17 лютого 2026 року м. Харків Справа № 922/3149/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Крестьянінов О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Євтушенка Є.В.,
від позивача: Бенденжук Л.О., посвідчення, витяг з ЄДР;
від відповідача (апелянта): не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон" (вх. № 2758 Х/2),
на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 (повне рішення складено 02.12.2025) у справі № 922/3149/25 (суддя Новікова Н.А.),
за позовом Харківської міської ради,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон",
про стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 2117178,35грн
У вересні 2025 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон" (далі - ТОВ "Момот-Бетон") про стягнення 2117178,35грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками по вул. Індустріальна, 3 у м. Харкові відповідно до укладеного сторонами договору оренди землі від 10.04.2006 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати орендної плати в повному обсязі з урахуванням інфляційної складової.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3149/25, призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження.
Суд першої інстанції у судовому засіданні 24.11.2025 задовольнив клопотання позивача щодо виправлення технічної описки, допущеної в прохальній частині позовної заяви (щодо періоду заборгованості) та розглянув справу по суті з урахуванням вказаного клопотання, а саме заявлених Харківською міською радою позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3149/25 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "Момот-Бетон" на користь Харківської міської ради 2117178,35грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками за період з 02.04.2017 по 28.02.2022, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 31757,68 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору оренди (п. 10) передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а отже відповідач повинен був сплатити орендну плату шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, проте відповідач сплачував орендну плату без її індексації, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за користування земельними ділянками відповідно до договору оренди землі за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 у розмірі 2117178,35грн, які підлягають стягненню на користь позивача.
При цьому судом враховано висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 щодо питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання, а також висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.02.2025 у справі №903/622/24 та від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, правовідносини в яких є подібними цій справі, щодо застосування ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та необхідності врахування судами того, що відповідач (орендар земельної ділянки) повинен сплачувати орендну плату шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до якого при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, відповідач - ТОВ "Момот-Бетон" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3149/25 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевим господарським судом ухвалено неповне та необґрунтоване рішення, оскільки суд не дослідив та не встановив належним чином всі обставини справи, не врахував доводи сторін та надані докази, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам законодавства, виходячи з наступного:
- скаржник не погоджується з висновками місцевого суду щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату України №265 від 27.07.2007, а також правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, якими передбачено кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції;
- апелянт наголошує, що у даній справи позивач не обґрунтовував позовні вимоги простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання та виникненням у нього обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, зі сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а звернувся до суду про стягнення орендної плати за договором, яка, на його думку, має бути сплачена з урахуванням індексів інфляції;
- однак, на переконання скаржника, кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції стосується нарахування інфляційних втрат кредитора в якості відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не в якості складової орендної плати при обчисленні її розміру відповідно до умов договору, як це має місце у спірних правовідносинах; така ж сама позиція викладена, зокрема, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/27/24, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 25.09.2024;
- з огляду на наведене, апелянт вважає, що при розрахунку заборгованості позивачем безпідставно застосовано щомісячні коефіцієнти інфляції за попередні місяці спірному періоду з 02.02.2017 по 28.02.2022, оскільки таке нарахування ґрунтується саме на положеннях щодо кумулятивного порядку нарахування інфляційних, які не передбачені ані умовами укладеного між сторонами договору, ані нормами діючого законодавства, тому не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в яких розмір орендної плати обчислюється, виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати;
- скаржник наголошує, що згідно умов договору розмір орендної плати має обчислюватися із застосуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки у порядку, визначеному Податковим кодексом України; при цьому, оскільки будь-яких застережень про незастосування норм податкового законодавства в частині індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки при розрахунку орендної плати договір не містить, тому саме вони мають бути застосовані як норми спеціального законодавства;
- у свою чергу, наявними у матеріалах справи доказами (платіжними документами та інформацією контролюючого органу) підтверджується, що відповідач належним чином виконував свої зобов'язання за договором оренди землі, у повному обсязі та своєчасно сплачував орендну плату за договором;
- також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства в частині розгляду вимог позивача щодо стягнення заборгованості у змінений період з 02.04.2017 по 28.02.2022, які (вимоги за цей період) були уточнені позивачем лише під час розгляду справи по суті, тоді як у позовній заяві Харківською міською радою визначено період стягнення саме з 01.01.2020 по 28.02.2022, і після відкриття провадження у даній справі на неодноразові вимоги суду здійснений позивачем розрахунок не було конкретизовано.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Момот-Бетон" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі № 922/3149/25; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі №922/3149/25 на 11.02.2026 о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
До початку розгляду апеляційної скарги позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2026, внесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у судовому засіданні до 17.02.2026 о 9:30 год.
