошової оцінки за 2022 рік позивач правомірно поділив нормативну грошову оцінку 2023 на коефіцієнти індексації за попередні роки спірного періоду.
Водночас суд враховує, що відповідач, заперечуючи проти заявленого до стягнення розміру заборгованості та посилаючись на нібито неправильність методики її визначення, не надав суду належного та допустимого контррозрахунку орендної плати за спірний період, який би містив конкретні вихідні дані (ставку орендної плати, нормативну грошову оцінку, коефіцієнти індексації, період нарахування) та арифметичне обґрунтування іншої суми, що підлягає сплаті.
Більш того, відповідач не надав інших витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та/або інших доказів, які б підтверджували застосування іншого показника НГО чи іншого порядку розрахунку орендної плати у спірному періоді.
За таких обставин, з урахуванням наданих позивачем первинних даних і розрахунку, підтверджених належними доказами, та відсутності у відповідача належного контррозрахунку, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача обов'язку зі сплати орендної плати за період з 01.09.2022 по 31.10.2024, а також обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості у сумі 249 854,16 грн.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 по справі № 904/4890/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, ЄДРПОУ 43288066) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, майдан Петра Калнишевського, буд. 2, ідентифікаційний код 24604168) заборгованість у розмірі 78290,77 гривень, а у задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на те, що 17 грудня 2025 року Господарським судом Дніпропетровської області розглянувши справу № 904/4890/25 за позовом Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам'янської міської ради Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНФ" про стягнення орендної плати, було винесено рішення, яким позовні вимоги були задоволенні повністю.
З вищевказаним рішенням суду ТОВ "ДНФ" не згодне частково, а саме в частині стягнення 171563,39 гривень. В цій частині, вважає його незаконним, безпідставним, висновки суду такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права й таким, що підлягає скасуванню по наступним підставам.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі виходячи з того, що 05.01.2015 між Кам'янською (Дніпродзержинською) міською радою (код ЄДРПОУ 24604168) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" (код ЄДРПОУ 39029760) укладено договір оренди земельної ділянки № 13014, відповідно до умов якого на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 31.10.2014 № 1122-56/VІ Товариству з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-Б, з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146, загальною площею 0,4254 га, для розміщення будівель та споруд, строком до 31.10.2024.
Враховуючи, що 16.09.2020 між ТОВ "КИ.МОД" (код ЄДРПОУ 39029760) та ТОВ "ДНФ" (код ЄДРПОУ 43288066) було укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-Б, то при переході права власності на об'єкт нерухомого майна до ТОВ "ДНФ" перейшло і право оренди земельної ділянки за цією адресою та відбулась автоматична заміна орендаря у договорі оренди земельної ділянки та обов'язок сплати орендної плати, яка за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 згідно розрахунку позивача становить - 249854,16 грн.
Однак, на думку апелянта, такий висновок суду в повному обсязі є безпідставним та не відповідає дійсності, оскільки, суд першої інстанції стягнув суму орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 на підставі договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 року за період з 01.09.2022 року по 31.10.2024 року, тобто до дати, до якої даний договір оренди був укладений згідно п. 3.1. Договору.
При цьому суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що договір оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 станом на момент реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходилися на наведеній земельній ділянці, за Відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не був припинений, а припинився лише 31.10.2024, у зв'язку із закінченням терміну на який його укладено.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов, пославшись на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2024 у справі № 904/386/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024 , якими встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України та з часу набуття права власності на нерухоме майно до ТОВ "ДНФ" перейшло право користування вищевказаною земельною ділянкою на тих же умовах, тобто на підставі вказаного вище договору оренди.
Проти вказаних обставин ТОВ "ДНФ" ніколи й не заперечувало, проте, саме через позицію Кам'янської міської ради, яка до речі зберігалась аж до 2025 та не погодження останньою зміни орендаря у 2020 році після придбання об'єкта нерухомості ТОВ "КИ.МОД" продовжив виконання умов вищевказаного договору оренди № 13014 від 05.01.2015 (підтвердженням цього також слугує й те, що остання додаткова угода № 8771 до вищевказаного Договору оренди була підписана 02 серпня 2021 року між Кам'янською міською радою та саме ТОВ «КИ.МОД», ба більше ТОВ "КИ.МОД" декларувало та сплачувало орендні платежі як за 2020, так й за 2021), а невчасне отримання коштів за 2022 спочатку було зумовлено повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, а в подальшому, в т.ч. у 2023, безпосередніми діями самої Кам'янської міської ради, яка не визначившись з правовою позицією, об'єктивною зміною умов господарювання та обстановки в країні припинила дію одного договору та намагалася укласти інший, чим допустила виникнення спору та передала його вирішення до суду, тим самим поставивши ТОВ «ДНФ», як власника майна, у не визначену ситуацію, принаймні до вирішення спору судом.
