Справа № 646/4804/25 Головуючий суддя І інстанції Білінська О. В.
Провадження № 22-ц/818/1157/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду
12 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року, у цивільній справі № 646/4804/25, за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю уповноважених осіб прокуратури,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної прокуратури в якому просив стягнути з відповідача 1000000 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю уповноважених осіб прокуратури.
Рішенням Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що незаконними діями посадових осіб відповідача було завдано моральної шкоди позивачу.
У відзиві на апеляційну скаргу Харківська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв'язок між не внесенням відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР та розміром моральної шкоди.
Із вказаними висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок бездіяльності відповідача та розміру такої шкоди позивачем не доведено.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що «шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19).
Судом встановлено, що 10.05.2024 року звернувся до Харківської окружної прокуратури з повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення.
У зв'язку з невнесенням прокурором відомостей до ЄРДР за заявою позивача останній звернувся зі скаргою до Жовтневого районного суду міста Харкова на бездіяльність посадових осіб Харківської окружної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20.05.2024 року у справі №639/2779/24 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Харківської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 10.05.2024 задоволена. Зобов'язано прокурора Харківської окружної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2024, протягом 24 годин з моменту отримання копії ухвали, про що повідомити заявника та розпочати досудове розслідування (а.с.4).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 10.05.2024 року звернувся до Харківської окружної прокуратури з повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення. До повідомлення він додав докази, що підтверджують викладені ним у заяві обставини. Проте прокурором відомості до ЄРДР відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України не внесено. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 20.05.2024 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Харківської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 10.05.2024 року задоволено, зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 10.05.2024 року. Таким чином, вважає, що суд підтвердив факт незаконних дій органу, що здійснює досудове розслідування. Зазначене гарантує йому право на відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю. Зазначив, що його морально пригнічує та завдає моральних страждань, що посадова особа прокуратури ігнорує надану ним присягу та порушує закон, що змушує його витрачати зусилля для поновлення прав через суд. Крім того сильні душевні страждання йому завдає те, що в той час, як люди гинуть кожного дня, державні посадовці, знаходячись в набагато безпечнішому місці, ніж бійці ЗСУ, отримуючи заробітну плату, набагато більшу ніж пенсія позивача, зовсім не піклуються про інтереси держави.
Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи д Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У справі відсутні належні та допустимі докази про те, що внаслідок бездіяльність посадових осіб Харківської окружної прокуратури щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 10.05.2024 позивачеві було завдано моральної шкоди. Колегія суддів звертає увагу, що оскарження цієї бездіяльності до суду за відсутності встановленої відповідним вироком суду протиправності дій відповідача - перебуває в межах реалізації особою процесуальних повноважень, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог
При цьому позивачем не конкретизовано, в чому саме виразилася завдана позивачу з боку відповідача моральна шкода, та не надано належних та допустимих доказів, того, що з вини відповідача позивачу ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода та наявність причинного зв'язку між шкодою, завданою позивачу і протиправним діянням заподіювача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки при розгляді справи позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, а також підтвердження наявності причинного зв'язку між шкодою, про спричинення якої зазначає позивач ОСОБА_1 , і протиправним діянням відповідача.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Основ'янського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 18 лютого 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегія Ю.М.Мальований
О.В.Маміна