13.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Момот-Бетон" надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника відповідача.
У судовому засідання апеляційної інстанції 17.02.2026 присутній представник позивача надав пояснення по суті справи та заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Уповноважена представниця відповідача (апелянта) у судове засідання 17.02.2026 не з'явилася, у заяві від 13.02.2026 просила проводити розгляд справи без її участ. У попередньому судовому засіданні 11.02.2026 представниця відповідача повністю підтримала свою позицію, викладену в апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановленого господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення XLIV сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.12.2005 № 247/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" 10.04.2006 між Харківською міською радою та ТОВ "Момот-Бетон" укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 10.04.2006 за № 740667100025 (далі - договір).
За умовами вищевказаного договору Харківська міська рада, як орендодавець, передала в оренду ТОВ "Момот-Бетон" наступні земельні ділянки: № 1 загальною площею 1,9828 га, № 2 загальною площею 0,2847 га, № 3 загальною площею 0,4332 га по вул. Індустріальній, 3 у м. Харкові (кадастрові номери 6310138200:02:005:0022, 6310138200:02:005:0023 та 6310138200:02:005:0024) несільськогосподарського призначення - землі промисловості для реконструкції нежитлової будівлі літ. "Ц-4" під адміністративно-господарчу будівлю та улаштування виробничо-складських майданчиків (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації строком до 31.12.2030.
Пунктом 5 договору визначена нормативна грошова оцінка земельних ділянок, а саме:
- земельної ділянки № 1 на період реконструкції згідно з довідкою № 1887/06 від 29.03.2006 становить 1705978,00грн, на період експлуатації згідно з довідкою № 1888/06 від 29.03.2006 становить 4094347,00грн;
- земельної ділянки № 2 на період реконструкції згідно з довідкою № 1889/06 від 29.03.2006 становить 245236,00грн, на період експлуатації згідно з довідкою №1890/06 від 29.03.2006 становить 588566,00грн;
- земельної ділянки № 3 на період реконструкції згідно з довідкою № 1891/06 від 29.03.2006 становить 383245,00грн, на період експлуатації згідно з довідкою №1892/06 від 29.03.2006 становить 1916225,00грн.
У відповідності до абзацу 2 пункту 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку: № 1 з 31.12.2007 становить 13204,27грн в місяць, за земельну ділянку, № 2 з 31.12.2007 становить 2109,03грн в місяць, за земельну ділянку, № 3 з 31.12.2007 становить 6866,47грн в місяць.
Пунктом 10 договору встановлено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 11 договору).
Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області № 17534/5/20-40-04-07-12 від 15.08.2025 вбачається, що ТОВ "Момот-Бетон" обліковується платником орендної плати за земельні ділянки з кадастровим номером 6310138200:02:005:0022 загальною площею 1,9828 га, кадастровим номером 6310138200:02:005:0023 загальною площею 0,2847 га та кадастровим номером 6310138200:02:005:0024 загальною площею 0,4332 га.
