Справа № 643/15840/25
Провадження № 1-кп/643/450/26
23.02.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12025221170001746 від 09.06.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, без місця реєстрації, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 308 КК України, -
У провадженні Салтівського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 308 КК України.
У підготовчому судовому засіданні 23.02.2026 захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_5 заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.
В обґрунтування заявленого клопотання захисник посилається на те, що як убачається зі змісту обвинувального акта слідчим неналежно сформульовано ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 308 КК України, що є порушенням вимог ст. 291 КПК України, відповідно до яких в обвинувальному акті має бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Натомість, у обвинувальному акті ОСОБА_4 , в порушення вимог кримінального процесуального закону, правову кваліфікацію кримінального правопорушення викладено без посилання на конкретне положення закону, формально обмежившись при цьому лише зазначенням реквізитів Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» і Наказу МОЗ України № 200 від 27.03.2012 року. Крім того, у жодному із зазначених Законів України та Наказі МОЗ України, як і у будь-яких інших нормативно-правових актах України, не міститься приписів про залежність включення чи виключення пацієнта до програми ЗПТ і призначення йому нарковмісного препарату від одночасного його перебування чи не перебування на іншій аналогічній програмі і отримання аналогічного препарату. Разом з цим, захисник зазначає, що жодної конкретизації, у чому полягали мета та мотиви чи інші особисті інтереси ОСОБА_4 , тобто яку саме особисту вигоду майнового чи немайнового характеру прагнув отримати обвинувачений у результаті вчинення інкримінованих дій, обвинувальний акт не містить. У частині суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 308 КК України, обвинувачення обмежується лише формальним зазначенням мети «з метою його подальшого неконтрольованого використання», без співставлення юридичних ознак кримінального правопорушення з фактично вчиненими ОСОБА_4 діями, їх метою і мотивами. Крім того у реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено про призначення слідчим експертизи (постанова слідчого від 15.09.2025), водночас у обвинувальному акті зазначається про відсутність витрат на залучення експерта. При цьому, відповідно до відомостей із зазначеного реєстру, призначення експертизи, відібрання зразків букального епітелію, повідомлення про підозру та надання доступу до матеріалів досудового розслідування відбувалося в один день, а саме 15.09.2025, а наступного дня було вручено обвинувальний акт. Таким чином, обвинувальний акт містить лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування. Виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись і підміняти собою формулювання обвинувачення, як помилково дійшов слідчий, яким складено обвинувальний акт та прокурор, який його погоджував і затверджував. Неконкретність такого обвинувачення порушує право особи на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Згідно з чинним кримінальним процесуальним законом обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом.
Обвинувачений клопотання свого захисника підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор проти задоволення означеного клопотання заперечував посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Розглянувши заявлене захисником клопотання, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що суд на стадії підготовчого судового засідання має право повернути обвинувальний акт у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Частиною 3 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Приписами ч. 4 ст. 291 КПК України визначено, що до обвинувального акта додається:
1) реєстр матеріалів досудового розслідування;
2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування;
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;
5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим при складанні, а прокурором при перевірці та затвердженні обвинувального акта були дотримані вищевказані вимоги кримінального процесуального закону, а сам обвинувальний акт цілком відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.
Так, обвинувальний акт, у відповідності до ч. 3 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затверджував.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, даний обвинувальний акт містить усі відомості, що передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, у тому числі і ті, що передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тобто містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а саме дій ОСОБА_4 , які стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 308 КК України.
Окрім того, до обвинувального акта, як це передбачено ч. 4 ст. 291 КПК України, доданий реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка обвинуваченого про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, при складанні обвинувального акта у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 не було порушено вимоги процесуального закону.
Суд наголошує, що конкретність та доведеність обвинувачення досліджуються під час судового розгляду та оцінюються судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення і не можуть бути предметом оцінки під час підготовчого судового засідання.
Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає наявність у ньому таких недоліків, які не можуть бути усунуті та перешкоджають призначити судовий розгляд.
Окрім того, в силу ст. 36 КПК України прокурор є самостійним у своїй діяльності, в тому числі і в частині викладу в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації. До того ж, положення ст. 338 КПК України дають право прокурору змінити обвинувачення під час судового розгляду з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення.
У постанові другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа № 273/1053/17) зроблено висновок, за яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, в тому числі, й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Щодо доводів захисника про відсутність посилань на конкретні положення законів, суд зазначає, що обвинувальний акт містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням частини та статті КК України, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону. КПК України не покладає на прокурора обов'язку наводити в обвинувальному акті детальний аналіз чи тлумачення інших нормативно-правових актів, якщо правова кваліфікація здійснена з посиланням на конкретну норму закону України про кримінальну відповідальність.
Посилання захисника на те, що обвинувальний акт містить лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, натомість виклад фактичних обставин не може одночасно вважатися і підміняти собою формулювання обвинувачення є безпідставними, оскільки важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, так як правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого злочину в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в обвинувальному акті викладаються фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, проте, відносно формулювання обвинувачення та інших складових обвинувального акта немає в законі будь-яких застережень чи вимог, тобто зазначається у такому виді, як це вважає необхідним прокурор. Спосіб же викладення формулювання обвинувачення та правильність зазначення інших відомостей може бути предметом оцінки суду лише під час судового розгляду кримінального провадження, який відповідно, до вимог ст. 337 КПК України проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Стосовно доводів про невідповідність відомостей щодо витрат на залучення експерта суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті зазначається розмір витрат на залучення експерта у разі проведення експертизи під час досудового розслідування. Сам по собі факт призначення експертизи не свідчить про обов'язкову наявність витрат, які підлягають зазначенню в обвинувальному акті, а можливі неточності у відображенні таких відомостей не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору суд залишає без задоволення.
Керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України суд
Клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 27.02.2026 о 14:00 год.
Суддя ОСОБА_1