Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 лютого 2026 року Справа №200/7229/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 фіксованої індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018 до 28.08.2020 у розмірі 1618,70 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених раніше сум фіксовану індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн щомісячно з 01.03.2018 до 28.08.2020 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволений частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 фіксованої індексації-різниці грошового забезпечення з 01.03.2018 до 28.08.2020 у меншому розмірі.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4 433,75 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 28.08.2020 включно, відповідно до приписів абз. 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення набрало законної сили 12.02.2026р. та 16.02.2026р. у справі виданий виконавчий лист.
У лютому 2026 року від позивача надійшла до суду заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі.
Зазначає, що 13.02.2026 представником позивача направлено на електронну адресу Військової частини НОМЕР_2 лист з проханням виконати рішення суду у справі №200/7229/25 та надано банківські реквізити позивача.
Листом від 16.02.2026 відповідачем повідомлено, що рішення буде виконане Військовою частиною НОМЕР_2 в повному обсязі після надходження відповідного бюджетного фінансування. Однак не зазначено дати виконання.
Станом на 18.02.2026 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №200/7229/25 військовою частиною НОМЕР_2 не виконане.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначено вбачається, що виконуючи рішення суду відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.
Так, виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Якщо, рішення суду відповідачем не виконується, це є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на справедливий суд".
Між тим, за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.
Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.
Втім, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 640/3719/18, від 04.03.2020 у справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19.
Водночас, суд наголошує на тому, що відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.
Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 КАС України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю:
зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення (ч. 1- 2 ст. 382 КАС України);
накладення штрафу за невиконання судового рішення (ч. 2 ст. 382 КАС України);
визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України);
визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (ст. 287 КАС України).
Згідно з положеннями частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частинами 2-3 зазначеної статті встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Таким чином, подання звіту про виконання рішення суду є однією із форм судового контролю нарівні з визнанням протиправними дії, бездіяльність чи рішення суб'єкта ладних повноважень у порядку статті 383 КАС України, що виключає необхідність застосування двох форм судового контролю одночасно.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256, 295, 297, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/7229/25.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 у трьох місячний строк подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі 200/7229/25.
Роз'яснити учасникам справи, що заяви, клопотання, докази тощо можуть бути надані суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» або на електронну адресу суду (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 26 лютого 2026 року.
Суддя К.Е. Абдукадирова