Дія договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 була припинена 05.07.2023, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 338310734 від 07.07.2023, згідно якого інше речове право за № 8782586 зареєстроване 17.02.2015 на підставі вищевказаного договору оренди землі - припинено.
ТОВ "ДНФ" вважає, що оскільки відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (у редакції станом на 16.09.2020) та ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 16.09.2020) до ТОВ "ДНФ" перейшло право користування земельною ділянкою та орендна плата за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 не була сплачена, а ні ТОВ "КИ.МОД" як титульним орендарем, як це було у 2020-2021 роках, а ні ТОВ "ДНФ", то ТОВ "ДНФ" не заперечує щодо сплати орендної плати за вказаний період, тобто з 01.09.2022 по 04.07.2023 включно у розмірі 78290,77 гривень.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції у своєму рішення зазначив, що погоджується з розрахунком позовних вимог. Відповідно до вказаного розрахунку загальна сума орендної плати, яку повинно сплатити ТОВ "ДНФ" за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 - 249854,16 грн.
Однак, при цьому суд, в порушення ст. 238 ГПК України, взагалі не навів мотивів прийняття такого розрахунку та доказів, які б його підтверджували, а просто переписав розрахунок наданий прокурором, а також не зазначено з яких підстав суд відхилив наведені аргументи відповідача щодо наданого прокурором розрахунку, а також не зазначено мотивовану оцінку не прийняття наданого відповідачем розрахунку.
ТОВ "ДНФ" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що пунктами 2.2 та 4.1 договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 було визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та річний розмір орендної плати, які, відповідно до останньої підписаної додаткової угоди № 8771 від 02 серпня 2021 року, становили:
- нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 20.01.2021 становить 1932592,20 гривень;
- орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок міського бюджету у розмірі 77303,69 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішень міської ради від 22.06.2018 № 1105-25/VІІ "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", від 09.07.2020 №1975-44/VII "Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське станом на 01.01.2020", від 18.12.2020 № 41-03/VIII "Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське станом на 01.01.2020".
Крім того, п. 4.4.6 Договору оренди також чітко передбачено, що розмір оренди плати переглядається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки.
Після затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Кам'янське у 2020 році - будь-яких інших рішень про затвердження більш нової нормативно грошової оцінки міською радою не приймалися, що в судовому засіданні неодноразово підтверджувалося представником позивача.
Відтак й будь-яких звернень Відповідача до Позивача із відповідними заявами після 2021 року й бути не може, оскільки нового затвердження не відбувалось
Згідно п. 4.2 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Таким чином, розмір орендної плати, яка повинна була сплачуватися за Договором, є саме її розмір, визначений сторонами у п. 4.1. Договору з урахуванням п. 4.2. (індексація).
Отже, відповідно сума орендної плати за землю за 2022 (за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 включно в межах строку позовної давності) становить 28344,69 грн. (77303,69*1,1 (коефіцієнт індексації) = 85034,06 / 12 міс. * 4 міс. = 28344,69).
Орендна плата за 2023 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно складає: 85034,06 *1,15 (коефіцієнт індексації) = 97789,17 грн., а враховуючи, що дія Договору припинилася 05.07.2023 року, то відповідно сума орендної плати за землю за 2023 рік (за період з 01.01.2023 по 04.07.2023 включно) становить 49946,08 грн. (97789,17 грн. / 12 міс. * 6 міс. = 48894,58 грн.; 8149,10 грн./міс/31 днів * 4 дні = 1051,50 грн.)
Якщо б навіть допустити, що дія Договору не припинилася, то орендна плата за 2024 рік за період з 01.01.2024 по 31.10.2024 включно повинна була б складати: 85647,01 гривень, а не 148464,25 гривень, як це зазначено прокурором у позовній заяві. (97789,17 * 1,051 (коефіцієнт індексації) = 102776,42 / 12 міс. * 10 міс. = 85647,01 грн.).
