465/1614/26
2/465/2982/26
про залишення позовної заяви без руху
02.03.2026 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Баран О.І., розглянувши питання про відкриття провадження у справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ:40075815, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Є.Гедройця, 5, зареєстрований електронний кабінет у ЄСІТС),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Первинна профспілкова організація Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» (ЄДРПОУ:40991718, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Гоголя, 1),
предмет позову: про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
24 лютого 2026 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшла указана позовна заява, підписана представником позивача, адвокатом Манукян М.А.
Предметом позову є:
1. Визнання незаконним та скасування наказу (розпорядження) № MM-01-09/16 від 21.11.2022 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено ОСОБА_1 з 30.11.2022 року з посади провідного інженера відділу маркетингу та реклами філії «Медіацентр «Магістраль» АТ «Українська залізниця».
2. Поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу маркетингу та реклами філії «Медіацентр «Магістраль» АТ «Українська залізниця» з 01.12.2022 року.
3. Стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 01.12.2022 по дату ухвалення рішення у справі.
4. Стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20 000,00 гривень.
Крім цього, позивач просить суд:
1. вирішити питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу;
2. поновити позивачу строк звернення до суду.
Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.
Представник позивача наводить підстави для поновлення передбаченого статтею 233 КЗпП України строку, а саме: звернення раніше із позовом, який залишено судом без розгляду (справа № 465/89/23).
Ухвала суду від 05.02.2025 постановлена після систематичної неявки і набрала законної сили після її перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій (справа № 465/89/23).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.
Відтак, указане питання не вирішується при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Як вбачається із змісту позовної заяви спірним наказом є наказ від 21.11.2022 №ММ-01-09/16.
У переліку додатків під №26, представник позивача обмежується зазначенням лише дати наказу, однак, додає до позовної заяви наказ від 21.11.2022 №ММ-01-09/15, який стосується відновлення дії трудового договору ОСОБА_1 , провідному інженеру відділу маркетингу та реклами філії «Медіацентр «Магістраль» Акціонерного товариства та виключення її з 30.11.2022 з додатку до наказу від 05.04.2022 №ММ-01-19/11 «Про призупинення трудових відносин».
Крім цього, у позовній заяві зазначено про направлення 23.12.2022 та 26.12.2022 до «відповідача та третьої особи адвокатських запитів з метою отримання додаткових документів, які будуть долучені до матеріалів позовної заяви після їх отримання, так як на дату подання позову відповіді на адвокатські запити не отримано».
Однак, позивач посилається на адвокатські запити датовані 23.12.2022 та 26.12.2022 та додає їх копії, не вказуючи жодних даних, які б перешкоджали їх отриманню аж до часу звернення до суду 24.02.2026, хоча з часу направлення таких запитів минуло понад три роки. Указане орієнтує суд на те, що представник позивача намагається перекласти свій обов'язок доказування на суд, не вчинивши жодних самостійних дій у цьому напрямку за понад три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що справа тривалий час уже перебування у провадженні Франківського районного суду м. Львова і залишена без розгляду через систематичну неявку сторони позивача.
За цей час позивач мав усі можливості досконало визначитись із своєю правовою позицією та зібрати усю повноту доказів на її доведення у суді.
Тому повторне звернення у лютому 2026 року із оскарженням звільнення, яке мало місце у листопаді 2022 року, із простим посиланням про надання певних доказів у майбутньому, для отримання яких професійний адвокат мав достатньо часу, проте не вжив жодних інших заходів, є неприйнятним.
Відтак, суд пропонує позивачу надати усі наявні у нього докази та не приховувати їх.
Відповідно до п.п. 1-7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 ЦПК України, у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
За введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 43 ЦПК України).
У позовній заяві зазначено, що позов немайнового характеру.
Однак, указане твердження суперечить змісту позовної заяви.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є майновими вимогами.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Особливості визначення ціни позову унормовано положеннями ст. 176 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем при звернення до суду не сплаченого судового збору.
Щодо стягнення середнього заробітку, суддя звертає увагу на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналогічна норма викладена у ч. 4 ст. 263 ЦПК України, яка встановлює вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи вказані приписи законодавства, судом враховано та застосовано постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 488/769/17 (провадження № 61-12866 ск 19).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, враховуючи положення Закону України «Про судовий збір» щодо ставок судового збору, ціни позиву, яку позивачу необхідно визначити, позивачу необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018р. у справі № 761/11472/15-ц (реєстраційний номер рішення 78376562).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на зазначене позивачу, з урахуванням попередньо визначеної ціни позову, необхідно сплатити судовий збір за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди на рахунок за реквізитами для сплати судового збору за подання заяв до Франківського районного суду м.Львова:
отримувач коштів - ГУК Львiв/Франківський р-н/22030101;
код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38008294;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);
рахунок отримувача - UA168999980313141206000013953;
код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 5, 6, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 175 - 185, 259-261 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву- залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Баран О.І.