За даними податкових декларацій з плати ТОВ "Момот-Бетон" задекларовано до сплати та сплачено за користування земельними ділянками:
- кадастровий номер 6310138200:02:005:0022 загальною площею 1,9828 га сплачено, зокрема, за 2017 рік - 377008,95грн, за 2018 рік - 377008,95грн, за 2019 рік - 377008,95грн, за 11 місяців 2020 року - 345591,54грн, за 2021 рік - 395859,39грн, за січень - лютий 2022 року - 72574,22грн орендної плати;
- кадастровий номер 6310138200:02:005:0023 загальною площею 0,2847 га сплачено, зокрема, за 2017 рік - 60217,08грн, за 2018 рік - 60217,08грн, за 2019 рік - 60217,08грн, за 11 місяців 2020 року - 55198,99грн, за 2021 рік - 63227,93грн, за січень - лютий 2022 року - 11591,79грн орендної плати;
- кадастровий номер 6310138200:02:005:0024 загальною площею 0,4332 га сплачено, зокрема, за 2017 рік - 196051,88грн, за 2018 рік - 196051,88грн, за 2019 рік - 196051,88грн, за 11 місяців 2020 року - 179719,22грн, за 2021 рік - 205854,47грн, за січень - лютий 2022 року - 37739,99грн орендної плати.
Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, позивач зазначає, що ТОВ "Момот-Бетон" сплачувалася орендна плата без врахування індексу інфляції, як це прямо передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та згідно із пункту 10 договору орнеди, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу заборгованість по орендній платі як різницю між орендною платою з урахуванням встановлених індексів інфляції та фактично сплачено орендною платою.
Відповідач, у свою чергу, проти позовних вимог заперечує повністю та зазначає, що ТОВ "Момот-Бетон" протягом усього часу користування земельними ділянками виконувало свої договірні зобов'язання належним чином та сплачувало орендну плату з урахуванням індексів інфляції нормативної грошової оцінки земельних ділянок у порядку, визначеному Податковим кодексом України, сплачуючи орендну плату на підставі податкових декларацій, які до того ж неодноразово перевірялися контролюючим органом і будь-яких порушень вимог податкового законодавства за результатами податкової перевірки не виявлено.
Також позивач доводить, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди саме позивач (орендодавець) взяв на себе зобов'язання щорічно переглядати розмір орендної плати, однак, цього не робив та протягом дії договору не звертався до відповідача з пропозиціями щодо зміни розміру орендної плати.
Відповідач вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат в кумулятивному порядку можливо лише у випадку прострочення боржником виконання свого грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а не в якості орендної плати при обчисленні її розміру відповідно до умов договору оренди землі. А отже, здійснене позивачем нарахування інфляційної складової до орендних платежів, які сплачувалися відповідачем з дотримання вимог податкового законодавства, що має місце у спірному випадку, є необґрунтованим та незаконним.
Як вже вказувалося раніше, за результатами розгляду позовних вимог та оцінки доводів сторін Господарський суд Харківської області ухвалив оскаржуване рішення від 24.11.2025 у справі №922/3149/25, яким позов задовольнив та стягнув з відповідача на користь позивача 2117178,35грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками за період з 02.04.2017 по 28.02.2022
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач нарахував плату за оренду землі з урахуванням індексів інфляції, тобто як це передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 10 договору оренди землі від 10.04.2006, яким сторонами узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, у зв'язку з чим дійшов висновку, що застосований позивачем механізм обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обчислення індексу інфляції, що також узгоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги Харківської міської ради про стягнення з ТОВ "Момот-Бетон" заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 10.04.2006 в загальній сумі 2117178,35грн.
Спір між сторонами виник у зв'язку із різною методологією проведення розрахунків розміру орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Позивач здійснив обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції нарахованої в кумулятивному порядку, обґрунтовуючи правомірність такого нарахування з посиланням на норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату України №265 від 27.07.2007, а також правову позицію Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Натомість, відповідач вважає, що згідно умов договору розмір орендної плати має обчислюватися із застосуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки у порядку, визначеному ст. 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України), як норми спеціального законодавства.
