Справа № 643/3600/24 Головуючий суддя І інстанції Шиховцова А. О.
Провадження № 22-ц/818/337/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: договірна
12 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року, у цивільній справі №643/3600/24, за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2024 представник АТ «Сенс-Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 04.06.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» ( на теперішній час змінена назва на АТ «Сенс Банк») Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631676989, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит у розмірі 93000,00 грн., процентна ставка 35,99 %, строком дії на 12 місяців. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого має заборгованість за кредитом.
Згідно з Витягу з Державного реєстру банків та відповідно до Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 12 серпня 2022 року, затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (скорочене найменування - АТ «Альфа банк») на Акціонерне товариство «Сенс банк» (скорочене найменування - АТ «Сенс Банк»), внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши Позичальнику кредит. Однак Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 184874,53 грн.
Посилаючись на вказані обставини, банк просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №631676989 в розмірі 184874,53 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року позовну заяву представника позивача Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» - адвоката Мужика Назара Тарасовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором №631676989 від 04.06.2021 у розмірі 184874 (сто вісімдесят чотири вісімсот сімдесят чотири) грн. 53 грн
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривні 00 копійок.
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вказує, що нею не було отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів. На її адресу за місцем проживання не надходило повістки про розгляд справи, справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, що, в розумінні п.3 ч.3 ст. 376 КПКУ є безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
Зазначила, що банком не було додано до позовної заяви виписки по рахунку клієнта, а тому суд не повинен був задовольняти позов.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не перевірив належним чином розрахунки що були надані стороною позивача. При цьому, будь яких економічних, бухгалтерських висновків стосовно розрахунку заборгованості стороною позивача до суду надано не було. При таких обставинах, висновки суду першої інстанції про наявність заборгованості та її обсягу не підтверджені доказами по справі, банк не надав виписки. Таким чином, судом першої інстанції не було здійснено повного з'ясування обставин по справі, що призвело до того, що висновки суду стосовно наявності та обсягу заборгованості суперечать обставинам справи та наданим доказам. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, за розрахунково-касове обслуговування, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Банком не було надано йому всю необхідну інформацію щодо умов кредитного договору.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № №631676989 від 04.06.2021 у розмірі 184874 грн. 53 грн законними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що 04.06.2021 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631676989, відповідно до умов якої Банк зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується в поряду та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши Позичальнику кредит. Однак Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість за Кредитним договором у розмірі 184874,53 грн, відповідно до розрахунку заборгованості.
Як убачається з розрахунку заборгованості відповідач користувався грошовими коштами, знімав, оплачував товари, здійснював покупки та вносив кошти на погашення, проте внаслідок несвоєчасного виконання умов договору станом на 04.01.2023 року становить 184874,53 грн., з яких:
-144325,80 гривень - тіло кредиту,
-208,80 гривень - відсотки за користування кредитом;
-37908,12 гривень - прострочене тіло кредиту;
-2431,81 гривень неустойка (комісія, штраф).
12 серпня 2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування банку АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК».
06 грудня на адресу відповідача ОСОБА_1 представником АТ «Сенс Банк» було направлено досудову вимогу від 06.11.2023 щодо виконання договірних зобов'язань. Проте відповідач не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом має заборгованість за кредитом, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Взяті на себе зобов'язання за договором від 04.06.2021 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав.
ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою (а.с.9,10-14), які було надано банком до суду першої інстанції та не заперечується самим відповідачем.
Згідно з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Тому доводи скарги про те, що договір є неукладеним, колегія суддів відхиляє.
Банком в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність позовних вимог банку в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, тому доводи скарги щодо ненадання первинних документів колегія суддів відхиляє.
Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору. Проте, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо вимог позовної заяви про стягнення з відповідача неустойки (комісія, штрафи) в сумі 2431,81 грн., колегія зазначає наступне.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (п. 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
За змістом абзацу другого частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Кредитний договір від 04.06.2021 року №631676989 не містить погоджених між сторонами положень щодо нарахування неустойки у вигляді штрафів за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а також комісії (а.с.6 на звороті-7).