Прокурором долучено два витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 згідно яких встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2023 році у розмірі 2444731,26 грн. (витяг від 10.03.2023 № НВ-1200257842023); у 2024 році - 3711606,15 грн. (витяг від 30.12.2024 № НВ-9960391072024).
Просканувавши QR-коди наданих витягів від 10.03.2023 № НВ-1200257842023 та від 30.12.2024 № НВ-9960391072024, було встановлено, що вони відсутні в електронному сервісі ДЗК, й якщо інформація у витягу за 2023 майже відповідає проіндексованому розміру НГО, зазначеному в Договорі, то інформація у витягу за 2024 замість коефіцієнта 1,051 збільшилась майже у 1,5 рази з 2,5 мільйоні до 3,7 мільйонів гривень.
Враховуючи все вищевикладене, апелянт вважає, що судом першої інстанції не тільки не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а й порушено норми матеріального права, що в свою чергу призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та до неправильного вирішення справи по суті.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
До Центрального апеляційного господарського суду від представника Кам'янської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "ДНФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі №904/4890/25 - відмовити у повному обсязі з огляду на наступні обставини.
16.09.2020 між ТОВ "КИ.МОД" (код ЄДРПОУ 39029760) та ТОВ "ДНФ" (код ЄДРПОУ 43288066) укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-Б.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (у редакції станом на 16.09.2020), ст. 377 ЦК України (у редакції станом на 16.09.2020), ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції станом на 16.09.2020) особа, яка набула права власності на об'єкт нерухомого майна, фактично (автоматично) стає й орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.
Отже, при переході права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське (м. Дніпродзержинськ), вулиця Широка, будинок 351-В, до ТОВ "ДНФ" перейшов і обов'язок по сплаті коштів за користування земельною ділянкою на якій дане майно знаходиться.
У порушення приписів діючого законодавства, ТОВ "ДНФ" з моменту набуття права власності на майно не проводило сплату орендних платежів за землю.
Аналізуючи приписи Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України, практику Великої палати Верховного суду України, Кам'янська міська рада стверджує, що саме на орендаря покладається обов'язок замовляти нові витяги з НГО та проводити розрахунок орендних платежів на поточний рік. Однак через те, що відповідач нехтував таким обов'язком, та взагалі не сплачував орендні платежі, тому цілком законно прокурором в інтересах міської ради було проведено відповідний розрахунок заборгованості по орендній платі на підставі нових витягів та подано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості по орендним платежам. На користь позиції прокуратури свідчить і сама позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву, який не заперечує щодо його обов'язку по сплаті орендних платежів, однак не погоджується з терміном сплати таких платежів.
Тож, підсумовуючи все вище викладене, можна дійти до висновків, що до ТОВ "ДНФ" після набуття права власності на об'єкти нерухомості, перейшов і обов'язок по сплаті орендних платежів за договором оренди до закінчення строку його дії, а не в ті строки про які веде мову відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, тобто в силу приписів діючого законодавства орендар має сплачувати орендні платежі за користування землею з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомості та до закінчення строку дії договору, а тому вимоги прокуратури, викладені в позовній заяві по даній справі, є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Кучеренко О.І, Демчина Т.Ю.
Ухвалою суду від 21.01.2026 апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНФ" залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
На виконання ухвали суду апелянтом 30.01.2026 подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі № 904/4890/25 (суддя Іванова Т.В.), витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області справу № 904/4890/25, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
11.02.2026 матеріали справи № 904/4890/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
13.02.2026 до суду від керівника Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Адельшина М.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ДНФ" у справі № 904/4890/25.
16.02.2026 від представника Кам'янської міської ради Тарасюка О.Л. надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "ДНФ" у справі № 904/4890/25.
16.02.2026 від представника Кам'янської міської ради Тарасюка О.Л. надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.02.2026 відмовлено Кам'янській міській раді у розгляді апеляційної скарги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 р. у справі № 904/4890/25 (суддя Іванова Т.В.) з повідомленням (викликом) сторін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ" 16.09.2020 набуло право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146, що підтверджується, інформаційною довідкою (витягом) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 17.06.2025 за номером 431730905.
Відповідні об'єкти нерухомості розміщені на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146, право користування якою попередньо належало Товариству з обмеженою відповідальністю "КИ.МОД" на підставі договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, укладеного з Кам'янською міською радою.
Після набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНФ" права власності на нерухоме майно 16.09.2020, зазначені об'єкти нерухомості продовжували розміщуватися на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до складу набутого майна входять будівлі та споруди, що становлять єдиний комплекс, розташований у межах зазначеної земельної ділянки.