За приписами ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Статтею 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Вказане кореспондується з приписами ч. 1 ст. 96 ЗК України та розділом 13 ПК України, відповідно до яких, землекористувач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за користування земельними ділянками, у розмірі, визначеному законодавцем.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Приписами ст. 24 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платник орендної плати - орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).
Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного розрахунку орендної плати, здійсненого позивачем на підставі п. 10 договору із невірним застосуванням положень діючого законодавства, зокрема, норм Податкового кодексу України, колегія суду досліджує нормативно-правову базу, яка направлена на врегулювання порядку нарахування та сплати орендної плати.
В силу дії ст. 206 ЗК України: використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).
Водночас згідно з п.п. 288.1 - 288.4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено у п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №925/258/17, від 31.10.2021 у справі № 910/14176/20).
Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Земельний податок згідно ст. 274 ПК України встановлений в розмірі не більше 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно із ч. 5 ст. 5 Закону України "Про оцінку земель та ст. 289 ПК України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оцінку земель та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, від 31.10.2021 у справі №910/14176/20.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №917/1188/2012 (№826/1291/17) та постановах Верховного Суду від 31.10.2021 у справі №910/14176/20, від 02.08.2022 у справі №910/2902/18 (910/20964/20).
За приписами ст. 11 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що в абзаці 2 пункту 9 договору сторони узгодили щомісячний розмір орендної плати, який становить: за земельну ділянку №1 з 31.12.2007 - 13204,27грн, за земельну ділянку №2 з 31.12.2007 - 2109,03грн, за земельну ділянку № 3 з 31.12.2007 - 6866,47грн.
Відповідно до пункту 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
У пункті 11 договору сторони обумовили, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
В обґрунтування підстав для звернення з позовом у даній справі Харківська міська рада зазначає, що відповідач за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 сплачував орендну плату в розмірі, який не відповідав встановленій у договорі оренди ставці орендної плати з урахуванням індексів інфляції, як було узгоджено сторонами у пункті 10 договору та передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
На спростування наведеного відповідач зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору розмір орендної плати має обчислюватися із застосуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки у порядку, визначеному ст. 289 ПК України.
За твердженням відповідача, розбіжність у позиціях сторін полягає лише в тому, який саме індекс має застосовуватись у даному випадку, але відповідач керується нормами спеціального законодавства, а саме ПК України та усіма підзаконними документами, що видані на його виконання.
Відповідач наполягає на тому, що він своєчасно та у повному розмірі сплачував орендні платежів порядку, визначеному умовами укладеного між сторонами договору - з урахуванням інфляційної складової нормативної грошової оцінки земель, а тому вважає, що у ТОВ "Момот-Бетон" відсутня заборгованість перед Харківською міською радою,
З цього приводу колегія суддів враховує, що за змістом п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").
Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки.
Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.
У постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого "нормами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися".
Зважаючи на вищенаведену позицію Верховного Суду та дослідивши умови договору судом апеляційної інстанції враховується, що сторонами в договорі оренди не було передбачено автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі, тому у відповідача були відсутні підстави для здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а мала бути сплачена орендна плата саме з урахуванням індексів інфляції.
Також між сторонами не укладалися додаткові угоди до договору оренди щодо необхідності розрахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.
Водночас, колегія суду враховує, що сторонами у пункті 10 договору чітко визначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Аналогічні приписи містяться і у ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".
Крім того, пунктом 13 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів (пп. б) п. 13) та внаслідок інфляції - щорічно (пп. в) п. 13).
З аналізу пунктів 10, 13 укладеного між сторонами договору оренди та ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" судова колегія приходить до висновку, що орендар був зобов'язаний щорічно обчислювати та сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за попередній рік без укладення додаткових угод.