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді неустойку за неналежне виконання зобов'язання, яка встановлена у формі сплати штрафів, а також комісію кредитодавця.
Таким чином, відсутні підстави для нарахування позивачем та стягнення з відповідача неустойки (комісії, штрафів) у розмірі 2431,81 грн.
Колегія звертає увагу, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, де зазначено, зокрема, штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу - 100,0 грн в день, не може бути складовою кредитного договору. У вказаному паспорті споживчого кредиту вказано, зокрема, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.
Більше того, згідно змісту наданого банком розрахунку заборгованості, нарахування неустойки (комісії та штрафів) проведене позивачем однією колонкою, що є необґрунтованим, адже ці складові мають різну правову природу та підстави їх нарахування (а.с. 9).
Комісія нараховуються, зокрема, за надання, обслуговування, повернення кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.
У свою чергу неустойка нараховується у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 вбачається, що станом на 04.01.2023 року, банком неправомірно нараховано позичальнику неустойки (комісії та штрафів) на загальну суму 2431,81 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.
Крім того, як вбачається, відповідач частково сплачував неустойка (комісія, штраф) у розмірі 948,47 грн, яка також підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.
Таким чином заборгованість відповідача перед банком становить (184 874,53 - 2431,81 - 948,47) =181494,25 грн.
Отже, матеріали справи містять виписку по особовому рахунку, яка є належним доказом наявної заборгованості та відповідає розрахунку, наданому позивачем.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до позиції Верховного Суду (у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду) від 30.01.2018 по справі №161/16891/15-ц «Верховний Суд вказав що: доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи».
Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню із зменшенням розміру заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з підстав, зазначених вище.
Щодо посилання скаржника, що позивачем не доведено отримання відповідачем вимоги про досудове регулювання спору, матеріали справи не містять відомостей про отримання або не отримання такої вимоги або відмови від її виконання, апеляційний суд зазначає, що позивач надав належні та допустимі докази направлення досудової вимоги на адресу боржника з описом вкладення.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення апелянта про слухання справи судом першої інстанції заслуговують на увагу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 13.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 27 червня 2024 року (а.с.37).
Судом першої інстанції на адресу відповідачки направлено копію ухвали та судову повістку, яка згідно зворотнього повідомлення повернута «адресат відсутній» (а.с.40).
27 червня 2024 розгляд справи не відбувся у зв'язку із неявкою всіх осіб, розгляд справи відкладено на 28 серпня 2024 року, згідно довідки секретаря (а.с.41)
Згідно статті 128 ЦПК України виклики в судове засідання здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка, у випадках встановлених цим кодексом, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За змістом частини першої, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
На підставі ст. 224 ЦПК України суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов'язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про час і місце судового засідання. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи повинно проводитися відповідно до вимог статей 74-76 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення.
Справу було розглянуто 28.08.2024 року та ухвалено заочне рішення. Проте доказів направлення судової повістки на адресу відповідачки про розгляд справи 28.08.2024 року матеріали справи не містять, що вказує про невиконання судом обов'язку із належного повідомлення учасника справи про дату, час і місце її судового розгляду.
У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 181 494,25 грн.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 в іншій частині, слід відмовити.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції відповідно до п.п. 1-4 ч. 1 ст. 376 цПК України слід скасувати, а позовні вимоги - задовольнити частково.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково на 98,17%, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2972,58 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк», у зв'язку з чим судове рішення в цій частині підлягає зміні зі зменшенням розміру судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково на 1,83%, тому судовий збір за подачу заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги у розмірі (83,11+605,60)=688,71 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи ч.10 ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 2283,87 грн. (2972,58-688,71).
Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 серпня 2024 року - скасувати.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 181 494,25 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2283,87 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 18 лютого 2026 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегія Ю.М.Мальований
О.В.Маміна