Встановлено, що після державної реєстрації права власності на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНФ" фактично здійснювало володіння та використання відповідних будівель і споруд. Оскільки розміщення таких об'єктів нерухомості є стаціонарним і передбачає їх фізичний зв'язок із земельною ділянкою, використання цих об'єктів нерозривно пов'язане з використанням земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Матеріали справи не містять даних про будь-які перешкоди відповідачу у використанні земельної ділянки з боку органів місцевого самоврядування або третіх осіб. З листування між сторонами, долученого до справи, убачається, що відповідач після набуття права власності на нерухоме майно звертався до Кам'янської міської ради з питань оформлення документів на земельну ділянку, що підтверджує його інтерес до подальшого використання земельної ділянки та розміщених на ній об'єктів.
Таким чином, за сукупністю матеріалів справи встановлено фактичне використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 після 16.09.2020 у зв'язку з розміщенням на ній належних йому об'єктів нерухомого майна та здійсненням діяльності щодо їх володіння та утримання.
Як вказано вище, після набуття права власності на об'єкти нерухомості та фактичного користування земельною ділянкою відповідач зобов'язаний був сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі № 13014 від 05.01.2015, право та обов'язки за яким перейшли до нього в силу закону. Втім, доказів внесення відповідачем орендної плати за земельну ділянку за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 матеріали справи не містять.
Натомість, відповідач визнає часткову наявність заборгованості та погоджується зі сплатою орендної плати лише за період з 01.09.2022 по 04.07.2023 у розмірі 78290,77 грн, посилаючись на розірвання позивачем договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку, що знайшло своє відображення в припиненні речового права за цим договором відповідно до запису про інше речове право за № 8782586 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.07.2023, вчиненого на підставі рішення Кам'янської міської ради Дніпропетровської області №1122-35/VIII від 16 червня 2023 року.
При цьому рішенням Кам'янської міської ради Дніпропетровської області №1122-35/VIII від 16 червня 2023 року було вирішено вилучити земельні ділянки з користування ТОВ "КИ.МОД" та припинити його право користування ними. Щодо вилучення земельної ділянки з користування ТОВ "ДНФ" - рішення власником ділянки не приймалося.
Доказів розірвання договору оренди землі № 13014 від 05.01.2015 або рішення про вилучення саме у відповідача земельних ділянок - відповідачем не надано.
Прокурором у позовній заяві наведено розрахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 у загальному розмірі 249 854,16 грн , який здійснено на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставок орендної плати, встановлених рішеннями Кам'янської міської ради, та із застосуванням індексації відповідно до вимог Податкового кодексу України та умов договору оренди земельної ділянки.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 2 Закону України "Про оренду землі" зазначає, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, встановлені статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень, закріплених у частинах 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. У разі набуття частки у праві спільної власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об'єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об'єкт, крім випадку, коли попередньому власнику належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі. Якщо відчужувачу (попередньому власнику) у праві спільної власності на такий об'єкт належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку в іншому розмірі, право власності переходить у такому самому розмірі.
Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Положеннями статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Вищенаведені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до частин 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Абзацом 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об'єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. Тобто, має місце заміна сторони у зобов'язанні, і після відчуження об'єктів нерухомості попередні користувачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.
Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від у справі №920/675/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від у справі №913/661/17, від 13.06.2019 у справі №922/2427/18, від у справі №922/1349/18.
У постанові від 25.02.2020 у справі №922/510/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.
Верховний Суд у постанові від 17.11.2020 у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню.
Отже, як було встановлено судом першої інстанції і про що не заперечує сам відповідач по справі, з моменту набуття останнім права власності на нерухоме майно, до ТОВ "ДНФ" перейшли всі права та обов'язки орендаря земельної ділянки, у тому числі обов'язок зі сплати орендної плати.
Суд зазначає, що оскільки розміщення таких об'єктів нерухомості є стаціонарним і передбачає їх фізичний зв'язок із земельною ділянкою, використання відповідних будівель і споруд нерозривно пов'язане з використанням земельної ділянки, на якій вони розташовані.
Стосовно посилання апелянта на рішення Кам'янської міської ради № 1122-35/VIII від 16.06.2023 як на підставу припинення дії договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/386/24 від 10.06.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2024, встановлено чинність договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 надана в оренду попередньому її користувачеві (ТОВ "КИ.МОД, попередньому власнику нерухомого майна), та чинність цього договору для відповідача (ТОВ "ДНФ"), як нового власника нерухомого майна, розташованого на спірній ділянці.