Як вже зазначалося раніше, сторони в абзаці 2 пункту 9 договору узгодили, що розмір орендної плати за земельну ділянку № 1 з 31.12.2007 становить 13204,27грн в місяць, за земельну ділянку № 2 з 31.12.2007 - 2109,03грн в місяць, за земельну ділянку № 3 з 31.12.2007 - 6866,47грн в місяць, і таке обчислення орендної плати за землю мало б здійснюватися відповідачем з урахуванням індексів інфляції в силу дії вимог ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та умов п. 10 укладеного між сторонами договору оренди землі.
Подібні за змістом висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 927/956/24.
Колегія суддів приймає до уваги також й те, що зміст розділу договору "Орендна плата" (пункти 9 - 14) свідчить про те, що всі обов'язки з обчислення, контролю розрахунку та сплати орендних платежів за користування земельними ділянками у встановленому розмірі з урахуванням індексів інфляції покладено саме на орендаря (відповідача).
Отже, саме ТОВ "Момот-Бетон" було зобов'язано самостійно здійснювати обчислення та сплачувати орендну плату з урахуванням інфляційної складової у відповідності до вимог пункту 10 договору, чого відповідачем зроблено не було.
Проте, судом встановлено невиконання ТОВ "Момот-Бетон" відповідного обов'язку, - фактичні обставини обчислення та сплати орендної плати за період 02.04.2017 по 28.02.2022 без урахування індексу інфляції відповідачем не спростовано ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.
Разом з цим судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що Харківська міська рада (як орендодавець) протягом дії договору не звертався до орендаря із пропозиціями щодо перегляду розміру орендної плати, оскільки, як встановлено судом, згідно умов укладеного договору оренди від 10.04.2006 до обов'язків позивача не входить встановлення обставин періодичного збільшення інфляційної складової, порядку обчислення та сплати відповідачем орендної плати з урахуванням індексів інфляції, адже обов'язок забезпечувати належну, повну та своєчасну сплату орендної плати у встановленому порядку і розмірі відповідно до умов цього договору покладено саме на орендаря.
Таким чином, враховуючи погоджені сторонами умови пунктів 10, 11 та 13 договору оренди землі та вимоги ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідач починаючи з січня 2008 року (базовий місяць для обрахунку є грудень 2007 року після введення об'єкту в експлуатацію та зміни розміру орендної плати) повинен щорічно сплачувати орендну плату з урахуванням індексу інфляції за попередній рік з наростаючим підсумком, оскільки інфляція є складовою орендної плати, про що також було обґрунтовано зазначено господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 зроблено висновок, що при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, чим спростовуються протилежні доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин вказаних вище нормативних актів.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 №265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Держстату України http://www.ukrstat.gov.ua.
Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності; процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу, у зв'язку з цим, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць; дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.
Також, у правових висновках, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, суд відступив від висновків Касаційного суду, викладених у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про Індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах (п. 42 постанови) та у своєму рішенні, зокрема зазначив, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків (а у даних правовідносинах - орендної плати з урахуванням інфляції) означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю (п. 28 постанови), тобто, Верховний Суд зазначив, що інфляція повинна нараховуватися кумулятивно.
З наведеного слідує, що здійснений Харківською міською радою розрахунок позовних вимог у даній справі, який містить у собі саме такий алгоритм та порядок кумулятивного нарахування інфляційної складової у розмірі орендної плати, відповідає вимогам законодавства та усталеній практиці Верховного Суду.
Так, з досліджених судом матеріалів справи вбачається наступне:
1) Розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ "Момот-Бетон" за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:005:0022 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 з урахуванням встановлених індексів інфляції за договором складає:
- за період 02.04.2017 - 31.12.2017 - 408813,06грн;
- за період 01.01.2018 - 31.12.2018 - 597376,13грн;
- за період 01.01.2019 - 31.12.2019 - 644483,97грн;
- за період 01.01.2020 - 31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 607585,15грн;
- за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 724120,32грн;
- за період 01.01.2022 - 28.02.2022 - 127797,02грн.
При цьому відповідачем було фактично сплачено 1849752,52грн.
Отже, заборгованість зі сплати орендної плати за користування ТОВ "Момот-Бетон" земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:005:0022 відповідно до договору оренди землі за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 складає 1260423,13грн.
2) Розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ "Момот-Бетон" за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:005:0023 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 з урахуванням встановлених індексів інфляції за договором складає:
- за період 02.04.2017 - 31.12.2017 - 65297,36грн;
- за період 01.01.2018 - 31.12.2018 - 95415,43грн;
- за період 01.01.2019-31.12.2019 - 102939,61грн;
за період 01.01.2020 - 31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 97046,03грн;
за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 115659,46грн;
за період 01.01.2022 - 28.02.2022 - 20412,26грн.
При цьому фактично сплачено відповідачем було 295448,41 грн.
Отже, заборгованість зі сплати орендної плати за користування ТОВ "Момот-Бетон" земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:005:0023 відповідно до договору оренди землі за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 складає 201321,74грн.
3) Розмір орендної плати, яку повинно було сплатити ТОВ "Момот-Бетон" за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:02:005:0024 за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 з урахуванням встановлених індексів інфляції за договором складає:
за період 02.04.2017 - 31.12.2017 - 212589,86грн;
за період 01.01.2018 - 31.12.2018 - 310646,02грн;
за період 01.01.2019 - 31.12.2019 - 335142,80грн;
за період 01.01.2020 - 31.12.2020 (крім березня 2020 року) - 315954,69грн;
за період 01.01.2021 - 31.12.2021 - 376555,18грн;
за період 01.01.2022 - 28.02.2022 - 66456,69грн.
При цьому відповідачем було фактично сплачено 961911,76грн.
За таких обставин, заборгованість зі сплати орендної плати за користування ТОВ "Момот-Бетон" земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138200:02:005:0024 відповідно до договору оренди землі за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 складає 655433,48 грн.
Враховуючи вищенаведене, господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що загальна сума заборгованості ТОВ "Момот-Бетон" за користування земельними ділянками по вул. Індустріальній, 3 у місті Харкові відповідно до договору оренди землі за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 складає 2117178,35грн.
При цьому, апеляційна скарга відповідача доводів щодо незгоди із здійсненим позивачем розрахунком інфляційних втрат не містить, власного контррозрахунку відповідачем суду надано не було.
Відносно посилання скаржника на висновки, зроблені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/27/24, то колегія суддів зауважує, що останні не мають обов'язкового характеру для суду апеляційної інстанції при розгляді даної справи №922/3149/25.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
Отже, посилання скаржника на висновки апеляційного суду у справі №922/27/24 у даному випадку є безпідставними, оскільки положення законодавства чітко визначають, що саме висновки Верховного Суду мають обов'язкову силу та повинні бути враховані при розгляді справ.
Однак, у поданій апеляційній скарзі відповідач лише наводить висновки апеляційного господарського суду та не зазначає, які саме конкретно висновки зробив Верховний Суд у справі № 922/27/24, що не були враховані судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи зміст постанови Верховного Суду від 25.09.2024, якою залишено в силі постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі №922/27/24, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у цій справі не робив висновків, які б не відповідали тим висновкам, що викладені у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, які були правильно враховано місцевим судом при розгляді даної справи.
Також судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги й висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.02.2025 у справі №903/622/24 (правовідносини в якій є подібними цій справі за змістовним), який, направляючи справи на новий розгляд зазначив про неврахування судами попередніх інстанції наступних висновків Верховного Суду: ураховуючи положення п. 289.2 ст. 289 ПК України, ч. 3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а також висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19, відповідач повинен був сплатити орендну плату шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до якого при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період (п. 5.21).