Крім того, з умов договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 вбачається, що відповідно до пункту 12.4 договору припинення дії договору допускається шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, тоді як пунктом 12.6 договору прямо передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Водночас матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами угоди про розірвання договору оренди або прийняття судового рішення про його припинення.
Суд також звертає увагу на те, що акт повернення земельної ділянки (об'єкта оренди) між орендодавцем та орендарем (або його правонаступником) не складався та не підписувався, що відповідно до усталеної судової практики свідчить про відсутність фактичного припинення орендних правовідносин. За таких обставин договір оренди земельної ділянки №13014 від 05.01.2015 продовжував свою дію у спірний період.
До того ж, як зазначив КГС ВС у Постанові від 14 січня 2026 року у справі № 916/5382/24 відповідно до пункту 5 постанови КМУ № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Отже, доводи відповідача про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 у зв'язку з відчуженням об'єктів нерухомості, положеннями пункту 12.3 договору або прийняттям рішення Кам'янської міської ради №1122-35/VIII від 16.06.2023 - не ґрунтуються на вимогах закону, умовах договору та встановлених судом преюдиційних обставинах, а відтак не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язків орендаря, у тому числі обов'язку зі сплати орендної плати.
Таким чином, як вірно було зазначено судом першої інстанції, та що не може поставити під сумнів колегія апеляційного суду, договір оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015 був чинним у спірний період, з чого витікає наявність у відповідача статусу орендаря земельної ділянки.
Предметом позову у справі № 904/4890/25 є розмір нарахованої орендної плати за спірний період та правильність розрахунку заявленої до стягнення суми.
В обґрунтування оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд послався на підтвердження матеріалами справи обставин щодо наявності у Відповідача боргу з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 у розмірі 249854,16 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
За ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 93 Земельного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Підпунктом "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Абзацом 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору.
Абзацами 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільського, селищною, міською радою.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України "Про оцінку земель").
Щодо досліджуваної справи, то місцевим господарським судом встановлено, що на момент набуття Відповідачем права власності на нерухоме майно (16.09.2020), договір оренди земельної ділянки № 13014 від 05.01.2015, на якому це майно розташоване, був чинним, а Відповідач став новим власником об'єкта нерухомості, у якого автоматично виникло право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 площею 0,4254 га має визначені межі, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно знаходиться в комунальній власності Кам'янської міської ради.
За розрахунком Позивача заборгованість з орендної плати за договорами оренди земельної ділянки за період з 01.09.2022 по 31.10.2024 складає 249854,16 грн.
Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, неоплата Відповідачем орендної плати, є порушенням останнім взятих на себе зобов'язань як за договорами, так і за законом, доказів зворотного ним не надано.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме невиконання Відповідачем зобов'язань за договорами у частині оплати заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:03:035:0146 та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача такої заборгованості у сумі 249854,16 грн.
Аргументи скарги про невстановлення судом обставин справи, не дослідження ним доказів, які мали б бути досліджені для правильного вирішення справи, а також про порушення судом першої інстанції принципу змагальності та рівності сторін і надання переваги доказам Позивача, не мають під собою підґрунтя.
До того ж, слід зазначити, що відповідач не надав інших витягів про нормативно-грошову оцінку землі, які б спростовували зазначену у витягах нормативну грошову оцінку станом на дату його формування.
Так, згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів).
Стосовно доводів апелянта, що після сканування QR-кодів витяги відсутні в електронному сервісі ДЗК, то апеляційний суд зазначає, що відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки підписано кваліфікованим електронним підписом (файл у формату pdf.p7s).
При замовленні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки програмне забезпечення повідомляє, що інформація про кожну заяву зберігається у розділі «Історія» протягом 30 днів з моменту опрацювання заяви. Після завершення цього терміну інформація видаляється.
Після видалення інформації QR-код на витязі не зчитується.
З вищезазначеного випливає, що факт відсутності витягу в базі Держгеокадастру після спливу 30 днів не свідчить про недійсність такого витягу.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
У цій справі, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНФ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі № 904/4890/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2025 у справі № 904/4890/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНФ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 02.03.2026.
Головуючий суддя Кошля А.О.
Суддя Кучеренко О.І.
Суддя Демчина Т.Ю.