Що стосується посилання відповідача на лист Головного управління ДПС у Харківській області №12721/5/20-40-04-02-1 від 18.07.2023, а також висновки контролюючого органу, викладені в Акті документальної планової виїзної перевірки №37/20-40-05-02-08/33608856 від 16.09.2019 та Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №21299/20-40-07-01-08/33608856 від 23.11.2021, як на доказ відсутності заборгованості з орендних платежів, колегія суддів зазначає наступне.
Судова колегія враховує, що перевірка наявності/відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, здійснюється за даними інформаційно - комунікаційної системи контролюючих органів на дату формування Довідки з урахуванням наявності/відсутності податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих) за основним та неосновними місцями обліку такого платника.
Водночас суд враховує, що податкові органи подаючи таку довідку, беруть відомості саме із даних, які подаються платниками податків, тобто самим же відповідачем, у тому числі й внаслідок подання податкових декларацій зі сплати за землю. Тобто, контролюючі органи отримують від відповідача суми орендних платежів у розмірі, обчисленому та поданому ним самостійно до таких органів (без урахування інфляційної складової орендної плати) та не можуть належним чином встановлювати заборгованість саме з огляду на невиконання орендарем умов пункту 10 договору щодо врахування індексів інфляції орендної плати.
При цьому, як свідчить зміст наданих відповідачем документів, контролюючим органом проводилася перевірка дотримання ТОВ "Момот-Бетон" вимог податкового законодавства при проведенні нарахування плати за землю. Тобто, контролюючий орган фактично міг перевірити виконання орендарем вимог ст. 289 ПК України, яка передбачає індексацію нормативної грошової оцінки земель, однак, перевірка дотримання вимог земельного законодавства та належного виконання умов договору оренди землі від 10.04.2006 податковим органом не здійснювалася та не могла здійснюватися, оскільки це належить до виключних повноважень самого орендодавця та до дискреційних повноважень суду під час розгляду справ відповідної категорії.
Будь-яких доказів перевірки правильності обчислення та сплати орендних платежів за спірний період саме орендодавцем та погодження Харківською міською радою із сплаченою відповідачем сумою орендної плати за договором оренди від 10.04.2006 відповідачем суду не надано та матеріали справи таких доказів не містять.
Колегія суддів відзначає, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин щодо невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договорами оренди землі, у тому числі де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, з урахуванням приписів земельного законодавства, Цивільного кодексу України та Податкового кодексу України.
Таким чином, судом першої інстанції правильно враховано, що також не було спростовано відповідачем в ході апеляційного провадження, що позивач нарахував плату за оренду відповідачем земельних ділянок з урахуванням індексів інфляції, тобто як це передбачено ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та згідно із пунктом 10 договору оренди землі від 10.04.2006, яким сторонами було яітко узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Будь-яких інших умов, у тому числі щодо можливості обчислення інфляційної складової нормативної грошової оцінки земельних ділянок, договором оренди землі від 10.04.2006 не передбачено та сторонами не погоджувалося в окремих додаткових угодах.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що застосований позивачем кумулятивний алгоритм обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідає загальному принципу обчислення індексу інфляції, що узгоджується з висновками Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 та Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19, які були правильно застосовано місцевим господарським судом при розгляді даної справи.
З урахуванням наведеного та узгоджених сторонами умов договору, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для обчислення орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, натомість, є підстави для сплати орендної плати з урахуванням положень законодавства (ст. 21 Закону України "Про оренду землі") та пункту 10 укладеного між сторонами договору, а тому відповідач був зобов'язаний як орендар сплачувати орендну плату з урахуванням індексів інфляції.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ним належним чином виконувалися умови договору оренди та в повному обсязі сплачувалася орендна плата за користування земельними ділянками, оскільки такі аргументи документально не підтверджені та суперечать наявним у справі доказам та обставинам справи.
Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом правильно встановлено, що розмір заборгованості відповідача зі сплати орендної плати, відповідно до договору оренди землі від 10.04.2006, який підлягає стягненню на користь позивача за період з 02.04.2017 по 28.02.2022 становить 2117178,35грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, прийняття на стаді розгляду справи по суті уточненого розрахунку позовних вимог за період з 02.04.2017 по 28.02.2022, у той же час у позовній заяві було визначено заявлений до стягнення період з 01.01.2020 по 28.02.2022, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається зі місту позовної заяви, у прохальній частині позову Харківська міська рада просила стягнути з ТОВ "Момот-Бетон" на свою користь 2117178,35грн заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.2020 по 28.02.2022. Водночас, аналіз описової та мотивувальної (у т.ч. розрахункової) частини позовної заяви вказує на те, що позивач нормативно обґрунтовує, здійснює математичні розрахунки та заявляє вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
При цьому, заявлена у позові сума 2117178,35грн повністю відповідає сумі заборгованості з орендної плати за договором за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Після залишення позовної заяви без руху ухвалою суду від 08.09.2025 позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 31757,68грн, який відповідає заявленій ціні позову, а також надано розрахунок заборгованості зі сплати відповідачем орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Як також вбачається, 24.11.2025 позивач подав до Господарського суду Харківської області клопотання про виправлення описки, допущеної у тексті прохальної частини позовної заяви, щодо визначення періоду, за який він просить стягнути кошти, а саме замість - 01.01.2020 по 28.02.2028, вважати вірним період з 02.04.2017 по 28.02.2022".
У судовому засіданні 24.11.2025 суд задовольнив клопотання позивача щодо виправлення технічної описки та розглянув справу по суті з урахуванням вказаного клопотання, а саме заявлених Харківською міською радою позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Колегія суддів вважає, що в цьому разі зазначення у тексті прохальної частини позовної заяви періоду (01.01.2020 по 28.02.2022), відмінного від того, що міститься у тексті її описової та мотивувальної частини (02.04.2017 по 28.02.2022) та у всіх інших документах і доказах, поданих до суду Харківською міською радою, є технічною опискою, яка не змінює предмет та підстави позову, не впливає на сутність вимог позивача та проведеного ним розрахунку заборгованості з орендної плати з урахуванням інфляційної складової, а відтак не може лише з формальних причин призвести до відмови у позові в цій частині.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість задоволення клопотання позивача про виправлення описки, яка має виключно технічний характер і не змінює суті та змісту вимог позивача, та розгляду заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Крім того, як свідчить зміст відзиву ТОВ "Момот-Бетон" на позовну заяву, відповідач сам заперечував проти стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2117178,35грн за період з 02.04.2017 по 28.02.2022, який увійшов до складу заявлених Харківською міською радою позовних вимог, а тому після подання позовної заяви між сторонами не було будь-яких розбіжностей щодо розуміння суті та розміру вимог позивача, а також правильного періоду нарахування заборгованості.
Суд апеляційної інстанції вважає, що зміст позовної заяви та долучені до неї докази дають можливість оцінити та визначити правильний період, на який посилається позивач, зокрема, на період з 02.04.2017 по 28.02.2022 позивач посилається у описовій та мотивувальній частинах позовної заяви, загальна сума боргу відповідає заявленому періоду та наданий до позовної заяви розрахунок містить правильний період заборгованості, що у сукупності дозволяє суду правильно визначити та оцінити обсяг заявлених позовних вимог. Крім того, як вже зазначалося, позивачем було заявлено клопотання про виправлення такої описки, яке було задоволення судом першої інстанції, а справа розглянута по суті з урахуванням правильного періоду з 02.04.2017 по 28.02.2022.
Отже, вказана технічна описка у прохальній частині позовної заяви, яка була виправлена позивачем, не спростовує виникнення та наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за договором в сумі 2117178,35грн за період з 02.04.2017 по 28.02.2022, як і не впливає на правомірність висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків суду не спростовують та фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.
Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Момот-Бетон" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3149/25 підлягає залишенню без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Момот-Бетон" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3149/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2025 у справі №922/3149/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 27.02.2026.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.О. Крестьянінов